Постанова від 30 березня 2026 р. у справі №320/1077/23 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2026 року

м. Київ

справа № 320/1077/23

адміністративне провадження № К/990/19914/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Національної поліції у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2023 року (Василенко Г.Ю.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року (судді: Ганечко О.М., Кузьменко В.В., Василенко Я.М.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві про визнання протиправними та скасування наказів та поновлення на службі,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у м. Києві (далі також - відповідач, ГУНП у м. Києві), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у м. Києві від 21 листопада 2022 року № 1236 в частині застосування дисциплінарного стягнення до заступника начальника управління поліції - начальника слідчого відділу Дніпровського управління поліції Головного управління в м. Києві майора поліції ОСОБА_1 у вигляді звільнення зі служби в поліції;

- визнати протиправним та скасувати наказ по особовому складу від 02 грудня 2022 року №1881 о/с про звільнення зі служби в поліції заступника начальника управління поліції - начальника слідчого відділу Дніпровського управління поліції Головного управління в м. Києві майора поліції ОСОБА_1 ;

- стягнути розмір грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

На обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що спірні накази є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки відсутні будь-які докази на підтвердження вчинення ним дисциплінарного проступку, який став підставою для звільнення із займаної посади. При цьому, підставою для звільнення позивача зі служби в поліції є фактично злочин, в якому підозрюють позивача, проте його вина у вчиненні не доведена в передбаченому законом порядку. В матеріалах службового розслідування не наведено пояснень, який саме дисциплінарний проступок вчинив позивач і доказів на підтвердження його вчинення не надано. За відсутності вироку суду, що набув законної сили, особа вважається невинною, а дії, що були предметом оцінки у кримінальному провадженні не можуть бути кваліфіковані, як протиправні іншими особами, зокрема, під час дисциплінарного провадження.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

ОСОБА_1 з 30 березня 2009 року проходив службу в органах внутрішніх справ та Національної поліції України, з 21 серпня 2020 року на посаді заступника начальника управління поліції - начальника слідчого відділу Дніпровського управління поліції ГУНП у м. Києві.

05 липня 2022 року слідчим першого відділу Управління з досудового розслідування військових правопорушень, а також порушень миру, безпеки людства, та міжнародного правопорядку вчинених внаслідок ведення російською федерацією, із залученням представників інших держав, агресивної війни проти України Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань (далі - ГСУ ДБР) М. Бойко, за погодженням з прокурором у кримінальному провадженні заступником начальника другого відділу процесуального керівництва першого управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях ДБР Департаменту організації i процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів ДБР, нагляду за його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Офісу Генерального прокурора Д. Петрушко, оголошено про підозру заступнику начальника управління поліції - начальнику слідчого відділу Дніпровського управління поліції ГУНП у м. Києві ОСОБА_1 у одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище неправомірної вигоди за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, тобто у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

Наказом ГУНП у м. Києві від 05 липня 2022 року № 799 о/с, позивача відсторонено від виконання службових обов`язків на час проведення службового розслідування.

31 жовтня 2022 року до управління головної інспекції ГУНП у м. Києві надійшла інформація про те, що 30 жовтня 2022 року слідчим ГСУ ДБР М. Бойко, за погодженням з прокурором у кримінальному провадженні Д. Петрушко повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 255, частиною першою статті 365-3 та частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України (далі - КК України), частиною третьою статті 255, частиною третьою статті 356-3 та частиною третьою статті 368 КК України, у кримінальному проваджені від 23 квітня 2021 року №62021000000000315.

На підставі інформації від 31 жовтня 2022 року про повідомлення співробітниками ГСУ ДБР позивачу про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 255, частиною першою статті 365-3 та частиною третьою статті 368 КК України, наказом ГУНП у м. Києві від 31 жовтня 2022 року № 1448 призначено службове розслідування, результати якого відображено у висновку від 14 листопада 2022 року.

Під час службового розслідування встановлено, що під час слідчих дій у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 23 квітня 2021 року за №62021000000000315, 04 липня 2021 року працівниками ГСУ ДБР на підставі ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 30 червня 2022 року було проведено обшук у службовому кабінеті № 330, який використовується ОСОБА_1 , за результатами якого нічого не вилучалося. Також проведено обшук в автомобілі «Lexus ES 250», номерний знак НОМЕР_1 , який використовується останнім, за результатами якого вилучено 820 доларів США, 329 200 грн, мобільний телефон « Apple » та записник. Крім того, проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_1 , за результатами якого, нічого не вилучалося. Разом з тим, працівниками ГСУ ДБР із архівного приміщення Дніпровського управління поліції вилучено матеріали, зареєстровані в Журналі єдиного обліку цього ж управління поліції № № 2705, 2730, 3495, 5799, 6072, 9481, 18377, 30830, 30444, 42278, 45111, 54264, 55771, 70222, 72118, 8275.

З тексту ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 30 червня 2022 року з`ясовано, що в ході досудового розслідування встановлено, що у провадженні ГСУ ДБР перебуває кримінальне провадження, відомості про яке внесено до ЄРДР від 23 квітня 2021 року № 62021000000000315 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 203-2, частиною першою статті 365-3, частиною третьою статті 368 та частиною третьою статті 369 КК України. У ході досудового розслідування встановлено, що ряд осіб, маючи на меті систематичне отримання незаконних доходів на постійній основі шляхом незаконного зайняття гральним бізнесом без отримання відповідних ліцензій на території м. Києва та м. Одеси організували злочинну схему з організації та функціонування закладів з метою надання доступу до азартних ігор. Крім того, з метою безперебійного функціонування вказаних гральних закладів та проведення азартних ігор у невстановлений період часу всупереч Закону України «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор» від 14 липня 2020 року, організована злочинна група використовувала ряд нежитлових приміщень на території м. Києва та м. Одеси. Зазначені приміщення використовували як гральні заклади, встановивши персональні комп`ютери з відповідним програмним забезпеченням, призначеним для отримання доступу до серверів із симуляторами гральних автоматів, на яких надавалась можливість доступу до азартних ігор через мережу інтернет із внесенням гравцем ставки, що дає можливість отримати виграш, а результат повністю або частково залежить від випадковості.

Крім того, учасникам злочинної групи було відомо, що зайняття таким видом діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор на території України можуть проводитися виключно за наявності у суб`єкта господарювання відповідних ліцензій. Так, з метою забезпечення відсутності належного реагування працівників правоохоронних органів спрямованого на припинення незаконної діяльності з організації мережі закладів з надання доступу до азартних ігор, організатори незаконної злочинної схеми залучили ОСОБА_1 , якому через посередника систематично надавали неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів. У свою чергу ОСОБА_1 достеменно знаючи про існування незаконної мережі гральних закладів, які надають доступ до азартних ігор, не вживав передбачених законом заходів щодо припинення діяльності вказаної мережі.

