Вирок від 01 квітня 2026 р. у справі №353/453/25 — Тлумацький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 353/453/25

Провадження № 1-кп/353/50/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2026 рокум.Тлумач

Тлумацький районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника обвинуваченого-адвоката ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Тлумач в режимі відеоконференції об`єднане кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженця, жителя та зареєстрованого у АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, розлученого, має на утриманні двоє неповнолітніх дітей, учасника бойових дій, військовослужбовця, призваного під час мобілізації до військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат», депутатом не обирався, раніше не судимого, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.122, ч. 1 ст. 162, ч.1 ст. 296 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 вчинив умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я потерпілого ОСОБА_6 , незаконне проникнення до житла потерпілого ОСОБА_6 та хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, щодо потерпілої ОСОБА_7 .

Вказані кримінальні правопорушення вчинено за наступних обставин.

Відповідно до Указів Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» 30.06.2023 року ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 призваний на військову службу за призовом під час мобілізації до Збройних сил України.

У подальшому, наказом командира військової частини НОМЕР_2 № 41 від 08.02.2024 року солдата ОСОБА_4 призначено на посаду радіотелефоніста 1 артилерійського взводу 2 артилерійської батареї артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_2 , зараховано до списків особового складу та всіх видів забезпечення вказаної військової частини.

Надалі, наказом командира військової частини НОМЕР_2 № 64 від 01.03.2025 року солдата ОСОБА_4 призначено на посаду такелажника такелажного відділення взводу забезпечення артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_2 , а надалі наказом командира військової частини НОМЕР_2 № 93 від 30.03.2025 року солдата ОСОБА_4 призначено на посаду солдата резерву 37 запасної роти військової частини НОМЕР_2 .

Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Проходячи військову службу ОСОБА_4 , відповідно до вимог ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України повинен був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і Законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов`язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України.

Згідно п. 1, 3 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

Проте, ОСОБА_4 , у порушення вимог вказаних нормативно-правових актів, став на шлях протиправної діяльності та 15.05.2025 року близько 19 год 30 хв ОСОБА_7 на власному автомобілі марки «Volkswagen Touran», реєстраційний номер НОМЕР_3 приїхала до магазину «Каріна», що у м. Тлумач по вул. Винниченка, 72, Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області, припаркувавши автомобіль на узбіччі дороги біля вказаного магазину.

У подальшому, у приміщенні магазину «Каріна» здійснювала покупки продуктів харчування та спілкувалась із присутніми біля магазину знайомими ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .

Того ж вечора, біля магазину «Каріна», що у м. Тлумач по вул. Винниченка, 72, Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області, перебував ОСОБА_4 , який побачивши останніх, почав чіплятись до них, втручатись у їхню розмову, на що ОСОБА_7 разом із своїми знайомими, не бажаючи спілкуватись із ОСОБА_4 , зробили йому зауваження з проханням припинити такі свої дії.

Тоді, ОСОБА_4 , 15.05.2025 року близько 20 год 00 хв, використовуючи вказану обставину як малозначимий привід для вчинення хуліганських дій, бажаючи протиставити себе оточуючим та показати свою зверхність, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, маючи на меті показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, усвідомлюючи, що він перебуває у громадському місці, бажаючи самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, умисно, безпричинно, з хуліганських спонукань, в присутності сторонніх осіб, ігноруючи загальноприйняті в суспільстві норми та правила поведінки, діючи з мотивів явної неповаги до суспільства, з особливою зухвалістю, демонструючи грубу силу, ігноруючи право на приватну власність потерпілої, з метою умисного пошкодження автомобіля марки «Volkswagen Touran», реєстраційний номер НОМЕР_3 , який належить потерпілій ОСОБА_7 , підняв з дороги камінь та умисно почав наносити удари по лобовому склі та правому дзеркалу заднього виду, тим самим наніс пошкодження автомобілю у вигляді: розбитого лобового скла та розбитого правого дзеркала заднього виду.

Своїми умисними, протиправними діями ОСОБА_4 завдав потерпілій ОСОБА_7 майнову шкоду на суму 8600 гривень.

Грубе порушення громадського порядку в діях ОСОБА_4 виразилось у зневазі до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, яке супроводжувалось пошкодженням майна, тривалим порушенням спокою, звичного способу життя та відпочинку людей.

Явна неповага до суспільства в діях ОСОБА_4 виразилась у відкрито виражених діях, які були очевидні для нього, потерпілої та інших осіб, нехтуванні громадським порядком, елементарними правилами поведінки, моральності та добропорядності.

