Суд: Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: визнання права власності
Дата: 01 квітня 2026 р.
Справа: №344/11148/25
Суддя: Мелещенко Л. В.
Справа № 344/11148/25
Провадження № 2/344/723/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(З А О Ч Н Е)
02 квітня 2026 року місто Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області у складі:
головуючого - судді Мелещенко Л.В.
за участю секретаря судового засідання – Дутки Р.-І.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Івано-Франківськ за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської міської ради про визнання права власності на спадкове майно,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача Івано-Франківської міської ради про визнання права власності на спадкове майно.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_2 . Після смерті матері відкрилась спадщина на належне їй майно - 1/2 частина квартири АДРЕСА_1 . До смерті матері позивач постійно проживала разом з нею на час відкриття спадщини, вона прийняла спадщину після смерті матері, оскільки про відмову від спадщини не заявляла.
Позивач звернулась до приватного нотаріуса Максимчин Т.В. щодо оформлення спадщини. Однак 13 червня 2025 року нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки на момент смерті спадкоємця вона зареєстрована за іншою адресою і пропустила строк на прийняття спадщини.
Мати позивача ОСОБА_2 з 2001 року проживала в квартирі АДРЕСА_2 . Враховуючи вік та стан здоров`я матері, у вересні 2019 року позивач перевезла її до свого місця проживання – у квартиру АДРЕСА_1 . В 2023 році мати позивача тяжко захворіла, було діагностовано меланому шкіри, проведено операцію, у зв`язку з чим вона потребувала постійного догляду. З вересня 2019 року до моменту смерті мати ОСОБА_2 проживала з позивачем, вони вели спільне господарство, мали спільний побут, вона доглядала за матір`ю.
Вказані обставини можуть підтвердити свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , яким відомі ці обставини, вони відвідували ОСОБА_2 вдома у позивача протягом 2019-2024 років.
На час відкриття спадщини за померлою ОСОБА_2 позивач постійно проживала із спадкодавцем, заяву про відмову від спадщини не подавала, спадщину за померлою прийняла, вступила в управління та володіння спадковим майном, однак не оформила належні документи про прийняття спадщини.
За таких обставин позивач просить визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 1-5).
На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 червня 2025 року дану справу розподілено головуючому судді Мелещенко Л.В. (а.с. 29-30).
Ухвалою суду від 27 червня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження з викликом сторін (а.с. 31-32).
Ухвалою суду від 22 грудня 2025 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с. 48-49).
Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Челій-Пушкар О.І. у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі на підставах, викладених у позові, проти ухвалення по справі заочного рішення не заперечувала.
Представник відповідача Івано-Франківської міської ради у судове засідання не з`явився, про причину неявки суд не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Від відповідача не надходив відзив на позов, а також жодних інших заяв або клопотань.
Під час провадження по справі свідок ОСОБА_4 суду пояснила, що є двоюрідною сестрою позивача по даній справі. ОСОБА_2 є її рідною тіткою. У 2019 році ОСОБА_1 забрала її проживати до себе, оскільки остання хворіла та потребувала стороннього догляду.
Оскільки відповідач належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, проте не з`явився у судове засідання без поважних причин та не повідомив про причини свої неявки, відзиву не подав, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд на підставі статей 280-282 Цивільного процесуального кодексу України ухвалив про заочний розгляд справи, про що 02 квітня 2026 року прийнята відповідна ухвала.
Згідно частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.5).
Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 02 листопада 1995 року квартира АДРЕСА_1 на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , матері, в рівних долях (а.с.7).
Батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є батько ОСОБА_6 та мати ОСОБА_2 (а.с.8).
Згідно свідоцтва про шлюб, 28 грудня 2005 року ОСОБА_7 зареєстрував шлюб із ОСОБА_5 . Прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу ОСОБА_8 (а.с. 9).
Позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.12).
У відповідь на усне звернення ОСОБА_1 щодо заведення спадкової справи та видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 нотаріусом була дана відповідь позивачу про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку із пропуском строку для прийняття спадщини (а.с. 13).
