Вирок від 01 квітня 2026 р. у справі №638/1846/26 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Суд: Шевченківський районний суд міста Харкова

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Самовільне залишення військової частини або місця служби

Дата: 01 квітня 2026 р.

Справа: №638/1846/26

Суддя: Хайкін В. М.

Справа № 638/1846/26

Провадження № 1-кп/638/1311/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2026 року Шевченківський районний суд м. Харкова

в складі головуючого судді: ОСОБА_1 ,

за участю секретаря: ОСОБА_2 ,

з участю прокурора: ОСОБА_3 ,

з участю захисника обвинуваченого: ОСОБА_4 ,

з участю обвинуваченого: ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в режимі відеоконференції обвинувальний акт, внесений до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025221200001260 від 04.07.2025 року за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Харківська область, Красноградського району, смт. Кегичівка, громадянина України, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 ЗСУ, з середньо-спеціальною освітою, на утриманні малолітніх дітей не має, не одружений, раніше неодноразово судимий, останній раз вироком Ленінського районного суду м. Харкова за частиною 2 статті 15, частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України до покарання у вигляді 5 років 4 місяці позбавлення волі, звільнений умовно-достроково на підставі статті 81-1 Кримінального кодексу України для проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,-

у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених частиною 4 статті 185, частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 , наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 11.12.2024 №368-РС, був зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та призначений на посаду стрільця 2 штурмового спеціалізованого відділення 2 штурмового спеціалізованого взводу 2 штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальйону.

Відповідно до приписів ст.ст. 2, 4, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», на момент вчинення злочину, солдат ОСОБА_5 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» зобов`язують солдата ОСОБА_5 захищати Вітчизну, суверенітет і територіальну цілісність України.

У відповідності до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (зі змінами), ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV, солдат ОСОБА_5 , під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; беззастережно виконувати накази командирів; знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків та виконувати завдання, пов`язані із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України та інше.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною радою України, у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан від 24.02.2022.

Так, 08.06.2025, приблизно о 8 год. 30 хв., ОСОБА_5 , перебував у підвальному приміщенні, яке розташоване між 7 та 8 під`їздами будинку №20 по проспекту Людвіга Свободи в м. Харкові, яке перебуває у користуванні АТ «Укртелеком» для зберігання кабелів діючих ліній зв`язку, що перебувають на балансі АТ «Укртелеком», де в нього виник умисел на таємне викрадення чужого майна.

Після чого, ОСОБА_5 залишив місце скоєння злочину, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив АТ «Укртелеком», матеріальну шкоду в розмірі 11765 грн. 77 коп.

Крім того встановлено, що 13.06.2025, приблизно о 20 год. 57 хв., ОСОБА_5 перебував у підвальному приміщенні 4-6-го під`їзду, яке розташоване у будинку №20 по проспекту Людвіга Свободи в м. Харкові, яке перебуває у користуванні АТ «Укртелеком» для зберігання кабелів діючих ліній зв`язку, що перебувають на балансі АТ «Укртелеком», де в нього виник умисел на таємне викрадення чужого майна.

Після чого, ОСОБА_5 залишив місце скоєння злочину, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив АТ «Укртелеком», матеріальну шкоду в розмірі 3431 грн. 28 коп.

Крім того, встановлено, що 14.06.2025, приблизно о 14 год. 40 хв., ОСОБА_5 перебував у підвальному приміщенні, яке розташоване у будинку №197 по вул. Клочківській в м. Харкові, яке перебуває у користуванні АТ «Укртелеком» для зберігання кабелів діючих ліній зв`язку, що перебувають на балансі АТ «Укртелеком», де в нього виник умисел на таємне викрадення чужого майна.

Після чого, ОСОБА_5 залишив місце скоєння злочину, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив АТ «Укртелеком», матеріальну шкоду в розмірі 5203 грн. 64 коп.

Крім того, встановлено, що 21.06.2025, приблизно о 12 год. 06 хв., ОСОБА_5 перебував у підвальному приміщенні 1-го під`їзду, яке розташоване у будинку №74Б по проспекту Перемоги в м. Харкові, яке перебуває у користуванні АТ «Укртелеком» для зберігання кабелів діючих ліній зв`язку, що перебувають на балансі АТ «Укртелеком», де в нього виник умисел на таємне викрадення чужого майна.

