Рішення від 01 квітня 2026 р. у справі №177/319/26 — Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/319/26

Провадження № 2/177/629/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

02 квітня 2026 року

Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Суботіної С. А.

за участі: секретаря Бабєєва К. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі, у порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася 03.02.2026 до суду з указаним позовом та просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення дитиною повноліття. Окрім того, просила стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини за минулий час, починаючи з листопада 2025 року, у зв`язку з фактичним ухиленням відповідача від виконання обов`язку щодо утримання дитини.

В обґрунтування позову вказала, що під час перебування в шлюбі, у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син, ОСОБА_4 . Із листопада 2025 року сімейні відносини та подальше проживання з відповідачем припинено. Сторони проживають окремо, дитина проживає з матір`ю та перебуває на її повному утриманні. Відповідач матеріальної допомоги на утримання сина не надає, хоча має таку можливість, оскільки є здоровим та працездатним, у зв`язку з чим, ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом.

Ухвалою судді Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 10.02.2026 відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Відповідач, не погоджуючись із позовними вимогами, подав до суду відзив, відповідно до якого, заперечував стягнення аліментів у розмірі від його заробітку, а також стягнення аліментів за минулий час, просив задовольнити позов частково, а саме, щодо стягнення з нього аліментів на утримання дитини в розмірі 1/6 від усіх видів заробітку (доходу). Обґрунтовуючи заперечення проти позову відповідач зазначив, що не заперечує свого обов`язку брати участь у матеріальному забезпеченні сина. Проте, аліменти в розмірі від його доходу, є надмірним. Указав, що проходив стаціонарне лікування, йому проведено хірургічне втручання та в подальшому, за станом здоров`я, рекомендовано обмеження фізичного навантаження, у зв`язку з чим, за місцем роботи його переведено на легшу працю. Тому, на даний час, він має обмежені фізичні можливості для виконання повноцінної роботи, відповідно, його матеріальні можливості також обмежені. Щодо вимог позивача про стягнення аліментів за минулий період, відповідач просив відмовити в їх задоволенні, як необґрунтованих та таких, що не підтверджені належними доказами. Указував, що позивач до звернення до суду з цим позовом не зверталася з вимогою спачувати аліменти, не здійснювала жодних попередніх дій щодо врегулювання питання утримання дитини. Окрім того, у період, за який позивач просить стягнути аліменти, відповідач проходив складне лікування після оперативного втручання, а тому твердження про його ухилення від утримання дитини не відповідають дійсним обставинам справи.

Позивачем подано відповідь на відзив, де остання зазначила, що посилання відповідача на стан здоров`я, скрутний матеріальний стан є безпідставними та спростовуються публікаціями з мережі Інтернет, де чітко видно, що відповідач веде активний спосіб життя, святкує, розважається, робить подарунки іншим особам. Таким чином, відповідач свідомо створює видимість фінансової скрути, із метою зменшення розміру аліментів.

Позивач наполягала на задоволенні позовних вимог, відповідач просив задовольнити позов частково.

Суд вважав за можливе розглянути справу на підставі поданих сторонами доказів, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові докази в справі, надавши їм оцінку в сукупності, суд приходить до такого висновку.

Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому 21.05.2011 Дзержинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис № 170, шлюбі, який згідно з рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 21.01.2026, розірвано. Рішення суду набрало законної сили 21.02.2026.

Згідно зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3 , батьками якого є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , сторони в справі (а.с.9).

За даними з реєстру Новопільської територіальної громади, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживає разом із матір`ю, за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.7-8).

Статтею 51 Конституції України визначено, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняється державою. Батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Відповідно до ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

У ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 та ч. 7 ст. 7 СК України визначено, що при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

За ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів на утримання дитини, суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини, платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, та інші обставини, які мають істотне значення. При цьому, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Беручи до уваги, що відповідач є фізично здоровим, здатним працювати та виконувати обов`язок щодо матеріального забезпечення свого неповнолітнього сина ОСОБА_3 , доказів протилежного відповідачем суду не надано, виходячи з рівності обов`язку батьків утримувати дитину, суд вважає за необхідне позовні вимоги ОСОБА_1 у частині стягнення аліментів задовольнити та стягнути з ОСОБА_2 аліменти в розмірі від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на утримання сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Суд не бере до уваги посилання відповідача на скрутне матеріальне становище, через погіршення стану здоров`я, пов`язаного з хірургічним втручанням, оскільки доказів цим обставинам відповідачем не надано. Як встановлено судом, ОСОБА_2 працевлаштований на АТ «Криворізький залізорудний комбінат», де обіймає посаду гірника очисного забою, та хоча і був переведений на підставі медичного висновку та лікарських рекомендацій, на строк із 25.02.2026 по 10.03.2026 на легшу працю, за ним, на вказаний період часу, зберігався середній заробіток. Окрім того, згідно з даних з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_2 також зареєстрований як фізична особа-підприємець, доказів не отримання прибутку, суду не надано. Також, відповідачем не надано доказів про перебування на утриманні відповідача неповнолітніх дітей, непрацездатних батьків, тощо.