Під час службового розслідування шляхом моніторингу інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» (далі - ІТС «ІПНП») встановлено, що 28 червня 2021 року о 07.59 за скороченим номером екстреного виклику поліції « 102» Дніпровського УП ГУНП у м. Києві надійшло повідомлення від ОСОБА_3 про те, що по бульв. Перова, 32/4 у м. Києві працює заклад з ігровими автоматами. Інформацію про вказану подію було зареєстровано в інформаційно телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції» (далі - ІТС «ІПНП») та журналі ЄО Дніпровського УП від 28 червня 2022 року № 42278. Відповідно до електронного рапорту УПП-у м. Києві ДПП Ракитенка Т.Є. заявник ОСОБА_3 по телефону повідомив, що за вищевказаною адресою працює ігровий заклад, де він грав у азартні ігри, знаходиться в стані сильного алкогольного сп`яніння. Двері до вказаного закладу зачинені. Матеріали ЄО було списано у справу від 29 червня 2021 року № 16966.

08 липня 2021 року о 17.27 за скороченим номером екстреного виклику поліції « 102» до Дніпровського УП ГУНП у м. Києві надійшло повідомлення про те, що по вул. Малишка, 3 у м. Києві навпроти магазину «Білла», у приміщенні магазину «Укрзолото» на першому поверсі працюють ігрові автомати. Охоронець закладу погрожував заявникові. Інформацію про вказану подію було зареєстровано в ІТС «ІПНП» та журналі СО Дніпровського УП від 08 липня 2021 року №45111.Відповідно до електронного рапорту УПП у м. Києві ДПП Ткаченка Д.А. прибувши за вказаною адресою двері були зачинені. Підозрілих осіб не виявлено. На місці заявника не було. Як повідомила охоронна фірма «Цинтуріон» чоловік з психічними відхиленнями, без постійного місця проживання, зі слів ночує в продуктовому магазині навпроти ювелірного магазину. Матеріали ЄО було списано у справу від 19 липня 2021 року № 18939.

12 серпня 2021 року п 10.56 за скороченим номером екстреного виклику поліції « 102» до Дніпровського УП ГУНП у м. Києві надійшло повідомлення про те, що у квартирі будинку поблизу Ленінградської площі у м. Києві, розташовані ігрові автомати. Інформацію про вказану подію було зареєстровано в ПТС «ІПНП» та журналі ЄО Дніпровського УП від 12 серпня 2021 року № 54264. Відповідно до електронного рапорту УПО у м. Києві Космінського В. С. заявник в стані алкогольного сп`яніння повідомив, що у вказаний момент знаходиться біля станції метро Дарниця, показати, де саме знаходиться ігрові автомати відмовився, та повідомив, що це житловий будинок, перший поверх. Звернувся з метою інформування. Матеріали ЄО було списано у справу Від 13 серпня 2021 року № 22978.

18 серпня 2021 року п 01.06 за скороченим номером екстреного виклику поліції « 102» до Дніпровського УП ГУНП у м. Києві надійшло повідомлення від ОСОБА_4 про те, що по вул. Серафімовича, 8 у м. Києві, біля магазину Суші Вок» працюють ігрові автомати. Інформацію про вказану подію було зареєстровано в ІТС «ІПНП» та журналі ЄО Дніпровського УП від 18 серпня 2021року № 55771. Відповідно до електронного рапорту УПО у м. Києві Буланого В.О. за вказаним викликом факту працюючих гральних автоматів не виявлено, оскільки приміщення повністю закрито. Матеріали ЄО було списано у справу від 19 серпня 2021 року № 23551.

23 жовтня 2021 року за скороченим номером екстреного виклику поліції « 102» до Дніпровського УП ГУНП у м. Києві надійшло повідомлення про те, що по вул. Празькій, 3 у м. Києві працюють ігрові автомати. Інформацію про вказану подію було зареєстровано в ІТС «ІПНП» та журналі ЄО Дніпровського УП від 23 жовтня 2021 року № 70222. Відповідно до електронного рапорту УПП у м. Києві ДПП Малого С.М. по прибуттю на місце виклику було обстежено прилеглу територію підозрілих осіб або гральних автоматів не виявлено. Поспілкувавшись із заявницею, з`ясувалось, що чітку адресу вона не знає та повідомляє, що вказане місце десь у дворі будинку. Матеріали ЄО було списано у справу від 10 листопада 2021 року № 31795.

30 жовтня 2021 року п 23.52 за скороченим номером екстреного виклику поліції « 102» до Дніпровського УП ГУНП у м. Києві надійшло повідомлення від ОСОБА_5 про те, що по вул. Празькій, 3 у м. Києві працюють незаконні пральні автомати, охорона яких заприскала її знайомого перцовим балончиком. Інформацію про вказану подію було зареєстровано в ІТС «ІПНП» та журналі СО Дніпровського УП від 30 жовтня 2021 року № 72118. Відповідно до електронного рапорту УПП у м. Києві ДПП Литвиненка Ю. А. прибувши за вказаною адресою було виявлено заявницю ОСОБА_5 , яка перебуває у стані алкогольного сп`яніння та повідомила, що йшла зі своїм чоловіком, який також в стані сп`яніння та побачили компанію невідомих їм людей, і вирішили запитати в них що вони тут роблять, на що один з молодиків забризкав очі її чоловікові та пішов у невідомому напрямку. Відібрано заяву та передано до Дніпровського УП для подальшого розбору. Інформація щодо незаконних ігрових автоматів не підтвердилася. Матеріали ЄО було списано у справу від 31 жовтня 2021 року № 32640.

10 грудня 2021 року о 03.22 за скороченим номером екстреного виклику поліції « 102» до Дніпровського УП ГУНП у м. Києві надійшло повідомлення від Носпинчука М.О. про те, що по вул. Івана Миколайчука, 7-А у м. Києві працюють гральні автомати. Поряд стоїть автомобіль охоронної фірми «Центуріон», н.з. НОМЕР_2 . Інформацію про вказану подію було зареєстровано в ІТС «ІПНП» та журналі ЄО Дніпровського УП від 10 грудня 2021 року № 80830. Відповідно електронного рапорту УПП у м. Києві ДПП Марчука А.В. по дорозі до на виклик зв`язалися із заявником, останній не зміг чітко пояснити, що він хоче від поліції, та повідомив що вживав сьогодні алкоголь. У подальшому прибувши за вказаною адресою, та обстеживши прилеглу територію, ні заявника ні автомобіля з охороною «Центуріон», про який також вказував заявник не виявлено. Із заявами та скаргами ніхто не звертався. Дана подія фіксувалася на камеру АА-00776. Матеріали ЄО було списано у справу від 11 грудня 2021 року № 36635.

17 грудня 2021 року о 12.15 за скороченим номером екстреного виклику поліції « 102» до Дніпровського УП ГУНП у м. Києві надійшло повідомлення від ОСОБА_6 про те, що по вул. Ентузіастів у м. Київ у готелі «СЛАВУТИЧ» знаходяться гральні автомати. Зі слів ОСОБА_7 його племінниця ОСОБА_7 постійно там грає. Більше подробиць заявник не повідомив. Інформацію про вказану подію було зареєстровано в ІТС «ІПНП» та журналі СО Дніпровського УП від 17 грудня 2021 року № 82275. Відповідно до електронного рапорту УПП у м. Києві ДПП Власюка О.П. встановлено, що прибувши за вказаною адресою зв`язались із заявником ОСОБА_6 , який повідомив що його племінниця постійно грає у гральні автомати та програє великі суми коштів. За якою точною адресою розташовані гральні автомати заявнику не відомо. Після обстеження прилеглої території гральних автоматів виявлено не було. За номером телефону НОМЕР_3 який надав заявник для інформації, на телефонний дзвінок ніхто не відповів. Матеріали СО було списано у справу від 18 грудня 2021 року № 36949.

14 січня 2022 року о 16.29 за скороченим номером екстреного виклику поліції « 102» до Дніпровського УП ГУНП у м. Києві надійшло повідомлення від ОСОБА_8 про те, що по АДРЕСА_1 у підвальному приміщенні знаходяться незаконні гральні автомати. Заявник просив прислати за вказаною адресою наряд поліції. Інформацію про вказану подію було зареєстровано та журналі ЄО Дніпровського УП від 14 січня 2022 року № 2705. Матеріали ЄО було списано у справу від 15 січня 2022 року № 1933. Відповідно до електронного рапорту УПП у м. Києві ДПП Капшученка Н. В. прибувши за вказаною адресою, заявника на місці виявлено не було. Заявник повідомив що за залізними дверима незаконні ігрові автомати, двері були зачинені, інформація не підтвердилась.

14 січня 2022 року о 18.40 за скороченим номером екстреного виклику поліції « 102» до Дніпровського УП ГУНП у м. Києві надійшло повідомлення від ОСОБА_8 про те, що по бульв. Перова, 26 у м. Києві біля магазину «Пивна локація» розташовані незаконні гральні автомати, де заявник був гравцем. Інформацію про вказану подію було зареєстровано в ІТС «ІПНП» та журналі ЄО Дніпровського УП від 14 січня 2022 року №2730. Відповідно до електронного рапорту УПП у м. Києві ДПП Ракитенко Т.Є. після прибуття на місце виклику, двері даної будівлі ніхто не відчинив, заявника на місці виклику не було. Із заявами та скаргами ніхто не звертався. Матеріали ЄО було списано у справу від 15 січня 2022 року №1213.

18 січня 2022 року о 21.56 за скороченим номером екстренного виклику поліції « 102» до Дніпровського УП ГУНП у м. Києві надійшло повідомлення від ОСОБА_8 про те, що за баром « 50 смаків найкращого» по бульв. Перова, 26 у м. Києві знаходиться вхід до закладу, де працюють незаконні гральні автомати. Інформацію про вказану подію було зареєстровано в ITC «ІПНП» та журналі ЄО Дніпровського УП від 18 січня 2022 року № 3495. Відповідно до електронного рапорту ОСОБА_9 , прибувши на місце виклику було обстежено прилеглу територію та виявлено приміщення, яке візуально схоже на те, що вказав заявник, який на телефонні дзвінки не відповідає. Двері до поміщення ніхто не відчинив. Зі скаргами та заявами до працівників поліції ніхто не звертався. Матеріали ЄО було списано у справу від 19 січня 2022 року № 1212.

30 січня 2022 року о 02.56 за скороченим номером екстреного виклику поліції « 102» до Дніпровського УП ГУНП у м. Києві надійшло повідомлення про те, що по вул. Празька, 3 у м. Києві на першому поверсі житлового будинку знаходиться зала з ігровими автоматами. Інформацію про вказану подію було зареєстровано в ІТС «ІПНП» та журналі ЄО Дніпровського УП 30 січня 2022 року № 5749. Відповідно до електронного рапорту УПП у м. Києві ДПП Данеки І.І., що зв`язавшись із заявницею по телефону остання повідомила, на першого поверсі житлового будинку розташована зала з ігровими автоматами. Наразі потрапити в середину не має можливості. Заявниця наразі знаходиться у себе вдома, адресу не повідомила, від написання заяви відмовилася. Матеріали ЄО було списано у справу від 31 січня 2022 року №3008.

01 лютого 2022 року о 01.58 за скороченим номером екстреного виклику поліції « 102» до Дніпровського УП ГУНП у м. Києві надійшло повідомлення від ОСОБА_10 про те, що по вул. Празька, 1 у м. Києві знаходиться зала законних гральних автоматів. Інформацію про вказану подію було реєстровано в ІТС «ІПНП» та журналі ЄО Дніпровського УП від 01 лютого 2022 року №6072. Відповідно до електронного рапорту УПП у м. Києві ДПП Дания В.О. за вказаним викликом на місце події було викликано СОГ-68 для подальшого розбору. Матеріали ЄО було списано у справу від 02 лютого 2022 року 2423.

17 лютого 2022 року о 10.18 за скороченим номером екстреного виклику поліції « 102» до Дніпровського УП ГУНП у м. Києві надійшло повідомлення від заявниці Любові Іванівни про те, що по бульв. Перова, 34/2 у м. Києві біля ломбарду «Скарбниця», розташовані ігрові автомати. Більше інформації не надала. Інформацію про вказану подію було зареєстровано в ІТС «ІПНП» та журналі ЄО Дніпровського УП від 17 лютого 2022 року № 9481. Відповідно до Електронного рапорту УПП у м. Києві ДПП Курінного Я.В. прибувши на місце виклику було виявлено нежитлове приміщення двері якого були зачинені, осіб які б заходили чи виходили з даного приміщення не виявлено. Матеріали СО було списано у справу від 18 лютого 2022 року № 3693.

14 квітня 2022 року о 10.40 за скороченим номером екстреного виклику поліції « 102» до Дніпровського УП ГУНП у м. Києві надійшло повідомлення про те, приміщенні працюють ігрові автомати. Заявник просить відреагувати. Інформацію про вказану подію було зареєстровано в ІТС «ПНП» та журналі СО Дніпровського УП від 19 квітня 2022 року № 18377. Відповідно до електронного рапорту УПП у м. Києві ДПП Трухіна І. В. прибувши за вказаною адресою, двері до приміщення не відчиняють. На фасаді перед входом встановлено дві камери відеоспостереження. Раніше здійснювався виїзд за вказаною адресою та в приміщенні було виявлено прилади схожі на ігрові автомати та направлялася СОГ Дніпровського УП для встановлення всіх обставин. На даний момент потрапити до приміщення неможливо. Матеріали ЄО було списано у справу від 05 травня 2022 року № 5783/

22 червня 2022 року о 22.26 за скороченим номером екстреного виклику поліції « 102» до Дніпровського УП ГУНП у м. Києві надійшло повідомлення від ОСОБА_8 про те, що по вул. Івана Микалайчука, 8 у м. Києві у приміщенні на базарі, відбувається незаконний гральний бізнес, заявник особисто його відвідував. Інформацію про вказану подію було зареєстровано в ІТС «ІПНП» та журналі ЄО Дніпровського УП від 22 червня 2022 року № 30444. Відповідно до електронного рапорту УПО у м. Києві Гірника М.М. зв`язок з заявником відсутній. Незаконних ігрових автоматів за вказаною адресою виявлено не було. Матеріали ЄО було списано у справу від 22 червня 2022 року № 9874.