Після чого, ОСОБА_5 залишив місце скоєння злочину, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив АТ «Укртелеком», матеріальну шкоду в розмірі 6722 грн. 50 коп.

Крім того, встановлено, що у період часу з 24.06.2025 по 26.06.2025, точний час не встановлений, ОСОБА_5 перебував у підвальному приміщенні 1-го під`їзду, яке розташоване у будинку №74Б по проспекту Перемоги в м. Харкові, яке перебуває у користуванні АТ «Укртелеком» для зберігання кабелів діючих ліній зв`язку, що перебувають на балансі АТ «Укртелеком», де в нього виник умисел на таємне викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій прямий умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, переслідуючи корисливий мотив та мету незаконного збагачення за рахунок чужого майна, ОСОБА_5 , діючи умисно, повторно, в умовах воєнного стану, впевнившись в тому, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, знаходячись у вказаному підвальному приміщенні 1-го під`їзду та використовуючи для досягнення своєї мети предмет, який в ході досудового розслідування не встановлений, зрізав з кабельної траси кабелі зв`язку ТППепЗ 100х2х0,5 у кількості 6,0 метрів, вартість якого, згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №СЕ-19/121-25/21269-ТВ від 20.08.2025 склала 2593 грн. 91 коп., ТППеп 50х2х0,4 у кількості 6,0 метрів, вартість якого, згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №СЕ-19/121-25/21267-ТВ від 19.08.2025 склала 324 грн. 42 коп., ТППепЗ 50х2х0,5 у кількості 6,0 метрів, вартість якого, згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №СЕ-19/121-25/21271-ТВ від 20.08.2025 склала 1323 грн. 07 коп.,ТППеп 100х2х0,4 у кількості 16,0 метрів, вартість якого, згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №СЕ-19/121-25/21268-ТВ від 20.08.2025 склала 2489 грн. 46 коп., належні АТ «Укртелеком».

Після чого, ОСОБА_5 залишив місце скоєння злочину, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив АТ «Укртелеком», матеріальну шкоду в розмірі 6730 грн. 86 коп.

Крім того, встановлено, що 01.07.2025, приблизно о 10 год. 15 хв., ОСОБА_5 перебував у підвальному приміщенні, яке розташоване між 6 та 7 під`їздами будинку №17 по вул. Ахсарова в м. Харкові, яке перебуває у користуванні АТ «Укртелеком» для зберігання кабелів діючих ліній зв`язку, що перебувають на балансі АТ «Укртелеком», де в нього виник умисел на таємне викрадення чужого майна.

Після чого, ОСОБА_5 залишив місце скоєння злочину, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив АТ «Укртелеком», матеріальну шкоду в розмірі 3975 грн. 86 коп.

Крім того, встановлено, що 02.07.2025, приблизно о 17 год. 20 хв., ОСОБА_5 перебував у підвальному приміщенні, яке розташоване у будинку №197 по вул. Клочківській в м. Харкові, яке перебуває у користуванні АТ «Укртелеком» для зберігання кабелів діючих ліній зв`язку, що перебувають на балансі АТ «Укртелеком», де в нього виник умисел на таємне викрадення чужого майна.

Після чого, ОСОБА_5 залишив місце скоєння злочину, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив АТ «Укртелеком», матеріальну шкоду в розмірі 3734 грн. 19 коп.

Крім того, встановлено, що 09.07.2025, приблизно о 15 год. 34 хв., ОСОБА_5 перебував у підвальному приміщенні, яке розташоване між 3 та 4 під`їздами будинку №77 по проспекту Перемоги в м. Харкові, яке перебуває у користуванні АТ «Укртелеком» для зберігання кабелів діючих ліній зв`язку, що перебувають на балансі АТ «Укртелеком», де в нього виник умисел на таємне викрадення чужого майна.

Після чого, ОСОБА_5 залишив місце скоєння злочину, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив АТ «Укртелеком», матеріальну шкоду в розмірі 4733 грн. 83 коп.

