Рішення від 31 березня 2026 р. у справі №619/7439/25 — Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/7439/25

провадження № 2/619/307/26

РІШЕННЯ

іменем України

01 квітня 2026 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області

у складіголовуючого – суддіБолибока Є.А.

за участю:секретаря судового засіданняЛоманової І.А.

Ім`я (найменування) сторін та інших учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 ;

представник позивача: адвокат Клімов М.П.;

відповідач: ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження позов про стягнення майнової шкоди.

Стислий виклад позиції сторін.

08 грудня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому, з урахуванням його уточнення, просить стягнути матеріальну шкоду в розмірі 7 000,00 грн, а також витрати на правову допомогу у розмірі 2 000,00 грн. В обґрунтування позову зазначив, що 30 серпня 2025 року, близько 20 год 15 хв в темну годину доби відповідачка, його колишня дружина, з якою він розірвав шлюб у 2023 році, та з якою з липня 2023 року разом не проживають, з хуліганських дій розбила в його будинку два вікна (склопакети). За придбані вікна він сплатив 5 000,00 грн за те, щоб їх встановити, ще 1 000,00 грн, та були замінені москітні сітки до них, це ще 1 000,00 грн, разом було витрачено 7 000,00 грн. Вказує, що в діях відповідачки вбачається хуліганство так, як з 2009 року по 2023 рік вони проживали разом в зареєстрованому шлюбі. На даний час між ними немає ніяких сімейних відносин, мешкають окремо, сумісних дітей не мають. Так як це була темна година він не бачив хто скоїв цю дію, він викликав поліцію за телефоном «102» зафіксувати скоєне. Після приїзду поліції, коли вони робили огляд місця події до них підійшла відповідачка та повідомила при них, що це вона скоїла злочин. Даний факт був відображений у матеріалах перевірки за № 16755 від 30.08.2025. У зв`язку з тим, що він з 30.08.2025 протягом тривалого часу знаходиться в стані нервового стресу та більше трьох діб по вині відповідачки усував матеріальні збитки в зв`язку з пошкодженням склопакетів, він претендує на стягнення з неї матеріальної шкоди.

Відповідач відзив на позовну заяву до суду не подавала.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

10 грудня 2025 року ухвалою суду позовну заяву залишено без руху.

17 грудня 2025 року представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Клімов М.П. подав до суду уточнену позовну заяву.

23 грудня 2025 року ухвалою суду прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.Призначено перше судове засідання на 11 год 00 хв 27 січня 2026 року. Запропоновано відповідачу подати до суду відзив на позов в строк до 15 січня 2026 року, але не менше п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Запропоновано позивачу подати до суду відповідь на відзив у строк до 19 січня 2026 року. Запропоновано відповідачу подати до суду в строк до 22 січня 2026 року заперечення, в яких викласти свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань і аргументів і мотиви їх визнання або відхилення. Цією ж ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про витребування доказів.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Клімов М.П. підтримав позов та просив його задовольнити з підстав, зазначених у ньому.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 просила відмовити у задоволенні позову. Посилалася на те, що вікна вона не била, вони були вже побиті. Пояснила, що вона жила там 30 років, а зараз не живе. Дійсно, приїжджала поліція, її опитали та відпустили, сказали «ідіть з ОСОБА_3 ».

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Згідно з сторінки 10 копії паспорта громадянина України серія НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 23.10.2009 ОСОБА_1 зареєстрував шлюб з ОСОБА_4 , 1963 р.н., у Пересічанській селищній раді Дергачівського району Харківської області.

Відповідно до рахунку на оплату № 205 від 29 серпня 2025 року покупець: ОСОБА_5 має сплатити постачальнику: ФОП ОСОБА_6 за 4-16-4 (Склопакет однокамерний) у кількості 1,12 м2 – 4 000,00 грн.

З огляду на Видаткову накладну № 205 від 29 серпня 2025 року покупець: ОСОБА_5 придбав у постачальника: ФОП ОСОБА_6 4-16-4 (Склопакет однокамерний) у кількості 1,12 м2 за ціною – 4 000,00 грн.

