Постанова від 30 березня 2026 р. у справі №520/31230/25 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2026 року

м. Київ

справа № 520/31230/25

адміністративне провадження № К/990/10287/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І. В.,

суддів Загороднюка А. Г., Соколова В. М.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2025 року, постановлену суддею Ніколаєвою О. В., та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2026 року, ухвалену колегією суддів у складі Макаренко Я. М., Перцової Т. С., Жигилія С. П., у справі № 520/31230/25 за позовом ОСОБА_1 до заступника Височанського селищного голови Тройна Олега Володимировича про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила:

- визнати дії заступника Височанського селищного голови О. Тройна щодо розповсюдження недостовірної інформації про її відмову від отримання продуктів харчування, які їй повинна була передати за нормами постанови КМУ № 328/22 Височанська селищна рада неправомірними - такими, що порушили її право, гарантоване частиною четвертою статті 32 Конституції України; визнати дії заступника Височанського селищного голови О. Тройна щодо розповсюдження недостовірної інформації про відмову її чоловіка - ОСОБА_2 від отримання продуктів харчування, які йому повинна була передати за нормами постанови КМУ № 328/22 Височанська селищна рада неправомірними - такими, що порушили його право, гарантоване частиною четвертою статті 32 Конституції України;

- зобов`язати заступника Височанського селищного голови О. Тройна спростувати розповсюджену за його участі недостовірну інформацію про її відмову від отримання продуктів харчування, які повинна була передати за нормами постанови КМУ № 328/22 Височанська селищна рада, там, де вона була розповсюджена, з посиланням на Відомість на видачу гуманітарної допомоги мешканцям смт Високий за ініціативи Президента України від 28 квітня 2022 року;

- зобов`язати заступника Височанського селищного голови О. Тройна спростувати розповсюджену за його участі недостовірну інформацію про відмову її чоловіка - ОСОБА_2 від отримання продуктів харчування, які йому повинна була передати за нормами постанови КМУ № 328/22 Височанська селищна рада, там де вона була розповсюджена, з посиланням на Відомість на видачу гуманітарної допомоги мешканцям смт Високий за ініціативи Президента України від 28 квітня 2022 року;

- зобов`язати заступника Височанського селищного голови О. Тройна вирішити питання про вилучення з установ та організацій Відомість на видачу гуманітарної допомоги мешканцям смт Високий за ініціативи Президента України від 28 квітня 2022 року, яка має недостовірну інформацію відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та була надана в ці організації О. Тройном або іншою особою, якій О. Тройно передавав цю Відомість на розповсюдження, як свідчення того, що вона та її чоловік відмовились отримувати продукти харчування, які їм повинна була передати Височанська селищна рада на підставі постанови КМУ № 328 від 20 березня 2022 року.

Водночас у позовній заяві позивачем було заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору у зв`язку зі скрутним матеріальним становищем.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2025 року позовну заяву було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви, а саме, для надання документу про сплату судового збору.

При цьому, суд першої інстанції розрахував, що за подання позовної заяви у цій справі позивачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для звільнення позивача від сплати судового збору, оскільки 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік ОСОБА_1 , згідно з наданою копією довідки Головного управління ПФУ в Харківської області від 13 жовтня 2025 року № 2303, становить 1389,80 грн (27796,00 грн х 0,05), що є більшим за розмір судового збору за подання цього позову - 1211,20 грн.

На виконання вимог зазначеної ухвали про залишення позовної заяви без руху, позивач надіслала до Харківського окружного адміністративного суду пояснення, в яких зауважила, що пенсія не є доходом, а є щомісячною виплатою в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею пенсійного віку. Крім того, позивачем було надано копію відомостей з ДРФО - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 01 грудня 2025 року за період з січня 2024 року по грудень 2024 року, з якої вбачається, що інформація щодо джерел/сум виплачених доходів та утриманих податків в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків відносно неї відсутня. Також у своїх поясненнях позивач посилалася на рішення Конституційного суду України від 27 лютого 2018 року у справ №1-р/2018.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2025 року, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2026 року, позовну заяву повернуто позивачу.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у встановлений судом строк недоліки позовної заяви позивачем не усунуто, документ про сплату судового збору не надано, а тому наявні підстави для повернення позовної заяви відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Суди попередніх інстанцій зазначили про те, що підставою для відстрочення або розстрочення, зменшення чи звільнення від сплати судового збору є врахування майнового стану сторони. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 133 КАС України, статтею 8 Закону України "Про судовий збір" повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі. Водночас 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік ОСОБА_1 становить 1389,80 грн (27796,00 грн х 0,05), що є більшим за розмір судового збору за подання позову у цій справі.

