Рішення від 25 березня 2026 р. у справі №331/4281/25 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа № 331/4281/25

Провадження № 2/638/3265/26

РІШЕННЯ

Іменем України

26 березня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Агапова Р.О.,

за участю секретаря судового засідання Суслової К.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру сплати аліментів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Олександрівського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_2 про зміну розміру сплати аліментів.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що він є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач вказав, що судовим наказом Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 17 липня 2025 року (справа № 331/4037/25) стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 від усіх видів заробітку до досягнення дитиною повноліття.

Зазначає, що, на даний час, його матеріальне становище значно погіршилося у зв`язку із необхідністю утримання його батька ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є особою з третьою групою інвалідності та потребує догляду. Інших осіб, які можуть утримувати батька немає. Батько отримує мінімальну пенсію, яка не покриває його базових потреб, як то придбання ліків, продуктів харчування, оплата комунальних послуг, лікування у медичних закладах.

Таким чином, позивач вважає, що його щомісячне матеріальне навантаження суттєво зросло через необхідність додаткових витрат на утримання хворого батька, що в свою чергу ускладнило сплату аліментів у встановленому судовим наказом розмірі.

За вказаних обставин та, враховуючи погіршення майнового стану, позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом, де просить зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього на користь відповідача на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 на тверду грошову суму в розмірі 5 000 (п`яти тисяч) гривень щомісячно, починаючи з дня набрання даним рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 28 липня 2025 року справу було передано за територіальною підсудністю до Шевченківського районного суду м. Харкова.

03 жовтня 2025 року справа надійшла до Шевченківського районного суду м. Харкова.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 10 жовтня 2025 року було відкрито провадження у спрощеному порядку з повідомленням(викликом) сторін.

Відповідачем було подано відзив на позовну заяву, де ОСОБА_2 просить у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру сплати аліментів з частки від всіх видів заробітку на тверду грошову суму у розмірі 5000,00 грн. відмовити у повному обсязі.

Так, відповідач вказала, що позивач не надав доказів, які підтверджують необхідність догляду та утримання батька, який є інвалідом ІІІ групи.

Також вказала, що позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував факт відсутності у його батька будь-якого доходу, що могло б свідчити про наявність у останнього реальної потреби у додатковому матеріальному забезпеченні. Також до матеріалів справи не долучено документів, які б підтверджували здійснення позивачем фактичної фінансової допомоги батькові, зокрема, квитанцій, банківських переказів, чеків чи інших підтверджуючих доказів витрат на лікування, догляд чи утримання.

Звертає увагу суду на тому, позивач не надав жодних медичних документів, що б свідчили про необхідність постійного або стороннього догляду за його батьком у зв`язку із встановленою групою інвалідності. Надана позивачем довідка МСЕК тільки підтверджує факт встановлення групи інвалідності, і ніяким чином не підтверджує потребу у догляді. Водночас, третя група інвалідності, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338, не виключає можливості працевлаштування особи, а отже, не може автоматично слугувати підставою для покладання на Позивача обов`язку утримання батька.

Більше того, позивачем не доведено, що саме він є єдиним членом сім`ї, на кого покладено обов`язок утримувати або доглядати за батьком, чи що у батька відсутні інші діти, родичі або джерела доходу, які могли б забезпечити йому належне існування.

Також звертає увагу на тому, що позивач не долучив до матеріалів справи жодних документів, які б підтверджували розмір його фактичного доходу, наявність або відсутність офіційного працевлаштування, рівень заробітної плати чи інші обставини, що мають значення для об`єктивного визначення його матеріального стану. Відсутність таких доказів унеможливлює достовірне встановлення реального фінансового навантаження позивача та, відповідно, не дає підстав для висновку про необхідність зменшення розміру аліментів на дитину

Представник позивача у судове засідання не з`явилася, повідомлена належним чином.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, у відзиві на позовну заяву просила розглянути справу без її участі.

Враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що судовим наказом судовим наказом Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 17 липня 2025 року з позивача стягнено на користь відповідача аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 від усіх видів заробітку до досягнення дитиною повноліття.

Згідно з довідкою серії 10 ААА № 240122 від 13.02.2014, ОСОБА_4 є інвалідом ІІІ групи. Ступінь втрати працездатності складає 65%. Потреба у соціальній та медичній допомозі: систематичне лікування за відсутністю протипоказань.

Відповідно до ч. 4 ст. 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (ч.2 ст.51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема в ст.180 СК України, якою на батьків покладено обов`язок утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

Стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначає, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно ч. 1 ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Вимогами статті 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує:1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2)стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно з абз. ч. 3 ст. 181 СК України, спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Отже, спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду, ухваленим лише за позовом одержувача аліментів.

Тобто, право обрання певного способу стягнення аліментів (у частці від доходу або у твердій грошовій сумі), належить виключно одержувачу аліментів, і право змінювати в подальшому спосіб стягнення аліментів, які вже визначені судовим рішенням, також належить виключно одержувачу аліментів.

Право платника аліментів змінювати спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, законодавством не передбачено та Сімейний кодекс України вказує на можливість зміни способу стягнення аліментів лише на вимогу одержувача аліментів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24 лютого 2020 у справі № 539/3532/18.

З системного аналізу вищевказаних норм можна дійти висновку, що стягувачу (отримувачу) аліментів надано виняткове право вибору та ініціювання подальшої зміни в судовому порядку способу стягнення аліментів (в частці від доходу платника або у твердій грошовій сумі), а платник аліментів позбавлений можливості впливати на обрання або на зміну способу стягнення аліментів.

Змінити спосіб стягнення аліментів - це виключне право особи, яка отримує аліменти та з якою проживає дитина, тому можливості у позивача змінити спосіб стягнення аліментів із частки від доходу на тверду грошову суму законодавством не передбачено.

Зі змісту та обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вбачається, що позивач фактично просить суд змінити спосіб стягнення аліментів з 1/4 частки від усіх видів заробітку(доходу) на тверду грошову суму 5000,00 грн.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 5 ЦПК України).

Зміна способу стягнення аліментів (ч.3 ст.181 СК України) і зміна визначеного раніше розміру аліментів (ч.1 ст.192 СК України) є різними правовими інститутами. Водночас, ці інститути тісно пов`язані, зазвичай зміна способу стягнення аліментів тягне і зміну розміру (збільшення, зменшення) раніше обумовлених чи присуджених аліментів, зміна способу стягнення аліментів може слугувати засобом, методом зміни розміру стягуваних аліментів.

Враховуючи те, що позивач не наділений правом на подання позову про зміну способу стягнення аліментів, які вже визначені судовим рішенням, тому суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.141,259,264,265,280 ЦПК України, ст. ст. 180-184, Сімейного кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру сплати аліментів - відмовити.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Р.О. Агапов