Рішення від 01 квітня 2026 р. у справі №199/15290/25 — Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Суд: Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 01 квітня 2026 р.

Справа: №199/15290/25

Суддя: Куцкір Ю. Ю.

Справа №199/15290/25

2/303/3838/25

Ряд. стат. звіту - 26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2026 року м.Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в особі головуючого-судді Куцкір Ю.Ю.

з участю секретаря судових засідань Славич М.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні в залі суду в м.Мукачево цивільну справу за позовом представника позивача ТзОВ «ФК «Солвентіс» - Ланового Євгена Миколайовича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ТзОВ «ФК «Солвентіс» - Лановий Є.М. звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 звернулася до ТзОВ «Алекскредит» і уклала 09.03.2019 року кредитний договір №2033391, отримавши грошові кошти для власних потреб у розмірі 6 000 гривень. Вказаний договір складений в електронному варіанті та підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису. Відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором не виконала, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

10.06.2025 року між ТзОВ «Алекскредит» та ТзОВ «Секвоя Капітал» було укладено Договір факторингу №АК-10/06/2025, відповідно до якого, а також згідно з реєстром прав вимоги до вказаного договору, останнє набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором №2033391 від 09.03.2019 року.

07.07.2025 року між ТзОВ «Секвоя Капітал» та ТзОВ «ФК «Солвентіс» було укладено Договір факторингу №ДФ-07072025, відповідно до якого, а також згідно з реєстром прав вимоги до вказаного договору, позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором №2033391 від 09.03.2019 року.

Враховуючи вищенаведене, представник позивача просив позовні вимоги повністю задовольнити, а також судові витрати, які складаються з 2 422 гривень 40 копійок сплаченого судового збору і 6 000 гривень на професійну правничу допомогу, стягнути з відповідача на користь позивача.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 13.01.2026 року відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Також вказаною ухвалою відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

У свою чергу, відповідач ОСОБА_1 відзив на позовну заяву не подала.

Вивчивши позовну заяву, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази в тому числі і докази надані в електронних копіях та електронні докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 09.03.2019 року між ТзОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання кредиту №2033391.

Відповідно до умов даного договору сума кредиту складає 6 000 гривень, зі сплатою 1,45 % в день. Кредит надається позичальнику в безготівковій формі шляхом перерахування на картковий рахунок. За цим договором позичальник сплачує кредитодавцю суму кредиту та проценти за користування кредитом, неустойку, яка може нараховуватись у випадку порушення позичальником умов цього договору, а також комісії банків-емітентів платіжних карт, які використовує позичальник.

10.06.2025 року між ТзОВ «Секвоя Капітал» та ТзОВ «Алекскредит» було укладено Договір факторингу №АК-10/06/2025, відповідно до умов якого ТзОВ «Секвоя Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №2033391 від 09.03.2019 року.

07.07.2025 між ТзОВ «Секвоя Капітал та ТзОВ «Солвентіс» було укладено Договір факторингу №ДФ-07072025, відповідно до умов якого ТзОВ «Солвентіс» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №2033391 від 09.03.2019 року.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконала взяті на себе за кредитним договором зобов`язання, а саме не здійснювала виплату належних до сплати сум кредиту та не сплачувала відсотки за користування кредитом.

Таким чином, заборгованість відповідача ОСОБА_1 перед позивачем становить 15 027 гривень.

Дані правовідносини регулюються нормами Цивільного Кодексу України.

Згідно із ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Абзацом 2 ч.2 ст.639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно з ч.1 ст.3 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-комунікаційних систем. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Суб`єкт електронної комерції - суб`єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-комунікаційних систем, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину.

Відповідно до ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти(оферти)однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням викладеного, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно із ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частинами 1 та 2 ст.612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Щодо стягнення з відповідача витрат за надання професійної правничої допомоги суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належить надання професійної правничої допомоги.

Згідно з ч.2 ст.137 цього Кодексу за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому, за приписами частини 3 наведеної статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, витрати на правничу допомогу відшкодовуються лише у тому випадку, якщо правова допомога реально надавалася у справі тими особами, які одержали за це плату.

Відповідно до ст.30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Так, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представник позивача подав до суду копії наступних документів: Договір про надання правової допомоги від 01.07.2025 №43657029, укладеного між ТзОВ «ФК «Солвентіс» та адвокатом Лівак І.М.; додаткову угоду від 30.09.2025 №2033391 до договору про надання правової допомоги від 01.07.2025 №43657029; детальний опис робіт (надання послуг) від 30.09.2025 року, виконаних адвокатом Лівак І.М., необхідних для надання правничої (правої) допомоги за позовом ТОВ «ФК «Солвентіс» щодо стягнення кредитної заборгованості. Вартість наданої правової допомоги складає 6 000 гривень.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат та визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з принципів співмірності, розумності судових витрат та враховує характер правовідносин, обсяг наданих адвокатом послуг позивачу, складність справи, необхідність процесуальних дій сторони, реальність наданих адвокатських послуг, подання заяви про розгляд справи без участі представника позивача, незмінність правової позиції позивача протягом розгляду справи, розумність їхнього розміру, та дійшов висновку про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «ФК «Солвентіс» з 6 000 гривень до 4 000 гривень.

Окрім цього, на підставі ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в розмірі 2 422,40 гривень.

Керуючись ст.ст. 526, 527, 530, 610, 629, 1048-1050, 1054 ЦК України та ст.ст. 2, 3, 10, 12, 13, 18, 76-81, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити - частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» суму заборгованості за Договором про надання кредиту №2033391 від 09.03.2019 року у розмірі 15 027 (п`ятнадцять тисяч двадцять сім) гривень.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» сплачену суму судового збору у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 (чотири тисячі) гривень.

В іншій частині вимог - відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його підписання.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс», код ЄДРПОУ 43657029, місце знаходження: 07406, Київська область, м.Бровари, вул.Симона Петлюри, буд. 21/1.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 02.04.2026 року.

Головуючий Ю.Ю. Куцкір

Оригінал: reyestr.court.gov.ua