Особлива зухвалість в діях ОСОБА_4 виразилась у грубому порушенні громадського порядку, яке виразилось у пошкодженні майна, порушенні спокою людей, що супроводжувалось явною неповагою до суспільства.

Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 296 КК України, тобто хуліганство, яке виразилося у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України.

У подальшому, 22.05.2025 року, близько 02 год 30 хв, під час перебування поза межами розташування військової частини НОМЕР_2 , солдат ОСОБА_4 знаходився в АДРЕСА_1 , та проходячи повз господарство по АДРЕСА_2 , яке перебуває у фактичному володінні ОСОБА_6 , вирішив незаконно проникнути до приміщення житлового будинку, розташованого за вказаною адресою.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 , скориставшись відсутністю огорожі навколо господарства, пройшов на територію домоволодіння та наблизився до будинку ОСОБА_6 за вищевказаною адресою.

Після цього, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, всупереч волі законного володільця, порушуючи при цьому конституційне право кожного громадянина України на недоторканність житла та іншого володіння, що передбачене ст. 30 Конституції України, через вхідні двері незаконно проник до житла особи - до житлового будинку ОСОБА_6 за адресою: будинок АДРЕСА_2 ), порушивши конституційне право потерпілого на недоторканість житла.

Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 162 КК України, тобто незаконне проникнення до житла.

Надалі, ОСОБА_4 , продовжуючи свої протиправні дії, 12.05.2025 року, близько 02 год 45 хв, перебуваючи в кімнаті на 1-му поверсі житлового будинку ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_2 , під час з`ясування з ОСОБА_6 особистих стосунків, які виникли на ґрунті незаконного проникнення ОСОБА_11 до житла, ОСОБА_11 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, кулаком своє правої руки, умисно наніс 1 удар в ліву ділянку щелепи ОСОБА_6 , від якого останній впав на підлогу, після чого продовжив наносити чисельні удари кулаком своєї лівої руки в область голови та тулуба потерпілого, чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді: закритого перелому кута нижньої щелепи зліва, яке відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що викликали тривалий розлад здоров`я і не є небезпечними для життя в момент спричинення; синців в лівій надключичній ділянці, ділянках голови та грудної клітки, садна в ділянці лівої кисті, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 КК України, тобто умисне спричинення середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

За сукупністю ОСОБА_4 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч.1 ст.122, ч.1 ст.162, ч.1 ст.296 КК України.

Судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта згідно з вимогами ст. 337 КПК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.122, ч.1 ст.162, ч.1 ст.296 КК України, визнав повністю, підтвердив обставини вчинених ним кримінальних правопорушень відповідно до викладеного та за обставин, наведених у обвинувальному акті та надав показання про те, що він дійсно 15.05.2025 року, біля 19 год, був біля магазину «Каріна», що у м. Тлумач та побачив ОСОБА_7 , яка розмовляла з знайомими. Він підійшов до них та почав з ними заводити розмову. Проте, останні попросили його до них не чіплятись та їм не заважати. Він розізлився і після цього підняв з дороги камінь та почав бити ним по лобовому склі та правому дзеркалу заднього виду машини ОСОБА_12 , яка була припаркована біля магазину.

Також 22.05.2025 року, близько 02 год 30 хв був у с. Колінці Тлумацької міської ради та проходячи повз хату, яка не обгороджена парканом, по АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_6 , вирішив незаконно до неї проникнути. Тоді зайшов на подвір`я, підійшов до будинку та через вхідні двері зайшов у нього. Вже будучи в кімнаті на 1 поверсі, під час конфлікту з ОСОБА_6 щодо незаконного проникнення до його житла, ОСОБА_11 , кулаком своє правої руки, умисно наніс 1 удар в ліву ділянку щелепи ОСОБА_6 , від якого останній впав на підлогу, після чого продовжив наносити чисельні удари кулаком своєї лівої руки в область голови та тулуба.

Просив його суворо не карати, оскільки у вчиненому щиро розкаюється, збитки відшкодував повністю, з потерпілими примирився.

Захисник обвинуваченого – адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні просив обвинуваченого суворо не карати, врахувати особу обвинуваченого, а саме те, що ОСОБА_4 раніше не судимий, щиро розкаюється, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, повністю відшкодував потерпілій ОСОБА_7 збитки та застосувати до останнього мінімальні санкції у межах статті.

Прокурор просив визнати обвинуваченого винуватим у вчиненні інкримінованих діянь та призначити покарання за ч.1 ст.122 КК України у виді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців, за ч.1 ст.162 КК України у виді обмеження волі на строк 1 рік, за ч.1 ст.296 КК України у виді обмеження волі на строк 1 рік 2 місяці. На підставі ч.1 ст. 70 КК України призначити остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців.

