Рішення від 01 квітня 2026 р. у справі №644/11520/25 — Індустріальний районний суд міста Харкова

Суддя Маркосян М. В.

Справа № 644/11520/25

Провадження № 2/644/956/26

02.04.2026

ЗАОЧНЕ Рішення

Іменем України

02 квітня 2026 року м. Харків

Індустріальний районний суд м. Харкова в складі

головуючої судді – Маркосян М.В.,

за участю секретаря судового засідання – Скорик Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання кредиту №98734097000 від 27.10.2022, відповідно до умов якого АТ «УКРСИББАНК» надав позичальнику кредит на споживчі потреби у сумі 33583,68 грн. до 26.10.2026 з відсотковою ставкою від 0 до 7% річних та сплатою комісій.

Зазначає, що позичальник не виконав умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів внаслідок чого виникла заборгованість, яка за розрахунками позивача станом на 09.12.2024 становила 29453,11 грн. і складалась із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 22082,12 грн. та заборгованості за комісією в розмірі 7370,99 грн.

09.12.2024 року між АТ «УКРСИББАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» також було укладено договір факторингу №284, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором до відповідача. Таким чином, ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» набуло статусу кредитора за кредитним договором №98734097000 від 27.10.2022, просить суд стягнути заборгованість з відповідача.

Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати по справі, а саме судовий збір та витрати на професійну правову допомогу в розмірі 9200,00 грн.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова від 11.12.2025 було відкрито провадження у справі, розгляд справи проводився у спрощеному позовному провадженні.

У судові засідання представник позивача не з`явився, подав до суду заяву, що у випадку неявки відповідача проти заочного розгляду справи не заперечує, та просить розглянути справу за відсутності представника позивача.

В судові засідання, призначені на 26.01.2026, 26.02.2026, 02.04.2026 відповідач не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом направлення судових повісток. Про причини неявки суд не повідомила, заяв чи клопотань до суду не подавала.

Відтак, судом постановлено 02.04.2026 проводити розгляд справи у відсутності відповідача в заочному порядку, на підставі документів та доказів, що є в матеріалах справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України. У відповідності до частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, встановив такі обставини справи.

Судом встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що 27.10.2022 між АТ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого АТ «УКРСИББАНК» зобов`язався надати відповідачу кредит у розмірі 33583,68 грн., а відповідач зобов`язався повертати кредит та сплачувати відсотки за користування кредитними коштами в розмірі 0,000001% річних, за користування кредитними коштами понад встановлений строк кредитування – 7% річних, а також комісію. Строк користування кредитом - до 26.10.2026. Згідно з пунктом 3.6 кредитного договору розмір ануїтентного платежу становить 700,00 грн. з моменту укладення договору до 27.12.2022. З 28.12.2022 розмір ануїтентного платежу становить 1338,00 грн. Ануїтентний платіж повинен сплачуватись щомісяця до 25 числа кожного місяця згідно з пунктом 3.7 кредитного договору.

Також, згідно з додатком №1 до кредитного договору встановлений розмір та порядок сплати комісії за управління кредитом.

Договір укладений в електронному вигляді за допомогою системи UKRSIB online.

Як вбачається з банківської виписки АТ «УКРСИББАНК» за кредитним рахунком ОСОБА_1 , яку можливо вважати первинним документом, відповідачем було отримано кредитні кошти 27.10.2022 у розмірі 33583,68 грн., а, також, частково погашалась заборгованість за кредитом, відсотками та комісіями.

Таким чином, судом встановлено, що між відповідачем та АТ «УКРСИББАНК» було укладено кредитний договір, за яким відповідачу було перераховано грошові кошти, як кредит, із зобов`язанням відповідача його повернути протягом дії договору та сплатити погоджені відсотки за користування грошовими коштами.

Згідно з розрахунками позивача заборгованість відповідача за кредитним договором №98734097000 від 27.10.2022 становить 29453,11 грн. і складалась із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 22082,12 грн. та заборгованості за комісією в розмірі 7370,99 грн.

09.12.2024 між АТ «УКРСИББАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» було укладено договір факторингу №284, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором від 27.10.2022 №98734097000.

Відступлення прав вимоги (придбання прав вимоги до відповідача позивачем) підтверджено копією договору факторингу №284 та витягом з реєстру договорів, які були відступлені згідно з цим договором факторингу.

