Вирок від 01 квітня 2026 р. у справі №352/2458/25 — Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/2458/25

Провадження № 1-кп/352/126/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2026 рокум. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду кримінальне провадження внесене до ЄРДР за №12025091250000246 від 28 серпня 2025 року за обвинуваченням:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в смт. Берегомет, Вижницького району, Чернівецької області, громадянина України, освіта середня спеціальна, одруженого, військовослужбовець за призовом під час мобілізації, який проходить військову службу в складі військової частини НОМЕР_1 , який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Солдат військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_7 , 27.08.2025, об 17 год. 50 хв., у світлу пору доби, керуючи в стані алкогольного сп`яніння технічно справним автомобілем марки «Аudi» моделі «Q5», реєстраційний номер НОМЕР_3 , рухаючись зі швидкістю не менше 80 км/год по проїзній частині дороги неподалік бетонного стовпа ліній електропередач № 37 між с. Марківці та с. Хом`яківка Тисменицької територіальної громади Івано-Франківського району Івано-Франківської області, зі сторони с. Марківці Тисменицької територіальної громади Івано- Франківського району Івано-Франківської області в напрямку м. Тисмениця Тисменицької територіальної громади Івано-Франківського району Івано- Франківської області, у порушення вимог п. 1.10., п.п. «б», «д» п. 2.3., пп. «а» п. 2.9., п. 10.1., п. 12.1., Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2021, проявив неуважність, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху, не урахував дорожню обстановку, стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не врахував стан дорожнього покриття, не маючи перед собою нерухомих чи рухомих перешкод на вказаній ділянці дороги, виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зустрічне зіткнення із зустрічним автомобілем марки «Citroen» моделі «Berlingo», реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_8 , з подальшим перекиданням автомобіля «Аudi» моделі «Q5» на праву сторону, унаслідок чого водій автомобіля марки «Citroen» моделі «Вerlingo», реєстраційний номер НОМЕР_4 ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження у вигляді поєднаної закритої тупої травми грудної клітки та лівого плечового поясу з відламковим переломом тіла лівої ключиці в середній третині, зі зміщенням відламків та саднами в ділянці грудної клітки, відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що викликали тривалий розлад здоров`я і не є небезпечними для життя в момент спричинення, а пасажир автомобіля марки «Аudi» моделі «Q5», реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритих переломів 8,9- го ребер зліва, без зміщення відламків, які відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що викликали тривалий розлад здоров`я і не є небезпечними для життя в момент спричинення.

Таким чином, ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.286-1 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою провину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України визнав повністю. Пояснив, що ввечері 27 серпня 2020 року разом зі своїм товаришем перебував у с. Богородичани, де вони повечеряли у закладі громадського харчування, під час чого вживали алкогольні напої, приблизно 0,5 л горілки та по 0,5 л пива кожен. Після цього він сів за кермо автомобіля та разом із товаришем поїхав у напрямку с. Хамяківка. Під час руху він відволікся від керування транспортним засобом, унаслідок чого виїхав на смугу зустрічного руху та допустив зіткнення з автомобілем, який рухався назустріч. До тями прийшов уже в лікарні. Свою вину у вчиненому визнав повністю, щиро розкаявся, завдану потерпілим шкоду відшкодував у повному обсязі та просив суд не призначати йому суворого покарання.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_7 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 286-1 КК України, при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та беручи до уваги, що інші учасники судового розгляду також не оспорювали фактичні обставини справи, і судом встановлено, що учасники судового розгляду, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності їх позиції, роз`яснивши їм положення ч. 3 ст.349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку з підстав, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини, вислухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.

Дії ОСОБА_7 суд кваліфікує за ч.1 ст.286-1 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило потерпілим середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Судом під час судового розгляду детально проаналізовано поведінку обвинуваченого, наслідки суспільно-небезпечних діянь останнього, особу обвинуваченого, його спосіб життя, зважено на всі обставини кримінального провадження в їх сукупності.

Відповідно до статей 50, 65 КК України, метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових злочинів.

Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч. 1 ст. 1 КК України, завдань закону про кримінальну відповідальність, правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам.

В той час, каральна функція не є домінуючою, а обраний захід примусу має найбільше сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства. У будь-якому разі покарання має бути співмірним злочину, що передбачає врахування способу й об`єкту посягання, тяжкості його наслідків і потенційної суспільної небезпеки. Така домірність є необхідним проявом справедливості кримінальної відповідальності.

Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , суд бере до уваги характер та тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, ставлення обвинуваченого до вчиненого, спосіб вчинення кримінального правопорушення, характер злочинних дій. Також суд враховує тяжкість заподіяних кримінальним правопорушенням наслідків, дані про особу обвинуваченого, який вперше притягається до кримінальної відповідальності, на обліку в лікаря психіатра та нарколога не перебуває, за місцем несення служби характеризується задовільно, обставини, які пом`якшують покарання, а зокрема: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, повне відшкодування спричинених збитків.

Обтяжуючих покарання обставин, відповідно до статті 67 КК України, судом не встановлено.

Санкція ч.1 ст. 286-1 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від трьох до п`яти років.

З врахування особи обвинуваченого та обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність призначення йому покарання у виді 1 року позбавлення волі.

