Вирок від 31 березня 2026 р. у справі №182/6193/25 — Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

НІКОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 182/6193/25

Провадження № 1-кп/0182/605/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.04.2026 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі

головуючого –судді: ОСОБА_1

при секретарі: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нікополі кримінальне провадження, внесене 15 вересня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025046340000278 стосовно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Менжинське, Нікопольського району, Дніпропетровської області, громадянина України, із базовою середньою освітою, не одруженого, працюючого неофіційно, депутатом не являється та не є особою з інвалідністю, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 17.08.2018 Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ст. 121 ч. 1 КК України у виді позбавлення на строк 5 років. Звільнився 09.07.2024 з Дрогобицької ВК Львівської області № 40 по відбуттю строку покарання,

- 01.09.2025 Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ст. 125 ч. 1 КК України у виді громадських робіт на строк 80 годин (покарання відбуте),

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 162 КК України,

з участю сторін судового провадження:

прокурора ОСОБА_4 , в режимі відеоконференції,

захисника ОСОБА_5 в режимі відеоконференції,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

Формулювання обвинувачення визнаного судом доведеним.

15.09.2025 року, близько 07 год. 20 хв., ОСОБА_3 , перебував поблизу території домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , де у нього виник умисел, направлений на протиправне проникнення на територію вказаного домоволодіння, а саме на огороджену парканом по периметру територію подвір?я, яке належить на праві власності ОСОБА_6 та в якому остання зареєстрована і проживає.

Реалізуючи свій протиправний умисел, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, ОСОБА_3 , 15.09.2025 близько 07 години 20 хвилин, порушуючи ст. 30 Конституції України, ст. 311 Цивільного кодексу України, діючи умисно, всупереч волі власниці житла, не маючи законних підстав, за допомогою сили рук натиснув на ручку хвіртки, відчинив та зайшов на територію вказаного домоволодіння, яка суцільно огороджена кам?яним парканом, до якої доступ обмежений стороннім особам і тим самим незаконно проник на територію подвір?я домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , яке належить на праві власності ОСОБА_7 .

Після чого, близько 07 години 30 хвилин, того ж дня ОСОБА_3 був виявлений потерпілою ОСОБА_6 на території її домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , яка поставила вимогу ОСОБА_3 негайно покинути територію її домоволодіння.

Умисні дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч. 1 ст. 162 КК України – незаконне проникнення до іншого володіння особи.

Позиція обвинуваченого.

ОСОБА_3 в судовому засіданні визнав свою провину і повідомив наступне. Точно дату він не пам`ятає, але зранку він вже перебував у стані алкогольного сп`яніння. Згадав, що йому телефонувала ОСОБА_8 з якою він знайомий і пішов до її домоволодіння. Покликав, але йому ніхто не відчинив. Він знав, що на території домоволодіння є собака, який постійно на ціпку. Тому відкрив хвіртку металевих воріт і пройшов на територію домоволодіння. Вже не пам`ятає що він там робив, але до хати він не проникав, бо його виявила через деякий час потерпіла і почала кричати. Можливо тому, що він перебував у стані сп`яніння. Вона викликала поліцію. Пояснити свої дії він не може, але з того часу з потерпілою не спілкується взагалі.

Позиція потерпілої.

Потерпіла ОСОБА_6 в судове засідання не з`явилася, але надала суду заяву про розгляд кримінального провадження у її відсутність. Цивільний позов потерпілою не заявлений, оскільки матеріальна шкода діями обвинуваченого не завдана. Під час призначення покарання обвинуваченому, покладалася на розсуд суду, сподіваючись що обвинувачений більше не вчинить подібного.

Досліджені в судовому засіданні докази.

Винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 підтверджується письмовими доказами, законність, належність та достовірність яких учасники судового провадження не оспорювали, які досліджені судом у судовому засіданні, а саме:

- Згідно заяви від 15.09.2025 гр. ОСОБА_6 просить притягнути до відповідальності ОСОБА_3 , який 15.09.2025 приблизно о 07 год. 20 хв. незаконно, всупереч її волі проник на територію її домоволодіння АДРЕСА_2 (а.п.8).

- Протоколом огляду від 30.07.2025, згідно якого проведеного огляд території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , яка огороджена суцільним кам`яним парканом. Вхід на територію здійснюється через металеву хвіртку, на території домоволодіння розташований будинок,господарські споруди. В ході огляду нічого не виявлено та не вилучено (а.п.10-13 з фототаблицею).

З огляду на викладене, вважаю, що вина обвинуваченого у скоєні інкримінованого кримінального правопорушення встановлена і доведена. Умисні дії ОСОБА_3 мають правильну правову кваліфікацію за фактом незаконного проникнення до володіння потерпілої ОСОБА_6 за ч.1 ст. 162 КК України як незаконне проникнення до іншого володіння особи.

Призначення покарання.

При визначенні виду та міри покарання суд враховує вимоги ст. 50 КК України, відповідно до якої покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаною винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого, має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті КК, відповідно до положень Загальної частини Кодексу, ураховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд приймає до уваги ступінь суспільної небезпеки, вчиненого ним кримінального правопорушення, яке є кримінальним проступком, відповідно до вимог ст.12 КК України. Кримінальний проступок, вчинений обвинуваченим, під час дії воєнного стану, що значно підвищує ступінь суспільної небезпеки вчиненого.

Суд бере до уваги відомості про репутацію обвинуваченого ОСОБА_3 , який є раніше судимою особою, офіційне не працевлаштований, але працює, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, за місцем постійного проживання характеризується з позитивного боку. Матеріальна шкода, діями обвинуваченого, потерпілій не завдана.

Потерпіла не заявляла позову щодо відшкодування моральної шкоди, спричиненої діями обвинуваченого і покладались на розсуд суду під час призначення покарання обвинуваченому. Враховуючи викладене, суд вважає, що достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів, а також відповідним до вчиненого та його наслідків буде покарання у межах санкції ч. 1 ст. 162 КК України у вигляді штрафу. Суд вважає, що саме таке покарання буде відповідати вчиненому та особі обвинуваченого, який має матеріальну можливість сплатити штраф, оскільки працює неофіційно і має стабільний грошовий дохід. До того ж, обвинувачений просив застосувати до нього саме такий вид покарання, враховуючи, що він постійно проживає в зоні бойових дій та пересуватися містом дуже небезпечно, що фактично робить неможливим виконання ним покарання з іспитовим строком. Обставиною, яка пом`якшує покарання є щире каяття. Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлені.

Вирішення цивільного позову.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Вирішення питання про запобіжний захід.

Стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід не обрано.

Вирішення питання про долю речових доказів.

Відповідно до вимог ст. 100 КПК України суд вирішує долю речових доказів.

Вирішення питання про процесуальні витрати.

Витрати на залучення експерта відсутні.

Керуючись ст.ст. 370, 371, 374, 376 КПК України, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 162 КК України та призначити йому покарання у вигляді штрафу у розмірі ста неоподаткованих мінімумів, що становить 1700,00 (одна тисяча сімсот) гривень.

Стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід не обрано.

Речові докази відсутні.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення шляхом подачі апеляції через Нікопольський міськрайонний суд.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили з моменту проголошення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно вручити обвинуваченому і прокурору.

Учасники судового розгляду мають право отримати в суді копію вироку суду.

Головуючий суддя: ОСОБА_1