Рішення від 29 березня 2026 р. у справі №204/6316/25 — Чечелівський районний суд міста Дніпра

Справа № 204/6316/25

Провадження № 2/204/376/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2026 року м. Дніпро

Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого – судді Черкез Д.Л.,

за участю секретаря судового засідання Борсук А.С.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , треті особи: ОСОБА_6 , Державний реєстратор Виконавчого комітету Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області Колесник Інга Миколаївна, Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Іщенко Наталія Дем`янівна, про визнання договору недійсними та скасування рішення державного реєстратора, -

В С Т А Н О В И В:

17 червня 2025 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області Колесник Інги Миколаївни від 18 березня 2025 року, індексний номер 77878242; визнати недійсним договір дарування 77/300 частин житлового будинку, посвідчений 20 травня 2025 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Іщенко Наталією Дем`янівною за реєстровим №533, та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 79007362 від 20 травня 2025 року. В обґрунтування позову зазначив, що позивач є власником 59/100 житлового будинку садибного типу розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта 1142337912101. Вказаний об`єкт нерухомого майна був збудований матір`ю та після залишився у спадок позивачу, його сестрі - ОСОБА_2 , та двом братам ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Рішенням Красногвардійського районного народного суду м. Дніпропетровська від 20 березня 1992 року у справі № 2-630/92 визнано право власності на домоволодіння за адресою АДРЕСА_2 за ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_7 на 76/300 за кожним, а за ОСОБА_6 - 24/100 домоволодіння. В подальшому за цією ж адресою позивачем самостійно був зведений житловий будинок літ. Г-1. Рішенням виконавчого комітету Красногвардійської районної ради народних депутатів від 25 грудня 1992 року №506/8 визнано право особистої власності на жилий будинок літ. Г-1 та сарай літ. Ж за ОСОБА_4 та затверджено акт ідеальних часток між співвласниками, зокрема за ОСОБА_4 визнано 59/100 часток домоволодіння. Рішенням Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради №309 від 17 липня 2013 року «Про упорядкування адресації» адресу домоволодіння змінено на АДРЕСА_1 . Після смерті у 2016 році ОСОБА_7 його частка була поділена між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 . Позивач зазначив, що станом на січень 2025 року співвласниками житлового будинку садибного типу який складається із 2 будинків із господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 були: - ОСОБА_4 , розмір частки 59/100 (або 177/300); ОСОБА_6 , розмір частки 46/300; ОСОБА_2 , розмір частки 77/300. Рішень про інший розподіл часток між співвласниками домоволодіння не приймалось. У червні 2025 року, за інформаційною довідкою №429570642 від 02 червня 2025 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Позивачу стало відомо, що ще 18 березня 2025 року державним реєстратором Виконавчого комітету Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області Колесник Інгою Миколаївною було прийнято рішення, індексний номер 77878242, яким змінено опис об`єкту нерухомого майна, зокрема зареєстровано зміну житлової площі літери А-1, а опис доповнено літерою Л – вольєр, поз. 12 – споруда, поз. №13, 14, 15 – теплиці. При цьому, підставою для внесення змін вказано технічний паспорт НОМЕР_1 :9438-7662-1900- 3473, виданий 17 березня 2025 року. Позивач вважає, що зазначеним рішенням державного реєстратора Виконавчого комітету Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області Колесник Інги Миколаївни індексний номер 77878242 від 18 березня 2025 року було порушено право власності позивача на частину зазначеного домоволодіння. Також вважає, що при прийнятті рішення державним реєстратором безпідставно (без наявності достатніх правових підстав) було змінено склад домоволодіння АДРЕСА_1 та віднесено до частки майна ОСОБА_2 (у розмірі 77/300) майно позивача яке не належало і не належить ОСОБА_2 , а саме поз. №13, 14, 15 – теплиці. 20 травня 2025 року ОСОБА_2 уклала з ОСОБА_5 договір дарування 77/300 частин житлового будинку, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Іщенко Наталією Дем`янівною за реєстровим №533, в якому зазначено, що 77/300 частини житлового будинку складається з: в житловому будинку літ. А-1 поз. 3-1 – коридор, поз. 3-2 – санвузол, поз. 3-3 – кухня поз. 3-4 – житлова поз. 3-5 – житлова, загальна площа 62,2 кв. м., житлова 42,5 кв.м., з прибудовою літ. а-1, прибудовою літ. а1-1, ганок літ. а, літ. Б – погріб з шийкою, літ. Е – сарай, вольєр літ. Л, теплиці №13, №14, №15, в загальному користуванні №1-12, І-ІІ споруди. Вказаний опис відчужуваного майна не відповідає опису частини житлового будинку, вказаному в правовстановлюючих документах, які підтверджують право власності ОСОБА_2 , та не є пропорційним частці в 77/300. Позивач вважає, що оскільки укладанню оскаржуваного договору дарування передувала незаконна реєстрація державним реєстратором Колесник Інгою Миколаївною оновленої інформації щодо обсягу прав власності відповідача ОСОБА_2 на 77/300 частин домоволодіння АДРЕСА_1 , то і в самому договорі дарування міститься хибна інформація про дарування відповідачу ОСОБА_5 частини майна яке не належало ОСОБА_2 , а належало позивачу. У зв`язку з викладеним позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 07 липня 2025 року у справі №204/6316/25 вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на 77/300 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , і складається з: в житловому будинку літ. А-1 поз. 3-1 - коридор, поз. 3-2 - санвузол, поз. 3-3 - кухня, поз. 3-4 - житлова, поз. 3-5 - житлова, загальна площа 62,2 кв. м., житлова 42,5 кв.м., з прибудовою літ. а-1, прибудовою літ. а1-1, ганок літ. а, літ. Б - погріб з шийкою, літ. Е - сарай, вольєр літ. Л, теплиці №13, №14, №15, в загальному користуванні №1-12, І-ІІ споруди; заборони ОСОБА_5 , а також будь-яким фізичним та юридичним особам, які діють від імені та в інтересах ОСОБА_5 на будь-яких правових підставах, вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження, здавання в оренду, або на будь-яких інших правових підставах, що передбачають набуття третіми особами будь-яких прав щодо спірного майна, перепланування, переобладнання, капітальний ремонт, реконструкцію, поділ, виділ, зміну адреси, внесення до статутного капіталу будь-якого товариства, проведення будь-яких реєстраційних дій відносно нерухомого майна, а саме 77/300 частини житлового будинку АДРЕСА_1 (т. 1, а.с.74-76).