Крім того, відповідно до листа слідчого ГСУ ДБР Максима Бойко від 11 листопада 2022 року вих № 28249-22/10-5-03-01-11875/22, який надійшов до управління головної інспекції ГУНП у м. Києві від 12 листопада 2022 року за вх. № 1000, встановлено, що у провадженні слідчих ГСУ Державного бюро розслідувань перебуває кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 23 квітня 2021 року за № 62021000000000315 за підозрою групи осіб у незаконній організації та функціонування гральних закладів з метою надання доступу до азартних ігор, бездіяльності працівників правоохоронного органу щодо незаконної діяльності з організації та проведення азартних ігор, надання неправомірної вигоди та отримання неправомірної вигоди працівниками Національної поліції України за невжиття передбачених законодавством заходів та приховування виявленої ними незаконної діяльності з організації або проведення азартних ігор, легалізації (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом в особливо великому розмірі, вчинених у складі злочинної організації, за ознаками кримінальних правопорушень передбачених частиною першою статті 203-2, частиною першою ст. 356-3, частиною третьою статті 369, частиною третьою статті 368, частиною третьою статті 209 та частинами першою, другою та третьою статті 255 КК України.

Досудовим розслідуванням у вказаному кримінальному провадженні встановлено, що на території України діє злочинна організація «Босс» основним видом злочинної діяльності якої є організація та діяльність закладів, які надають доступ до азартних ігор за допомогою мережі Інтернет. Так, відповідно до розробленого громадянами ОСОБА_11 та ОСОБА_12 злочинного плану період часу з 23 квітня 2021 року, у невстановленому досудовим розслідуванням місці, останні залучили до його реалізації близько 40 осіб. Одночасно з тим, встановлено, що ОСОБА_11 та ОСОБА_12 залучили до складу злочинної організації працівника правоохоронного органу, а саме: ОСОБА_1 з метою прикриття незаконної діяльності з організації та діяльності закладів, які надають доступ до азартних ігор.

Відповідно до розробленого плану організаторів злочинної організації ОСОБА_13 та ОСОБА_12 , керівники структурних підрозділів ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 збирали з кожного ігрового закладу незаконно отримані грошові кошти, які передавали працівникам правоохоронних органів, як неправомірну вигоду за невжиття останніми заходів з припинення, виявленої ними діяльності закладів, які надають доступ до азартних ігор. Також, ОСОБА_16 за вказівками керівників злочинної організації систематично передавав зібрані грошові кошти, як неправомірну вигоду працівникам правоохоронних органів учасникам злочинної організації ОСОБА_1 , як безпосередньо так і через залученого в якості посередника ОСОБА_17 .

30 жовтня 2022 року ОСОБА_1 було затримано у порядку статті 208 КПК України. 01 листопада 2022 року слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва підозрюваному ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення альтернативного розміру застави.

У висновку службового розслідування зазначено, що опитати ОСОБА_1 не виявилося можливим, оскільки відносно нього обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення альтернативного розміру застави та він утримується у Київському слідчому ізоляторі.

Встановлено, що ОСОБА_1 було ознайомлено під особистий підпис із листом ГУНП у м. Києві від 04 жовтня 2021 року №5768/125/01/36-2021 «Про недопущення порушень вимог антикорупційного законодавства» та «Про недопущення конфлікту інтересів у керівників структурних підрозділів, територіальних підрозділів ГУНП у м. Києві під час організації проведення перевірок за зверненнями громадян».

Згідно із службовою характеристикою, ОСОБА_1 за місцем служби на займаній посаді зарекомендував себе позитивно.

В ході службового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 перебуваючи на посаді заступника начальника управління поліції - начальника слідчого відділу Дніпровського УП ГУНП у м. Києві та виконуючи функціональні обов`язки, а також вимоги підпунктів 1, 8 та 12 пункту 4 розділу V «Положення про слідчі підрозділи Національної поліції», затвердженого наказом МВС України від 06 липня 2017 року № 570 здійснював керування діяльністю слідчого відділу Дніпровського УП ГУНП у м. Києві та був відповідальним за виконання покладених на відділ завдань, дотримання підпорядкованими слідчими вимог законодавства України, організовував та забезпечував постійний моніторинг стану оперативної обстановки на території Дніпровського району й реагування на її зміни, оперативно інформував начальника Дніпровського управління поліції про стан правопорядку та боротьби зі злочинністю, наявності проблем і пропозиції щодо їх розв`язання, розглядав заяви і повідомлення про злочини, що надходили до територіального (відокремленого) органу поліції, а також інші матеріали про злочини, виявлені поліцією, і забезпечував невідкладне, але не пізніше 24 годин після надходження, внесення слідчими відповідних відомостей до ЄРДР та повідомлення прокурора про початок досудового розслідування, при внесенні слідчими відомостей до ЄРДР, контролював правильність попередньої правової кваліфікації вчинених протиправних дій, а також об`єктивність та своєчасність внесення слідчими відомостей до ЄРДР про рух кримінальних проваджень, а також здійснював контроль за своєчасністю та повнотою внесення відомостей до ЄРДР слідчими, відповідністю даних про попередню правову кваліфікацію кримінальних правопорушень матеріалам кримінального провадження.

За результатами службового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 всупереч своїх функціональних обов`язків заступника начальника управління поліції - начальника слідчого відділу Дніпровського УП ГУНП у м. Києві та вимог підпунктів 1, 8 та 12 пункту 4 начальника слідчого відділу розділу «Положення про слідчі підрозділи Національної поліції», затвердженого наказом МВС України від 06 липня 2017 року № 570, не здійснював належного контролю за діяльністю ввіреного йому слідчого відділу. Вказані дії ОСОБА_1 призвели до того, що працівниками ГСУ ДБР відповідні відомості було внесено до ЄРДР від 23 квітня 2021 року №62021000000000315. Окрім цього, ОСОБА_1 всупереч абзацу 2, 3 та 6 пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09 листопада 2016 року №1179 та частини першої статті 37 Закону України «Про запобігання корупції» вступив у неділові стосунки із громадянином ОСОБА_16 та іншими особами, з метою отримання від них неправомірної вигоди.

Наказом ГУНП у м. Києві від 21 листопада 2022 року № 1236, до ОСОБА_1 - заступника начальника управління поліції - начальника слідчого відділу Дніпровського управління поліції ГУНП у м. Києві застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

У зазначеному наказі вказано, що дії ОСОБА_1 свідчать про грубе порушення службової дисципліни, яке сталося через ігнорування вимог законодавства під час виконання посадових обов`язків, що призвело до початку проведення досудового розслідування ГСУ ДБР, яким відповідні відомості внесено до ЄРДР за №62021000000000315 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 203-2, частиною першою статті 365-3, частиною третьою статті 369, частиною третьою статті 368 КК України та підриву авторитету Національної поліції. Причинами та умовами вказаної події стали порушення заступником начальника управління поліції начальником слідчого відділу Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві майором поліції ОСОБА_1 службової дисципліни. Так, у діях вказаного поліцейського вбачаються грубі порушення вимог абзаців другого, третього та шостого пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09 листопада 2016 року № 1179, підпунктів 1, 8 та 12 пункту 4 розділу V Положення про слідчі підрозділи Національної поліції, затвердженого наказом МВС України від 06 липня 2017 року № 570, пунктів 2 та 6 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 2, 5 та 6 частини третьої статті 1 та Національної поліції України Дисциплінарного статуту Присяги поліцейського, які виразились у формі неділових стосунків із громадянином ОСОБА_16 та іншими особами, неналежному виконанні службових

На підставі наказу відповідача від 21 листопада 2022 року № 1236, наказом ГУНП у м. Києві від 02 грудня 2022 року № 1881 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції з посади заступника начальника управління поліції - начальника слідчого відділу Дніпровського управління поліції у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до частини першої статті 77 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Не погодившись з правомірністю наказів ГУНП у м. Києві від 21 листопада 2022 року № 1236, від 02 грудня 2022 року № 1881 о/с, ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2023 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ ГУНП у м. Києві від 21 листопада 2022 року № 1236 в частині застосування дисциплінарного стягнення до заступника начальника управління поліції - начальника слідчого відділу Дніпровського управління поліції Головного управління в м. Києві майора поліції ОСОБА_1 у вигляді звільнення зі служби в поліції. Визнано протиправним та скасовано наказ по особовому складу від 02 грудня 2022 року № 1881 о/с про звільнення зі служби в поліції заступника начальника управління поліції - начальника слідчого відділу Дніпровського управління поліції Головного управління в м. Києві майора поліції ОСОБА_1 . Поновлено ОСОБА_1 майора поліції на службі в поліції на посаді заступника начальника управління поліції - начальника слідчого відділу Дніпровського управління поліції Головного управління в м. Києві з 03 грудня 2022 року. Зобов`язано ГУНП у м. Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток (грошове забезпечення) за весь час вимушеного прогулу з 03 грудня 2022 року по день ухвалення даного рішення, з урахуванням положень пункту 9 розділу І та пунктів 6, 7 розділу ІІІ Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 06 квітня 2016 року № 260.

Ухвалюючи таке рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що висновок службового розслідування заснований на повідомлені позивача про підозру та отриманих матеріалах досудового розслідування у кримінальному провадженні (ухвалах слідчих суддів). Будь-яких інших фактичних обставин при проведенні службового розслідування відповідачем не перевірено та не доведено. Інформація зазначена у висновку за фактом повідомлення про підозру позивачу, яка стала підставою для прийняття відповідачем оскаржуваних наказів, обґрунтовує скоєння позивачем кримінального правопорушення, натомість матеріали справи не містять доказів про наявність обвинувального вироку відносно позивача. Посилання у висновку службового розслідування на нездійснення позивачем контролю за діяльністю ввіреного підрозділу суд апеляційної інстанції оцінив критично, звернувши увагу на те, що згідно з поясненнями сторін, кожна заява щодо незаконної роботи гральних апаратів, яка надходила на « 102», була опрацьована патрульними та слідчими, однак наведена в цих заявах інформація не знайшла свого підтвердження. Крім того, слідчі здійснюють свою діяльність самостійно, а отже позивач не міг впливати на будь-які їхні процесуальні рішення. Таким чином, суди дійшли висновку, що в ході службового розслідування не встановлено обставин, які б свідчили, що позивач дійсно допустив протиправне діяння (дію чи бездіяльність), яке містило б ознаки дисциплінарного проступку. Також вказали, що матеріалах справи відсутні докази на підтвердження обставин, покладених в основу висновку службового розслідування. З огляду на вказане суди попередніх інстанцій констатували, що службове розслідування проведено поверхнево, без з`ясування й перевірки фактичних обставин події та ґрунтується на припущеннях про можливе вчинення позивачем кримінального правопорушення.

Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування

У касаційній скарзі ГУНП у м. Києві, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати згадані судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Касаційну скаргу подано з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Мотивуючи касаційну скаргу, скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій при вирішенні спірних правовідносин неправильно застосували норми матеріального права, оскільки не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 10 червня 2021 року у справі №420/241/20 та від 03 квітня 2024 року у справі №420/9503/22. У зазначених постановах Верховний Суд указав, що сам факт пред`явлення підозри поліцейському, його можливе притягнення до кримінальної відповідальності, зокрема, за злочинну схему з організації та функціонування закладів для надання доступу до азартних ігор, отримання працівниками Національної поліції України неправомірної вигоди за невжиття передбачених законодавством заходів та приховування виявленої ними незаконної діяльності з організації та проведення азартних ігор, легалізації (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом в особливо великому розмірі, вчинених у складі злочинної організації призводить до підриву авторитету та довіри громадян до поліції. А те, що підозрюваним у цьому кримінальному провадженні є позивач, свідчить про порушення ним Правил етичної поведінки поліцейських, Дисциплінарного статуту та вимог Закону України «Про Національну поліцію».

Також скаржник стверджує, що суди попередніх інстанцій безпідставно застосували при прийнятті оскаржуваних рішень висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 09 жовтня 2019 року у справі № 812/1706/15, від 28 листопада 2019 року у справі № 802/1969/17-a, від 30 вересня 2021 року у справі № 814/334/17, від 30 липня 2020 року у справі № 802/1767/17-a, від 08 травня 2019 року у справі № 807/196/17 про те: «що з`ясування обставин, які слугували приводом для службового розслідування (реєстрація кримінального провадження за ознакам скоєння кримінального правопорушення), не може обмежуватися лише проміжними офіційними результатами досудового розслідування (письмовому повідомленні про підозру)», та висловлені у постановах від 17 листопада 2022 року у справі № 480/9492/20 та від 28 лютого 2020 року у справі № 818/1274/17 про те: «що правозастосовчій практиці існує правова позиція, яка вказує на неможливість притягнення працівника поліції до дисциплінарне відповідальності лише на підставі інформації, яка є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні, та про необхідність встановлення складу дисциплінарного проступку, який є відмінним від складу кримінального правопорушення».

Позиція інших учасників справи

Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02 липня 2024 року (судді: Загороднюк А.Г., Губської О.А., Єресько Л.О.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ГУПН у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ГУНП у м. Києві про визнання протиправними та скасування наказів та поновлення на службі.

Цією ж ухвалою витребувано з Київського окружного адміністративного суду матеріали адміністративної справи №320/1077/23.

Ухвалою Верховного Суду від 10 жовтня 2024 року (суддя: Загороднюк А.Г.) зупинено виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2023 року у справі №320/1077/23 в частині зобов`язання ГУНП у м. Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток (грошове забезпечення) за весь час вимушеного прогулу з 03 грудня 2022 року по день ухвалення даного рішення, з урахуванням положень пункту 9 розділу І та пунктів 6, 7 розділу ІІІ Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 06 квітня 2016 року №260 до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Ухвалою Верховного Суду від 06 лютого 2025 року (суддя: Загороднюк А.Г.) повторно витребувано з Київського окружного адміністративного суду справу №320/1077/23.