Крім того, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №4469 від 17.08.2025 солдата ОСОБА_5 , зараховано до списків тимчасово прибулого особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Вимоги ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» зобов`язують солдата ОСОБА_5 захищати Вітчизну, суверенітет і територіальну цілісність України.

У відповідності до вимог ст. ст. 9, 11, 12, 14, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (зі змінами), ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551-XIV, солдат ОСОБА_5 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; беззастережно виконувати накази командирів; знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків та виконувати завдання, пов`язані із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України та інше.

Пунктом 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: на території військової частини або в іншому місці роботи протягом робочого часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком; на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

Згідно вимог ст. ст. 12, 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків він зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові. Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

Статтями 129, 130, 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, визначено необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов`язків, зобов`язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місця служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною радою України, у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який на теперішній час продовжено.

Так, солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, достовірно знав та усвідомлював, що повинен неухильно дотримуватись вимог ст. ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV, які зобов`язують його: свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, захищати суверенітет і територіальну цілісність України, забезпечувати її економічну та інформаційну безпеку, віддано служити українському народу, сумлінно, чесно та зразково виконувати військовий обов`язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, не допускати негідних вчинків.

Однак, солдат ОСОБА_5 під час проходження військової служби, в порушення вищезазначених нормативно-правових актів 17.08.2025, вирішив стати на злочинний шлях та діючи умисно, в умовах воєнного стану без дозволу командування та поважних причин тимчасово, вирішив незаконно ухилитися від проходження військової служби та провести час на власний розсуд.

Реалізуючи свій злочинний умисел, солдат ОСОБА_5 в порушення вищевказаних нормативно-правових актів, діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, без відповідних дозволів командирів та начальників, за відсутності законних підстав та поважних причин, 17.08.2025 у денний час доби (більш точний час не встановлений) але не пізніше 14 год. 30 хв., з місця тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 , яка знаходилась за адресою: АДРЕСА_3 , без поважних на то причин зник, перестав виходити на зв`язок із керівництвом.

Таким чином, без відповідних дозволів командирів і начальників, без поважних причин, в умовах воєнного стану, ОСОБА_5 , не з`явився до розташування військової частини НОМЕР_1 за вищевказаною адресою та з 17.08.2025 до 10.12.2025 перебував поза службою, проводячи час на власний розсуд.

За час відсутності на службі ОСОБА_5 обов`язки з військової служби за посадою не виконував, в медичні установи не звертався, правоохоронні органи, органи державної влади або органи місцевого самоврядування про свою належність до військової служби, про вчинене ним ухилення від військової служби та про його причини не повідомляв, вільний час проводив на власний розсуд до 10.12.2025, до моменту з`явлення до правоохоронних органів.

Крім того, встановлено, що у період часу з 20.08.2025 по 02.09.2025, точний час не встановлений, ОСОБА_5 перебував у підвальному приміщенні, яке розташоване між 3 та 4 під`їздами будинку адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 101-А, яке перебуває у користуванні КП «Харківські теплові мережі», де в нього виник умисел на таємне викрадення чужого майна.

Після чого, ОСОБА_5 залишив місце скоєння злочину, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив КП «Харківські теплові мережі», матеріальну шкоду в розмірі 24700 грн. 00 коп.

Допитаний обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні визнав себе винним у вчиненні кримінальних правопорушень у повному обсязі, підтвердивши обставини, викладені у обвинувальному акті, у вчиненому розкаявся, зазначив, що має намір продовжити проходження військової служби.

Представники потерпілих Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» та Акціонерного товариства «Укртелеком» в судове засідання не з`явились. Враховуючи, що останні були належним чином повідомлені про час та місце слухання справи, що підтверджується матеріалами справи, суд вважав за можливе провести судовий розгляд без потерпілих відповідно до вимог статті 325 КПК України.

