Постанова від 30 березня 2026 р. у справі №643/16238/25 — Салтівський районний суд міста Харкова

Справа № 643/16238/25

Провадження № 3/643/96/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.2026 м. Харків

Суддя Салтівського районного суду міста Харкова Замікула Б.С., розглянувши матеріали, які надійшли з Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП

УСТАНОВИВ:

Згідно із протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 454769 від 15.09.2025, водій ОСОБА_1 15.09.2025 о 15 год 27 хв в м. Харкові по вул. Владислава Зубенка, 78 керував автомобілем Nissan X-Trail, д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідала обстановці, почервоніння обличчі. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я КНП ХОР ОКНЛ у лікаря-нарколога відмовився на місці зупинки транспортного засобу.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП внаслідок порушення водієм вимог

п. 2.5 Правил дорожнього руху (далі - ПДР).

В судовому засіданні ОСОБА_1 участі не брав, водночас захист його інтересів здійснював адвокат Гончаров М.С., який заперечив наявність в діях свого підзахисного складу адміністративного правопорушення та просив закрити провадження у справі.

Узагальнено доводи захисника зводились до наступного: 1) поліцейські безпричинно зупинили транспортний засіб та почали перевірку документів, огляд автомобіля; 2) поліцейські безпідставно висловили вимогу пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння за відсутності у водія дійсних ознак;

3) під час складання протоколу не були залучені представники ВСП, хоча водій повідомив, що він є військовослужбовцем; 4) долучений до адміністративних матеріалів відеозапис був знятий не із використанням нагрудної камери поліцейського, а стороннім технічним пристроєм; 5) водій у подальшому самостійно пройшов огляд на стан наркотичного сп`яніння та отримав негативний висновок.

Крім того, захисник подав до суду документи, які підтверджують проходження ОСОБА_1 військової служби, його позитивну характеристику за місцем служби, наявність відзнак та нагород, зокрема, нагородження ОСОБА_1 орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Також на адресу суду надійшло клопотання командира в/ч НОМЕР_2 , в якій ОСОБА_1 проходить військову службу, у якому висловлено прохання не застосовувати до військовослужбовця адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом, у разі визнання його винним, оскільки можливість керувати транспортним засобом є критично важливим з метою виконання бойових завдань.

За клопотанням сторони захисту в судовому засіданні був допитаний свідок ОСОБА_2 , який пояснив, що він перебував разом із ОСОБА_1 у вказаному автомобілі. Того дня, вони знаходились у м. Харкові за вказівкою командування та мали повертатись до місця несення служби. На виїзді із

м. Харкова їх зупинили поліцейські та почали перевіряти документи, оглядати автомобіль. Причиною зупинки транспортного засобу поліцейські вказали відсутність номерного знаку на автомобілі. Свідок зазначив, що в ході розмови ОСОБА_1 повідомив поліцейських, що він є військовослужбовцем та поспішає у справах, пов`язаних із несенням військової служби. Надалі поліцейські висловили необґрунтовану вимогу пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, посилаючись на наявність у водія таких ознак, як тремтіння рук. Як повідомив свідок, ОСОБА_1 категорично заперечив вказану обставину та відмовився від проходження оглядну на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я, через відсутність часу та необхідність якнайшвидшого повернення до місця дислокації військової частини. Також свідок заперечив факт вживання ОСОБА_1 будь-яких наркотичних засобів та вкрай позитивно характеризував його як бойового офіцера.

Дослідивши матеріали справи, доводи захисників, покази свідка, суддя зазначає наступне.

За змістом ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд повинен належним чином з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справ.

Як визначено ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Згідно із ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлений Правилами дорожнього руху (далі - ПДР), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001.

Положення п. 1.3 ПДР передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно з п. 2.5 ПДР, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

У пункті 1.9 ПДР встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП установлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває у стані такого сп`яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Порядок проходження огляду на стан сп`яніння врегульовано ст. 266 КУпАП, а також Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - Інструкція), яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015, та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду (далі - Порядок), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008.

Відповідно до п. 2, 4 розділу І Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками наркотичного сп`яніння є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці, крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом або лікарем закладу охорони здоров`я (п. 6 розділу І Інструкції).

Згідно з п. 3, 4, 7, 8 розділу ІІІ Інструкції огляд у закладах охорони здоров`я щодо виявлення стану наркотичного сп`яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров`я. Метою цього огляду є встановлення наявності чи відсутності стану сп`яніння в обстежуваної особи. Проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов`язкове. Метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп`яніння.

Аналогічні положення викладені у Порядку, затвердженому постановою КМУ № 1103 від 17.12.2008.