Позивачу було відступлено право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 29453,11 грн., яка складається із залишку заборгованості за тілом кредиту в розмірі 22082,12 грн. та 7370,99 грн. заборгованості за комісіями.

Відповідно до ст. 12, 13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень, що врегульовано положеннями ст. 77 ЦПК України.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних- підписів.

У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, відповідно до ст.ст. 627-629, 638 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами і є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

За змістом ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

За умовами ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів та сплаті відсотків за користування кредитом.

Суд вважає доведеними позивачем обставини укладення кредитного договору між відповідачем та АТ «УКРСИББАНК», а, також, користування відповідачем кредитними коштами, наявність заборгованість за кредитом, яка не була погашена та зазначена в розрахунку «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС»., а також набуття позивачем права вимоги за зазначеним кредитним договором.

З наданого позивачем розрахунку та документів вбачається наявність заборгованості відповідача за кредитним договором, яка складається із заборгованості за тілом кредиту, яка не погашена та підлягає стягненню на його користь у заявленій у позовній заяві сумі., а також комісії.

Зазначений розрахунок заборгованості не спростований відповідачем належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами.

Однак, щодо стягнення 7370,99 грн. суми заборгованості по комісії, суд зазначає таке.

Станом на момент укладення кредитного договору, ані Закон України «Про захист прав споживачів) , ані Закон України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року №1734-VІІІ не передбачали заборон на встановлення щомісячних комісій у кредитній угоді.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту. Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит). Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 1 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Кредитний договір від 27.10.2022 №98734097000 передбачає певний графік оплати комісій в певній відсотковій ставці, при цьому в кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).

Ураховуючи, що позивач не зазначив та не надав доказів надання послуг, за які стягується комісія поряд з нарахуванням відсотків за користування кредитом, то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати комісію є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Зазначене вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.11.2023 у справі №204/224/21, в якій суд відступив від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 січня 2023 року у справі № 172/410/21 (провадження № 61-17842св21).

Такого ж висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).

З огляду на вказане вище, положення кредитного договору від 27.10.2022 №98734097000 про сплату позичальником на користь банку комісій суперечать положенням Закону України «Про споживче кредитування» та стягненню не підлягають.

Враховуючи викладене вище, позов ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягає задоволенню частково, на суму кредитної заборгованості в розмірі 22082,12 грн. та не підлягає задоволенню на суму комісій в розмірі 7370,99 грн.

Оскільки позов підлягає задоволенню частково, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати на сплату судового збору в розмірі 3028,00 грн. пропорційно задоволеним вимогам.

Стосовно заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

За положеннями частин 1, 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Позивачем заявлені вимоги про стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 9200,00 грн.

Зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

На підтвердження понесених витрат до позовної заяви надано договір про надання правничої допомоги № 03-07/24 від 03.07.2024 р., акт приймання-передачі наданих послуг від 02.06.2025 р., в якому вказані надані послуги та кількість витрачених годин. Як вбачається з наданих документів, на складання позовної заяви до боржника, яким є відповідач, про стягнення заборгованості за кредитним договором витрачено 2,1 год. часу, що складає загальну суму 4200,00 грн. Ці витрати суд вважає обґрунтованими і такими, що відповідають критеріям розумності, співмірності зі складністю справи та підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволеним вимогам. Стосовно витрат у розмірі 5000,00 грн. які були здійсненні за надання первинної консультації та правовий аналіз документів, суд не вбачає зв`язку цих витрат безпосередньо з судовою справою, тож вони відшкодуванню позивачу, відповідно до ст.133 ЦПК не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 6, 205, 207, 525, 526,527, 530, 610, 625, 626, 628, 638, 639, 1046, 1048, 1049 ЦК України, Законом України «Про споживче кредитування», Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 12, 13, 76, 81, 89, 141, 263-265, 279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором №98734097000 від 27.10.2022 року в розмірі 22082,12 грн.

В іншій частині в задоволенні позову – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» судові витрати у розмірі 5419,11 грн.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто Індустріальним районним судом м. Харкова за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування учасників справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС», (код ЄДРПОУ: 40340222, адреса: 03035, м. Київ, пл. Солом`янська, 2)

відповідач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 )

Повне судове рішення складене 02.04.2026 р.

Суддя Марина МАРКОСЯН