17 липня 2025 року від представника відповідача ОСОБА_5 – ОСОБА_8 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що ОСОБА_5 позовні вимоги не визнає та вважає їх необгрунтованими з огляду на наступне. На дату прийняття державним реєстратором спірного рішення та на дату укладання договору дарування від 20 травня 2025 ОСОБА_2 була власником житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . З огляду на зміст позову, предметом спору є внесення в опис майна вольєру літ. Л, теплиць №13, №14, №15, споруди, поз.12, тобто, спір стосується доповнення до опису майна, а не переходу прав. Частка у праві власності на спірний житловий будинок садибного типу, розташований за вищевказаною адресою, яка належить ОСОБА_2 , складається з: в житловому будинку літ.А-1 поз.3-1- коридор, поз.3-2- санвузол, поз.3-3-кухня, поз. 3-4- житлова, поз. 3-5-житлова, загальна площа 62,2 кв.м. житлова 42,5 кв.м., з прибудовою літ.а-1, прибудовою літ. а1-1, ганок літ. а, літ. Б- погріб з шийкою, літ. Е- сарай, вольєр літ. Л, теплиці, АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , в загальному користуванні №1-12, І-ІІ споруди. В житловому будинку літ.А-1 квартира АДРЕСА_5 загальною площею 46,4 кв.м., житловою площею 23,3 кв. м.; прибудова (частина) літ.а-1; прибудова літ.а1-1; літ. Б - погріб з шийкою; літ. Е - сарай; в загальному користуванні літ.№ 1-11, І-ІІ – споруди. Вольєр літ. Л, теплиці, АДРЕСА_3 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 не були зареєстровані державним реєстратором як самостійний об`єкт нерухомості, вони є складовою частиною відповідної, неоспорюваної частки у праві власності відповідача на спірний житловий будинок садибного типу, тому помилковим є застосування до спірних правовідносин частини 4 статті 5 Закону № 1952-IV, адже речове право на вольєр та теплиці окремо не реєструвалося. Спірне рішення державним реєстратором прийнято на підставі наданих заявником правовстановлюючих документів та з урахуванням даних технічного паспорту. Оскільки спірні тимчасові споруди не мають фундаменту, не є самостійним об`єктом нерухомості, не є окремим об`єктом права власності та не зареєстровані окремо, їх додавання в опис не змінило обсяг прав жодного із співвласників житлового будинку садибного типу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Щодо поз. 12 – споруда, то відповідно до витягу з Реєстру речових прав, цей об`єкт перебуває у загальному користуванні співвласників. Зазначає, що позивачем не вказано та не надано доказів того, що зміна житлової площі в будинку літ. А-1 без зміни часток порушила його право власності на квартиру АДРЕСА_8 , яка знаходиться в іншому будинку літ. Г-1, або порушила санітарно-технічні вимоги чи правила експлуатації будинку. Крім того, позивач не є власником земельної ділянки на якій розміщено зареєстроване спірне майно, зокрема, тимчасові будівлі, тому така реєстрація ніяким чином не призводить до порушення прав позивача щодо володіння, користування чи розпорядження своєю землею, зміни обсягу правомочностей позивача не відбулося. Оскільки теплиці є тимчасовими будівлями, право власності позивача на них як на окремий об`єкт нерухомості не виникло. Аргументи, викладені в позовній заяві щодо будівництва теплиць позивачем за власні кошти, не є обставинами на підтвердження права власності на ці тимчасові споруди, які не є об`єктами нерухомості, а отже і об`єктами права власності, та не можуть бути підставою для скасування рішення державного реєстратора. Спірним рішенням державного реєстратора засвідчено право власності ОСОБА_2 на 77/300 житлового будинку садибного типу на підставі неоспорюваних позивачем правовстановлюючих документів. Державний реєстратор здійснив оформлення права власності на нерухоме майно в порядку передбаченому законодавством України, не порушуючи встановлену процедуру. На момент проведення реєстраційних дій щодо реєстрації за ОСОБА_2 права власності на спірне нерухоме майно, були відсутні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації. А тому, вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію є незаконними, необґрунтованими дійсними обставинами та не підтверджені належними та допустимими доказами. Крім того, відповідач обставини в обгрунтування позовної вимоги про визнання недійсним договору дарування від 20 травня 2025 року вважає надуманими та не обґрунтованими. Опис майна в договорі дарування не є складовою договору як правочину, а лише слугує для ідентифікації об`єкта нерухомості при реєстрації речового права. Крім того, опис майна з включенням тимчасових споруд не змінює предмет дарування і не впливає на законність договору дарування, не є підставою для визнання договору недійсним. Зауваження в позові про те, що опис частини житлового будинку, яка перебуває у власності ОСОБА_2 не є пропорційним її частці у в майні – 77/100, є припущенням. Також зазначає, що факт укладення договору не вплинув на розмір частки позивача, на законність договору дарування, а також ніяким чином не порушує право користування житлом неповнолітньому внуку позивача. Квартира, що є предметом дарування, знаходиться в будинку А-1. Позивач зі своєю сім`єю мешкає в житловому будинку Г-1, який є окремою будівлею, не прилягає до будинку відповідача. Позивач і відповідач користуються своїм житлом роздільно. Відповідач вважає, що позивачем не доведено, що на момент укладення договору дарування існували обставини, які зумовлюють визнання цього договору недійсним. Крім того зазначив, що попередній орієнтовний розрахунок судових витрат, які відповідач понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи орієнтовно становить 32 000,00 грн. (т.1, а.с.86-93,96-108).

06 серпня 2025 року від представника позивача – ОСОБА_9 до суду надійшла відповідь на відзив в якій зазначено наступне. Внесення змін до інформації про об`єкт нерухомого майна, який перебуває у спільній власності кількох осіб, було ініційовано ОСОБА_2 без погодження з іншими співвласниками, без підтвердження здійснення добудов саме за її рахунок, а тому необгрунтованим є віднесення спірних споруд до частки у праві власності ОСОБА_2 на житловий будинок садибного типу. В статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено перелік документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно та є підставою для державної реєстрації права власності та інших речових прав. ОСОБА_2 не було надано жодних документів, які підтверджують зміни її частки у праві спільної часткової власності на домоволодіння, державний реєстратор зобов`язаний був відмовити у проведенні спірної реєстраційної дії. Натомість спірні споруди були включені в опис об`єкту, який відповідає частці ОСОБА_2 , і при укладенні 20 травня 2025 року договору дарування 77/300 частин житлового будинку, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Іщенко Н.Д. за реєстровим №533, було зазначено, що 77/300 частини житлового будинку складається з: в житловому будинку літ. А-1 поз. 3-1 – коридор, поз. 3-2 – санвузол, поз. 3-3 – кухня поз. 3-4 – житлова поз. 3-5 – житлова, загальна площа 62,2 кв. м., житлова 42,5 кв.м., з прибудовою літ. а-1, прибудовою літ. а1-1, ганок літ. а, літ. Б – погріб з шийкою, літ. Е – сарай, вольєр літ. Л, теплиці №13, №14, №15, в загальному користуванні №1-12, ІІІ споруди. Вказаний опис відчужуваного майна не відповідає опису частини житлового будинку, вказаному в правовстановлювальних документах, які підтверджують право власності ОСОБА_2 . У зв`язку з викладеним, просив позовну заяву задовольнити в повному обсязі (т. 1 а.с.199-201).

19 серпня 2025 року від відповідача ОСОБА_2 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що ОСОБА_2 позовні вимоги не визнає, вважає їх безпідставними необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне. Як зазначає відповідач, твердження позивача про те, що згідно рішення Красногвардійської районної ради народних депутатів від 25 грудня 1992 року № 506/8 «Про визнання права особистої власності і прийняття в експлуатацію житлового будинку літ.Г-1, узаконення сараю літ. Ж, сіней літ.а1-1, утвердження акту ідеальних часток між співвласниками по АДРЕСА_2 » ОСОБА_4 належить частка в будинку літ. А-1 не відповідає дійсності, так як у пункті 4 рішення було визначено - «Зобов?язати гр. ОСОБА_4 до 01.07.1993 року провести відчуження належної частки житлового будинку літ. А-1 по АДРЕСА_2 » (нова адреса АДРЕСА_1 ). Даний пункт було виконано в свідоцтво про право власності від 25 грудня 1992 року, у частку 59/100 ОСОБА_4 ввійшов тільки окремий житловий будинок літ. Г-1. Посилання позивача про те, що йому було видано свідоцтво, в якому зазначено два житлові будинки, спростовуються тим, що ОСОБА_2 також було видано свідоцтво із зазначенням двох житлових будинків, що саме по собі не є підтвердженням належності їй житлового будинку літ. Г-1 ОСОБА_4 . Рішенням Красногвардійського районного народного суду м. Дніпропетровська від 20 березня 1992 року встановлено, що ОСОБА_2 фактично одноосібно прийняла спадщину, так як була прописана та вела спільне господарство з матір?ю. Після розподілу домоволодіння між ОСОБА_2 та братами домоволодіння, яке тоді складалося лише з житлового будинку літ.А-1, було розділено: ОСОБА_6 – 24/100, ОСОБА_2 – 76/300, ОСОБА_7 – 76/300, ОСОБА_4 – 76/300. Згідно з частками на той момент (1992 рік), було поділено пропорційно і земельну ділянку (умовно по ) в користування за кожним із співвласників. У зв?язку з будівництвом нового житлового будинку літ. Г-1 ОСОБА_4 на спільній земельній ділянці, але в межах своєї 76/300 частин, пропорційне користування земельною ділянкою не змінилося, що складає , що і відображено в п.4 рішення виконкому (про відчуження частки). Тому позиція ОСОБА_4 , щодо його споруд № НОМЕР_2 теплиць безпідставна, вказані споруди розташовані на земельній ділянці, яка завжди була у користуванні ОСОБА_2 . Також зазначила, що твердження позивача стосовно перерозподілу часток без його згоди не відповідає дійсності, так як ніякого перерозподілу не було. Реєстраційні дії були в межах часток ОСОБА_2 . У житловому будинку літ. А-1 збільшилася житлова площа на 15,8 кв.м. після отримання 20/300 часток ОСОБА_2 спадщини після смерті ОСОБА_7 , згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 06 жовтня 2017 року. Ніякої добудови чи реконструкції не відбувалося, була приєднана кімната, яка належала ОСОБА_7 . Відносно споруд якими було доповнено опис майна літ. Л-вольєр, та поз. №13, №14, №15-теплиці - є не капітальними та не потребують додаткового введення в експлуатацію, згідно діючого законодавства України. До того ж, зазначені споруди не впливають на зміну і визначення часток та знаходяться на земельній ділянці яка була завжди у користуванні ОСОБА_2 та які були збудовані нею. Зазначає, що вказані споруди нікому не належали та не були ні за ким зареєстровані, крім ОСОБА_2 . Звертає увагу суду, що за заявою ОСОБА_4 28 грудня 2016 року було змінено опис об?єкту в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме збільшилася загальна площа будинку літ.Г на 8,8 кв.м. у зв?язку з будівництвом прибудови літ.л-1, доповнено гараж літ. К, гараж літ. И. Зазначені зміни не були узгоджені з ОСОБА_2 та іншими співвласниками домоволодіння. 20 травня 2025 року відповідач подарувала належну їй на праві часткової власності 77/300 виділену частку домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_5 , договір дарування посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського нотаріального округу Іщенко Н.Д. реєстр 533. Відповідач ОСОБА_2 відповідно до положень статті 361 ЦК України самостійно розпорядилася своєю часткою, уклавши відповідний договір дарування. Зміст договору дарування не суперечить законодавству і він не порушує прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Також вважає посилання позивача про неправомірність правочину, який суперечить інтересам малолітніх дітей безпідставним, так як у відповідача ОСОБА_2 виділена частка домоволодіння та знаходиться у літ.А-1, а позивач зі своєю родиною та онуком мешкає в окремому житловому будинку літ.Г -1. Крім того, позивачем в позовній заяві не доведено та не надано доказів факту порушення його права, як співвласника частки домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . (т. 1 а.с. 217-221).