Потерпіла ОСОБА_7 в судове засідання не з`явилася. Від неї надійшла заява, у якій вона просила кримінальне провадження розглядати без її участі, претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має, збитки їй відкшодовано; просила його покарати не суворо.

Потерпілий ОСОБА_6 в судове засідання не з`явився. Від нього надійшла заява, у якій він просив кримінальне провадження розглядати без його участі, претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має; просив його покарати не суворо.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому органом досудового розслідування кримінальних правопорушеннях, передбачених за ч.1 ст.122, ч.1 ст.162, ч.1 ст.296 КК України, при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор, обвинувачений та його захисник також не оспорювали фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності їх позиції, роз`яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Таким чином, суд, враховуючи викладене, заслухавши учасників судового засідання та оцінюючи надані сторонами кримінального провадження докази, кожен з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_4 у діях, які виразились у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалися особливою зухвалістю, тобто хуліганстві та кваліфікує його дії за ч.1 ст.296 КК України, умисному нанесенні середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я та кваліфікує його дії за ч.1 ст. 122 КК України, у незаконному проникненні до житла та кваліфікує його дії за ч.1 ст.162 КК України.

Відповідно до ст. 12 КК України кримінальні правопорушення, вчинені обвинуваченим, передбачені ч.1 ст.122, ч.1 ст.162, ч. 1 ст. 296 КК України класифікується як нетяжкі злочини.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 у порядку п. 1,2 ч. 1 ст. 66 КК України є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданого збитку.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченогоОСОБА_4 відповідно до ст. 67 КК України не встановлено.

Виходячи з вищанаведеного, обираючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , виходячи з принципу індивідуалізації покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчинених ним кримінальних правопорушень та його особу, а саме те, що обвинувачений раніше не судимий, він є молодого віку, має місце проживання та реєстрації, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, позитивно характеризується, є учасником бойових дій, а також обставини, що пом`якшують покарання, а саме: щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, думку потерпілих, які просили покарати обвинуваченого не суворо та відсутність до нього будь-яких претензій, викладену в їх письмових заявах, відшкодування шкоди потерпілій ОСОБА_7 та відсутність обтяжуючих обставин.

Згідно статті 50 КК України встановлено, що «покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами», а згідно статті 65 КК України встановлено, що «особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень», а тому суд враховуючи вищезазначене, особу обвинуваченого, всі пом`якшуючі покарання обставини, вважає, що виправлення обвинуваченої можливе без ізоляції від суспільства.

Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому, суд також враховує і спосіб посягання, форму та ступінь вини обвинуваченого.

Виходячи в вищевикладеного, суд приходить до висновку, що обвинуваченому слід призначити покарання у межах санкцій ч. 1 ст.122, ч.1 ст.162, ч.1 ст.296 КК України у виді обмеження волі та остаточне покарання визначити за сукупністю кримінальних правопорушень за правилами, передбаченими ч.1 ст.70 КК України, із застосуванням статті 75 КК України та покладенням частини обов`язків, передбачених ст. 76 КК України, і це, на переконання суду, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.

Необхідності застосування запобіжного заходу до обвинуваченого до набрання цим вироком законної сили немає.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Питання про речові докази суд вирішує в порядку ч. 9 ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

На підставі наведеного, керуючись ст. 100, 124, 368-371, 373, 374, 394 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.122, ч.1 ст.162, ч.1 ст.296 КК України та призначити йому покарання:

- за ч.1 ст.122 КК України - у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців;

- за ч.1 ст.162 КК України – у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік;

- за ч.1 ст.296 КК України – у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік 2 (два) місяці.

На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточне покарання ОСОБА_4 визначити у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного судом покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов`язок:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Цивільний позов не заявлявся.

Речові докази по даному кримінальному провадженню, а саме:

- камінь коричневого кольору, який зберігається в кімнаті зберігання речових доказів ВП № 5 (м.Тлумач) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області – знищити;

- сокиру з дерев`яним топорищем, з незначними ознаками іржавого нальоту, яка зберігається в кімнаті зберігання речових доказів ВП № 5 (м.Тлумач) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області – повернути потерпілому ОСОБА_6 .

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

З інших підстав вирок може бути оскаржений до Івано-Франківського апеляційного суду через Тлумацький районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні, надіслати копію даного вироку суду не пізніше наступного дня після його ухвалення.

ГоловуючийОСОБА_13