Суд зі згоди прокурора, обвинуваченого ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_4 , відповідно до частини 3 статті 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому, суд з`ясував, чи правильно розуміє обвинувачений зміст цих обставин, не оспорює їх, і не наполягає на дослідженні всіх доказів у справі, у суду відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, а також роз`яснив, що у такому випадку обвинувачений буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Аналізуючи представлені докази в їх сукупності, суд дійшов висновку щодо доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_5 та кваліфікує його дії за частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, в умовах воєнного стану; за частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України, тобто самовільне залишення місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

При вирішенні питання про покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд враховує характер і ступінь важкості вчинених кримінальних правопорушень, які у відповідності до статті 12 Кримінального кодексу України відносяться до категорії та тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, обставини, які пом`якшують та обтяжують його покарання.

Вивченням даних про особу ОСОБА_5 встановлено, що останній офіційно не працевлаштований; не одружений; із середньо-спеціальною освітою; інвалідності або хронічних захворювань не має; на утриманні неповнолітніх дітей або осіб похилого віку не має; на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває; раніше не одноразово судимий, останній раз вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 10.10.2023 року за частиною 2 статті 15, частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України до покарання у вигляді 5 років 4 місяців позбавлення волі; згідно ухвали Харківського районного суду Харківської області від 03.12.2024 року звільнений умовно-достроково на підставі статті 81-1 Кримінального кодексу України для проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_2 ; згідно військово-облікового документу №271120241455159400043 придатний до військової служби; згідно службової характеристики зарекомендував себе негативно; згідно медичної характеристики здоровий.

Відповідно до статті 66 Кримінального кодексу України, обставиною, що пом`якшує відповідальність ОСОБА_5 , суд визнає щире каяття.

Відповідно статті 67 Кримінального кодексу України, обставиною, що обтяжує відповідальність ОСОБА_5 , суд визнає: рецидив злочину.

Відповідно до частини 2 статті 50 Кримінального кодексу України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.

Пленум Верховного Суду України в Постанові №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» звертає увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визначається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержуватись вимог статті 65 Кримінального кодексу України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Приписами статті 373 КПК України встановлено, що обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред`явленим обвинуваченням.

Тобто, дотримуючись засад змагальності, та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений статтею 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», «Кобець проти України», «Ірландія проти Сполученого Королівства» та ін.).

Статтею 91 КПК України, серед обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачено подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання.

Відповідно до вимог статті 65 Кримінального кодексу України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Суд приходить до висновку, що ОСОБА_5 повинно бути призначене покарання, необхідне та достатнє для виправлення та попередження нових злочинів у межах санкцій кримінальних правопорушень, передбачених частиною 4 статті 185, частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України з урахуванням положень частини 1 статті 70 Кримінального кодексу України у вигляді позбавлення волі, оскільки саме цей вид покарання буде мати вплив на його виправлення та попередження нових злочинів, і саме в такому випадку буде досягнута передбачена частиною 2 статті 50 Кримінального кодексу України мета покарання обвинуваченим.

Окрім цього, ОСОБА_5 засуджений 20.10.2023 року вироком Ленінського районного суду м. Харкова за частиною 2 статті 15, частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України до покарання у вигляді 5 років 4 місцяів позбавлення волі та який згідно ухвали Харківського районного суду Харківської області від 03.12.2024 року звільнений умовно-достроково від відбування покарання у вигляді позбавлення волі на невідбуту частину 3 роки 3 місяці 14 днів за вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 20.10.2023 року для проходження військової служби за контрактом.

Відповідно до частини 3 статті 81-1 Кримінального кодексу України у разі вчинення особою, до якої було застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом, протягом невідбутої частини покарання нового кримінального правопорушення суд призначає такій особі покарання за правилами, передбаченими статтями 71 і 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 5 статті 71 Кримінального кодексу України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив два або більше кримінальних правопорушень, суд призначає покарання за ці нові кримінальні правопорушення за правилами, передбаченими у статті 70 цього Кодексу, а потім до остаточного покарання, призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, повністю чи частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком у межах, встановлених у частині другій цієї статті.

Зважаючи на зазначене, на підставі статті 71, 81-1 Кримінального кодексу України до покарання за цим вироком слід частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 20.10.2023 року.