02 жовтня 2025 року на підставі ухвали суду про самовідвід судді Самсонової В.В., було здійснено повторний автоматизований розподіл судових справ. Цивільну справу № 204/6316/25 повторно перерозподілено на суддю Черкез Д.Л.

Ухвалою суду від 06 жовтня 2025 року вказану справу було прийнято до провадження та визначено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження (т. 2, а.с. 39).

12 листопада 2025 року від представника позивача – ОСОБА_9 на адресу суду надійшли додаткові пояснення в яких зазначено, що за результатами розгляду листа Дніпровського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області та на підставі наказу Міністерства юстиції України від 23 липня 2025 року №1426/7 була проведена камеральна перевірка у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора Виконавчого комітету Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області Колесник Інги Миколаївни. За результатами перевірки був складений акт №3705/19.1.1./25 від 12 серпня 2025 року, яким встановлено, що державним реєстратором Виконавчого комітету Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області Колесник Інгою Миколаївною порушено вимоги статей 3, 10, 18, 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пунктів 12, 40 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127, оскільки проведено державну реєстрацію права власності на підставі документів, які не давали змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження. Представник позивача вважає, що вказані докази підтверджують доводи позивача про незаконність дій відповідачів, направлених на відчуження об`єктів нерухомості, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , які не належать їм на праві власності (т. 2, а.с. 56-57).

Ухвалою суду від 28 листопада 2025 року заяву представника відповідача ОСОБА_5 – ОСОБА_10 про заміну одного заходу забезпечення позову іншим по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , треті особи: ОСОБА_6 , Державний реєстратор Виконавчого комітету Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області Колесник Інга Миколаївна, Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Іщенко Наталія Дем`янівна, про визнання договору недійсними та скасування рішення державного реєстратора – задоволено частково. Змінено заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Чечелівського районного суду м. Дніпра від 07 липня 2025 року у цивільній справі № 204/6316/25 (провадження № 2-з/204/51/25), на інші, а саме: накласти арешт на 77/300 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , і складається з: в житловому будинку літ. А-1 поз. 3-1 - коридор, поз. 3-2 - санвузол, поз. 3-3 - кухня, поз. 3-4 - житлова, поз. 3-5 - житлова, загальна площа 62,2 кв. м., житлова 42,5 кв.м., з прибудовою літ. а-1, прибудовою літ. а1-1, ганок літ. а, літ. Б - погріб з шийкою, літ. Е - сарай, вольєр літ. Л, теплиці №13, №14, №15, в загальному користуванні №1-12, І-ІІ споруди; заборонити ОСОБА_5 , а також будь-яким іншим фізичним та юридичним особам, які діють від імені та в інтересах ОСОБА_5 на будь-яких правових підставах, вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження 77/300 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , і складається з: в житловому будинку літ. А-1 поз. 3-1 - коридор, поз. 3-2 - санвузол, поз. 3-3 - кухня, поз. 3-4 - житлова, поз. 3-5 - житлова, загальна площа 62,2 кв. м., житлова 42,5 кв.м., з прибудовою літ. а-1, прибудовою літ. а1-1, ганок літ. а, літ. Б - погріб з шийкою, літ. Е - сарай, вольєр літ. Л, теплиці № 13, № 14, № 15, в загальному користуванні № 1-12, І-ІІ споруди (т. 2, а.с. 167-169).

09 грудня 2025 року від відповідача ОСОБА_2 до суду надійшли додаткові пояснення в яких зазначено наступне. Відповідач вважає, що наданий як доказ наказ Міністерства юстиції України від 23 липня 2025 року №1426/7 «Про проведення камеральної перевірки державного реєстратора виконавчого комітету Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області Колесник Інги Миколаївни», згідно з яким її тимчасово блокували на 1 місяць, не вірно трактовано позивачем. Звертає увагу суду, що Міністерством юстиції під час перевірки не виявлено зміну житлової площі в літ.А-1. Зазначає, що до частки 19/100 додалася частка 20/300 що являє собою в житловому будинку літ. А-1 поз. 3-5 житловою площею на 15,8 кв.м., яка отримана ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_7 згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 06 жовтня 2017 року, реєстр 2247 приватний нотаріус Меншикова К.О. Таким чином, Міністерством юстиції України не виявило порушення приєднання кімнати яка належала ОСОБА_7 (розмір частки 20/300). Навпаки, дії реєстратора Колісник I.M. по внесенню змін стосовно позиції 3-5 в частці ОСОБА_2 виконані згідно чинного законодавства. Твердження позивача стосовно зміни площі в літ.А-1 та доповнення опису майна вольєр літ. Л, поз.12 споруди, поз. №13, №14, №15-теплиці відповідач вважає повністю безпідставними, тому що наказом Міністерства юстиції України від 23 липня 2025 року №1426/7 «Про проведення камеральної перевірки державного реєстратора виконавчого комітету Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області Колесник Інги Миколаївни», порушень щодо належності на праві спільної часткової власності на об?єкт нерухомого майна ОСОБА_2 (розмір часток 20/300 + 19/100=77/300) не встановлено (т. 2, а.с. 169-171).

Ухвалою суду від 12 лютого 2026 року було поновлено судовий розгляд цивільної справи за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , треті особи: ОСОБА_6 , Державний реєстратор Виконавчого комітету Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області Колесник Інга Миколаївна, Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Іщенко Наталія Дем`янівна, про визнання договору недійсними та скасування рішення державного реєстратора (т. 3, а.с. 173).

Крім того, ухвалою суду від 12 лютого 2026 року витребувано у Державного реєстратора Виконавчого комітету Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області Колесник Інги Миколаївни належним чином засвідчені копії документів (т. 3, а.с. 175).

На виконання ухвали суду від 12 лютого 2026 року, на адресу суду 11 березня 2026 року від Державного реєстратора Виконавчого комітету Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області Колесник І.М. надійшли витребувані докази (т.3, а.с. 240-249; т. 4., а.с. 1-12 ).

В процесі розгляду справи третя особа ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 виданим 05 січня 2026 року, актовий запис № 42 (т. 3, а.с. 100).

Допитана в судовому засіданні 22 січня 2026 року в якості свідка ОСОБА_11 суду пояснила, що вона є сусідкою ОСОБА_4 , їхні будинки розташовані поруч, тому свідку добре видно будинок та двір позивача. Протягом тривалого часу свідок спостерігала, як позивач будував теплиці та більшість часу проводив на городі. Під час будівництва теплиць ОСОБА_4 частково допомагав чоловік свідка. Свідку відомо про наявність спору щодо теплиць та прилеглої земельної ділянки. За словами свідка, у дворі відсутній розподіл земельної ділянки: на території розташовані два будинки, двір та 6 теплиць.

Допитаний в судовому засіданні 22 січня 2026 року в якості свідка ОСОБА_12 суду пояснив, що він проживає у будинку АДРЕСА_9 та є сусідом позивача ОСОБА_4 через декілька будинків. Свідку відомо, що у ОСОБА_4 є 3 теплиці, які були побудовані приблизно у 2015 році. Одна з цих теплиць занедбана. Також свідок зазначив, що йому не відомо хто саме володіє теплицями.

Представник позивача – ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила суд відмовити у задоволенні позову з підстав наведених у відзиві.

Представник відповідача ОСОБА_5 – ОСОБА_10 в судовому засіданні позовні вимоги не визнавав та просив суд відмовити у задоволенні позову з підстав наведених у відзиві.

Третя особа – Державний реєстратор Виконавчого комітету Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області Колесник Інга Миколаївна в судове засідання не з`явилася, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності у зв`язку з віддаленістю місця роботи.