Отже, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на утримання сина аліменти в розмірі від усіх видів заробітку (доходу) останнього. Саме таке рішення буде справедливим та таким, що постановлене виключно в інтересах неповнолітньої дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Із указаним позовом позивач звернулася до суду 03.02.2026 (а.с.1), тому відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України, стягнення аліментів слід здійснювати саме з цієї дати, - 03.02.2026.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, рішення про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає до негайного виконання.

Щодо вимоги позивача про стягнення аліментів за минулий час, а саме з листопада 2025 року, суд вважає, що позов у цій частині до задоволення не підлягає, із огляду на таке.

Згідно з ч. 2 ст. 191 СК України, аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів із відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.

Стягнення аліментів за час, що передує пред`явленню позову, є можливим у порядку виключення лише за наявності наступних умов: до моменту звернення з позовом до суду аліменти не стягувались; особа, яка вимагає аліментів, приймала заходи щодо одержання аліментів, але вони не були одержані у результаті ухилення особи, зобов`язаної сплачувати аліменти (відповідача), від їх сплати.

Заходи, що вживав позивач щодо одержання аліментів можуть бути різноманітними, наприклад, він звертався до батьків відповідача з проханням вплинути на нього, щоб той платив аліменти на дитину або направляв йому листи з такою вимогою чи на адресу його місця роботи або звернення у різні органи щодо встановлення дійсного розміру його зарплати, тощо.

Ухилення може виражатися в тому, що зобов`язана особа - відповідач, ухилялась від укладення договору про сплату аліментів на утримання дитини, приховувала своє місце знаходження або свій заробіток (доходи) та інші подібні дії та є винною протиправною поведінкою, тобто це свідоме не виконання своїх обов`язків в умовах, коли позивач звертався до відповідача особисто або через суд з вимогою про сплату грошової суми, необхідної для утримання дитини.

Таким чином, обов`язковою умовою присудження аліментів за минулий час є доведеність позивачем вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача, та неможливість їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати.

Вимоги позивача про стягнення аліментів за минулий час мають бути підтверджені офіційними зверненнями стягувача до платника аліментів, за відсутності таких доказів вимоги є необґрунтованими й задоволенню не підлягають.

При цьому, присудження аліментів за минулий час являється правом, а не обов`язком суду, із позовом до якого звернувся позивач. Суд, виходячи із конкретних обставин справи, проаналізувавши усі надані докази, може присудити аліменти на утримання дитини за минулий час, у межах десятирічного строку, або відмовити у задоволенні таких позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За правилами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Так, долучений позивачем до відповіді на відзив скріншот переписки з телефону, із якого слідує, що 12 січня (без зазначення року), особі на ім`я « ОСОБА_5 » направлено номер картки, яка належить позивачу ОСОБА_1 та зазначені реквізити рахунку останньої й інформація про призначення платежу: «аліменти», не є беззаперечним доказом звернення позивача до відповідача з вимогою про сплату аліментів на утримання дитини, із листопада 2025 року та ухилення відповідача від сплати аліментів, у розумінні ч. 2 ст. 191 СК України.

Отже, позивачем не надано суду жодних доказів на доведення стягнення аліментів за минулий час - із листопада 2025 року, а саме, доказів того, що вона вживала заходи для одержання від відповідача аліментів, при цьому останній ухилявся від їх сплати, тому суд дійшов висновку про відсутність підстав у задоволенні позовних вимог у цій частині, у зв`язку з їх недоведеністю.

Оскільки дане рішення ухвалюється на користь позивача, яка на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, судовий збір підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, 247, 258-259, 263-265, 273, 274, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, – задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) аліменти на утримання сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі від усіх видів заробітку (доходів) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 03.02.2026 і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 ) у дохід держави судовий збір у розмірі 1331 (одну тисячу триста тридцять одну) гривень 20 копійок.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Після набрання рішенням суду законної сили видати виконавчий лист для пред`явлення на виконання у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

В іншій частині позову відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів після проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: