Рішення від 01 квітня 2026 р. у справі №348/383/26 — Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

Справа №348/383/26

Провадження № 2/348/774/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

ЗАОЧНЕ

02 квітня 2026 року м.Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді Гундяка Т.Д.,

секретар судового засідання Дмитрук С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , інтереси якої представляє ОСОБА_3 , звернулася із позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

В обґрунтування позову зазначає, що 26.06.2017 вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 у Пнівській сільській раді Надвірнянського району Івано-Франківській області, про що в Книзі реєстрації шлюбів цього ж числа складено відповідний актовий запис №8 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 . Після одруження вона змінила своє дошлюбне прізвище « ОСОБА_4 » на прізвище чоловіка « ОСОБА_5 ».

В шлюбі з відповідачем у них народилося двоє дітей, а саме: дочка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочка ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які на даний час є неповнолітніми і проживають разом з нею.

На перших порах сімейного життя у них були менш-більш нормальні дружні стосунки, однак в подальшому їх подружнє життя не склалося. Причиною розпаду їхньої сім`ї стало те, що у них з відповідачем з часом стали різні погляди на життя, на сімейні цінності, на ведення господарства, тощо, в результаті чого між ними стали постійно виникати непорозуміння і конфлікти.

Вона намагалася зберегти сім`ю і вплинути на чоловіка з метою знайти консенсус в їх взаємовідносинах, однак з того нічого не вийшло. Вони вже не могли знайти спільну мову при вирішенні навіть самих елементарних побутових питань. В результаті між ними склалося таке відношення, як нетерпимість один до одного.

Однак основною причиною припинення їх подружніх відносин став той факт, що відповідач виїхавши за межі України в 2024 році в Республіку Польща зрадив її в подружній вірності і фактично проживає з іншою жінкою, проти чого сам не заперечив в телефонній розмові з нею. З того часу вони не підтримують подружніх стосунків і фактично проживають окремо.

Також відповідач усунувся від свого батьківського обов`язку по матеріальному утриманню неповнолітніх дітей, оскільки протягом останніх місяців не дає будь-яких коштів на їх утримання, ставлячи її в тяжке матеріальне становище. Такі обставини привели до остаточного розпаду їхньої сім`ї.

Враховуючи наведене, вона переконливо вирішила розірвати шлюб, який став носити формальний характер. Вони перестали цікавитися один одним як дружина і чоловік, втративши взаємні почуття підтримки, любові та поваги. На цей час вони стали один одному зовсім чужими, а тому вважає неможливим перебування в шлюбі з відповідачем, який вичерпав себе як такий і майбутнього в нього немає.

Також вважає, що не доцільно їм надавати термін на примирення, оскільки воно вже неможливе, так як неприязні стосунки між ними тривають вже досить довго. Це змусило її прийняти рішення про звернення до суду з позовом про розірвання шлюбу, оскільки їх шлюб уже розпався і це відповідає їхнім інтересам.

Спору про місце проживання неповнолітніх дітей від їхнього шлюбу, а саме: дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , немає, оскільки за домовленістю між ними вони залишаються проживати з нею. Після розірвання шлюбу залишає собі шлюбне прізвище « ОСОБА_5 ».

Посилаючись на викладене, просила розірвати шлюб, зареєстрований 26.06.2017 між сторонами у Пнівській сільській раді Надвірнянського району Івано-Франківської області, про що складено актовий запис № 8.

Ухвалою судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 23.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Позивач та її представник в судове засідання не з`явились. Представник позивача подав заяву, згідно якої просив розглянути справу без його участі. Зазначив, що проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, відзив на позовну заяву не подав, повідомлений судом про дату час та місце розгляду справи шляхом направлення на адресу його місця проживання, зареєстрованого у встановленому законом порядку, ухвали про відкриття провадження у справі, копії позовної заяви з додатками та судових повісток. Вказана кореспонденція повернута, згідно довідки підприємства поштового зв`язку причина невручення: «адресат відсутній за вказаною адресою».