Третя особа – Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Іщенко Наталія Дем`янівна в судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, причин неявки суду не повідомила.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, допитавши свідків, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що рішенням Красногвардійського районного народного суду м. Дніпропетровська від 20 березня 1992 року по справі № 2-630/92 визнано свідоцтво про право власності на домоволодіння по АДРЕСА_2 , видане на ім`я ОСОБА_6 недійним на частки, визнано право власності на вказане домоволодіння по за ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 . Розділено домоволодіння по АДРЕСА_2 , виділено ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 частину коридору 1-1/4,5 м. кв., коридор 1-8/3,4 м. кв., кухню 1-7/ 11 м. кв., кімнату 1-6/28,4 м. кв., кімнату 1-5/9,5 м. кв., погріб Б, ворота № 1 мощення, частина огородження 2,3, що складає 76/100 частини домоволодіння, ОСОБА_6 житлову кімнату 1-4/9,9 м. кв., частину коридору 1-1/5,2 м. кв., ванну 1-2/2 м. кв., санвузол 1-3/1,5 м. кв., вбиральню В, частину огородження 2, що складає 24/100 частини домоволодіння. Стягнуто з ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 210 рублів, так як на цю суму їхня частка перевищує передбачену згідно із законом. Виготовлення перегородки 1-1 на відстані 1,38 метрів від вхідних дверей, закладку дверного отвору із 1-8 в 1-4, пробивку дверного отвору із 1-1 в 1-4 віднесено на рахунок ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 пристройку веранди, переустановлення котла опалення і пристрою калітки за рахунок ОСОБА_6 (т. 3, а.с.133).

Ухвалою Красногвардійського районного народного суду м. Дніпропетровська від 16 листопада 1992 року по справі № 2-630/92 було роз`яснено рішення Красногвардійського районного народного суду м. Дніпропетровська від 20 березня 1992 року. Зазначеним рішенням визнано право власності на домоволодіння по АДРЕСА_2 за ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 по 76/300 за кожним і виділено їм в натурі: частину коридору 1-1 (4,5 кв.м.), коридор 1-8 (3,4 кв.м.), кухню 1-7 (11 кв.м.), кімнату 1-6 (28,4 кв.м.), кімнату 1-5 (9,5 кв.м.), погріб Б, ворота № I …, частина огородження 2,3. ОСОБА_6 виділено житлову кімнату 1-4 (9,9 м. кв.), частину коридору 1-1 (5,2 м. кв.), ванну 1-2 (2 м. кв.), санвузол 1-3 (1,5 м. кв.), вбиральню В, частину огородження 2 і визнано право власності на 24/100 частини домоволодіння. В іншій частині рішення залишено без змін (т. 1, а.с.12).

25 грудня 1992 року рішенням Виконавчого комітету Красногвардійської районної ради народних депутатів м. Дніпропетровська № 506/8 «Про визнання права особистої власності і прийняття в експлуатацію жилого будинку літ. Г-1, узаконення сараю літ. Ж, сіней літ. а’-1, утвердження акту ідеальних часток між співвласниками по АДРЕСА_10 » вирішено визнати право власності на жилий будинок літ. Г-1, сарай літ. Ж по АДРЕСА_10 за ОСОБА_4 , прийняти жилий будинок в експлуатацію з кількістю житлових кімнат – 4, житловою площею 48,1 м. кв. і загальною площею – 70,7 м. кв. Узаконити сіни, зазначені на генплані під літ. а-1 по АДРЕСА_10 за ОСОБА_2 . Затвердити Акт ідеальних часток між співвласниками домоволодіння по АДРЕСА_2 і признати:

-за ОСОБА_4 – 59/100 частини;

-за ОСОБА_7 – 10/100 частини;

-за ОСОБА_2 – 19/100 частини;

-за ОСОБА_6 – 12/100 частини.

-Зобов`язати ОСОБА_4 до 01.07.1993 року провести відчуження належної частки жилого будинку літ. А-1 по АДРЕСА_10 . Зобов`язати вищезазначених громадян оформити правові документи через міжміське бюро технічної інвентаризації (т. 1, а.с. 222-223).

Також судом встановлено, що 01 березня 1993 року Виконавчим комітетом Красногвардійської ради народних депутатів м. Дніпропетровська на підставі рішенням Виконавчого комітету Красногвардійської районної ради народних депутатів м. Дніпропетровська № 506/8 «Про визнання права особистої власності і прийняття в експлуатацію жилого будинку літ. Г-1, узаконення сараю літ. Ж, сіней літ. а’-1, утвердження акту ідеальних часток між співвласниками по АДРЕСА_10 » від 25 грудня 1992 року № 506/8 на ім`я ОСОБА_2 видано свідоцтво про право особистої власності на домоволодіння, а саме на 19/100 домоволодіння АДРЕСА_2 , яке складається із двох будинків (т. 1, а.с. 224).

Того ж дня, тобто 01 березня 1993 року Виконавчим комітетом Красногвардійської ради народних депутатів на підставі вищевказаного рішення № 506/8 від 25 грудня 1992 року на ім`я ОСОБА_4 видано свідоцтво про право особистої власності на домоволодіння, а саме на 59/100 домоволодіння АДРЕСА_2 , яке складається із двох будинків (т. 1, а.с. 34).

Судом встановлено та визнавалось сторонами, що відповідно до Рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 17 липня 2013 року № 309 «Про упорядкування адресації об`єктів забудови по АДРЕСА_11 » адресу домоволодіння по АДРЕСА_2 було змінено на АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності (ч. 2 ст. 355 ЦКУ).

Згідно ч. 4 ст. 355 ЦК України спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Таким чином судом встановлено, що домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке складається з двох житлових будинків літ. А-1 та літ. Г-1, належить сторонам на праві спільної часткової власності, та розмір часток кожного з них визначений правовстановлюючими документами.

21 грудня 2016 року інженером з інвентаризації нерухомого майна ПП «Складовий», ОСОБА_13 було проведено обстеження домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , та складено відповідний Акт (т. 3, а.с. 200), в якому зазначено, що станом на 21 грудня 2016 року домоволодіння АДРЕСА_1 складається з: житлового будинку літ.А-1 з прибудовами житловою площею 58,5 кв. м., загальною площею 90,6 кв. м., житлового будинку літ.Г-1 з прибудовами житловою площею 46,1 кв.м., загальною площею 77,3 кв.м., погрібу з шийкою літ. Б, вбиральні літ. В, сараю літ. Е, сараю літ. Ж, погрібу з шийкою літ. З, гаражу літ. И, гаражу літ. К та інших споруд № 1-11, I-II.

ОСОБА_4 згідно свідоцтва про право власності від 01.03.1993 року належить 59/100 частин домоволодіння, складається з: Г-1 - житловий будинок; г-1 - прибудова; г - ганок, Ж - сарай; З - погріб з шийкою; И - гараж; К - гараж; № 1-11, I-II - споруди в загальному користування.

ОСОБА_7 згідно свідоцтва про право власності від 01.03.1993 року належить 10/100 частин домоволодіння, складається з: в житловому будинку літ.А-1 кв. АДРЕСА_12 ; № l-11, I-II - споруди в загальному користування.

ОСОБА_2 згідно свідоцтва про право власності від 01.03.1993 року належить 19/100 частин домоволодіння, складається з: в житловому будинку літ. А-1 кв. АДРЕСА_5 ; а-1 - прибудова (частина); а? -1 - прибудова; Б - погріб з шийкою; Е - Сарай; № l-11, I-II - споруди в загальному користування.

ОСОБА_6 належить 12/100 частин домоволодіння (частка не перереєстрована), складається з: в житловому будинку літ.А-1 кв. АДРЕСА_13 ; а-1 - прибудова (частина); В - вбиральня; № 1-11, I-II - споруди в загальному користування (т. 3, а.с. 200).

Таким чином, судом встановлено, що станом на 21 грудня 2016 року частка позивача ОСОБА_4 (59/100) у праві спільної часткової власності на домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , увійшла до окремого житлового будинку літ Г-1.

Частки інших трьох співвласників станом на 21 грудня 2016 року, а саме ОСОБА_7 (10/100), ОСОБА_2 (19/100) та ОСОБА_6 (12/100) у праві спільної часткової власності на домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , увійшли до окремого житлового будинку літ А-1.

З огляду на наведене та встановлені судом обставини, твердження сторони позивача про належність йому частки у житловому будинку літ. А-1 судом до уваги не беруться та відхиляються як недоведені та такі, що спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Позивач ОСОБА_4 28 грудня 2016 року року зареєстрував своє право власності на належну йому частку 59/100 частин, номер відомостей про речове право: 18477474, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № інформаційної довідки 429570642 від 02.06.2025 року (т. 1, а.с.6-8).

З технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловим будинок АДРЕСА_1 , виготовленого станом на 21 грудня 2016 року Приватним підприємством «Складовий», встановлено наступне:

буд. АДРЕСА_14 , яка належить ОСОБА_2 , складається з наступних приміщень: 1 – коридор, 2 – санвузол, 3 – коридор, 4 – коридор, 5 – житлова, 6 – житлова, 7 – кухня, загальною площею 46,4 кв.м., житловою площею 23,3 кв.м.;

буд. АДРЕСА_15 , яка належить ОСОБА_4 , складається з наступних приміщень: 1 – коридор, 2 – кухня, 3 – санвузол, 4 – житлова, 5 – житлова, 6 – житлова, 7 – коридор, 8 – житлова, загальною площею 77,3 кв.м., житловою площею 46,1 кв.м. (т. 3, а.с. 192-198).

