Постанова від 01 квітня 2026 р. у справі №298/223/26 — Великоберезнянський районний суд Закарпатської області

Справа № 298/223/26

Номер провадження 3/298/124/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2026 року с-ще Великий Березний

Суддя Великоберезнянського районного суду Закарпатської області Ротмістренко О.В., розглянувши матеріали, які надійшли з відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця смт. Великий Березний Закарпатської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , тимчасово непрацюючого, ч. 2 ст. 185-10 КУпАП,

ВСТАНОВИЛА:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 001968Е від 03.03.2026 ОСОБА_1 3 березня 2026 року о 08 год. 00 хв. на околиці населеного пункту Великий Березний (територія Великоберезнянської територіальної громади Ужгородського району Закарпатської області) в межах прикордонної смуги на відстані 1300 метрів до державного кордону України, на напрямку 108 - 109 прикордонного знаку прикордонним нарядом «Група реагування» був виявлений та затриманий гр. України ОСОБА_1 , який під час затримання здійснив злісну непокору законній вимозі військовослужбовця Держприкордонслужби під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з охороною державного кордону України, а саме: на неодноразово повторювану законну вимогу зупинитися та припинити рух в напрямку державного кордону для перевірки документів, що посвідчують особу, даний громадянин проігнорував та не виконав і вдався до втечі в напрямку державного кордону. Своїми діями порушив вимоги ч. 2 ст. 23, ст. 34 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» від 03.04.2003, тобто вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 185-10 КУпАП.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про час, місце та дату розгляду справи повідомлявся. Про причину неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Суддя зауважує, що у протоколах про адміністративне правопорушення, складеному стосовно ОСОБА_1 , міститься підписи останнього про ознайомлення з тим, що розгляд адміністративної справи відбудеться у Великоберезнянському районному суді Закарпатської області.

В матеріалах справи наявна заява ОСОБА_1 , в якій він зазначив, що повідомлений, що розгляд справи про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 185-10 КУпАП відбудеться в приміщенні Великоберезнянського районного суду Закарпатської області за адресою: с-ще Великий Березний, вул. Шевченка, 22. Також в матеріалах справи наявні заяви ОСОБА_1 в яких він просить, справу відносно нього розглядати без його участі у зв`язку з сімейними обставинами.

Від ОСОБА_1 клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП України справа про адміністративне правопорушення може бути розглянута під час відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

За змістом ст. 268 КУпАП України присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, при розгляді справи про адміністративні правопорушення передбачені ст. 185-10 КУпАП, не є обов`язковою.

За таких обставин, суддя вважає, що дану справу може бути розглянуто.

Дослідивши матеріали справи, суддя встановила таке.

Згідно зі ст. ст. 245, 252 КУпАП завданнями провадження в справі про адміністративне правопорушення і обов`язком органу, який її розглядає, є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи і вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вирішуючи питання про те, чи було вчинене адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , чи винуватий він у вчиненні такого та чи підлягає він адміністративній відповідальності, суддя виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Адміністративним правопорушенням (проступком) згідно з ч.1 ст. 9 КУпАП, визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з ч.1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, протоколами про вилученні речей і документів, а також іншими вказаними у ній засобами і документами.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Отже, тягар доказування на предмет доведеності достатності доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним інкримінованого йому адміністративного правопорушення покладено на особу, що складала протокол про адміністративне правопорушення.

Обов`язок органу (особи), який склав протокол про адміністративне правопорушення нести тягар доказування, що є складовою презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини в сенсі ст. 62 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до вчинення порушення.

За фабулою протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 інкриміновано те, що в межах прикордонної смуги на відстані 1300 метрів до державного кордону України, на напрямку 108 - 109 прикордонного знаку прикордонним нарядом «Група реагування» був виявлений та затриманий гр. України ОСОБА_1 , який під час затримання здійснив злісну непокору законній вимозі військовослужбовця Держприкордонслужби під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з охороною державного кордону України, а саме: на неодноразово повторювану законну вимогу зупинитися та припинити рух в напрямку державного кордону для перевірки документів, що посвідчують особу, даний громадянин проігнорував та не виконав і вдався до втечі в напрямку державного кордону.

Наведене формулювання обвинувачення, інкримінованого ОСОБА_1 , не дає підстав для висновку про наявність в його діях складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення.

Так, у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено, чию саме неодноразово повторену вимогу неодноразово повторювану законну вимогу зупинитися та припинити рух в напрямку державного кордону для перевірки документів, що посвідчують особу, ОСОБА_1 відкрито відмовився виконувати.

Суддя зазначає, що об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 185-10 КУпАП виражається у відкритій відмові виконати законне розпорядження чи вимогу військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з охороною державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні чи здійсненням прикордонного контролю в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України або контрольних пунктах в`їзду-виїзду, або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України.

Адміністративна відповідальність за ч. 2 ст. 185-10 КУпАП настає за ті самі дії, вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за правопорушення, передбачене частиною першою цієї статті.

Водночас в протоколі про адміністративне правопорушення відсутнівідомості про те, що ОСОБА_1 у момент затримання перебував у складі групи осіб чи піддавався адміністративному стягнення за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 185-10 КУпАП.

Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого умислу.

З метою доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення посадовою особою до протоколу про адміністративне правопорушення долучено: протокол про адміністративне затримання від 03.03.2026; протокол особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 3 березня 2026 року, згідно з яким у ОСОБА_1 виявлено та вилучено для тимчасового зберігання свідоцтво про народження, мобільний телефон; копію свідоцтва про народження, виданогго на ім`я ОСОБА_1 , серії НОМЕР_1 ; схему затримання правопорушників 03.03.2026; письмові пояснення ОСОБА_1 від 03.03.2026; довідку за результатами проведених фільтраційно-перевірочних заходів від 03.03.2026.

Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Аналіз доказів, доданих до протоколу про адміністративне правопорушення, складеного щодо ОСОБА_1 , не дає підстав для беззаперечного висновку у вчиненні ним правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185-10 КУпАП.

Жодних об`єктивних доказів, які б могли прямо чи опосередковано вказувати на наявність ознак вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого в ч. 2 ст. 185-10 КУпАП, матеріали адміністративної справи не містять.

Так, злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника прикордонної державної служби при виконанні ним службових обов`язків.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 11.10.2011 у справі №10-рп/2011 надав тлумачення визначенню непокори: «Слово «непокора» означає відмову від виконання або ігнорування виконання певної вимоги».

Крім того, суддя враховує ту обставину, що в матеріалах справи відсутні будь-які об`єктивні докази, зокрема, покази свідків, фото чи відео зйомки, які б підтверджували той факт, що ОСОБА_1 дійсно не виконував законну вимогу працівника прикордонної служби. В протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено, незаконну вимогу якої посадової чи службової особи не виконав ОСОБА_1 .

Крім цього, матеріали справи не містять жодних доказів, з яких вбачається, що особа, що склала протокол про адміністративне правопорушення та законні вимоги якої не виконав ОСОБА_1 , у вказаному у протоколі про адміністративне правопорушення місці і часі виконувала службові обов`язки.

При цьому письмові пояснення, що містяться в матеріалах справи, суддя, з урахуванням решти доказів, доданих до протоколу про адміністративне правопорушення, оцінює критично.

Водночас суддя зауважує, що із врахуванням положень і тлумачень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.

Обов`язок органу (особи), який склав протокол про адміністративне правопорушення нести тягар доказування, що є складовою презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини в сенсі ст. 62 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, та звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до вчинення порушення.

Згідно з пункту 4 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті 1, 3, частина друга статті 19 Основного Закону України). Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: … юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша статті 64).

Відповідно до п.п. 4.1 п. 4 вказаного Рішення, Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Отже, винуватість особи у вчиненні правопорушення повинна бути доведена поза розумним сумнівом, а усі сумніви тлумачаться на користь правопорушника. Таким чином, суд зобов`язаний дослідити усі докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності.

Зважаючи на наведене, а також те, що суду не надано належних, допустимих, достатніх та переконливих доказів вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому правопорушення, суддя позбавлена можливості констатувати про доведеність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого за ч. 2 ст. 185-10 КУпАП, поза розумним сумнівом.

Відтак приходить до висновку про відсутність в його діях ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого за ч. 2 ст. 185-10 КУпАП.

Згідно з ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю в разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи положення ст. 40-1 КУпАП судовий збір стягненню з ОСОБА_1 не підлягає.

Керуючись ст. ст. 247, 283, КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИЛА:

Справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Великоберезнянський районний суд Закарпатської області

Постанова набирає законної сили після закінчення строку її оскарження.

Суддя Ротмістренко О.В.