Згідно нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , будучи у дружніх стосунках з ОСОБА_2 та, відвідуючи її, вони підтверджують, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1 з вересня 2019 року разом зі своєю дочкою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки потребувала допомоги у зв`язку із віком. У 2003 році ОСОБА_2 захворіла, тому потребувала постійного догляду зі сторони дочки ОСОБА_1 (а.с. 14, 44).
ОСОБА_2 мала певні захворювання, у зв`язку з чим зверталася за медичною допомогою (а.с. 15-16).
ОСОБА_2 є особою з інвалідністю першої групи А (а.с. 17-18).
ОСОБА_1 здійснювала оплату комунальних послуг за квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.19-24).
Відповідно до висновку оцінювача про вартість майна, вартість квартири АДРЕСА_1 становить 910800,00 гривень. Вартість 1/2 квартири, яка належала ОСОБА_2 , становить 455400,00 гривень (а.с.25-28).
Згідно Витягу зі спадкового реєстру, відсутні спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 43).
Стаття 15 Цивільного кодексу України надає кожній особі має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20) зазначено, що позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158гс18, пункт 5.5)). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (провадження № 14-112цс19,пункт 14)).
Згідно статті 1218 Цивільного кодексу України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до статті 1221 Цивільного кодексу України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна. В особливих випадках місце відкриття спадщини встановлюється законом.
Стаття 1258 Цивільного кодексу України передбачає, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Стаття 1261 Цивільного кодексу України визначає, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Частиною першою статті 1268 Цивільного кодексу України встановлено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Згідно частини третьої статті 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Частиною першою статті 1270 Цивільного кодексу України визначено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Згідно частини п`ятої статті 1268 Цивільного кодексу України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та відповідно до частини третьої статті 1296 Цивільного кодексу України, відсутність свідоцтва про право па спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Відповідно до частини першої статті 1272 Цивільного кодексу України, якщо спадкоємець протягом шестимісячного строку не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
Згідно із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте, попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Статтею 316 Цивільного кодексу України передбачено, що правом власності є право особи на майно, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до статті 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Частинами першою, другою статті 319 Цивільного кодексу України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 Цивільного кодексу України).
Стаття 392 Цивільного кодексу України встановлює, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що матір`ю ОСОБА_9 є ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач та її мати є власниками квартири АДРЕСА_1 на праві спільної сумісної власності в рівних долях.
ОСОБА_1 з 12 липня 1991 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
З вересня 2019 року ОСОБА_1 разом з матір`ю ОСОБА_2 постійно проживали за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки мати позивача потребувала допомоги у зв`язку із віком та постійного догляду.
Позивачем доведено, що вона користувалася цією квартирою, підтримувала її в належному стані, сплачувала комунальні послуги.
Позивач після смерті своєї матері із заявою про відмову від спадщини та заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини у шестимісячний строк з дня відкриття спадщини не зверталася.
Спору про спадкування не існує, а сама спадщина відповідно до вимог статті 1277 Цивільного кодексу України відумерлою не визнана
Судом встановлено, що позивач постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, відповідно фактично прийняла спадщину,
Позивач довела належними та допустимими доказами факт прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .
За таких обставин вимоги право визнання права власності на 1/2 квартири в порядку спадкування за законом підлягають задоволенню.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Виходячи із вищевикладеного, суд, оцінивши докази, надані сторонами у справі, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, відповідно до статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, доходить до висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на законі, тому підлягають задоволенню повністю.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 4, 9, 10-13, 76-81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 279, 280-284, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд –
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Івано-Франківської міської ради про визнання права власності на спадкове майно– задовольнити у повному обсязі.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 квартири АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 .
Відповідач - Івано-Франківська міська рада, код ЄДРПОУ 33644700, місцезнаходження: 76018 м. Івано-Франківськ, вул. Грушевського, буд. 21.
Повний текст рішення складено та підписано 02 квітня 2026 року.
Суддя Мелещенко Л.В.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua