Рішення від 22 березня 2026 р. у справі №212/13376/25 — Покровський районний суд міста Кривого Рогу

Справа № 212/13376/25

2/212/1272/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(З А О Ч Н Е)

23 березня 2026 року м. Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу в складі головуючого судді Пустовіт О.Г., за участю секретаря судового засідання Мєхтієвої А.Е., розглянувши в порядку ст.247 ЦПК України за відсутності учасників справи та без здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Товарна біржа «Новий вік» про визнання договору купівлі-продажу квартири, посвідченого на товарній біржі, дійсним, -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Палішева Н.О., яка діє в інтересах позивача – ОСОБА_1 , звернулася до суду із позовною заявою, в якій просить суд визнати дійсним договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 , який було посвідчено 07 квітня 1999 року на Товарній біржі «Новий Вік» за реєстровим номером 1-156 та покупцем за яким виступав ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Пред`явлені вимоги мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер дідусь позивача – ОСОБА_4 . За життя ОСОБА_4 залишив заповіт, згідно якого належну йому квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , він заповідав ОСОБА_1 . Після смерті ОСОБА_4 залишилося спадкове майно, яке складається з квартири за адресою: АДРЕСА_2 , яка належала померлому на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 07 квітня 1999 року на Товарній біржі «Новий вік», реєстраційний номер 1-156, який зареєстровано Криворізьким БТІ 30.04.1999 року у книзі 36П-333-333. 24 вересня 2025 року позивач звернулася до державного нотаріуса Третьої криворізької державної нотаріальної контори Ситнік О.О. щодо оформлення та отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на вказане вище майно, але постановою від 24.09.2025 року у видачі такого документу їй було відмовлено, на підставі того, що при огляді документів нотаріусом було виявлено, що квартира, яка є предметом спадщини, належала померлому на підставі договору купівлі-продажу, який було посвідчено на Товарній біржі «Новий Вік», але згідно Закону «Про біржу», який діяв на час укладання договору, товарні біржі мали повноваження посвідчувати лише угоди про продаж нерухомого майна між членами біржі і невідповідність цієї вимоги зумовлює, як наслідок, недійсність договору. У зв`язку з тим, що правовстановлювальний документ, який підтверджує право власності на квартиру, відсутній і питання належності цього майна попередньому власнику та наступного його власника (спадкоємця), повинно вирішуватися у судовому порядку. У зв`язку з тим, що спірний договір від 07.04.1999 року не було нотаріально посвідчено у відповідності до вимог ст.ст. 47, 227 ЦК УРСР 1963 року, позивач позбавлена можливості реалізувати своє право на отримання свідоцтва про право на спадщину після смерті дідуся ОСОБА_4 , а тому вимушена звернутися до суду з цим позовом.

Ухвалою суду 17 грудня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду з відкриттям загального позовного провадження, по справі призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 29 січня 2026 року закрито підготовче судове засідання, справу призначено до судового розгляду.

Позивач та його представник правом на участь у судовому засіданні не скористалися, від представника позивача до суду надійшла заява, в якій вона просила справу розглянути за її відсутності та відсутності позивача, позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.

Відповідачі у судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, відзив на позовну заяву не подавали. Причини неявки суду не відомі.

Третя особа про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, однак в судове засідання не з`явилася, про причини неявки суду не повідомила.

Оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, належне повідомлення відповідачів, не подання відзиву у встановлений судом строк, суд постановив ухвалити по справі заочне рішення на підставі наявних доказів за відсутності заперечень позивача проти заочного розгляду справи.

За наведених обставин, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 281 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення.

Суд, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши та оцінивши наявні у справі письмові докази щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, надавши їм оцінку в сукупності, встановивши фактичні обставини справи, дійшов до такого висновку.

Судом встановлено, що 07 квітня 1999 року між ОСОБА_2 , який діяв за дорученням, засвідченим приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Герасимової Л.С., від імені ОСОБА_3 , як продавцями з однієї сторони, та ОСОБА_4 , як покупцем з іншої сторони, був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 .

Договір купівлі-продажу був зареєстрований на товарній біржі «Новий Вік» 07.04.99р. за номером 1-156.