При цьому суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосування статті 75, 69 Кримінального кодексу України чи приписів статті 69-1 Кримінального кодексу України, до обвинуваченого, суд не вбачає, у зв`язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми можуть бути застосовані.

На переконання суду, призначення обвинуваченому такого покарання буде справедливим, співрозмірним і достатнім для його виправлення, кари та запобігання вчинення нових злочинів як самим обвинуваченим, так і іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання. Так, у розумінні ЄСПЛ, покарання повинне встановити новий додатковий обов`язок для особи, який випливає з факту вчинення кримінального правопорушення. Автономна концепція поняття «покарання» у практиці ЄСПЛ передбачає, що покарання переслідує подвійну мету покарання і стримування від вчинення нових злочинів, а застосування принципу пропорційності дає можливість встановити орієнтири для держави у виборі адекватних засобів реагування на конкретні кримінально-карані діяння.

Питання щодо витрат, пов`язаних із проведенням експертизи по кримінальному провадженню вирішити на підставі статті 124 КПК України.

Питання про долю речових доказів і документів вирішити на підставі статті 100 КПК України.

Цивільній позов не заявлено.

Запобіжний захід, обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Відповідно до частини 4 статті 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. У зв`язку з чим, суд вважає необхідним скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Харкова від 17.07.2025 року у справі №638/13400/25, провадження №1-кс/638/1992/25.

Керуючись ст.ст. 373,374 КПК України суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених частиною 4 статті 185, частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України та призначити покарання:

- за частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років;

- за частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України у вигляді позбавлення волі строком на 6 (шість) років.

На підставі частини 1 статті 70 Кримінального кодексу України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покаранням більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у вигляді позбавлення волі строком на 6 (шість) років.

На підставі статті 71, 81-1 Кримінального кодексу України до остаточного покарання, призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, частково приєднати невідбуту частину основного покарання за попереднім вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 20.10.2023 року та визначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , остаточне покарання за сукупністю вироків у вигляді позбавлення волі строком на 6 (шість) років 1 (один) місяць.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишити без змін.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з моменту його фактичного затримання, а саме з 11.12.2025 року.

Захід забезпечення у кримінальному провадженні у вигляді арешту, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Харкова від 17.07.2025 року у справі №638/13400/25, провадження №1-кс/638/1992/25 – скасувати після набрання вироком законної сили.

Речові докази, а саме:

- кабель чорного кольору без маркувань, довжиною 20 метрів 30 сантиметрів, канцелярський ніж жовтого кольору, ліхтарик з наліпкою «STF» чорного кольору – повернути власнику;

- диск CD-R, торгової марки «Axcent» - залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , витрати, які пов`язані із залученням експерта за проведення судової товарознавчої експертизи №СЕ-19/121-25/21269-ТВ від 20.08.2025 року у розмірі 2 228,50 грн.; за проведення судової товарознавчої експертизи №СЕ-19/121-25/21267-ТВ від 19.08.2025 року у розмірі 2 228,50 грн.; за проведення судової товарознавчої експертизи №СЕ-19/121-25/21271-ТВ від 20.08.2025 року у розмірі 2 674,20 грн.; за проведення судової товарознавчої експертизи №СЕ-19/121-25/21268-ТВ від 21.08.2025 року у розмірі 2 228,50 грн.; за проведення судової товарознавчої експертизи №СЕ-19/121-25/21136-ТВ від 20.08.2025 року у розмірі 2 228,50 грн.; за проведення судової товарознавчої експертизи №СЕ-19/121-25/18166-ТВ від 21.07.2025 року у розмірі 1 782,80 грн.; за проведення судово-товарознавчої експертизи №98/26 від 16.01.2026 року у розмірі 4 240,80 грн.; за проведення судової товарознавчої експертизи №СЕ-19/121-25/18893-ТВ від 29.07.2025 року у розмірі 1 782,80 грн., а в загальному розмірі 19 394,60 грн. – на користь держави.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 349 КПК України, до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Харкова протягом 30 діб з дня його проголошення, а засудженим - в той же строк з часу отримання копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Головуючий суддя:

Оригінал: reyestr.court.gov.ua