На адресу Верховного Суду надійшли матеріали справи №320/1077/23.

Розпорядженням від 22 вересня 2025 року № 1155/0/78-25 заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду, у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Губської О.А., проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу справ між суддями визначено склад колегії суддів: Загороднюк А.Г. (головуючий суддя), Єресько Л.О., Соколов В.М.

Ухвалою Верховного Суду (суддя: Загороднюк А.Г.) від 30 березня 2026 року призначено справу до розгляду.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов`язки регулюється Законом України «Про Національну поліцію» та Дисциплінарним статутом.

Визначення службової дисципліни міститься у статті 1 Дисциплінарного статуту та означає дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

За змістом частини другої статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

Частиною першою статті 11 Дисциплінарного статуту передбачено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

При цьому дисциплінарним проступком, у розумінні статті 12 Дисциплінарного статуту, визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Нормами частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту передбачено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

В силу частин другої, третьої та десятої статті 14 Дисциплінарного статуту визначено, що службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Так, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року № 893 зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2018 року за № 1355/32807, затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України (далі - Порядок № 893).

Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Порядку № 893 підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Пунктом 2 розділу IV Порядку № 893 встановлено, що поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, під час його проведення має право: надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають стосунок до справи; ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, Законами України «Про захист персональних даних», «Про державну таємницю» та іншими законами; подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; брати участь у розгляді справи на відкритому засіданні дисциплінарної комісії; користуватися правничою допомогою, послугами представника.

За приписами пункту 5 розділу VІ Порядку № 893 поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має інші права, визначені статтею 18 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Так, статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено основні обов`язки поліцейського, а саме: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

За правилами встановленими статтею 19 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону у разі вчинення протиправних діянь. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема, у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд нагадує, що згідно з положеннями статті 341 КАС України як суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Спірним у цій справі є питання правомірності наказів від 21 листопада 2022 року № 1236 та від 02 грудня 2022 року № 1881 о/с, якими позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та звільнено зі служби в органах поліції у зв`язку із застосуванням дисциплінарного стягнення.

Суд першої та апеляційної інстанцій вважали протиправними зазначені накази, виходячи з недоведеності факту вчинення позивачем дисциплінарних проступків, що стали підставою для їх прийняття. Суди зазначили, що висновок службового розслідування ґрунтується виключно на факті повідомлення позивача про підозру та матеріалах досудового розслідування у кримінальному провадженні. Посилання на нездійснення позивачем належного контролю за діяльністю підпорядкованого підрозділу апеляційний суд відхилив, вказавши, що згідно з поясненнями сторін, кожна заява щодо незаконної роботи гральних апаратів, яка надходила на номер « 102», була опрацьована патрульними та слідчими, натомість викладена в них інформація свого підтвердження не знайшла. До того ж, слідчі здійснюють свою діяльність самостійно, а отже позивач не міг впливати на прийняття ними рішень.

Відповідач не погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанції, наполягаючи, що висновок службового розслідування містить повне, всебічне та об`єктивне дослідження обставин скоєння позивачем дисциплінарних проступків та обставин, що їм передували. Вказує, що наявність чи відсутність вини позивача в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, не виключає встановлених в ході службового розслідування порушень ним службової дисципліни.

Касаційне провадження у справі відкрито на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, з огляду на доводи скаржника про те, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 10 червня 2021 року у справі №420/241/20 та від 03 квітня 2024 року у справі №420/9503/22, а також безпідставне врахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 812/1706/15, від 28 листопада 2019 року у справі № 802/1969/17-a, від 30 вересня 2021 року у справі № 814/334/17, від 30 липня 2020 року у справі № 802/1767/17-a, від 08 травня 2019 року у справі № 807/196/17, від 17 листопада 2022 року у справі № 480/9492/20 та від 28 лютого 2020 року у справі № 818/1274/17.

Оцінюючи у межах доводів касаційної скарги правомірність висновків судів попередніх інстанції щодо незаконності притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та звільнення його зі служби в органах поліції у зв`язку з застосуванням дисциплінарного стягнення, Верховний Суд зазначає таке.

З аналізу норм законодавства, яке регулює особливості проходження служби в поліції слідує, що однією з підстав для звільнення зі служби в поліції є реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту. Іншою підставою звільнення є набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення.

Верховний Суд неодноразово у своїх постановах зазначав, що притягнення до відповідальності за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення (пункт 10 частини першої статті 77 Закону № 580-VІІІ), є окремими підставами для звільнення зі служби в поліції та припинення служби в поліції, не пов`язаними із притягненням особи до дисциплінарної відповідальності (пункт 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VІІІ).

Акцентуючи увагу на тому, що Закон №580-VІІІ виокремлює зазначені підстави для звільнення зі служби в поліції, Верховний Суд у справі № 804/4096/17 (постанова від 02 жовтня 2019 року) мав на меті звернути увагу, що вчинення поліцейським діяння, за яке передбачено одночасно різні види юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарну, кримінальну та/або адміністративну, не у всіх випадках ставить їх у залежність одне від одного.

Отже, такі підстави для звільнення зі службі в поліції, як притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, не слід ототожнювати із підставами для притягненням до дисциплінарної відповідальності.

Такої правової позиції дотримувався Верховний Суд і у подальшій правозастосовній практиці у подібних правовідносинах, зокрема у постановах від 07 лютого 2020 року у справі №260/1118/18, від 26 листопада 2020 року у справі № 580/1415/19, від 14 грудня 2020 року у справі № 480/1552/19, від 22 лютого 2023 року у справі № 200/11036/20-а, від 14 березня 2023 року у справі №320/1206/21, від 03 квітня 2024 року у справі № 420/9503/22, від 15 серпня 2024 року у справі №420/5700/23, та багатьох інших.

У цій справі Верховний Суд також враховує, що види дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватися до поліцейських, визначені у статті 13 Дисциплінарного статуту. Підставою для застосування цих стягнень є вчинення дисциплінарних проступків (дій, що порушують службову дисципліну), а саме невиконання чи неналежне виконання службової дисципліни. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі.

Адміністративний суд у силу вимог статті 2 КАС України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо.

Правова оцінка судами правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинна полягати насамперед в тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією України та законами України, чи дійсно у діях особи є ознаки дисциплінарного проступку та установлені законом підстави для застосування до неї дисциплінарного стягнення.

Слід ураховувати, що звільнення у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби не пов`язано з кримінально-правовою кваліфікацією тих самих діянь, які, водночас, стали підставою для службового розслідування та кримінального провадження.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 06 жовтня 1982 року у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 07 жовтня 1987 року у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85). Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява №34964/97). Відтак зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

Тож вирішення питання про правомірність притягнення працівника органів поліції до дисциплінарної відповідальності, передбачає необхідність з`ясовувати склад дисциплінарного проступку в його діях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію, ці ж самі дії особи отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи.

