Рішення від 01 квітня 2026 р. у справі №644/11786/25 — Індустріальний районний суд міста Харкова

Суддя Баронін Д. Б.

Справа № 644/11786/25

Провадження № 2/644/233/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2026 р. м. Харків

Індустріальний районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Бароніна Д.Б.,

за участю секретаря Нестеренко А.Ю.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, -

ВСТАНОВИВ:

1.Позиції сторін, процесуальні дії

1.1. ОСОБА_1 звернувся до Індустріального районного суду м. Харкова з позовною заявою до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що сторони мають двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Доньку з 2023 року позивач виховує самостійно, донька перебуває повністю на його утриманні та мешкає разом з ним за адресою: АДРЕСА_1 . На даний час позивач є діючим військовослужбовцем Збройних сил України.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 09.12.2022 шлюб між сторонами розірвано. З 2023 року відповідачка виїхала з України до Німеччини, залишивши позивачу доньку. До України відповідачка не приїжджала, життям доньки не цікавиться, не бере участі у вихованні дитини, не цікавиться здоров`ям, успіхам в навчанні. Судовим наказом Індустріального районного суду м. Харкова від 26.06.2025 стягнуто з відповідачки аліменти на утримання ОСОБА_3 .

Враховуючи викладене, позивач звернувся з цим позовом до суду та просить позбавити відповідачку батьківських прав стосовно малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

1.2. В судовому засіданні позивач пояснив, що відповідачка ні матеріально, ні морально, ні фізично не підтримує дитину. Коли почалося повномасштабне вторгнення росії, навесні 2022 року, відповідачка з дитиною ОСОБА_4 виїхали в Німеччину. Проте, в Німеччині відповідачка зловживала спиртними напоями, водила в квартиру чоловіків, не дбала про харчування та навчання дитини. В липні 2022 року він добровільно мобілізувався до лав ЗСУ. В 2023 році відповідачка привезла ОСОБА_4 в Харків, а сама повернулася в Німеччину. Зараз дитина живе в Харкові з його нинішньою дружиною, а відповідачка не надає утримання дитині, не цікавиться життям дитини, дзвонить лише раз на місяць та розказує дитині про свої проблеми. ОСОБА_4 ходить в басейн, на карате, є відмінницею у школі. Він хоче бути з дитиною, дати їй належне виховання, але не може, тому що перебуває в ЗСУ.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, про причину неявки суд не повідомила, про день, час та місце слухання справи відповідачка повідомлялася належним чином. Відзиву на позов відповідачка не надала, заяви про розгляд справи без її участі також не надала.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про день, час та місце слухання справи третя особа повідомлялася належним чином.

Під час з`ясування думки дитини в судовому засіданні ОСОБА_5 пояснила, що їй 11 років, вона навчається у школі 155 в м. Харкові. Вона проживає з дружиною свого батька, яку зовуть Алла, в однокімнатній квартирі у м. Харкові, однак у неї є місце для навчання та своє ліжко. В 2022 році та до 2023 року вона жила з мамою ОСОБА_6 в Німеччині. Спочатку в Німеччині вони з мамою жили в гуртожитку, потім в двокімнатній квартирі. Її мама кожного дня водила до квартири різних чоловіків, які залишалися ночувати. В Німеччині мати нікуди її не водила, нічого не показувала. Іноді мама залишала її саму на декілька днів чи на весь день без їжі. В 2023 році мати привезла її до Харкова, з 2023 року вона мати не бачила. Мати може іноді їй подзвонити, приблизно раз на місяць, при цьому мати буває п`яною та розповідає про нових своїх чоловіків. На дні народження в 2023-2025 роках мати не дарувала їй подарунки та не завжди згадувала про день народження, щоб привітати її словами. Востаннє мати дзвонила їй в січні 2026 року. Вона згодна з тим, щоб її мати позбавили батьківських прав.