Факт вчинення правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 454769 від 15.09.2025, який відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, містить виклад суті вчиненого правопорушення та є джерелом доказової інформації про подію правопорушення та особу, яка його вчинила;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарським препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у яких зазначено, що ОСОБА_1 15.09.2025 о 15 год 33 хв направляється до КНП ХОР «ОКНЛ», у зв`язку з виявленими ознаками сп`яніння;

- дослідженими у судовому засіданні відеозаписами з нагрудних камер поліцейських, при перегляді яких обставини, викладені у протоколі, знайшли своє підтвердження;

На переконання судді, надані докази на підтвердження винуватості ОСОБА_1 є належними, допустимими і достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою.

Досліджені та перевірені судом обставини поза розумним сумнівом свідчать про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Порушення вимог ст. 256, 266, 268 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (затверджена спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015), Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі (затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 07.11.2015) при складанні поліцейськими протоколу про адміністративне правопорушення – судом не встановлено.

При цьому суддя відхиляє доводи сторони захисту з таких підстав.

Щодо безпричинності зупинки транспортного засобу суддя зазначає, що підставою для зупинки транспортного засобу була відсутність номерного знаку на автомобілі, що є порушенням п.п. «в» п. 2.9 ПДР, та може бути законною підставою для зупинки транспортного засобу.

Між тим суддя зазначає, що використання військовими транспортних засобів без номерних знаків набуло масового поширення, в т.ч. з причин, що не залежать від самих військовослужбовців, та потребує окремого законодавчого врегулювання, з метою забезпечення балансу між виконанням військовими завдань з оборони Батьківщині (що має найвищий пріоритет) та забезпеченням безпеки дорожнього руху. Слід визнати, що така неврегульованість на четвертому році повномасштабної війни призводить до зловживань як з боку поліцейських, так і з боку військових.

Водночас, при розгляді даної справи суддя не наділений повноваженнями на власний розсуд відходити від положень законодавства та застосовує чинні законодавчі норми, які з позиції здорового глузду мали б бути вдосконалені.

Щодо безпідставної вимоги поліцейських пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння суддя зазначає, що встановлення ознак сп`яніння є результатом візуального сприйняття працівниками поліції відповідних ознак зовнішності та поведінки певної особи, а відтак носить суб`єктивний характер. Відтак, спростування припущень поліцейських та виключення суб`єктивної складової при оцінці стану водія можливе шляхом проведення відповідного огляду, від якого водій відмовився.

Також суддя зауважує, що посилання захисника та свідка про відсутність часу для проходження огляду на стан сп`яніння, через необхідність якнайшвидшого повернення до місця несення служби, не узгоджується із поведінкою водія, що зафіксовано на відеозаписах. Зокрема, після вимоги поліцейських пройти огляд водій залишив місце зупинки та пішов у невідомому напрямку, а після цього повернувся. Надалі водій вдався до суперечок з поліцейськими, яка відбувалась тривалий час. На переконання судді, така поведінка все ж свідчить про небажання проходити відповідний огляд з мотивів незгоди із поліцейськими, а не через відсутність у водія часу. При цьому, діючи розсудливо, ОСОБА_1 не був позбавлений можливості проінформувати своє командування про зупинку поліцейськими та необхідність проходження медичного огляду, аби визначити свою подальшу поведінку, з урахуванням пріоритетності виконання бойових завдань.

Щодо незалучення представників військової служби правопорядку під час складання протоколу суддя зазначає, що поліцейські не заперечували проти цього, пропонували залишатись на місці та дочекатись їх приїзду. Проте позиція водія була категоричною та свідчила про відмову від проходження огляду за жодних умов.

До того ж слід враховувати, що відповідно до приписів ч. 1, 2 ст. 266-1 КУпАП військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів, а також військовослужбовці Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Аналіз положень ст. 266-1 КУпАП свідчить про те, що даною нормою права не визначається порядок огляду військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, які керують транспортним засобом.

Тобто, положення ст. 266-1 КУпАП стосуються лише військовослужбовців за вчинення військових адміністративних правопорушень, передбачених главою 13-Б КУпАП.

Отже, для військовослужбовців, які керують транспортним засобом застосовується порядок проходження огляду, передбачений ст. 266 КУпАП, які проводять працівники Національної поліції.

Згідно приписів ч. 1 ст. 15 КУпАП за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, санітарних норм, правил полювання, рибальства та охорони рибних запасів, митних правил, вчинення правопорушень, пов`язаних з корупцією, вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування у разі винесення термінового заборонного припису, порушення тиші в громадських місцях, неправомірне використання державного майна, незаконне зберігання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, невжиття заходів щодо окремої ухвали суду, ухилення від виконання законних вимог прокурора, порушення законодавства про державну таємницю, порушення порядку обліку, зберігання і використання документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, військовослужбовці несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України» одним із завдань Служби правопорядку є забезпечення безпеки дорожнього руху військових транспортних засобів, контроль за рухом транспортних засобів і перевезенням вантажів Збройних Сил України.