Такий підхід до вирішення питання про правомірність притягнення осіб до дисциплінарної відповідальності застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17, а також Верховним Судом, зокрема, у постановах від 03 квітня 2019 року у справі № 816/1218/16, від 22 січня 2020 року у справі № 160/1750/19, від 07 лютого 2020 року у справі № 260/1118/18, від 28 лютого 2020 року у справі № 825/1398/17, від 06 березня 2020 року у справі № 804/1758/18 та від 20 жовтня 2020 року у справі № 340/1502/19, а також від 22 лютого 2023 року у справі № 200/11036/20-а, від 14 березня 2023 року у справі № 320/1206/21, тощо

В контексті особливостей спірних правовідносин слід також зазначити, що відсутність вироку суду про визнання особи винним в інкримінованому кримінальному правопорушенні не є підставою для скасування наказів, якими така особа звільняється зі служби у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення, адже особа звільняється не за вчинення злочину, а за порушення службової дисципліни.

Законодавець розрізняє окремі види юридичної відповідальності поліцейського за вчинення протиправних діянь, зокрема, у розрізі кримінально-правого та дисциплінарно-правового аспектів.

Кримінальна відповідальність поліцейського настає у випадках вчинення ним кримінального правопорушення, а порядок застосування такого виду юридичної відповідальності визначено Кримінальним процесуальним кодексом України.

Натомість, як визначено частиною другою статті 19 Закону № 580-VIII, підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується Законом.

Дисциплінарна та кримінальна відповідальність поліцейського є окремими видами юридичної відповідальності, порядок та підстави притягнення поліцейських до конкретного виду юридичної відповідальності здійснюється за окремими процедурами, урегульованими різними нормативно-правовими актами.

Верховний Суд зазначає, що реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби за порушення службової дисципліни є окремою підставою для звільнення, яка не пов`язана із порушенням кримінальної справи та набрання чинності вироком суду. А наявність кримінального провадження, відкритого стосовно особи, яка проходить службу в поліції, не виключає можливості застосування стосовно цієї особи наслідків, передбачених пунктом 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII у разі встановлення під час службового розслідування невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни.

Подібний за змістом правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 29 жовтня 2018 року у справі № 826/17433/16, від 22 листопада 2019 року у справі № 826/6107/18, від 25 червня 2020 року у справі № 2240/2329/18, від 30 серпня 2022 року у справі 120/8381/20-а, від 22 лютого 2023 року у справі № 200/11036/20-а, від 14 березня 2023 року у справі № 320/1206/21, від 11 липня 2023 року у справі №1.380.2019.002223 від 03 серпня 2023 року у справі №160/7157/19, а також від 31 серпня 2023 року у справі №160/3330/19, від 19 липня 2024 року у справі №480/7443/22, тощо.

Поряд з цим, Верховний Суд у постанові від 17 листопада 2022 року у справі №480/9492/20 звертав увагу, що в правозастосовчій практиці існує правова позиція, яка вказує на неможливість притягнення працівника поліції до дисциплінарної відповідальності лише на підставі інформації, яка є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні, та про необхідність встановлення складу дисциплінарного проступку, який є відмінним від складу кримінального правопорушення (вказані висновки були висловлені Верховним Судом, зокрема, в постанові від 28 лютого 2020 року у справі № 818/1274/17).

В аспекті характеру спірних правовідносин Верховний Суд у справі №480/9492/20 також зауважував, що з`ясування обставин, які слугували приводом для службового розслідування (реєстрація кримінального провадження за ознаками скоєння кримінального правопорушення), не може обмежуватися лише проміжними офіційними результатами досудового розслідування (письмовому повідомленні про підозру).

Аналогічного правового висновку Верховний Суд дійшов у постановах від 08 травня 2019 року у справі №807/196/17, від 09 жовтня 2019 року у справі №812/1706/15, від 28 листопада 2019 року у справі №802/1969/17-а, від 30 липня 2020 року у справі №802/1767/17-а, від 30 вересня 2021 року у справі №814/334/17, тощо.

Варто зазначити, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки. Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожного працівника поліції, зокрема, дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.

З тексту Присяги поліцейського, неухильне дотримання якої визначено законом, висновується, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.

Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

Присяга поліцейського передбачає зобов`язання виконувати обов`язки сумлінно.

Тобто, порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов`язків поліцейським. Про несумлінність дій (бездіяльності) поліцейського свідчить невиконання обов`язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.

Невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для дисциплінарної відповідальності.

Обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб`єкта його накладення, який, приймаючи рішення про обрання конкретного виду дисциплінарного стягнення, повинен врахувати, зокрема, тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, попередню поведінку особи, її ставлення до виконання посадових обов`язків тощо. Одночасно з цим, застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в Національній поліції України є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.

Стосовно правової оцінки правильності й обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, то вона повинна фокусуватися, насамперед, на такому:

- чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України;

- чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного порушення;

- чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення;

- чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим діянням.

В аспекті спірних правовідносин необхідно зазначити, що вирішення питання про правомірність притягнення працівника органів поліції до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з`ясовувати склад саме дисциплінарного проступку в його діях.

Як убачається з установлених судами у цій справі обставин, підставою для застосування до позивача дисциплінарного стягнення стало скоєння ним дисциплінарних проступків, які виявились:

- у неналежному виконанні службових обов`язків, що виразилося у невиконанні функціональних обов`язків заступника начальника управління поліції - начальника слідчого відділу Дніпровського УП ГУНП у м. Києві, а також вимог підпунктів 1, 8 та 12 пункту 4 розділу V Положення про слідчі підрозділи Національної поліції, затвердженого наказом МВС України від 06 липня 2017 року № 570, зокрема в частині здійснення належного контролю за діяльністю ввіреного йому слідчого відділу;

- у порушенні службової дисципліни, що полягало у недотриманні абзаців другого, третього та шостого пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 9 листопада 2016 року № 1179, а також частини першої статті 37 Закону України «Про запобігання корупції», у зв`язку із вступом у неділові стосунки з громадянином ОСОБА_16 та іншими особами з метою отримання від них неправомірної вигоди.

Зазначені дії відповідач оцінив як такі, що компрометують авторитет поліції, підривають довіру громадян до Національної поліції України та є несумісними з подальшим проходженням служби.

Визнаючи недоведеним факт вчинення позивачем наведених дисциплінарних проступків, суди попередніх інстанцій виходили з того, що висновок службового розслідування ґрунтується на повідомленні про підозру та матеріалах досудового розслідування у кримінальному провадженні, тоді як інших самостійно встановлених і перевірених фактичних обставин відповідачем не наведено та не доведено.

Як видно зі змісту оскаржуваних судових рішень, фактично суди зосередилися на відсутності доказів, які підтверджували б обставини, зазначені в повідомленні про підозру та надавали б підстави для висновку про наявність у діях позивача кримінального правопорушення, відомості про яке стали підставою для проведення службового розслідування.