Також виклик відповідача у справі у судове засідання здійснено через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Згідно ч. 5 ст. 259, ч. 1 ст. 281 ЦПК України судом із занесенням до протоколу судового засідання, постановлено ухвалу про заочний розгляд справи, що відповідає вимогам ст. 280, 281 ЦПК України.

Враховуючи те, що сторони в судове засідання не з`явились, суд, керуючись ч. 2 ст. 247 ЦПК України, розглянув справу без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Судом встановлено, що шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 зареєстрований 26.06.2017 Пнівською сільською радою Надвірнянського району Івано-Франківської області, актовий запис № 8, про що свідчить свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 від 26.06.2017. У зв`язку з реєстрацією шлюбу позивач змінила дошлюбне прізвище « ОСОБА_4 » на прізвище « ОСОБА_5 ».

У шлюбі сторін народилася дочка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується актовим записом про народження № 17 від 23.03.2018, складений Пнівською сільською радою Надвірнянського району Івано-Франківської області, свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 23.03.2018, та дочка ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується актовим записом про народження № 211 від 14.06.2022, складений Надвірнянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Надвірнянському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), свідоцтво про народження серії серія НОМЕР_3 від 14.06.2022.

Сторони не підтримують шлюбних стосунків, шлюб носить формальний характер.

Статтею 51 Конституції України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Згідно ч. 3, 4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.

Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Згідно ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Згідно ст. 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам роз`яснено, що проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі, однак шлюбні стосунки припинили і поновлювати їх позивач не має наміру, примирення і збереження сім`ї є неможливим. Шлюб існує формально та втратив своє значення і не може бути поновлений в зв`язку з категоричним запереченням позивача, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить її інтересам.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову про розірвання шлюбу.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивач сплатила 1 331,20 грн судового збору за вимогу про розірвання шлюбу, які зараховані до спеціального державного бюджету України.

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1 331,20 грн.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2-5 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Згідно ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи і витраченого адвокатом часу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду України від 19.02.2020 справа № 755/9215/15-ц та у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

З урахуванням конкретних обставин справи, зокрема ціни позову, суд може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. При визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

На підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу подано копії: договору № 25 про надання правничої допомоги, укладеного 17.02.2026 між позивачем та адвокатом Гурашем М.В., згідно якого визначено тарифи на оплату правничої допомоги; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які понесла і може понести позивач ОСОБА_1 на правничу допомогу адвоката в зв`язку з розглядом справи за її позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, акт виконаних робіт від 02.04.2026, згідно якого адвокатом надано послуги щодо попереднього опрацювання матеріалів та законодавчої бази, що регулюють спірні відносини, надання консультації – 500 грн, складення процесуальних документів, а саме позовної заяви - 2 000 грн, представлення адвокатом інтересів позивача в суді – 1 000 грн, квитанцію про сплату коштів на користь адвоката в сумі 3 500 грн.

Суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази на підтвердження цих витрат не є безумовною підставою для їх стягнення судом у визначеному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності цих витрат.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у справі, суд враховує відсутність заперечення відповідача і чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, обґрунтованість розміру цих витрат, складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності таких витрат.

Враховуючи категорію справи та те, що предмет спору в цій справі не є складним, характер позовних вимог є розповсюдженою категорією цивільних справ, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних і процесуальні документи, які містяться у ній не є складними та не займали значних витрат часу на їх виготовлення, заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу в загальній сумі 3 500,00 грн є завищеним та необґрунтованим, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

З огляду на складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, реальності адвокатських витрат, суд вважає, що обґрунтованими і пропорційними до предмета спору є витрати на правничу допомогу в розмірі 2 500 грн, які слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 4, 19, 141, 247, 258, 263, 264, 265, 268, 273, 280-284, 289 ЦПК України,

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 , зареєстрований 26.06.2017 Пнівською сільською радою Надвірнянського району Івано-Франківської області, актовий запис № 8.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 331,20 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 500,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте Надвірнянським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ст. 284 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя Гундяк Т.Д.

Повний текст рішення складено 02.04.2026.