Рішення від 01 квітня 2026 р. у справі №348/3033/25 — Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №348/3033/25

Провадження № 2-др/348/8/26

02 квітня 2026 року м.Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді Бурдун Т.А.,

за участі секретаря судового засідання Лейб`юк Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Надвірна Івано-Франківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,-

в с т а н о в и в:

В провадженні Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області перебувала вищезазначена цивільна справа.

Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 20 березня 2026 року у цивільній справі №348/3033/25 позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини задоволено частково.

24.03.2026 через систему «Електронний суд» (сформовано в системі 24.03.2026) надійшло клопотання представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Романка В.М. про стягнення судових витрат та ухвалення додаткового рішення у справі та вирішення питання про стягнення з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.

У судове засідання позивач та представник позивача не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Представник позивача подав заяву пор проведення судового засідання без його участі та без участі позивача, заяву про ухвалення додаткового рішення підтримав та просив задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про місце, день та час слухання справи був повідомлений належним чином.

Зі змісту ст. 270 ч. 4 Цивільного процесуального кодексу України, вбачається, що сторони або інші учасники справи викликаються в судове засідання для розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення лише в разі необхідності.

У зв`язку з цим, згідно з ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, заяву про ухвалення додаткового рішення, суд вважає за можливе ухвалити додаткове рішення в частині вирішення питання про розподіл судових витрат, виходячи з наступного.

Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 20 березня2026 року у цивільній справі №348/3033/25 позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини – задоволено частково та тягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 28 листопада 2025 року і до досягнення дитиною повноліття. Також стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 1211,20 грн ( а.с. 164-167).

Згідно п. 3 ч. 1, ч. 2, 3, 5 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви.

Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.

Відповідно до ч. 1-3 ст.134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до правової позиції, викладеної зокрема у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св19) витрати на професійну правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, від 22.01.2021 року у справі № 925/1137/19.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При ухваленні рішення від 20 березня 2026 року у справі №348/3033/25 суд не вирішив питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, оскільки даних про ці витрати у розпорядження суду не було подано. Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що позивачем понесені судові витрати по справі, докази чого будуть подані суду в порядку, передбаченому ч.8 ст. 141 ЦПК України.

24.03.2026 представник відповідача подав заяву про ухвалення додаткового рішення.

Отже, протягом зазначеного строку представник позивача - адвокат Романко В.М. зробив відповідне клопотання та протягом п`яти днів після ухвалення рішення подав до суду докази понесених позивачем ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу.

До клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу надано копію договору про надання правничої допомоги від 06.12.2025 року, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Романко В.М., копію ордеру на надання правничої допомоги, квитанцію серії АЕ №0015 від 20.03.2026 року про сплату 5 000,00 грн, та акт надання правничих послуг від 20.03.2026 (а.с.173-174, 176).

Відповідно до акту надання правничих послуг від 20.03.2026 року слідує, що адвокатом Романко В.М. позивачу ОСОБА_1 надані послуги з правничої допомоги, а саме: ознайомлення з матеріалами та правова консультація – 500,00 грн, добір доказів, документів, аналіз та підготовка до позову - 500,00 грн, складання та подача позовної заяви – 2 000,00 грн, представництво у суді 1 інстанції – 2 000,00 грн. Загальний розмір винагороди адвоката становить – 5 000,00 грн (а.с.175)

Згідно квитанції серії АЕ № 00115 від 20.03.2026 позивач ОСОБА_1 сплатила 5000,00 грн на користь адвоката Романка В.М. (а.с.176).

Доказів неспівмірності витрат на правову допомогу відповідач суду не надав.

Таким чином, суд встановив, що представник позивача надав належні докази на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі, у зв`язку із чим, суд приходить до висновку про обґрунтованість заяви представника позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, виходячи із складності справи, співмірності, розумності, доцільності, тому суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 137, 141, 270, 354 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Романка Василя Михайловича про ухвалення додаткового рішення – задовольнити.

Ухвалити додаткове рішення у справі № 348/3033/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне найменування, ім`я сторін та інших учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 ; адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_3 .

Суддя: Т.А.Бурдун