Рішення від 30 березня 2026 р. у справі №638/20475/25 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа № 638/20475/25

Провадження № 2-о/638/72/26

РІШЕННЯ

Іменем України

31 березня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Агапова Р.О.,

за участю секретаря судового засідання Суслової К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Головне управління пенсійного фонду України в Харківській області, Головне управління пенсійного фонду України в Хмельницькій області, про встановлення факту перебування на утриманні,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського районного суду м. Харкова із заявою про встановлення факту перебування на утриманні, заінтересовані особи: Головне управління пенсійного фонду України в Харківській області, Головне управління пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був пенсіонером та отримував пенсію за віком, призначену відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування».

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, а ОСОБА_1 , яка є його дружиною, має право на пенсію в разі втрати годувальника.

У зв?язку з чим, вона звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області із заявою стосовно проведення перерахунку пенсії щодо переходу на інший вид пенсії по втраті годувальника.

Рішенням від 11.08.2025 року Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області було розглянуто заяву ОСОБА_1 та відмовлено у проведенні перерахунку пенсії щодо переходу на інший вид пенсії по втраті годувальника, у зв?язку з тим, що відсутні документи, які б підтверджували інформацію, про те що заявниця спільно проживала разом з годувальником та перебувала на його утриманні.

Між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 14.02.1976 року було укладено шлюб, про що зроблено актовий запис №18, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу Серія НОМЕР_1 від 02.07.2025 року.

Після реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , проживала разом зі своїм чоловіком, ОСОБА_2 , за місцем реєстрації чоловіка, а саме за адресою АДРЕСА_1 , але зареєстрованим місцем проживання значиться адреса: АДРЕСА_2 .

У зв?язку зі смертю чоловіка заявник має право на отримання пенсії у разі втрати годувальника, однак для отримання пенсії їй потрібно підтвердити факт постійного проживання разом з чоловіком за однією адресою на момент його смерті.

Також ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають спільного сина ОСОБА_3 .

Також, за життя ОСОБА_2 перебував на пенсійному обліку та отримував пенсію за віком, призначену відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» у розмірі 11 252, 94 грн., що значно більша за пенсію заявника (3 532,71 грн.), тому чоловік повністю матеріально забезпечував потреби сім?ї.

Заявник вказала, що допомога, яка надавалася чоловіком, хоча і була не єдиним, проте постійним та основним джерелом засобів до існування.

Оскільки розмір її пенсії значно менший від розміру пенсії ОСОБА_2 , а тому вочевидь допомога чоловіка була постійним і основним джерелом її засобів до існування.

Отже, факт перебування фізичної особи на утриманні померлого, має значення для переходу на пенсію в разі втрати годувальника, яку може бути призначено за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалась утриманцю, була постійним і основним джерелом засобів до існування навіть, коли утриманець (заявник) мав заробіток, одержував пенсію, стипендію тощо.

Повне утримання означає відсутність у члена сім?ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов?язок щодо утримання цього члена сім?ї. Основне значення допомоги необхідно з?ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

Зазначила, що допомога, яка надавалась ОСОБА_2 , була для неї хоч і не єдиним, проте постійним і основним джерелом засобів до існування.

Також вказала, що встановлення факту перебування на утриманні та спільного проживання має юридичне значення для неї, оскільки дозволить їй використати своє право на призначення пенсії чоловіка в разі втрати годувальника.

Ухвалою суду від 27 жовтня 2025 року по справі відкрито провадження в порядку окремого провадження.

Ухвалою суду від 23 січня 2026 року було задоволене клопотання заявника про виклик свідків.

У судовому засіданні ОСОБА_1 заяву підтримала та просила задовольнити.

Представник Головного управління пенсійного фонду України в Хмельницькій області до суду не з`явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі. Також вказала, що рішенням № 963260187383 від 11.08.2025 було відмовлено ОСОБА_1 у переведенні на пенсію у разі втрати годувальника, у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують перебування на утриманні померлого годувальника. Зазначила, що розмір пенсії ОСОБА_2 становив 11252,94 грн., розмір пенсії заявника – 3532,71 грн.

Представник Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області до суду не з`явився, повідомлений належним чином.

У судовому засіданні було оголошено перерву для ухвалення судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази по справі, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уклали шлюб 14.02.1976 року у Відділі ДРАЦС по м. Чугуєву Чугуївського міськрайонного управління юстиції Харківської області, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 , актовий запис № 18.