Судом встановлено, що один зі співвласників домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а саме - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Після його смерті відкрилася спадщина на належну йому частину нерухомого майна.

06 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Меньшиковою К.О. на ім`я ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 2/3 частки спадщини після смерті брата ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 та зареєстровано в реєстрі за № 2247 (т. 3, а.с. 231).

У вказаному свідоцтві зазначено, що крім ОСОБА_2 спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна також є брат померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 – ОСОБА_6 , 1958 року народження – 1/3 частка. Спадщина, на яку видане це свідоцтво складається з: 10/100 часток житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вказана частка житлового будинку з надвірними господарськими будівлями та спорудами належала померлому ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння, виданого 01 березня 1993 року Виконавчим комітетом Красногвардійської районної Ради народних депутатів міста Дніпропетровська, зареєстрованого в КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної 534-123. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1142337912101, дата відкриття розділу: 22.09.2017 року. Вказаний у цьому свідоцтві житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в цілому складається з: літ.А-1 – житловий будинок загальною площею 90,6 кв.м., житловою площею 58,5 кв. м., з прибудовою літ. а-1, прибудовою літ.а1-1, ганком літ.а; літ.Г-1 – житловий будинок загальною площею 77,3 кв.м., житловою площею 46,1 кв.м., з прибудовою літ.г-1, ганком літ. г; літ. Б - погріб з шийкою; літ. В – вбиральня; літ. Е – сарай; літ. Ж – сарай; літ.З – погріб з шийкою; літ.И – гараж; літ.К – гараж; поз. № 1-11, I-II - споруди.

У свідоцтві також зазначено, що свідоцтво про право на спадщину на 1/3 частку спадщини ще не видано.

Того ж дня, тобто 06 жовтня 2017 року, на підставі виданого свідоцтва про право на спадщину від 06.10.2017 року № 2247 за ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на вказані 20/300 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 99524545 від 06 жовтня 2017 року, номер запису про право власності: 22696211 (т. 3, а.с. 232).

Таким чином, судом встановлено, що після смерті ОСОБА_7 частки співвласників житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , розподілилися наступним чином:

ОСОБА_4 - розмір частки 59/100;

ОСОБА_6 - розмір частки 46/300;

ОСОБА_2 - розмір частки 77/300.

Відповідно до довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб № 10494 від 10 вересня 2021 року, яка видана відділом обліку проживання фізичних осіб Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, в житловому будинку А-1 за адресою: АДРЕСА_1 , до складу сім`ї/зареєстрованих входять: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована з 20 березня 1997 року (19/100 + 20/300 частини домоволодіння) (т. 1, а.с. 225).

04 березня 2025 року за замовленням ОСОБА_2 інженером з інвентаризації нерухомого майна ОСОБА_13 було проведено обстеження домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , та складено відповідний Акт (т. 3, а.с. 209).

У вказаному акті зазначено, що в результаті проведеного обстеження домоволодіння встановлено, що в житловому будинку літ.А-1 демонтовано перегородки. Змінилася загальна та житлова площа будинку внаслідок уточнення лінійних розмірів, переобладнання та перепланування без втручання в огороджувальні та несучи конструкції. Згідно Постанови Кабінету Міністрів від 07 червня 2017 року № 406 «Про затвердження переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право їх виконання, та після закінчення яких об?єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію» - не підлягає додатковому прийняттю в експлуатацію.

На земельній ділянці зведено вольер літ.Л, огорожа №12, теплиці №13, №14, №15, які згідно з приписами Постанови Кабінету Міністрів від 07 червня 2017 року № 406 - не є самочинними та не підлягають прийняттю в експлуатацію.

У зв?язку з вищезазначеним, домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 не відноситься до самочинного будівництва та не потребує введення в експлуатацію та складається в цілому з: житлового будинку літ.А-1 загальною площею 90,6 м2 , житловою площею 61,9 м2, з прибудовою літ.а-1, прибудовою літ.а1-1, ганком літ.а; житлового будинку літ.Г-І загальною площею 77,3 м2, житловою площею 46,1 м2 , з прибудовою літ.г-1. ганком літ.г; погрібу з шийкою літ.Б, вбиральні літ.В, сараю літ.Е, сараю літ.Ж. погрібу з шийкою літ.З, гаражу літ.И, гаражу літ.К, вольєру літ.Л, теплиць №13, №14, №15 та інших споруд №1-12, І-ІІ.

Незмінна частка 77/300 домоволодіння за вищевказаною адресою, яка належить ОСОБА_2 включає в себе:

19/100 частин на підставі свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння, серія та номер: реєстр № 534-123 видане 01 березня 1993, видавник: Виконавчий комітет Красногвардійської районної Ради народних депутатів міста Дніпропетровська;

20/300 частин на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом серія та номер: 2247, видане 06 жовтня 2017 року, видавник приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Меньшикова К.О.

Фактично, частка у праві власності на житловий будинок розташований за адресою АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 , складається з: в житловому будинку літ.А-1 поз.3-1-коридор, поз.3-2 - санвузол, поз.3-3 - кухня, поз.3-4 - житлова, поз. 3-5 - житлова, загальна площа 62,2 кв.м., житлова 42,5 кв.м., з прибудовою літ.а-1, прибудовою літ. аl-1, ганок літ. а, літ. Б - погріб з шийкою, літ. Е- сарай, вольєр літ. Л, теплиці №13, №14, №15, в загальному користуванні № 1-12, - споруди (т. 3, а.с. 209).

Аналогічна інформація зазначена також у примітках до технічного паспорту на житловий будинок садибного типу за адресою: АДРЕСА_1 (т. 3, а.с. 226-227).

З технічного паспорту на житловий будинок садибного типу за адресою: АДРЕСА_1 , виготовленого 04 березня 2025 року (сформованого 17 березня 2025 року), реєстраційний номер у Реєстрі будівельної діяльності:TI01:9438-7662-1900-3743 ФОП ОСОБА_13 , вбачається, що буд. АДРЕСА_16 , має загальну площу 90,6 кв.м., житлу площу 61,9 кв.м. та складається з двох квартир - АДРЕСА_13 , та АДРЕСА_5 . Квартира АДРЕСА_5 , яка належить ОСОБА_2 , складається з наступних приміщень: 1 – коридор, 2 – санвузол, 3 – кухня, 4 – житлова, 5 – житлова, загальною площею 62,2 кв.м., житловою площею 42,5 кв.м.; буд. АДРЕСА_16 , складається з однієї квартири – кв. АДРЕСА_8 . Квартира АДРЕСА_8 , яка належить ОСОБА_4 , складається з наступних приміщень: 1 – коридор, 2 – кухня, 3 – санвузол, 4 – житлова, 5 – житлова, 6 – житлова, 7 – коридор, 8 – житлова, загальною площею 77,3 кв.м., житловою площею 46,1 кв.м. (т. 3, а.с. 202-208, 211-225).

Таким чином, суд не бере до уваги та відхиляє твердження позивач про те, що зміна житлової площі в будинку літ. А-1 після перерозподілу часток співвласників порушила його право власності на домоволодіння, оскільки на підтвердження таких обставин ним не надано суду жодних переконливих доказів, та такі твердження спростовуються наявними в матеріалах справи доказами та встановленими обставинами.

Слід зазначити, що процедура проведення технічної інвентаризації закінчених будівництвом об`єктів та об`єктів незавершеного будівництва, щодо яких набуто право на виконання будівельних робіт, перелік об`єктів нерухомого майна, які підлягають технічній інвентаризації, склад, зміст інвентаризаційної справи, матеріалів технічної інвентаризації та технічних паспортів визначений Порядком проведення технічної інвентаризації, затвердженого Постановою КМУ № 488 від 12.05.2023 року (далі – Порядок № 488).

Технічна інвентаризація проводиться з метою визначення складу, фактичної площі, об`єму, технічного стану та/або змін зазначених характеристик за певний період часу із виготовленням відповідних документів (матеріалів технічної інвентаризації, технічного паспорта) з використанням Реєстру будівельної діяльності (п. 1 Порядку № 488).

Відповідно до п. 2 Порядку № 488 самостійний об`єкт нерухомого майна - об`єкт, що є самостійним за особистими характеристиками та функціональним призначенням, має статус головної речі та є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин.

Положеннями ст. 186 ЦК України визначено, що річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов`язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Підпунктом 12 пункту 4 Порядку № 488 визначено, що до об`єктів нерухомого майна, які підлягають технічній інвентаризації та на які за результатами технічної інвентаризації виготовляються інвентаризаційні справи, матеріали технічної інвентаризації і технічні паспорти (далі - об`єкт нерухомого майна), належать господарські будівлі, які не є приналежністю до садибного, дачного або садового будинку.

