Вирок від 01 квітня 2026 р. у справі №644/9089/25 — Індустріальний районний суд міста Харкова

Суддя ОСОБА_1

Справа № 644/9089/25

Провадження № 1-кп/644/256/26

02.04.2026

ВИРОК

Іменем України

02 квітня 2026 року м. Харків

Індустріальний районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова в режимі відеоконференції обвинувальний акт у кримінальному провадженні, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025220000000138 від 30.05.2025 року, стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Болград Одеської області, громадянина України, освіта середньо-спеціальна, не одруженого, раніше не судимого, не працюючого, особа з інвалідністю 2 групи, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 382 КК України,

встановив:

Постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 20.03.2025 року (справа № 523/1637/2), що набрала законної сили 01.04.2025 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 40 800 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п`ять років без оплатного вилучення транспортного засобу, із стягненням судового збору у розмірі 605, 60 грн.

Незважаючи на це, ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, достовірно знаючи про наявність вищевказаної постанови Суворовського районного суду м. Одеси та будучи ознайомленим з нею, з метою невиконання рішення суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість його виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевою самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, 17.04.2025 року о 12 год. 00 хв., будучи позбавленим права керувати транспортними засобами, ігноруючи заборону, встановлену ст. 15 Закону України «Про дорожній рух», повторно протягом року керував транспортним засобом марки Mercedes-Benz, з державним реєстраційним номером НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, перебуваючи в м. Харкові, на проспекті Героїв Харкова, буд.320, та був зупинений екіпажем УПП в Харківській області ДПП, про що був складений протокол про адміністративне правопорушення серії ЕГІР 1 № 303129 від 17.04.2025 за ч. 3 ст. 130 КУпАП, та протокол про адміністративне правопорушення серії ЕГІР 1 № 303142 від 17.04.2025 за ч. 5 ст. 126 КУпАП.

За вчинення вказаного правопорушення постановою Індустріального районного суду м. Харкова (справа № 644/3783/25, провадження № 3/644/1013/25), що набрала законної сили 01.07.2025, ОСОБА_4 визнано винним та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 51 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 10 років без конфіскації транспортного засобу.

Таким чином, ОСОБА_4 , діючи усвідомлено, виконав усі необхідні дії, які вважав за необхідне для досягнення своєї мети, спрямовані па умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

Постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 20.03.2025 року (справа № 523/1637/2), що набрала законної сили 01.04.2025, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 40 800 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п`ять років без оплатного вилучення транспортного засобу, із стягненням судового збору у розмірі 605, 60 грн.

Незважаючи на це, ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, достовірно знаючи про наявність вищевказаної постанови Суворовського районного суду м. Одеси та будучи ознайомленим з нею, з метою невиконання рішення суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість його виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, 16.05.2025 року о 22 год. 00 хв., будучи позбавленим права керувати транспортними засобами, ігноруючи заборону, встановлену ст. 15 Закону України «Про дорожній рух», повторно протягом року керував транспортним засобом марки Mercedes-Benz, з державним реєстраційним номером НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, перебуваючи в м. Харкові, по вул. Верхній Гиївській, б. 89-А, та був зупинений екіпажем УПП в Харківській області ДПП, про що був складений протокол про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 130, ч. 5, ст. 126 КУпАП.

За вчинення вказаного правопорушення постановою Немишлянського районного суду м. Харкова (справа № 645/2930/25, провадження № 3/645/907/25), що набрала законної сили 22.07.2025, ОСОБА_4 визнано винним та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 51 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 10 років без конфіскації транспортного засобу.

Таким чином, ОСОБА_4 , діючи усвідомлено, виконав усі необхідні дії, які вважав за необхідне для досягнення своєї мети, спрямовані на умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

Постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 20.03.2025 року (справа № 523/1637/2), що набрала законної сили 01.04.2025, ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 40 800 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п`ять років без оплатного вилучення транспортного засобу, із стягненням судового збору у розмірі 605, 60 грн.

Незважаючи на це, ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно- небезпечний характер своїх дій, достовірно знаючи про наявність вищевказаної постанови Суворовського районного суду м. Одеси та будучи ознайомленим з нею, з метою невиконання рішення суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість його виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і $ юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, 17.05.2025 року о 01 год. 47 хв., будучи позбавленим права керувати транспортними засобами, ігноруючи заборону, встановлену ст. 15 Закону України «Про дорожній рух», повторно протягом року керував транспортним засобом марки Mercedes-Benz Е-300, з державним реєстраційним номером НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, перебуваючи в м. Харкові, по вул. Шевченка, б. 216-Б, та був зупинений екіпажем УПП в Харківській області ДПП, про що був складений протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 332939 від 17.05.2025 за ч. 3 ст. 130 КУпАП, та протокол серії ЕПР 1 № 332951 від 17.05.2025 ч. 5 ст. 126 КУпАП.

За вчинення вказаного правопорушення постановою Київського районного суду м. Харкова (справа № 953/5122/25, провадження № 3/953/1694/25), що набрала законної сили 15.07.2025, ОСОБА_4 визнано винним та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 51 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 10 років без конфіскації транспортного засобу та без оплатного вилучення транспортного засобу.

Таким чином, ОСОБА_4 , діючи усвідомлено, виконав усі необхідні дії, які вважав за необхідне для досягнення своєї мети, спрямовані на умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

Постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 20.03.2025 року (справа № 523/1637/2), що набрала законної сили 01.04.2025, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 40 800 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п`ять років без оплатного вилучення транспортного засобу, із стягненням судового збору у розмірі 605, 60 грн.