На підставі зазначеного договору купівлі-продажу від 30.04.1999 року право особистої власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 було зареєстроване за ОСОБА_4 в КП «Криворізьке бюро технічної інвентаризації», запис в реєстровій книзі №36П, стор. №333, запис №333.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 10.02.2025 року Департаментом адміністративних послуг виконкому Криворізької міської ради.

Відповідно до ч. 1 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Згідно зі ст.ст. 1216, 1217 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла, до інших осіб. Спадкування здійснюється за законом або заповітом.

За життя ОСОБА_4 залиш заповіт, який було посвідчено державним нотаріусом Другої криворізької державної нотаріальної контори Бикановим Р.І. 23 червня 2017 року, реєстр №1-936, згідно якого належну йому квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , він заповідав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після смерті ОСОБА_4 ОСОБА_1 24 вересня 2025 року звернулися до державного нотаріуса Третьої криворізької державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину.

Однак, постановою державного нотаріуса Третьої криворізької державної нотаріальної контори Ситнік О.Г. від 24.09.2025 року у видачі такого документу їй було відмовлено, на підставі того, що при огляді документів нотаріусом було виявлено, що квартира, яка є предметом спадщини, належала померлому на підставі договору купівлі-продажу, який було посвідчено на Товарній біржі «Новий Вік», але згідно Закону «Про біржу», який діяв на час укладання договору, товарні біржі мали повноваження посвідчувати лише угоди про продаж нерухомого майна між членами біржі і невідповідність цієї вимоги зумовлює, як наслідок, недійсність договору.

Встановленим судом обставинам відповідають правовідносини з порядку належного оформлення та форми договору купівлі-продажу нерухомого майна, передбачені ст. 227 ЦК УРСР 1963 року, норми якого діяли на момент укладення угоди, дійсність якої як правовстановлюючого документу позивач має намір підтвердити у судовому порядку, що визначає для неї можливість реалізації спадкових прав на це майно після смерті спадкодавця.

Відповідно до ст.ст. 128,153 ЦК УРСР, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в повній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Відповідно до с. 224 ЦК УРСР (в редакції, чинній на момент укладення оспорюваного договору), за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 227 ЦК УРСР, договір купівлі-продажу жилого будинку (квартири) повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. При цьому, ч. 2 ст.15 Закону України «Про товарну біржу» (в редакції, чинній на час укладення договору) передбачено, що біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених умов, зокрема, якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі. Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

Аналіз вказаних норм в їх сукупності приводить суд до переконання про існування колізії в матеріальних нормах, що визначали вимоги до форми угоди щодо відчуження нерухомого майна.

Судовим розглядом установлено, що при укладенні договору купівлі-продажу від 23 вересня 1998 року сторони керувалися ч. 2 ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» від 10 грудня 1991 року, відповідно до якої угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Саме тому вважали, що договір купівлі-продажу нерухомого майна укладено згідно вимог чинного на той час законодавства. Відповідне посилання на ст.15 Закону України «Про товарну біржу» від 10 грудня 1991 року (в редакції, чинній на момент укладення договору) міститься безпосередньо у змісті договору в частині зазначення відомостей про його реєстрацію на товарній біржі.

Відповідно до ч. 2 ст. 47 ЦК УРСР, якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Не дивлячись на відсутність нотаріального посвідчення договору, на його підставі право власності на відчужуваний об`єкт нерухомості було зареєстроване за ОСОБА_5 КП «Криворізьке БТІ» 30 квітня 1999 року у реєстровій книзі №36П.

З огляду на вищевикладене, оскільки сторони домовилися щодо всіх істотних умов договору купівлі-продажу та така домовленість підтверджується письмовими доказами, повністю виконали умови угоди, яку не було нотаріально засвідчено з посиланням на ст.15 Закону України «Про товарну біржу», тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, 258-259, 263-265, 273-274, 277, 279, 280-284, 287, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Товарна біржа «Новий вік» про визнання договору купівлі-продажу квартири, посвідченого на товарній біржі, дійсним - задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 , який було посвідчено 07 квітня 1999 року на Товарній біржі «Новий Вік» за реєстровим номером 1-156 та покупцем за яким виступав ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Відповідно до ч.6 ст.259 ЦПК України, якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження, залежно від складності справи складання повного рішення суду може бути відкладено на строк - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Повний текст рішення, складено та підписано без проголошення 02 квітня 2026 року.

Суддя: О. Г. Пустовіт