Постанова від 18 березня 2026 р. у справі №214/355/26 — Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/355/26

3/214/364/26

П О С Т А Н О В А

Іменем України

19 березня 2026 року м. Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого – судді Євтушенка О.І., за участі: потерпілої – ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали, які надійшли від КРУП ГУ НП в Дніпропетровській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який має на утриманні неповнолітню дитину: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою:

АДРЕСА_2 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №950638 від 23.12.2025 у відношенні ОСОБА_4 за ч.1 ст.173-2 КУпАП слідує, що 22.12.2025 приблизно о 07 год. 00 хв. ОСОБА_4 , за місцем мешкання, за адресою: АДРЕСА_2 , під час сварки з дружиною ОСОБА_5 , висловлювався на її адресу нецензурною лайкою, чим вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно дружини ОСОБА_5 , чим порушив Закон України №2229-VIII від 07.12.2017.

В судове засідання ОСОБА_4 не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся неодноразово у встановленому законом порядку належним чином, причини неявки суду не відомі, що не перешкоджає судовому розгляду справи.

Потерпіла ОСОБА_5 в судовому засіданні просила закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4 за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, оскільки між нею та чоловіком ОСОБА_4 відбулась сварка, він не вчиняв відносно неї домашнього насильства, а конфлікт виник на побутовому ґрунті. Вона не має ніяких претензій до ОСОБА_4 та просить закрити провадження у справі за відсутності в діях останнього складу інкримінованого адміністративного правопорушення, що також підтверджується її письмовою заявою, поданою до суду.

Відповідно до ст.245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

В розумінні ст.280 КУпАП, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов`язаний з`ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Вимогами ст.252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Суд, дослідивши письмові докази по справі та клопотання сторін у справі, надавши їм оцінку в їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Як слідує зі ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені КУпАП, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальну відповідальність.

В розумінні ст.280 КУпАП, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов`язаний з`ясувати, зокрема, чи підлягає особа адміністративній відповідальності за інкриміноване їй адміністративне правопорушення, тобто перевірити правильність кваліфікації її дій.

Відповідно до ст.251 КУпАП, наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи встановлюється доказами у справі, якими є: протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновок експерта, речові докази, та інші документи.

Диспозицією частини 1 статті 173-2 КУпАП передбачено, що вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, є умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення тягне за собою юридичну відповідальність.

Норма статті 173-2 КУпАП є бланкетною, а тому для того, щоб повністю розкрити суть адміністративного правопорушення, у протоколі повинно бути зазначено, які конкретно дії вчинила особа, який спосіб насильства прослідковується у діях порушника, якщо дій кілька, то зазначена кожна дія і вид насильства, наслідки цих дій по відношенню до особи, щодо якої вони були спричинені.

У той же час, організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства визначаються Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» за № 2229-VIII.

Стаття 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначає, що домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство в сім`ї - насильство, пов`язане з дією одного члена сім`ї на психіку іншого члена сім`ї шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе та може завдаватися або завдається шкода психічному здоров`ю.

Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи (п.14 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру (п.17 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

Під домашнє насильство, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП, підпадають такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров`ю іншого члена сім`ї.

Законодавець визнав адміністративним правопорушенням не будь-яке домашнє насильство, а лише те, яке потягло за собою завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого або ж могло спричинити таку шкоду.

Водночас, домашнє насильство характеризується такими ознаками: умисність (з наміром досягнення бажаного результату); спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов`язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.

Для наявності складу адміністративного правопорушення щодо вчинення домашнього насильства є обов`язковим одночасне існування вищевказаних ознак, у разі відсутності хоча б однієї із ознак дії особи не можна розцінювати як насильство.

Юридичний склад адміністративного правопорушення - це передбачений нормами права комплекс ознак (елементів), за наявності яких певне протиправне діяння можна кваліфікувати як адміністративний проступок.

Такий комплекс ознак передбачає чотири елементи: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт і суб`єктивна сторона.

Об`єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.

Об`єктивна сторона правопорушення полягає в умисному вчиненні будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

Суб`єктами адміністративних правопорушень можуть бути зокрема деліктоздатні фізичні особи, які вчинили певні правопорушення.

Суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173-2 КпАП України, можуть бути як члени однієї сім`ї відповідно до визначеного поняття члена сім`ї у Законі України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», та інші родичі та особи, які пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, за умови спільного проживання.

Особа, яка постраждала від домашнього насильства - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі. Кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.

Статтею 21 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що постраждала особа має право, зокрема, на дієвий, ефективний та невідкладний захист в усіх випадках домашнього насильства, недопущення повторних випадків домашнього насильства.