Таким чином з аналізу наведених норм слідує висновок, що господарські будівлі, які є приналежністю до садибного, дачного або садового будинку, не підлягають технічній інвентаризації, оскільки не мають статусу головної речі та не є самостійним об`єктом нерухомого майна.

Згідно з приписами пункту 5 Положення № 488 технічна інвентаризація поділяється на первинну або повторну.

Первинною є технічна інвентаризація об`єкта нерухомого майна, яка проводиться вперше.

Повторною є технічна інвентаризація об`єкта нерухомого майна, яка визначає зміни характеристик об`єкта нерухомого майна за певний період часу.

Таким чином судом встановлено, що обстеження домоволодіння проведене 04 березня 2025 року ФОП ОСОБА_13 було повторним, метою якого було визначення змін характеристик об`єкту нерухомого майна, у випадку їх наявності.

Згідно п. 39 Порядку № 488 оформлення результатів технічної інвентаризації проводиться шляхом складання схематичного плану, який складається за результатами обстеження об`єкта нерухомого майна з метою відображення місця розташування об`єкта нерухомого майна у межах відповідної земельної ділянки, його взаємного розташування відносно таких будівель і споруд, розміщення на земельній ділянці.

На схематичному плані відображаються:

контур об`єкта технічної інвентаризації, його складових елементів і приналежностей;

основні зовнішні розміри для наземних об`єктів;

літери об`єкта технічної інвентаризації, його складових елементів і приналежностей (п. 42 Порядку № 488).

Місце розташування об`єкта нерухомого майна, його складових елементів і приналежностей на схематичному плані повинно відповідати їх місцю розташування в натурі (п. 43 Порядку № 488).

Кожен житловий будинок, будівля, господарські (присадибні) будівлі та споруди, окремо розташовані захисні споруди (споруди подвійного призначення), починаючи з основної, літеруються великими літерами українського алфавіту (п. 46 Порядку № 488).

Отже, проведення технічної інвентаризації самостійного об`єкту нерухомого майна полягає в тому, що інженер з інвентаризації нерухомого майна проводить обстеження, вимірювальні роботи та складає схематичний план об`єкту нерухомого майна, на якому повинні бути відображені кожний житловий будинок, будівля, господарські (присадибні) будівлі та споруди, окремо розташовані захисні споруди (споруди подвійного призначення), його складові елементи та приналежності, які наявні на момент обстеження.

Судом встановлено, що в процесі проведення повторної технічної інвентаризації інженером з інвентаризації нерухомого майна ОСОБА_13 внаслідок проведеного обстеження домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , було виявлено зведення нових споруд, а саме: вольер літ.Л, огорожа №12, та трьох теплиць № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 , №15, які згідно з відомостями технічного паспорту від 04.03.2025 року є приналежними речами (т. 3, а.с. 220, 223,230).

Відповідно, виявивши, що на земельній ділянці споруджено вольєр літ. Л, огорожа №12, теплиці №13, №14, №15, інженер з інвентаризації нерухомого майна ОСОБА_13 діяв у відповідності до Порядку проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 488, та вніс усі виявлені споруди до схематичного плану та технічного паспорту.

Позовні вимоги ОСОБА_4 обумовлені тим, що позивач вважає себе власником теплиць № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 , № НОМЕР_6 , які за його твердженнями, були включені в частку у праві спільної часткової власності ОСОБА_2 .

Однак, теплиці № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 , № НОМЕР_6 не являються самостійними об`єктами нерухомого майна, мають статус приналежності до головної речі (домоволодіння в цілому) та не можуть виступати самостійним об`єктом цивільно-правових відносин.

Підсумовуючи встановлені у справі обставини суд констатує, що у відповідності до положень Порядку № 488 вольер літ.Л, огорожа №12, та теплиці №13, №14, №15, не підлягають технічній інвентаризації та не являються самостійними об`єктами нерухомого майна, оскільки не мають статусу головної речі та не можуть виступати самостійним об`єктом цивільно-правових відносин.

14 березня 2025 року до державного реєстратора Виконавчого комітету Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області Колесник І.М. звернулася ОСОБА_2 із заявою про державну реєстрацію прав, разом з якою подала Технічний паспорт серія та номер документа:TI01:9438-7662-1900-3743, дата документа: 17 березня 2025 року, видавник: ЄДЕССБ та правовстановлюючі документи (т. 3, а.с. 241).

Розглянувши заяву ОСОБА_2 від 14 березня 2025 року, державний реєстратор Виконавчого комітету Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області Колесник І.М. 18 березня 2025 року прийняла рішення, індексний номер 77878242, згідно з яким було змінено опис об`єкту нерухомого майна, зокрема зареєстровано зміну житлової площі літери А-1, а опис доповнено літерою Л – вольєр, поз. 12 – споруда, поз. №13, 14, 15 – теплиці, та зареєстровано за ОСОБА_2 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № інформаційної довідки 429570642 від 02.06.2025 року (т. 1, а.с.6-8).

У зв?язку з внесеними змінами було визначено, що житловий будинок садибного типу, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа 167,9 кв.м., житлова площа 108,0 кв.м. Опис: житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, які складаються з: літ.А-1 житловий будинок загальною площею 90,6 м2, житловою площею 61,9 м2, з прибудовою літ.а-1, прибудовою літ.а1-1, ганком літ.а; літ.Г-І – житловий будинок загальною площею 77,3 м2, житловою площею 46,1 м2, з прибудовою літ.г-1. ганком літ.г; літ.Б - погріб з шийкою; літ.В - вбиральня; літ.Е – сарай; літ.Ж - сарай; літ.З - погріб з шийкою; літ.И – гараж; літ.К – гараж; літ.Л – вольєр; поз. № 1-12 – споруди, поз №13, №14, №15 – теплиці, І-ІІ - споруди.

В подальшому, 20 травня 2025 року між ОСОБА_2 , як Дарувальником, та ОСОБА_5 , як Обдаровуваною, було укладено договір дарування 77/300 частин житлового будинку, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Іщенко Н.Д та зареєстровано в реєстрі за № 533, відповідно до якого Дарувальник, безоплатно передає Обдаровуваній, майно у дар, а саме: придатні для використання за призначенням 77/300 частин житлового будинку АДРЕСА_1 , на земельній ділянці комунальної власності (т. 1, а.с.14).

Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 20 ЦК України встановлює, що право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права або інтереси позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав чи інтересів позивач звернувся до суду.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просив суд визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області Колесник Інги Миколаївни від 18.03.2025 року, індексний номер 7787824, оскільки вказане рішення прийнято за наявності підстав для відмови в державній реєстрації, передбачених ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Так, відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у редакції станом на день прийняття оскаржуваного рішення, (тобто станом на 18.03.2025 року) підставами для відмови в державній реєстрації прав є:

1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону;

2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою;

3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом;

4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження;

5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями;

6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, крім випадків, визначених цим Законом;

6-1) встановлення факту застосування санкцій відповідно до Закону України «Про санкції», які унеможливлюють проведення державної реєстрації прав;

7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;

8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про залишення заяви про державну реєстрацію прав без руху;

9) документи подано до неналежного суб`єкта державної реєстрації прав, нотаріуса;

10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі;

11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав;

12) заявник звернувся із заявою про державну реєстрацію права власності щодо майна, що відповідно до поданих для такої реєстрації документів відчужено особою, яка на момент проведення такої реєстрації внесена до Єдиного реєстру боржників, у тому числі за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці;

13) відсутність згоди заставодержателя (іпотекодержателя) на дострокове припинення дії договору емфітевзису, суперфіцію, оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення щодо державної реєстрації припинення таких прав, що перебувають у заставі (іпотеці);

14) у Державному реєстрі прав відсутня державна реєстрація спеціального майнового права на подільний об`єкт незавершеного будівництва, крім випадків, визначених законом, - у разі державної реєстрації спеціального майнового права на майбутні об`єкти нерухомості;

15) у Державному реєстрі прав відсутня державна реєстрація спеціального майнового права на об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості - у разі державної реєстрації переходу спеціального майнового права, іншого речового права, обтяження на об`єкт незавершеного будівництва (крім об`єктів незавершеного будівництва, на які зареєстровано право власності), майбутній об`єкт нерухомості;

16) заява про первинну державну реєстрацію спеціального майнового права на майбутні об`єкти нерухомості містить відомості не про всі майбутні об`єкти нерухомості у складі подільного об`єкта незавершеного будівництва;

17) не визначено чи визначено не в повному обсязі майбутні об`єкти нерухомості, включені до гарантійної частки, - у разі первинної державної реєстрації спеціального майнового права на майбутні об`єкти нерухомості, які є частинами подільного об`єкта незавершеного будівництва;

18) наявні зареєстровані спеціальні майнові права на майбутні об`єкти нерухомості, що є складовою частиною подільного об`єкта незавершеного будівництва, - у разі державної реєстрації речового права або обтяження на подільний об`єкт незавершеного будівництва, крім зміни замовника будівництва відповідно до закону, обтяження майна іпотекою відповідно до Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю»;

19) у Державному реєстрі прав відсутні відомості про право власності/право користування земельною ділянкою замовника будівництва (крім випадків, якщо відповідно до закону виконання будівельних робіт може здійснюватися за відсутності документа, що засвідчує право власності чи право користування земельною ділянкою) у разі:

державної реєстрації спеціального майнового права на неподільний/подільний об`єкт незавершеного будівництва;

первинної державної реєстрації спеціального майнового права на майбутні об`єкти нерухомості;

державної реєстрації спеціального майнового права на майбутній об`єкт нерухомості у зв`язку з його першим відчуженням;

20) не дотримано вимоги, визначені статтею 27-2 цього Закону;

21) відсутність дозволу кредитора за аграрною нотою на проведення державної реєстрації прав у результаті відчуження боржником за відповідною аграрною нотою належної земельної ділянки (крім звернення стягнення на предмет іпотеки), права оренди, права емфітевзису або права суперфіцію, укладення договору суборенди, розірвання договору оренди, емфітевзису або суперфіцію, внесення змін до такого договору або відмову від нього - у разі якщо земельна ділянка зазначена в Реєстрі аграрних нот як місце вирощування заставленої майбутньої сільськогосподарської продукції.