З огляду на лист начальника ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області Горшеніна Д. № 206950-2025 від 11.09.2025, ОСОБА_1 повідомлено про те, що «на лінію «102» надійшло повідомлення про те, що за адресою: АДРЕСА_1 , де нібито Ваша колишня дружина, за адресою: АДРЕСА_1 , розбила два вікна. Дана подія в установленому законом порядку зареєстрована під № 16755. Під час розгляду матеріалу встановити можливих свідків, чи очевидців даної події не вдалось за можливе. У разі незгоди з результатами розгляду звернення, Ви маєте право оскаржити прийняте рішення в порядку, передбаченому ст. 16 розгляд скарг громадян та ст. 17 термін подання скарги Закону України « Про звернення громадян» протягом одного року з моменту його припинення, але не пізніше одного місяця з дня ознайомлення з прийняттям рішенням. Виходячи з вищевикладеного, мною було прийнято рішення про припинення подальшого розгляду заяви та списання матеріалів до справи згідно із Законом України «Про звернення громадян»».

Мотиви суду.

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з таких підстав.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Судом встановлено, що сторони у справі перебували у зареєстрованому шлюбі, який як зазначає позивач у позові, був розірваний у 2023 році.

Обґрунтовуючи підстави для звернення до суду позивач посилається на те, що 30 серпня 2025 року, близько 20 год 15 хв в темну годину доби відповідачка з хуліганських дій розбила в його будинку два вікна (склопакети). За придбані вікна він сплатив 5 000,00 грн за те, щоб їх встановити, ще 1 000,00 грн, та були замінені москітні сітки до них, це ще 1 000,00 грн, разом було витрачено 7 000,00 грн.

Як на підставу позову про відшкодування майнової шкоди позивач посилається на ст. 1166 ЦК України.

Так, статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи шкода, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Отже, для покладення відповідальності на заподіювача майнової шкоди необхідна сукупність таких обов`язкових умов: а) наявність шкоди; б) протиправність дій заподіювача шкоди; в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою заподіювача і шкодою; г) вина у заподіянні шкоди.

Диспозиція наведеної норми покладає на позивача обов`язок довести факт заподіяння шкоди відповідачем та її розмір.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України № 6- 183цс14 від 03.12.2014.

На підтвердження позовних вимог позивачем надано Видаткову накладну № 205 від 29 серпня 2025 року, де покупцем є ОСОБА_5 , який придбав у постачальника: ФОП ОСОБА_6 4-16-4 (Склопакет однокамерний) у кількості 1,12 м2 за ціною – 4 000,00 грн; а також лист начальника ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області Горшеніна Д. № 206950-2025 від 11.09.2025 на ім`я ОСОБА_1 .

Відповідно до зазначено листа установлено, що ОСОБА_5 повідомлено про те, що: «на лінію «102» надійшло повідомлення про те, що за адресою: АДРЕСА_1 , де нібито Ваша колишня дружина, за адресою: АДРЕСА_1 , розбила два вікна. Дана подія в установленому законом порядку зареєстрована під № 16755. Під час розгляду матеріалу встановити можливих свідків, чи очевидців даної події не вдалось за можливе. У разі незгоди з результатами розгляду звернення, Ви маєте право оскаржити прийняте рішення в порядку, передбаченому ст. 16 розгляд скарг громадян та ст. 17 термін подання скарги Закону України « Про звернення громадян» протягом одного року з моменту його припинення, але не пізніше одного місяця з дня ознайомлення з прийняттям рішенням. Виходячи з вищевикладеного, мною було прийнято рішення про припинення подальшого розгляду заяви та списання матеріалів до справи згідно із Законом України «Про звернення громадян»».

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Отже, доводи, на які посилається позивач щодо стягнення з відповідача майнової шкоди, не можуть бути підставою для задоволення позову, оскільки кримінальне провадження за зазначеним позивачем фактом не відкрите, встановити можливих свідків, чи очевидців даної події не вдалось за можливе, тобто доказів на підтвердження того, що саме діями відповідача заподіяна шкода не установлено, відповідач до адміністративної відповідальності за цим фактом також не притягувалась.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності наявних у справі доказів, в розумінні ст. 76- 81 ЦПК України, обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Отже, перевіривши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 не доведені позовні вимоги.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

За нормами статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Суд наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року).

Отже, з аналізу наданих сторонами доказів та наявних в матеріалах справи відомостей установлено, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно з положеннями ст. 141 ЦПК України у разі відмови у задоволенні позову, судовий збір покладається на позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Відповідно до абз. 1 ч. 6 ст. 259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 12, 13, 81, 83, 89, 258, 259, 263-265, 268, 351, 352, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) сторін та інших учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

відповідач: ОСОБА_2 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повне судове рішення складено 02 квітня2026 року.

Суддя Є. А. Болибок