Сторона захисту просила суд застосувати положення ч. 2 ст. 69 КК України та не призначати додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Відповідно до ч.2 ст. 69 КК України на підставах, передбачених у частині першій цієї статті, суд може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу як обов`язкове, за винятком випадків призначення покарання за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Оскільки ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення в стані алкогольного сп`яніння, тому визначення додаткового покарання за ч.1 ст. 286-1 КК України у виді позбавлення права керувати транспортними засобами є обов`язковим.

Так, внаслідок порушення ОСОБА_7 , правил безпеки дорожнього руху була створена реальна небезпека для життя і здоров`я інших осіб та завдана відповідна шкода, а тому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров`ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.

Отже, з урахуванням характеру вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, суд визнає за неможливе збереження за ним права керування транспортними засобами та доходить висновку про відсутність підстав для застосування положень ч.2 ст. 69 КК України та відповідно необхідності призначення обвинуваченому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк три роки, відповідно до положень санкції ч.1 ст.286-1 КК України, оскільки це буде відповідати цілям та загальним засадам призначення покарання, через які реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

При цьому, за приписами ч. 1 ст. 58 КК України покарання у виді службового обмеження застосовується до засуджених військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на строк від шести місяців до двох років у випадках, передбачених цим Кодексом, а також у випадках, коли суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого, вважатиме за можливе замість обмеження волі чи позбавлення волі на строк не більше двох років призначити службове обмеження на той самий строк.

Відтак, на підставі аналізу матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що перебування ОСОБА_7 на теперішній час в місцях позбавлення волі не відповідатиме вимогам реалій сьогодення, у зв`язку з чим вважає за необхідне застосувати до нього дію ст. 58 КК України та замінити покарання у виді позбавлення волі на службове обмеження для військовослужбовців із відрахуваннями 10% із суми грошового забезпечення в дохід держави.

Визначене таким чином остаточне покарання у виді службового обмеження не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав людини, – воно має бути законним (несвавільним) і пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи), тому доводи сторони захисту у цій частині заслуговують на увагу.

Оскільки ОСОБА_7 є військовослужбовцем, враховуючи обставини справи та особу винного, його бажання продовжити військову службу, суд дійшов висновку про можливість призначення йому покарання саме у виді службового обмеження з відрахуванням у дохід держави відповідних відсотків з його грошового забезпечення.

При цьому суд вважає, що з огляду на продовження воєнного стану в Україні, високої необхідності держави у військовослужбовцях, саме таке покарання надасть можливість обвинуваченому продовжувати проходити військову службу, та шляхом відрахування в дохід держави частини його грошового забезпечення принести більшу суспільну користь.

На думку суду, саме таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчинення ним нових злочинів.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Питання щодо речових доказів суд вирішує згідно вимог ст. 100 КПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України у випадку винесення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого документально підтверджені витрати на залучення експерта, тому з обвинуваченого підлягають стягненню витрати в сумі 16 045,20 грн.

Відповідно ч. 4 ст. 174 КПК України, суд, одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 366-368, 371, 373-374, 376, 395 КПК України,

У Х В А Л И В :

Визнати винуватим ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, та призначити йому покарання виді позбавлення волі на строк один рік, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки.

Водночас, на підставі ст. 58 КК України замінити ОСОБА_7 покарання у вигляді позбавлення волі строком на один рік на один рік службового обмеження для військовослужбовців з відрахуванням 10% із суми його грошового забезпечення в дохід держави, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки.

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили - залишити попередній, у виді застави.

Після набрання вироком законної сили і звернення вироку до виконання, повернути заставодавцю ОСОБА_10 грошову суму 60560 (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят) грн, що була перерахована ТУ ДСА України в Івано-Франківській області в якості застави за ОСОБА_7 у справі №352/2004/25, згідно з квитанцією № 0.0.4523248751.1 від 01.09.2025.

Арешт, накладений ухвалою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 29 серпня 2025 року на: автомобіль марки «Audi» моделі «Q5», реєстраційний номер НОМЕР_3 , та автомобіль марки «Citroen» моделі «Berlingo», реєстраційний номер НОМЕР_4 - скасувати

Речові докази: автомобіль марки «Audi» моделі «Q5», реєстраційний номер НОМЕР_3 , та автомобіль марки «Citroen» моделі «Berlingo», реєстраційний номер НОМЕР_4 , які зберігаються на території арешт-майданчика ГУНП в Івано-Франківській області, який знаходиться за адресою: м. Калуш, вул. Глібова – повернути власникам.

Стягнути з ОСОБА_7 в дохід держави процесуальні витрати на залучення експертів Івано-Франківського НДЕКЦ МВС України за:

висновок судової інженерно-транспортної експертизи № СЕ-19/109-25/12819-ІТ від 06.10.2025 в розмірі 4 011 грн. 30 коп.;

висновок судової інженерно-транспортної експертизи № СЕ-19/109-25/12821-ІТ від 03.10.2025 в розмірі 4 011 грн. 30 коп.;

висновок судової інженерно-транспортної експертизи № СЕ-19/109-25/12820-ІТ від 07.10.2025 в розмірі 8 022 грн. 60 коп.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляція до Івано-Франківського апеляційного суду через Тисменицький районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_11