Незважаючи на це, ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, достовірно знаючи про наявність вищевказаної постанови Суворовського районного суду м. Одеси та будучи ознайомленим з нею, з метою невиконання рішення суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість його виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, 18.05.2025 року о 23 год. 42 хв., будучи позбавленим права керувати транспортними засобами, ігноруючи заборону, встановлену ст. 15 Закону України «Про дорожній рух», повторно протягом року керував транспортним засобом марки Mercedes-Benz Е-300, з державним реєстраційним номером НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, перебуваючи в м. Харкові, по вул. Сумська, буд.77, та був зупинений екіпажем УПП в Харківській області ДПП, про що був складений протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 333800 від 18.05.2025 за ч. 3 ст. 130, та протокол серії ЕПР 1 № 333820 від 18.05.2025 за ч. 5, ст. 126 КУпАП.

За вчинення вказаного правопорушення постановою Шевченківського районного суду м. Харкова (справа № 638/992/25, провадження № 3/638/326/25), що набрала законної сили 15.07.2025, ОСОБА_4 , визнано винним та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 40 800 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років.

Таким чином, ОСОБА_4 , діючи усвідомлено, виконав усі необхідні дії, які вважав за необхідне для досягнення своєї мети, спрямовані на умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 382 КК України визнав повністю та погодився із фактичними обставинами, викладеними в обвинувальному акті.

Суду пояснив, що постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 20.03.2025 року його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладено штраф з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п`ять років без оплатного вилучення транспортного засобу. 17.04.2025 року він керував транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`яніння в м. Харкові, на проспекті Героїв Харкова, буд. 320. Постановою Індустріального районного суду м. Харкова на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 10 років без конфіскації транспортного засобу. Постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 20.03.2025 року за ч. 5 ст. 126 КУпАП на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п`ять років без оплатного вилучення транспортного засобу. 16.05.2025 року він керував транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`яніння в м. Харкові, по вул. Верхній Гиївській, буд. 89-А. Постановою Немишлянського районного суду м. Харкова на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 10 років без конфіскації транспортного засобу. Постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 20.03.2025 року за ч. 5 ст. 126 КУпАП на нього накладено штраф з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п`ять років без оплатного вилучення транспортного засобу. 17.05.2025 року він керував транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`яніння в м. Харкові по вул. Шевченка, буд.216-Б. Постановою Київського районного суду м. Харкова (на нього накладено штраф з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 10 років без конфіскації транспортного засобу та без оплатного вилучення транспортного засобу. Постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 20.03.2025 року за ч. 5 ст. 126 КУпАП на нього накладено штраф з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п`ять років без оплатного вилучення транспортного засобу. 18.05.2025 року він керував транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`яніння м. Харкові по вул. Сумська, буд.77. Постановою Шевченківського районного суду м. Харкова на нього накладено штраф з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років. У вчиненому злочину щиро каявся.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому, судом з`ясовано, що учасники процесу правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає.

При встановлених обставинах суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення в судовому засіданні доведена повністю, а його дії правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 382 КК України як невиконання судового рішення, а саме умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

Вирішуючи питання про вид та розмір покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, який відповідно до ст.12 КК України, є нетяжкими злочином, відомості про особу винного, наявність обставин, що пом`якшує та обтяжують покарання.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_4 , є щире каяття.

Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_4 , є вчинення злочину особою повторно.

З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_4 раніше не судимий, не одружений, не працює, є особою з інвалідністю 2 групи, має статус учасника бойових дій, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Обвинуваченому суд призначає покарання необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання обвинуваченому, суд враховує фактичні обставини кримінального провадження, суспільну небезпеку вчиненого проступку, суб`єктивне ставлення обвинуваченого до скоєного та його поведінку після вчинення проступку, соціальну характеристику особи: її вік, стан здоров`я, соціальне становище, відсутність даних про перебування на профілактичному обліку у лікарів нарколога та психіатра, наявність обставин, що пом`якшує та обтяжує покарання, зваживши на всі фактори в їх сукупності і взаємозв`язку, приходить до висновку, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень буде призначення остаточного покарання у виді штрафу в межах санкції ч. 1 ст. 382 КК України.

Суд вважає, що призначення ОСОБА_4 більш суворого покарання, а саме у виді позбавлення волі, яке передбачене санкцією ч. 1 ст. 382 КК України, буде недоречним та несправедливим через суворість такого покарання.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Стівен Вілкокс та Скотт Херфорд проти Сполученого Королівства, заяви № 43759/10 та 43771/12», зазначає, що хоча, в принципі, питання належної практики з призначення покарань в значній мірі виходить за рамки Конвенції, Суд допускає, що грубо непропорційний вирок (діяння та покарання) може кваліфікуватися, як жорстоке поводження, що суперечить статті 3 Конвенції, в момент його винесення.

Дане ж покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 року, «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 року, «Ісмайлова проти Росії» від 29.11.2007 року).

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається, як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема, права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його, як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають, як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх забезпечення.

Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

При цьому, також суд враховує, що відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні прав та свобод засудженого та у відповідності до ч. 2 ст. 50 КК України має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

При призначенні покарання суд керується також положенням п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 23.10.2003 року, згідно якого суди при призначенні покарання в кожному випадку і що до кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Відповідно до ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод є складовою частиною загальнонаціонального законодавства України.

Процесуальні витрати відсутні.

Запобіжний захід ОСОБА_4 не обирався.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Цивільний позов не заявлено.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 371, 374 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Індустріальний районний суд міста Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку вручити прокурору та обвинуваченому.

Суддя ОСОБА_1