Насильство в сім`ї, у розумінні статті 173-2 КУпАП, є адміністративним правопорушенням, з матеріальним складом, оскільки він потребує наявності не тільки певного діяння, але й спричинення або загрози завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Однак важливо розрізняти поняття «сварка», «конфлікт», «насильство».

Особливостями ознак домашнього насильства є: наявність патерну (повторювані в часі інциденти множинних видів насильства); системна основа; повна влада та контроль над постраждалою особою; насильницькі дії у відносинах між близькими людьми; якщо вже є одна з форм домашнього насильства, висока ймовірність того, що й інші форми насильства можуть розвиватися.

Конфлікт (лат. conflictus — зіткнення, сутичка) — зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.

Разом з тим, зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №950638 від 23.12.2025 слідує, що 22.12.2025 приблизно о 07 год. 00 хв. ОСОБА_4 , за місцем мешкання, за адресою: АДРЕСА_2 , під час сварки з дружиною ОСОБА_5 , висловлювався на її адресу нецензурною лайкою, чим вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно дружини ОСОБА_5 , чим порушив Закон України №2229-VIII від 07.12.2017

З матеріалів справи вбачається, а в судовому засіданні підтверджено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є подружжям, тобто в контексті ч.1 ст.1, ч.2 ст.3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» вони є суб`єктами, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству.

Під час судового розгляду справи встановлено, що 22.12.2025 приблизно о 07 год. 00 хв. дійсно між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 виник конфлікт у формі сварки на побутовому ґрунті.

Крім того, наявність спору між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підтверджується змістом усних пояснень наданих потерпілою ОСОБА_5 в судовому засіданні.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що сварка, яка мала місце 22.12.2025 виникла між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , як між подружжям, на побутовому ґрунті, не охоплюється диспозицією статті 173-2 КУпАП, не є об`єктивною стороною вказаного правопорушення, за що особа може бути притягнутою до адміністративної відповідальності.

В свою чергу, суд оцінює критично обставини, зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД №950638 від 23.12.2025 про вчинення ОСОБА_4 домашнього насильства відносно ОСОБА_5 , враховуючи позицію останньої, висловлену при судовому розгляді справи.

За таких обставин, суд доходить до висновку, що факт вчинення домашнього насильства ОСОБА_4 відносно дружини ОСОБА_5 , зазначений в протоколі про адміністративне правопорушення серії №950638 від 23.12.2025, не знайшов свого підтвердження.

При цьому, суд, окрім викладених вище мотивів, виходив ще й з того, що на особу, уповноважену складати протокол про адміністративне правопорушення, покладається обов`язок довести причинно-наслідковий зв`язок між діями, що учинені особою, та наслідками, що настали.

Саме по собі вживання нецензурної лайки на адресу осіб, із числа передбачених Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», автоматично не утворює собою складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, позаяк, ці дії неминуче мають потягнути за собою наслідки, а саме: завдання чи можливість завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпіло.

Судом не встановлено факт того, що конфліктна ситуація, які викликала 22.12.2025 приблизно о 07 год. 00 хв., спричинили появу у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, емоційну невпевненість, або завдала шкоди її психічному здоров`ю, тощо.

У даному випадку дійсним є лише факт того, що на момент встановлених подій існувала атмосфера нерозуміння між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , однак, це не підтверджує факту вчинення ОСОБА_4 саме домашнього насильства.

Суд звертає увагу на те, що словесна лайка в межах конфлікту, за відсутності доказів на підтвердження завдання шкоди психічному здоров`ю потерпілої, не охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, оскільки завдання шкоди в даному випадку є обов`язковою ознакою об`єктивної сторони даного проступку.

З огляду на наведене, встановлений факт наявності між учасниками справи конфліктної ситуації, не може свідчити про вчинення психологічного насильства в розумінні вимог ст. 173-2 КУпАП та ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Виходячи з вищевикладеного, оцінивши досліджені у судовому засіданні докази, суд дійшов висновку, що не встановив всі обставини та всі обов`язкові ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП (наявність об`єктивної та суб`єктивної сторони), вчинення якого інкримінується ОСОБА_4 .

Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_4 складу інкримінованого правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.

Приходячи до зазначеного вище висновку, суд критично сприймає відомості, які містяться в доданих до протоколу інших доказах враховуючи позицію потерпілої ОСОБА_5 , висловлену останньою у письмовій заяві.

Враховуючи закриття провадження у справі без накладення на особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, адміністративного стягнення, судовий збір в порядку ст.40-1 КУпАП стягненню не підлягає.

Керуючись ст.ст.173-2 ч.1, 245, 247 ч.1 п.1, 252, 280, 283 КУпАП, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, – закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Постанова може бути оскаржена особою, щодо якої її винесено, її захисником, потерпілою протягом 10 днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Суддя О.І. Євтушенко