Вимогами п. 2 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що водії військових транспортних засобів зобов`язані виконувати передбачені законом вимоги поліцейського або посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами.

Крім того належить зауважити, що спеціально створений суб`єкт владних повноважень - військова поліція, на цей час до виконання своїх посадових обов`язків не приступила.

Належить зазначити, що в розумінні логічного застосування правових норм, щодо яких законодавець на момент вчинення правопорушення ще не вніс відповідних змін, які відповідали б суспільним інтересам та певним обставинам (подолання часової прогалини у законодавстві) суддя вважає належним не обмежуватись категорією «водій військового транспортного засобу» та застосовувати під час розгляду цієї справи цю категорію в значенні «водій військового транспортного засобу, який виконує бойове завдання або службовий обов`язок з використанням цивільного автомобіля».

В такому разі водій має підтвердити зазначене відповідними документами. Навіть і тоді, зазначене не обумовлює не виконанням водієм військового транспортного засобу вимог, передбачених ч. 2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» щодо виконання законних вимог поліцейського.

З відомостей доданого до протоколу відеозапису вбачається, що хоча ОСОБА_1 , повідомив про те, що він є військовослужбовцем, однак щодо виконання ним невідкладного бойового завдання чи розпорядження, пов`язаного з врятуванням життя або терміновим забезпеченням боєздатності підрозділу в зоні проведення активних бойових дій в будь-який спосіб працівникам поліції не зазначав.

Доводи захисника, що файл з відеозаписом «WhatsApp Video» не може бути доказом у справі, оскільки знятий із використанням сторонніх технічних засобів, а не нагрудної камери поліцейського, суддя відхиляє з таких підстав.

Вказаний відеозапис є належним та допустимим доказом, оскільки згідно з приписами п. 1 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/ розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото-і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото-і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою виявлення та фіксування правопорушення.

Положеннями п. 3, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань: вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Згідно зі ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи, опитування особи, зупинення транспортного засобу, застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

При цьому достовірність відображених на вказаному файлі обставин стороною захисту не заперечувалась.

Посилання захисника на проходження у подальшому водієм огляду на стан наркотичного сп`яніння не заслуговують на увагу, оскільки підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП є не керування у стані наркотичного сп`яніння, а відмова від проходження огляду на стан сп`яніння, що є окремим складом адміністративного правопорушення.

Подані захисником документи щодо особливих заслуг ОСОБА_1 перед Батьківщиною суддя оцінює з повагою та визнає їх особливу значущість, проте вони не є підставою для звільнення від відповідальності.

Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, доведена у повному обсязі.

Відповідно до довідки інспектора ВАП УПП в Харківській області ДПП, згідно облікових даних «ІПНП» - ОСОБА_1 отримував посвідчення водія серії НОМЕР_3 від 18.12.2023.

Згідно ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, у дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху суддею не враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Відтак, суддя вважає за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме: у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами. При цьому санкція вказаної статті передбачає безальтернативне стягнення: виключно штраф з одночасним позбавлення права керування.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Вичерпний перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору, міститься у ст. 5 вказаного Закону.

Матеріали справи не місять даних про звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору, а тому він підлягає стягненню за ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення.

Керуючись ст. 33, 35, 40-1, 130, 251, 280, 283-285, 287, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомий, визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомий, судовий збір на користь держави у розмірі 665,60 грн.

Штраф сплатити за реквізитами: отримувач коштів ГУК у Харківській області 21081300; код отримувача 37874947; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача 899998; рахунок отримувача UA168999980313020149000020001; код класифікації доходів бюджету 21081300; призначення платежу: «штраф по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху»).

Судовий збір сплатити за реквізитами: отримувач ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача 899998; рахунок отримувача UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету 22030106; призначення платежу: «судовий збір при ухваленні судом постанови про накладення адміністративного стягнення».

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Салтівський районний суд міста Харкова протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Постанова в частині накладення стягнення у виді штрафу набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження, а в частині позбавлення права керування транспортним засобом - з наступного дня після закінчення строку на її оскарження, а у випадку такого оскарження - з дня набрання законної сили рішенням за результатами такого оскарження, яке винесено за наслідками розгляду справи по суті.

Роз`яснити, що відповідно до ст. 308 КУпАП, у разі несплати штрафу протягом п`ятнадцяти днів з моменту отримання постанови про накладення штрафу, зазначена постанова надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби. В порядку примусового виконання з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік правопорушення.

Повний текст постанови складений та підписаний 02.04.2026.

Суддя Борис ЗАМІКУЛА