Разом з цим суди першої та апеляційної інстанції не надали оцінки по суті дисциплінарних проступків позивача у світлі їх кваліфікації дисциплінарною комісією, з урахуванням виконання службових обов`язків, дотримання службової дисципліни та правил етичної поведінки.

Так, констатуючи недоведення відповідачем вчинення позивачем дисциплінарних проступків, суди першої та апеляційної інстанцій не встановили, які саме дії, вчинені позивачем, кваліфіковано відповідачем як такі, що принижують авторитет Національної поліції та унеможливлюють подальше виконання ним обов`язків.

Між тим сутність дисциплінарного проступку полягає у порушенні службової дисципліни, невиконанні або неналежному виконанні службових обов`язків. Відповідні висновки мають ґрунтуватися на встановленні конкретних фактичних даних, які свідчать про наявність у діях особи ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ними і діями (бездіяльністю) порушника дисципліни.

Під вчинками, що підривають авторитет працівника Національної поліції, розуміються протиправні, винні діяння, які здійснені посадовою особою, у зв`язку з виконанням службових обов`язків або не пов`язані з їх виконанням, але за своїм характером здатні принизити в очах громадськості гідність та авторитет працівника, що мають бути доведені у визначеному порядку.

Самого лише посилання на загальні вимоги Дисциплінарного статуту, Присяги працівника поліції та Правил етичної поведінки поліцейських недостатньо для належного обґрунтування рішення про застосування такого найсуворішого виду дисциплінарного стягнення як звільнення зі служби. Необхідно конкретизувати кваліфікацію установленого порушення поліцейським вказаних вимог шляхом чіткого визначення у чому саме полягає таке порушення.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 17 листопада 2022 року у справі № 480/9492/20.

У справі, що розглядається, суди, не погодившись із висновками службового розслідування щодо наявності в діях позивача ознак дисциплінарних проступків, не встановили, чи містить висновок службового розслідування обґрунтовані відомості щодо наявності причинного зв`язку між неправомірними діяннями позивача та їх наслідками, зокрема, чи наявний в діях позивача склад дисциплінарних проступків, їх наслідки (їх тяжкість), що настали у зв`язку з цим.

Крім того, суди не проаналізували вимоги законодавства та посадові обов`язки, які було порушено позивачем; наявність вини позивача та ступень її тяжкості, обставини, що пом`якшують чи обтяжують ступінь відповідальності.

Відхиляючи посилання у висновку службового розслідування на незабезпечення позивачем належного контролю за діяльністю ввіреного йому слідчого відділу; суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що відповідно до висновку службового розслідування, зауваження до позивача стосувалися не факту формального реагування на заяви щодо незаконної роботи гральних апаратів, які надходили на « 102», а неналежного виконання ним управлінських та контрольних функцій як начальника слідчого відділу територіального (відокремленого) підрозділу Національної поліції України в розрізі здійснення керування діяльністю слідчого відділу Дніпровського УП ГУНП у м. Києві та контролю за виконання покладених на відділ завдань, дотримання підпорядкованими слідчими вимог законодавства України, організації та забезпечення постійного моніторингу стану оперативної обстановки на території Дніпровського району й реагування на її зміни, оперативного інформування начальника Дніпровського управління поліції про стан правопорядку та боротьби зі злочинністю, наявності проблем і пропозиції щодо їх розв`язання, розгляду заяв і повідомлень про злочини, що надходили до територіального (відокремленого) органу поліції, а також інші матеріали про злочини, виявлені поліцією, і забезпечення невідкладного, але не пізніше 24 годин після надходження, внесення слідчими відповідних відомостей до ЄРДР та повідомлення прокурора про початок досудового розслідування, при внесенні слідчими відомостей до ЄРДР, здійснення контролю за правильністю попередньої правової кваліфікації вчинених протиправних дій, а також об`єктивності та своєчасності внесення слідчими відомостей до ЄРДР про рух кримінальних проваджень, а також здійснення контролю за своєчасністю та повнотою внесення відомостей до ЄРДР слідчими, відповідністю даних про попередню правову кваліфікацію кримінальних правопорушень матеріалам кримінального провадження.

Суди першої та апеляційної інстанції послалися на правові висновки Верховного Суду у постановах від 09 жовтня 2019 року у справі № 812/1706/15, від 28 листопада 2019 року у справі № 802/1969/17-a, від 30 вересня 2021 року у справі № 814/334/17, від 30 липня 2020 року у справі № 802/1767/17-a, від 08 травня 2019 року у справі № 807/196/17, від 17 листопада 2022 року у справі № 480/9492/20 та від 28 лютого 2020 року у справі № 818/1274/17, проте застосували їх формально, відірвано від змісту та правових позицій, сформульованих Верховним Судом у наведених справах.

Суди також не врахували, що адміністративний суд під час розгляду справи повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи на предмет наявності в ній ознак дисциплінарного проступку і дійти власних висновків щодо її правомірності із застосуванням релевантних норм матеріального права. При цьому відповідно до положень процесуального закону суди наділені повноваженнями досліджувати докази, а також витребувати нові докази, необхідні для повного та всебічного з`ясування обставин справи.

У цьому контексті Верховний Суд зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції не з`ясували обставини, що мають значення для справи, що дає підстави для висновку про недотримання судом принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи під час дослідження зібраних у справі доказів, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Виходячи із змісту принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі в адміністративному судочинстві саме на суд покладається обов`язок визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування необхідних доказів.

Оскільки вказані обставини і фактичні дані залишилися поза межами дослідження суду апеляційної інстанції, то з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні) відсутня можливість перевірити правильність його висновків в цілому по суті спору.

З огляду на те, що правильне вирішення справи вимагає дослідження доказів і з`ясування обставин, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для нового розгляду у справі, що стосуються оскарження наказів ГУ НП у м. Києві від 21 листопада 2022 року № 1236 та від 02 грудня 2022 року № 1881 о/с.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

Згідно з частиною четвертою статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Таким чином, з урахуванням вимог частини другої статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій скасуванню із направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Як зазначалося, ухвалою Верховного Суду від 10 жовтня 2024 року зупинено виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2023 року у справі №320/1077/23 в частині зобов`язання ГУНП у м. Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток (грошове забезпечення) за весь час вимушеного прогулу з 03 грудня 2022 року по день ухвалення даного рішення, з урахуванням положень пункту 9 розділу І та пунктів 6, 7 розділу ІІІ Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 06 квітня 2016 року №260 до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Відповідно до частини третьої статті 375 КАС України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

У зв`язку з тим, що за результатами касаційного розгляду вирішено скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, відсутні підстави для поновлення виконання оскаржуваних рішень відповідно до частини третьої статті 375 КАС України.

Судові витрати

З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359, 375 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції у м. Києві задовольнити частково.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року скасувати, а справу № 320/1077/23 направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач судді А.Г. Загороднюк Л.О. Єресько В.М. Соколов