Згідно з довідкою ГУ ПФУ в Харківській області, ОСОБА_1 отримувала пенсію у період з січня по серпень 2025 року у сумі 27532,26 грн.(січень-лютий 3168,00 грн. на місяць; березень-серпень 3532,71 грн. на місяць).

Відповідно до довідки ГУ ПФУ в Харківській області, ОСОБА_2 отримував пенсію у період з січня по червень 2025 року у сумі 65692,46 грн.(січень-лютий 10340,35 грн. на місяць; березень-червень 11252,94 грн. на місяць).

Також рішенням № 96326018383 від 11.08.2025 ОСОБА_1 було відмовлено у переведенні на пенсію у разі втрати годувальника, у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують перебування на утриманні померлого годувальника.

Крім того, з паспорту серії НОМЕР_4 вбачається, що ОСОБА_1 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 15.10.1979 по 29.07.2005.

Окрім того, заявником додатково були надані наступні докази.

Копія військового квитка серії НОМЕР_5 , де дружиною ОСОБА_2 вказано ОСОБА_1 .

Копію посвідчення «Ветеран праці» № 971/05 відносно ОСОБА_2 .

Копію паспорту ОСОБА_2 серії НОМЕР_6 , де зареєстроване місце проживання вказане: АДРЕСА_1 , дружиною вказано ОСОБА_1 .

Копію фотографій на підтвердження спільного проживання.

Копію свідоцтв про народження ОСОБА_5 та ОСОБА_3 (серії НОМЕР_7 , серії НОМЕР_8 ).

Довідку АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ», згідно з якою ОСОБА_2 був одружений з ОСОБА_1 .

Карточку № 6314422 відносно ОСОБА_2 .

Свідоцтво про право на спадщину за законом № 3-844 від 24.12.2025.

Договір-замовлення на організація та проведення поховання ОСОБА_2 .

Крім того, у судовому засіданні були допитані свідки.

Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні вказала, що проживає за адресою: АДРЕСА_3 , заявник є її сусідкою, вона проживає із заявником в одному будинку. ОСОБА_2 є її чоловіком, помер у 2025 році, вони проживали у вказаному будинку за адресою: АДРЕСА_1 , з 1979 року. Вони проживали там постійно, робили там ремонтні роботи, весь час були разом.

Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні вказала, що проживає за адресою: АДРЕСА_4 . Заявник є її сусідкою, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з 1979 року. ОСОБА_1 зареєстрована за іншою адресою, однак проживала весь час зі своїм чоловіком ОСОБА_2 у вказаному будинку.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспрюваних прав.

Пунктом 2 частини 1 статті 315 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи про встановлення факту перебування особи на утриманні.

Відповідно до ч.2 ст.3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Пунктом 6рішення Конституційного Суду від 03 червня 1999 року № 5-рп/99установлено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частиниРішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Таким чином, обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.

Обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Зазначене відповідає висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 червня 2019 року у справі № 761/38043/17, провадження № 61-47739 св 18.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази та покази свідків, суд вважає доведеним факт постійного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Згідно із ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», до членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Пленум Верховного Суду України в пункті 8 Постанови від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз`яснив, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, крім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то судам слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування.

Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, померлий взяв на себе обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги слід з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

Таким чином, у спірних правовідносинах для встановлення факту перебування особи на утриманні померлого судам необхідно дослідили зазначені обставини в сукупності та враховувати, що одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів чи окреме проживання від померлого не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 210/343/19, від 22 травня 2019 року у справі № 520/6518/17, від 27 червня 2018 року у справі № 210/2422/16-ц, підстави для відступу від якого відсутні.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ст. 81 ЦПК України).

Отже, в силу вимог ст.ст. 2, 4, 12, 76-81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Матеріалами справи встановлено, що померлий ОСОБА_2 проживав разом із заявницею та отримував пенсійні виплати, що є значно більшими, а ніж у заявниці, якій виплачується пенсія за віком.

Встановлення даного факту має для заявниці юридичне значення, оскільки є необхідним для призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, тому факт перебування її на утриманні свого чоловіка необхідно встановити за рішенням суду.

Таким чином, суд вважає, що заява ОСОБА_1 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 81, 263-265, 315 ЦПК України, суд,

вирішив:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Головне управління пенсійного фонду України в Харківській області, Головне управління пенсійного фонду України в Хмельницькій області, про встановлення факту перебування на утриманні – задовольнити.

Встановити факт постійного проживання однією сім?єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою АДРЕСА_1 ; та факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утриманні її чоловіка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 на час його смерті.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Р.О. Агапов