Рішення від 30 березня 2026 р. у справі №644/10187/25 — Індустріальний районний суд міста Харкова

Суддя Попова В. О.

Справа № 644/10187/25

Провадження № 2/644/483/26

31.03.2026

РІШЕННЯ

іменем України

31 березня 2026 року Індустріальний районний суд міста Харкова в складі:

головуючого судді – Попової В.О.,

за участю секретаря судового засідання - Плаксій К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Індустріального районного суду м. Харкова цивільну справу за позовом Акціонерного Товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором

У С Т А Н О В И В:

Представник позивача Альховська І.Б., яка діє на підставі довіреності № 024776/25 від 01.09.2025 в інтересах позивача, звернулася до Індустріального районного суду м. Харкова через підсистему «Електронний суд» з позовом, в якому просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором № 501218754 від 18.12.2019 у розмірі 79 457 грн 69 коп. станом на 01.07.2025, яка складається з: 31 374 грн 65 коп. – заборгованість по тілу кредиту, 13 433 грн 04 коп. – заборгованість по відсоткам, 34 650 грн 00 коп. – заборгованість по комісії та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422 грн 40 коп.

На обґрунтування позовних вимог зазначено, що 18.12.2019 між АТ «Альфа Банк» та відповідачкою ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 501218754. Відповідно до умов Кредитного договору Банк зобов`язувався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених Кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Кредитним договором. Банк належним чином виконав свій обов`язок щодо надання позичальнику кредиту. Проте позичальник не виконала взяті на себе зобов`язання, внаслідок чого утворилась заборгованість за Кредитним договором станом на 01.07.2025 в загальному розмірі - 79 457 грн 69 коп., з яких 31 374 грн 65 коп. – заборгованість по тілу кредиту, 13 433 грн 04 коп. – заборгованість по відсотках, 34 650 грн 00 грн -заборгованість по комісії. З метою досудового, добровільного врегулювання спору на адресу позичальника направлено досудову вимогу щодо виконання договірних зобов`язань, яку відповідачка залишила без реагування.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова від 06 листопада 2025 року позовна заява прийнята, провадження відкрито та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадженні з викликом сторін.

03 грудня 2025 року через підсистему «Електронний суд» від представника відповідачки – адвоката Шелудько О.О., яка діє на підставі ордера на надання правничої допомоги серії АР № 1279311 від 26.11.2025, надійшов відзив, згідно якого сторона відповідчаки заперечує щодо позовних вимог з підстав, викладених в ньому, у задоволенні позову просить відмовити у повному обсязі. Зокрема зазначає, що матеріали справи не містять підтверджень, що відповідачка була ознайомлена із Додатком №4 та Договором на сайті банку, які згадані у Оферті, і погодилась з визначеними у них умовами, не доведено істотних умов - дата сплати обов`язкового мінімального платежу, порядок та строки повернення кредиту, графік погашення, встановлення комісії, її розміру та порядку і строків сплати. Крім того посилається, що умовами Оферти на укладення угоди про обслуговування кредитної картки взагалі не було погоджено між позичальником та кредитором сплату за таку супутню послугу як «Комісія РКО». При цьому банком нараховувалась, а відповідачкою була сплачена сума за період з 18.12.2019 по 01.07.2025 в розмірі 39 600 грн в рахунок погашення заборгованості за Комісією РКО, при цьому вважають, що ця сплачена сума повинна була йти в рахунок погашення заборгованості за тілом та процентами. І навіть в разі, якщо б комісії і була передбачена офертою, все одно така послуга була б нікчемною. Посилаються, що надана позивачем виписка з особового рахунку не є документом первісної бухгалтерської документації в розумінні чинного законодавства (а.с. 44-49).

Сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином та своєчасно

25 березня 2026 року через підсистему «Електронний суд» від представника позивача Альховської І.Б. надійшло клопотання, згідно якого просить судове заясідання 31.03.2026 та усі наступні засідання у цій справі проводити за її участю в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів. У випадку неявки відповідача чи його представника у судове засідання – не наполягає на проведенні судового засідання у режимі відеоконференції, просить суд задовольнити позов в повному обсязі та не заперечує щодо проведення судового засідання за відсутності представників позивача.

31 березня 2026 року через підсистему «Електронний суд» від представника відповідачки – адвоката Шелудько О.О. надійшла заява про розгляд справи без участі сторони відповідача.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, встановив наступні факти та відповідні правовідносини.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулась до АТ «Альфа-Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала анкету-заяву про акцепт Публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк, в якій зазначила свої персональні дані, зокрема: ПІБ, дата народження, РНОКПП, дані свого паспорта, адресу проживання та реєстрації, номер мобільного телефону, місце роботи, розмір основного доходу тощо (а.с. 16).

Відповідно до п. 2.1.1. Анкети-заяви ОСОБА_1 підтвердила акцепт публічної пропозиції та укладення Договору між нею та АТ «Альфа Банк» на умовах, викладених в публічній пропозиції та додатках до договору, що розміщені на веб-сайті Банку.

Відповідно до оферти ОСОБА_1 запропонувала АТ «Альфа-Банк» укласти з нею угоду про надання споживчого кредиту, обслуговування кредитної картки та відкритті відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб (далі - Угода). Підставою для укладення Угоди є Договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», що укладений між нею і банком на наступних умовах: тип кредиту – кредит готівкою, сума кредиту – 75 000 грн, процентна ставка – 25% річних, тип ставки – фіксована; строк кредиту – 36 місяців (а.с. 8).

Згідно п. 1. Оферти, під час користування кредитом ОСОБА_1 пропонує Банку надавати їй послуги з розрахунково-касового обслуговування у порядку та на умовах, що визначені цим пунктом та Договором, за надання яких пропонує встановити комісійну винагороду, а саме: за надання кредиту 0.00% від суми кредиту, за обслуговування кредиту 2.20% від суми кредиту, зазначеної в Оферті без ПДВ.

Згідно п.п. 2.-3. Оферти, дата повернення кредиту – 18.12.2022; кредит надається позичальнику для власних потреб у розмірі 75 000 грн, спосіб видачі-переказ коштів на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в Банку.

Відповідно до Договору про внесення змін і доповнень № 501218754-1 до Угоди про надання кредиту № 501218754 від 18.12.2019, АТ «Альфа Банк» та ОСОБА_1 уклади цей Договір про внесення змін і доповнень 501218754-1 (надалі Договір про внесення змін і доповнень) до Угоди про надання кредиту № 501218754 від 18.12.2019 (далі -Угода) про наступне: процентна ставка за період з 18.12.2019 по 17.01.2020 становить 25% річних, починаючи з 18.01.2020 процента ставка становить 15% річних. Всі інші умови Угоди залишаються незмінними і сторони підтверджують по ним свої зобов`язання (а.с. 9).

Додатком 1 до Угоди про надання кредиту № 501218754 від 18.12.2019 визначено графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супровідних послуг, відповідно до якого погашення заборгованості здійснюється шляхом внесення ануїтетних платежів щомісячно не пізніше 18 числа кожного місяця у розмірі мінімального щомісячного платежу 4 631 грн 99 коп. (а.с. 13).

Окрім того, до матеріалів справи долучений паспорт споживчого кредиту, підписаний ОСОБА_1 18.12.2019, згідно якого остання підтвердила отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних умов кредитування, зокрема: сума/ліміт кредиту – 75 000 грн, строк кредитування – 36 місяців, процентна ставка – 25%, тип процентної ставки – фіксована; загальні витрати за кредитом – 91 751 грн 47 коп., орієнтовна загальна вартість кредиту за весь строк користування кредитом – 166 751 грн 47 коп., реальна річна процентна ставка – 82.92% (а.с. 14).

Судом встановлено, що банк надав відповідачці грошові кошти у сумі 75 000 грн., що підтверджується копією Меморіального ордеру № 964185 від 18 грудня 2019 року, де отримувачем зазначено ОСОБА_1 , призначення платежу: надання кредиту за кредитним договором № 501218754 від 18.12.2019 (а.с. 22).

З долученого позивачем до матеріалів справи розрахунку заборгованості за кредитом вбачається, що станом на 01.07.2025 за кредитним договором № 501218754 від 18.12.2019, ОСОБА_1 має заборгованість в загальному розмірі – 79 457 грн 69 коп., з якої: за тілом кредиту – 31 374 грн 65 коп., по відсотках – 13 433 грн 04 коп., по комісії 34 650 грн 00 коп. (а.с. 20-21).

12.08.2022 загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» прийнято рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про найменування АТ «Сенс Банк» внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань 30.11.2022. Вказані обставини підтверджені копією витягу з державного реєстру банків станом на 02.12.2022.

АТ «Сенс Банк» направив на адресу ОСОБА_1 вимогу про усунення порушень, в якій вимагає впродовж 30 календарних днів з моменту отримання письмової вимоги Банку, але в будь-якому випадку не пізніше 35 календарних днів з моменту надсилання даної вимоги, усунути порушення умов кредитного договору та погасити заборгованість в розмірі простроченого боргу, у випадку невиконання, - достроково повернути кредит у повній непогашеній сумі та сплатити всі нараховані і несплачені проценти за користування кредитом, комісії, а саме: 79 457 грн 69 коп. станом на 24.03.2025 (а.с. 23).

Вимогу відповідачка не виконала, заборгованість не сплатила.

Такі обставини на думку позивача свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у вказаний у позові спосіб.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до положень ст. 525, 526, 527, 530 ЦК України встановлено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання.

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Приписами ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

Положеннями ч. 1 ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За вимогами ст. 626 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема, щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Так, суд встановив, що дійсно ОСОБА_1 отримувала кредитні кошти, користувалась ними та частково виконувала зобов`язання щодо їх повернення.

Доводи сторони відповідачки, що виписка з особового рахунку не є документом первісної бухгалтерської документації в розумінні чинного законодавства судом не приймаються, оскільки банком в підтвердження боргу ОСОБА_1 надано розрахунок заборгованості та виписку по рахунку боржника, яка є первинним документом та підтверджує здійснені по банківському рахунку операції, тому суд дійшов висновку про доведеність позовних вимог банку в частині стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту та за відсотками за користування кредитом.

Крім того, до заперечень сторони відповідачки щодо неналежного ознайомлення ОСОБА_1 з умовами кредитного договору суд ставиться критично, оскільки оферта на укладення угоди про надання кредиту № 501218754 від 18.12.2019, договір про внесення змін і доповнень № 501218754-1 до угоди про надання кредиту № 501218754 від 18.12.2019, паспорт споживчого кредиту, підписані власноруч ОСОБА_1 , в них зазначені всі істотні умови надання кредиту, а саме: сума кредиту, строк кредитування, проценти за користування кредитними коштами та інші істотні умови, які характерні для укладення кредитного договору. ОСОБА_1 була з ними ознайомлена та погодилась.

Однак, суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині стягнення комісії в сумі 34 650 грн 00 коп. є необґрунтованими виходячи з такого.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

В той же час, у кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до ч.5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Зі змісту Кредитного договору № 501218754 від 18.12.2019, неможливо визначити та встановити, за які саме послуги надані банком, встановлено щомісячну комісію за обслуговування кредиту.

З матеріалів справи не вбачається необхідності внесення плати за додаткові, супутні послуги банку, пов`язані з розрахунково-касовим обслуговуванням, банком в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надавались ОСОБА_1 та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).

Ураховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, то положення договору та вимоги про стягнення комісії за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частини 1 та частини 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23.

На даний час відповідачка продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за кредитним договором № 501218754 від 18.12.2019, що є порушенням законних прав та інтересів АТ «Сенс Банк».

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Положеннями ст. 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З представлених позивачем письмових доказів, зокрема Меморіального ордеру № 964185 від 18.12.2019, розрахунку заборгованості за кредитним договором № 501218754 від 18.12.2019, виписки, вбачається, що відповідачка отримувала кредитні кошти, користувалась ними та частково виконувала зобов`язання щодо їх повернення, однак належним чином взяті на себе зобов`язання не виконала, отримані та використані позичальником кошти, згоду на отримання яких надавала відповідачка ОСОБА_1 за кредитним договором, остання в добровільному порядку АТ «Сенс Банк» не повернула, внаслідок чого, у неї перед позивачем станом на 01.07.2025 утворилась заборгованість, яка складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 31 374 грн 65 коп та процентів за користування кредитними коштами в розмірі 13 433 грн 04 коп.

Відповідачка не надала доказів, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитними договорами у добровільному порядку.

Таким чином, приймаючи до уваги невиконання відповідачкою ОСОБА_1 обов`язків щодо своєчасного повернення кредиту за кредитним договорм № 501218754 від 18.12.2019, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги АТ «Сенс Банк» в частині стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості в загальному розмірі 44 807 грн 69 коп., яка складається з заборгованості по тілу кредиту в сумі 31 374 грн 65 коп. та заборгованості по відсотках – 13 433 грн 04 коп. обґрунтовані та підлягають задоволенню. В іншій частині позов не підлягає задоволенню.

При цьому, як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитом № 501218754 від 18.12.2019, ОСОБА_1 сплачено Банку комісію за період з 18.12.2019 по 18.02.2022 в загальному розмірі 39 600 грн, яка підлягає вираховуванню із загального розміру заборгованості.

Таким чином сума заборгованості, яку необхідно стягнути з відповідачки складає 5 207 грн 69 коп.

Вирішуючи питання про стягнення судового збору суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідачки судових витрат по сплаті судового збору в розмірі 2 422 грн 40 коп., сплаченого ним при подачі позову, оскільки позов підлягає частковому задоволенню, суд з урахуванням ч. 1 ст. 141 ЦПК України щодо пропорційності стягнення судового збору вважає необхідним стягнути з відповідачки сплачений судовий збір у розмірі 158 грн 76 коп. (5 207 грн 69 коп./79 457 грн 69 коп.*2 422 грн 40 коп.), що дорівнює 6,55%.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 95, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позовні вимоги Акціонерного Товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором № 501218754 від 18.12.2019 у розмірі 5 207 (п`ять тисяч двісті сім) грн 69 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» витрати зі сплати судового збору в розмірі 158 (сто п`ятдесят вісім) грн 76 коп.

В інший частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач - Акціонерне товариство «Сенс Банк», код ЄДРПОУ 23494714, місцезнаходження: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100.

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання/ перебування: АДРЕСА_1

Повний текст рішення складено 01.04.2026.

Суддя В.О. Попова