Надаючи оцінку аргументам позивача про порушенням державним реєстратором Виконавчого комітету Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області Колесник Інгою Миколаївною ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», суд зазначає наступне.

Як було встановлено судом, 14 березня 2025 року ОСОБА_2 звернулася до державного реєстратора Виконавчого комітету Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області Колесник Інги Миколаївни із заявою про державну реєстрацію прав та надала необхідні документи, перевіривши які, державний реєстратор прийняв оскаржуване рішення про реєстрацію права № 77878242 від 18.03.2025 року.

Таким чином суд приходить до висновку, що приймаючи рішення про державну реєстрацію прав № 77878242 від 18.03.2025 року, державний реєстратор Колесник І.М. вважала, що передбачені ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» підстави для відмови у державній реєстрації прав, були відсутні.

Даний спір виник з приводу внесення державним реєстратором змін до опису об`єкту нерухомого майна та включення до його опису нових споруд, а саме «вольер літ.Л, огорожа №12, теплиці №13, №14, №15».

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на Акт за результатами проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора Виконавчого комітету Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області Колесник Інги Миколаївни № 3705/19.1.1/25 від 12 серпня 2025 року.

Судом встановлено, що згідно Акту за результатами проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора Виконавчого комітету Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області Колесник Інги Миколаївни № 3705/19.1.1/25 від 12 серпня 2025 року було запропоновано тимчасово блокувати державному реєстратору Виконавчого комітету Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області Колесник Інзі Миколаївні доступ до державного реєстру речових прав на нерухоме майно строк на 1 (один) місяць.

Підставою для винесення акту стало те, що 14.03.2025 державним реєстратором Колесник І.М. на підставі Акта від 04 березня 2025 року, свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння від 01 березня 1993 року, свідоцтва про право на спадщину за законом від 06 жовтня 2017 року, Технічного паспорта станом на 04 березня 2025 року, було внесено зміни до Розділу, а саме до опису Об?єкта додано «вольєр літ. Л, поз. 1-12 - споруди, поз. № 13, № 14, № 15 – теплиці».

Перевіркою було встановлено, що свідоцтво про право особистої власності на жилий будинок від 01 серпня 1990 року, Рішення суду від 20.03.1992 року по справі № 2-630/92, свідоцтво про право на спадщину за законом від 16 березня 2019 року, свідоцтво про право особистої власності на домоволодіння від 01 березня 1993 року, Акт від 21 грудня 2016 року, Технічний паспорт від 21.12.2016 року не містять відомостей про зазначені об`єкти, що були б приналежністю головної речі під час реєстрації права власності за ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 на Об?єкт.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 24 Закону державний реєстратор відмовляє в державній реєстрації, якщо подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження. Абзацом першим частини другої статті 24 Закону встановлено, що за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Таким чином, комісія, яка проводила перевірку, зазначила, що державним реєстратором Колесник I.М. порушено вимоги статей 3, 10, 18, 24 Закону, пунктів 12, 40 Порядку № 1127, оскільки проведено державну реєстрацію права власності на підставі документів, які не давали змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження (т. 2, зв. бік а.с. 97-99).

Наказом № 2187/5 від 12 серпня 2025 року було тимчасово блоковано державному реєстратору Виконавчого комітету Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області Колесник Інзі Миколаївні доступ до державного реєстру речових прав на нерухоме майно строк на 1 (один) місяць (т. 2, а.с. 97).

Отже, комісія Міністерства юстиції прийшла до висновку, що державний реєстратор Колесник I.М. отримавши від ОСОБА_2 заяву про державну реєстрацію прав та долучені до неї документи, провела державну реєстрацію прав на підставі документів, які не давали змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно.

Надаючи оцінку висновкам викладеним у Акті № 3705/19.1.1/25 від 12 серпня 2025 року суд виходить з наступного.

Статтею 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952 від 01.07.2004 року (далі – Закон № 1952) визначено, що Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав.

Частиною 1 ст. 181 ЦК України визначено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (ч. 1 ст. 182 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону № 1952 у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі.

Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених статтею 31 цього Закону (ч. 2 ст. 5 Закону № 1952).

Як було встановлено судом та зазначено вище, в процесі проведення інженером з інвентаризації нерухомого майна ОСОБА_13 обстеження домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці було виявлено зведення «вольер літ.Л, огорожа №12, теплиці №13, №14, №15», які згідно з приписами Постанови Кабінету Міністрів від 07 червня 2017 року № 406 - не є самочинними та не підлягають прийняттю в експлуатацію,

Згідно ж технічного паспорту станом на 04.03.2025 року «вольер літ.Л, огорожа №12, теплиці №13, №14, №15», мають статус приналежності до головної речі.

Відповідно до ч. 4 ст. 5 Закону № 1952 не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв`язку, залізничні колії, крім меліоративних мереж, складових частин меліоративної мережі.

Отже, приписами діючого законодавства визначено, що державна реєстрація речових прав на «вольер літ.Л, огорожа №12, теплиці №13, №14, №15» не передбачена, оскільки зазначені споруди не є об`єктом нерухомого майна, є приналежністю головної речі, та не підлягають прийняттю в експлуатацію.

За таких обставин, твердження сторони позивача про те, що 18 березня 2025 року державним реєстратором Колесник І.М. за відповідачем ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на частину нерухомого майна, до складу якого увійшли теплиці №13, № НОМЕР_5 , №15, судом до уваги не беруться як недоведені та такі, що спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Таким чином, висновки комісії Міністерства юстиції зазначені в акті № 3705/19.1.1/25 від 12 серпня 2025 року про проведення державним реєстратором ОСОБА_14 державної реєстрації прав на підставі документів, які не давали змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно, є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на Законі та не відповідають фактичним обставинам справи.

Такі висновки суду ґрунтуються на тому, що «вольер літ.Л, огорожа №12, теплиці №13, №14, №15» не є самостійними об`єктами нерухомого майна, мають статус приналежності до головної речі, не підлягають введенню в експлуатацію, а тому у відповідності до положень ч. 4 ст. 5 Закону № 1952 речові права на них не підлягають державній реєстрації.

Підсумовуючи зазначене слід дійти висновку, що державний реєстратор мав встановити лише факт набуття або зміни у ОСОБА_2 прав на нерухоме майно, а не на приналежності до об`єкту нерухомого майна.

Надані ж ОСОБА_2 правовстановлюючі документи, а саме – свідоцтво про право власності на домоволодіння від 01.03.1993 року (на 19/100 часток домоволодіння) та свідоцтво про право на спадщину за законом від 06.10.2017 року (на 20/300 часток домоволодіння) підтверджували право власності та розмір частки належний відповідачу.

Той факт, що у правовстановлюючих документах на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , датованих до 04 березня 2025 року, в описі об`єкта нерухомого майна були відсутні «вольер літ.Л, огорожа №12, теплиці №13, №14, №15», пов`язаний лише з тим, що їх наявність була вперше встановлена інженером з інвентаризації нерухомого майна ОСОБА_13 в процесі проведення повторної технічної інвентаризації зазначеного домоволодіння проведеного 04 березня 2025 року.

Однак, зміни в описі об`єкту нерухомого майна внаслідок появи нових господарських споруд, які мають статус приналежності, не впливають на розмір частки власника у праві спільної часткової власності та не змінюють розміру такої частки, оскільки такі споруди не є об`єктами нерухомого майна та не підлягають державній реєстрації.

Отже, застосування положень ст. 24 Закону № 1952 до об`єктів, які не є нерухомим майном у розумінні Цивільного Кодексу та Закону № 1952, положеннями діючого законодавства не передбачено, а тому у державного реєстратора Колесник М.Г. були відсутні підстави для відмови ОСОБА_2 у проведенні державної реєстрації прав за її заявою.