Під час допиту в якості свідка в судовому засіданні ОСОБА_7 пояснила, що позивач ОСОБА_1 є її чоловіком. З відповідачкою ОСОБА_2 вона особисто не знайома. З квітня 2025 року вона, ОСОБА_8 , займається повністю вихованням, навчанням, лікуванням, розвитком дитини позивача – ОСОБА_9 . З 25.12.2023 до квітня 2025 року ОСОБА_4 жила в селищі Сахновщина з бабусею ОСОБА_10 , поки бабуся не померла. 24.12.2023 ОСОБА_4 привезла до міста Харкова її мати з Німеччини, в Німеччині ОСОБА_4 з мамою жила з березня 2022 року. Мілана іноді згадує своє проживання з мамою в Німеччині та каже, що мати душила її подушкою, все її тіло було в синцях, мати часто приводила додому чоловіків, з якими познайомилася за вулиці, мати могла залишити її без їжі на добу. Зараз ОСОБА_4 каже, що вже за мамою не скучить і спілкуватися з нею не бажає. Мати дзвонить ОСОБА_4 рідко, приблизно раз на місяць, при цьому дзвінок триває близько хвилини, адже мати часто є нетверезою та каже якусь нісенітницю або розповідає про своїх чоловіків. На її, ОСОБА_7 , думку, таке спілкування ОСОБА_4 з мамою травмує дитину.

1.3. Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Позивач не заперечував проти заочного розгляду справи за відсутності відповідачки. У зв`язку з наведеним, суд вважав за можливе слухати справу за відсутністю відповідачки, а матеріали, що є у справі, достатніми для цього, про що було постановлено ухвалу, яка відображена в протоколі судового засідання.

2. Обставини справи, зміст спірних правовідносин

2.1. Згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 28.05.2014 Орджонікідзевським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що складений відповідний актовий запис № 264. Батько – ОСОБА_1 , мати – ОСОБА_2 .

Згідно з витягом з реєстру територіальної громади №2025/013070808 від 08.09.2025, який сформований на підставі заяви ОСОБА_1 , останній зареєстрований з 04.11.1996 в АДРЕСА_2 .

Згідно з витягом з реєстру територіальної громади №2025/014002261 від 24.09.2025, який сформований на підставі заяви законного представника ОСОБА_1 , ОСОБА_3 зареєстрована з 04.06.2014 в АДРЕСА_3 .

Згідно з рішенням Київського районного суду м. Полтави від 09.12.2022, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.

2.2. Згідно з судовим наказом Індустріального районного суду м. Харкова від 26.06.2025, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини: ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) боржника, але не менше 50 відсотків мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 23.06.2025 та до досягнення дитиною повноліття.

Згідно з постановою ВП №78537805 від 08.07.2025, старшим державним виконавцем Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ростовським Р.В. відкрито виконавче провадження з виконання судового наказу №644/5524/25 від 02.07.2025.

2.3. Згідно з копією посвідчення серії НОМЕР_2 від 03.07.2023, ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій.

Згідно з військовим квитком серії НОМЕР_3 , оформленим на ім`я ОСОБА_1 , останній призваний у Збройні сили України за мобілізацією 08.07.2022.

Згідно з копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 виданого Покровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_7 уклали шлюб 27.04.2023, про що складений відповідний актовий запис № 156.

Згідно з заявою, посвідченою приватним нотаріусом Покровського районного нотаріального округу Донецької області Зіма Я.В., зареєстрованою в реєстрі за №1126, ОСОБА_1 дає згоду на відвідування медичних закладів, навчальних закладів його доньки ОСОБА_3 у супроводі ОСОБА_7 у період з 04.06.2025 по 04.06.2030, а також згоду вирішувати усі питання, що стосуються його доньки.

2.4. Згідно з листом директора КНП «Міська дитяча поліклініка №15» Харківської міської ради №178/1/0/554-25 від 27.05.2025 декларацію про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу дитині – ОСОБА_3 , укладено батьком з лікарем педіатром. На прийом до лікаря приводить батько ОСОБА_1 разом з дружиною ОСОБА_7 . Мати ОСОБА_2 не приводить дитину до медичного закладу, не цікавиться станом здоров`я та розвитком дитини взагалі.

Згідно з актом обстеження умов проживання, затвердженого начальником служб у справах дітей по Немишлянському району м. Харкова 02.07.2025, за адресою АДРЕСА_1 , проведено обстеження умов проживання. Житло розміщене на 2 поверсі, складається з 1-ї кімнати, санітарний стан житла добрий. Для виховання та розвитку дитини створені умови: виділене окреме спальне місце, парта для занять, ноутбук. За цією адресою мають постійне місце реєстрації: ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 . Для всебічного розвитку дитини, створені всі належні умови.

2.5. Згідно з висновком № 137/0/1131-26 від 01.04.2026, підписаним директором Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, Департамент вважає доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо її доньки ОСОБА_4 .

3. Релевантні джерела права

3.1. Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, що була ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27.02.1991, Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України (далі - СК України), мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

3.2. У постанові Верховного Суду від 17 червня 2021 року по справі № 466/9380/17 вказано, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, на який йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини. Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13).

У рішенні по справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейський суд з прав людини наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

3.3. У постанові Верховного Суду від 26 січня 2022 року по справі № 203/3505/19 зроблено висновок про те, що відсутність протягом тривалого часу піклування про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя; незабезпечення необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням дитини, що надалі може негативно вплинути на її фізичний розвиток як складову частину виховання; недостатнє спілкування з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; ненадання дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; несприяння засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі є підставами для позбавлення батьків / одного з батьків батьківських прав.

4. Оцінка доказів та аргументів сторін

4.1. На думку суду, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який застосовується у виняткових випадках та виключно тоді, коли невиконання батьківських обов`язків зумовлено винною, усвідомленою поведінкою одного з батьків, що негативно впливає на фізичний, духовний, психологічний розвиток дитини як складові її виховання.

Зі змісту вищенаведених письмових доказів, а також зі змісту пояснень позивача, показань свідка та пояснень дитини вбачається, що відповідачка ОСОБА_2 ухилилися від належного виконання батьківських обов`язків по вихованню та утриманню своєї доньки ОСОБА_4 . Відповідачка щонайменше з 25 грудня 2023 року не займається вихованням дитини, не піклується про її фізичний і духовний розвиток, не бере участі у створенні належних умов для її проживання і харчування, взагалі не забезпечує і не намагається забезпечити дитину матеріально, не вживає дієвих заходів для позитивних змін у житті дитини.

На думку суду, вищеописана поведінка матері негативно впливає на розвиток дитини, оскільки мати свідомо позбавила свою дитину своєї належної уваги, піклування тощо.

При цьому суд враховує наступні факти:

- з 25.12.2023 відповідачка жодного разу не бачилася з дитиною особисто, не проявляла інтересу до навчання дитини, не зв`язувалася з працівниками школи щодо успіхів у навчанні дитини тощо;

- з 25.12.2023 відповідачка жодного разу не передала дитині будь-якого матеріального блага (гроші, іграшки тощо), а також жодного разу не передала дитині будь-який подарунок на день народження;

- дитина та свідок у своїх поясненнях вказали, що під час проживання дитини з матір`ю у Німеччині, мати могла залишати дитину без їжі на тривалий час, приводила додому сторонніх чоловіків з ночівлею.

Таким чином, відповідачка свідомо ухиляється від належної участі у процесі виховання своєї дитини. Позбавлення відповідачки батьківських прав в даному випадку відповідатиме інтересам дитини, оскільки вищеописана поведінка матері негативно впливає на духовний та психологічний розвиток дитини.

Факт періодичного спілкування матері з дитиною по телефону не свідчить про її належний інтерес до дитини та реальне бажання брати участь у вихованні дитини. В судовому засіданні дитина та свідок вказали, що таке спілкування зазвичай є нетривалим та зводиться до розповідей матері про своїх чоловіків.

Підсумовуючи викладене суд вважає, що в даному випадку наявні підстави для позбавлення відповідачки батьківських прав, у зв`язку із чим позов належить задовольнити.

4.2. Суд не вважає за необхідне на виконання ч. 3 ст. 166 СК України вирішувати питання про стягнення з відповідачки аліментів на утримання доньки, оскільки це питання вже вирішено згідно з судовим наказом Індустріального районного суду м. Харкова від 26.06.2025

5. Розподіл судових витрат, вирішення інших процесуальних питань

5.1. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Понесення позивачем судових витрат підтверджується платіжною інструкцією від 03.12.2025 про сплату судового збору в сумі 1211,20 грн. Вказану суму судового збору не слід стягувати з відповідачки, оскільки у позовній заяві позивач прямо вказав, що всі судові витрати бажає взяти на себе.

Керуючись ст.12,81,89,200,206,223,263,265,280-282 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав – задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) батьківських прав стосовно її малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Денис БАРОНІН