Таким чином суд констатує, що факт порушення державним реєстратором Виконавчого комітету Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області Колесник І.М. статті 24 Закону № 1952 не знайшов свого підтвердження в процесі розгляду справи, оскільки згаданою статтею передбачені випадки відмови у державній реєстрації прав на об`єкти нерухомого майна, а не на об`єкти, які є приналежністю до головної речі.

Щодо наведених у акті № 3705/19.1.1/25 від 12 серпня 2025 року висновків про порушення державним реєстратором Колесник I.М. вимог статей 3, 10, 18 Закону № 1952 та пунктів 12, 40 Порядку № 1127 суд зазначає, що порушень вказаних правових норм, якими врегульований порядок та послідовність дій державного реєстратора, в процесі розгляду заяви про державну реєстрацію прав, судом не встановлено.

Підсумовуючи все вищенаведене суд зазначає, що державний реєстратор Виконавчого комітету Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області Колесник І.М. в процесі прийняття рішення № 77878242 від 18 березня 2025 року про державну реєстрацію прав діяла у відповідності до положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та будь-яких порушень не допустила, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування вказаного рішення слід відмовити за безпідставністю та недоведеністю.

Встановивши обставини справи та дійсні правовідносини, які склалися між сторонами, суд приходить до переконання про відсутність будь-яких передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, оскільки судом не встановлено факту порушення останнім прав позивача.

Щодо позовних вимог про визнання договору дарування від 20 травня 2025 року недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, суд зазначає наступне.

Як було встановлено судом, 20 травня 2025 року між ОСОБА_2 , як Дарувальником, та ОСОБА_5 , як Обдаровуваною, було укладено договір дарування 77/300 частин житлового будинку, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Іщенко Н.Д та зареєстровано в реєстрі за № 533, відповідно до якого Дарувальник, безоплатно передає Обдаровуваній, майно у дар, а саме: придатні для використання за призначенням 77/300 частин житлового будинку АДРЕСА_1 , на земельній ділянці комунальної власності (т. 1, а.с.14).

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до вимог ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, вибору контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність (ч. 1 ст. 717 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 719 ЦК України договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб`єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов`язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно (ст. 358 ЦК України).

Як було встановлено судом, після смерті ОСОБА_7 частки співвласників житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , розподілилися наступним чином:

ОСОБА_4 - розмір частки 59/100;

ОСОБА_6 - розмір частки 46/300;

ОСОБА_2 - розмір частки 77/300.

Статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч. 2 ст. 319 ЦК України)

Відповідно до ст. 361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Враховуючи, що розмір частки ОСОБА_2 у праві спільної часткової власності встановлений відповідними правовстановлюючими документами (77/300), вона, діючи на власний розсуд, самостійно розпорядилася належною їй частиною нерухомого майна та подарувала його ОСОБА_5 .

Таким чином, твердження сторони позивача щодо відсутності його згоди на укладення між відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_5 оспорюваного договору дарування від 20.05.2025 року суд до уваги не бере та відхиляє, оскільки відповідач ОСОБА_2 діяла відповідно до положень діючого цивільного законодавства та розпорядилася лише належною їй частиною у праві спільної часткової власності на домоволодіння.

Розглядаючи твердження позивача про неправомірність правочину, який суперечить інтересам його онука – ОСОБА_15 , 08 листопада 2007 року, та відсутністю згоди органу опіки та піклування на відчуження частини житлового будинку, суд вважає їх безпідставними та відхиляє, оскільки судом встановлено, що у будинку АДРЕСА_17 , який згідно акту ідеальних часток перебуває у володінні та фактичному користуванні відповідача ОСОБА_2 , зареєстрована лише ОСОБА_2 , що підтверджується довідкою про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб № 10494 від 10 вересня 2021 року, виданою відділом обліку проживання фізичних осіб Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради (т. 1, а.с. 225).

Водночас, позивач ОСОБА_4 є володільцем та фактичними користувачем житлового будинку Г-1, в якому проживає зі своєю родиною, що визнавалося учасниками справи.

Отже, факт реєстрації місця проживання неповнолітньої особи у житловому будинку літ. Г -1, який належить позивачу, не може бути підставою для визнання договору дарування від 20.05.2025 року недійсним, предметом якого виступав інший житловий будинок літ А-1, та який належить відповідачу ОСОБА_2 , оскільки вказані будинки є окремими об`єктами нерухомого майна, в кожному з яких проживають окремі родини, хоча розташовані вони за однією адресою.

З тих самих мотивів суд критично оцінює посилання позивача на відсутність дозволу органу опіки та піклування на відчуження частини нерухомого майна, яка належить ОСОБА_2 , оскільки за договором дарування був відчужений будинок, в якому не зареєстровано будь-яких неповнолітніх осіб.

Отже, судом встановлено, що оспорюваний правочин відповідає вимогам ЦК України, укладений в порядку визначеному Законом та жодним чином не порушує прав та інтересів позивача.

Надаючи оцінку доводам позивача про те, що укладення договору дарування 77/300 частин житлового будинку від 20 травня 2025 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Іщенко Н.Д., призвело до зменшення його частки домоволодіння, суд до уваги не бере та відхиляє, оскільки на підтвердження таких обставин позивачем не надано жодних доказів.

Крім того, такі твердження позивача спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, згідно яких встановлено, що частка позивача 59/100 частин домоволодіння внаслідок укладення оспорюваного правочину залишилася незмінною, а предметом договору дарування від 20.05.2025 року виступала лише частка належна відповідачу ОСОБА_2 - 77/300 частин.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Предметом доказування, відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України, є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06 листопада 2009 року судам роз`яснено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Таким чином, оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, у випадку якщо оспорюваним правочином були порушені її права.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Однак, на підтвердження факту порушення його прав позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів, а усі доводи позивача ґрунтуються виключно на його припущеннях та помилковому тлумаченні норм законодавства.

Встановивши обставини справи та дійсні правовідносини, які склалися між сторонами, суд приходить до переконання про відсутність будь-яких передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог про визнання договору недійсним.

Приписами ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 статті 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. 4 ст. 77 ЦПК).

Надаючи оцінку наданим позивачем копіям накладних про придбання рійок та плівки ПВХ, тенту та брезентів, металевої труби, арматури (т. 1, а.с. 16-33), а також довідки ТОВ «Агролайф Україна» та ФОП ОСОБА_16 , ФОП ОСОБА_17 (т. 3, а.с. 54-56) суд не бере їх до розгляду з підстав їх неналежності, оскільки вони не містять інформації щодо предмета доказування в межах заявлених позовних вимог.

Оцінюючи покази свідків суд до уваги їх також не бере, оскільки вони не містять інформації щодо предмета доказування, та містять розбіжності (один зі свідків повідомив, що теплиць на земельній ділянці 6 штук, інший повідомив, що теплиць 3 штуки, одна з яких занедбана), що дає підстави для висновку про їх необ`єктивність та свідчення на користь сторони, яка заявила клопотання про їх допит.

Таким чином суд констатує, що в процесі розгляду даної справи позивачем не було надано суду жодних переконливих доказів на підтвердження того, що внаслідок звернення 14 березня 2025 року до державного реєстратора з заявою про державну реєстрацію прав та укладення 20 травня 2025 року договору дарування, відповідачами були порушені права або інтереси позивача, у зв`язку з чим підстав для судового захисту прав позивача судом не встановлено.

Надаючи оцінку твердженням представника позивача про те, що кадастровий номер земельної ділянки є суттєвим та обов`язковим реквізитом договору щодо відчуження нерухомого майна, яке розташоване на такій ділянці, суд до уваги їх не бере та відхиляє за безпідставністю.

Крім того суд зазначає, що відповідно до положень ч. 3 ст. 5 Закону № 1952 право власності на житловий будинок, будівлю, споруду, а також їх окремі частини може бути зареєстровано незалежно від того, чи зареєстровано право власності чи інше речове право на земельну ділянку, на якій вони розташовані.

Оцінюючи у сукупності усі інші аргументи сторін, наведені ними в обґрунтування своїх вимог або заперечень, суд до уваги їх не бере, оскільки вони не відноситься до предмета спору та є явно необґрунтованими.

Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст.1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про визнання договору недійсними та скасування рішення державного реєстратора слід відмовити за безпідставністю, та недоведеністю позивачем факту порушення його прав відповідачами.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки у задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено, то судові витрати ОСОБА_4 по справі підлягають віднесенню на сторону позивача.

На підставі ст.ст. 20, 181, 182, 186, 203, 204, 215, 216, 258, 319, 355, 356, 358, 361, 626, 627, 719 Цивільного кодексу України, Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 13, 76-81, 89, 128, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273, ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , треті особи: ОСОБА_6 , Державний реєстратор Виконавчого комітету Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області Колесник Інга Миколаївна, Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Іщенко Наталія Дем`янівна, про визнання договору недійсними та скасування рішення державного реєстратора – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Д.Л. Черкез