При цьому, суди попередніх інстанцій зауважили, що Законом України "Про судовий збір" не передбачено звільнення всіх пенсіонерів від сплати судового збору при зверненні до суду, а статтею 129 Конституції України визначено, що однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Крім цього, суди попередніх інстанцій визнали безпідставним посилання позивача на Рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2018 року у справі № 1-6/2018, оскільки висновок Конституційного Суду України про те, що пенсія це не дохід, а один із видів соціальних виплат у розумінні статті 46 Конституції України, надано в аспекті податкового законодавства, зокрема положень абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального права, просить ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2026 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржниця зазначає про те, що пенсія не є доходом, а є щомісячною виплатою в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею пенсійного віку.

Також скаржниця зауважує, що суд першої інстанції невірно обчислив кількість заявлених нею позовних вимог - три заявлені позовні вимоги визнав однією позовною вимогою.

Крім того, скаржниця посилається на ухвалу Верховного Суду від 02 серпня 2019 року у справі № 761/12145/17, в якій зазначено, що довідка про доходи за попередній календарний рік, згідно з якою позивач не має доходів, є підставою для звільнення від сплати судового збору.

Верховний Суд ухвалою від 16 березня 2026 року відкрив касаційне провадження за указаною касаційною скаргою.

Відповідач відзив на касаційну скаргу не подав, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не позбавляє суд касаційної інстанції можливості переглянути оскаржувані судові рішення.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції, та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, виходить з такого.

Частиною третьою статті 161 КАС України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

У справі, що розглядається, підставою для повернення позовної заяви слугувало те, що позивач не виконала вимоги ухвали суду першої інстанції про залишення позовної заяви без руху, а саме, не надала документ про сплату судового збору.

Крім того, суди попередніх інстанцій врахували майновий стан позивача та керуючись статтею 133 КАС України та статтею 8 Закону України «Про судовий збір» дійшли висновку про відсутність підстав для звільнення її від сплати судового збору.

Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Згідно зі частиною другою статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Таким законом є Закон України «Про судовий збір». З його преамбули вбачається, що цей Закон визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

Частиною другою статті 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Отже, з аналізу вищевикладеного вбачається, що питання, зокрема, звільнення від сплати судового збору знаходиться у межах суддівського розсуду, який може бути реалізований за наявності певних обставин, які мають бути підтверджені належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами скрутного майнового стану сторони.

З огляду на викладене, звільнення від сплати судового збору є дискреційним правом, а не обов`язком суду, можливість реалізації якого пов`язується з майновим станом особи.

Водночас особа, яка заявляє клопотання про звільнення від сплати судового збору, згідно зі частиною першою статті 77 КАС України, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Суд враховує, що Закон України «Про судовий збір» не містить вичерпного й чіткого визначеного переліку документів, які можливо вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку Суд установлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.

Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2005 у справі "Княт проти Польщі" ("Kniat v. Poland"), заява №71731/01; пункти 63- 64 рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2005 у справі "Єдамскі та Єдамска проти Польщі" ("Jedamski and Jedamska v. Poland"), заява №73547/01).

Верховний Суд також звертає увагу на те, що сталим у правозастосовній практиці судів є підхід, відповідно до якого належним доказом для указаних цілей є довідки/відомості з реєстрів, що адмініструються Державною податковою службою України та Пенсійним фондом України (їхніми територіальними органами).

Так, у постанові Верховного Суду від 23 листопада 2023 року у справі №215/7312/20 зазначено, що вирішуючи питання про звільнення від сплати судового збору, суд ураховує майновий стан сторони, який є оціночним і залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Такими доказами можуть слугувати: довідка органу Пенсійного фонду України про розмір виплаченої пенсії за попередній календарний рік разом із довідкою органу доходів і зборів про відсутність інших доходів за попередній календарний рік.

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій, діючи в межах своїх дискреційних повноважень, врахували надану позивачем копію довідки Головного управління ПФУ в Харківської області від 13 жовтня 2025 року № 2303 та дійшли висновку про відсутність підстав для звільнення від сплати судового збору, оскільки 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік ОСОБА_1 становить 1389,80 грн (27796,00 грн х 0,05), що є більшим за розмір судового збору за подання позову у цій справі - 1211,20 грн.

При цьому, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність посилання скаржника на Рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2018 року у справі № 1-6/2018, оскільки висновок Конституційного Суду України про те, що пенсія - це не дохід, а один із видів соціальних виплат у розумінні статті 46 Конституції України, у справі № 1-6/2018 надано в аспекті податкового законодавства, зокрема положень абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України.

Верховний Суд зауважує, що передбачена чинним законодавством вимога щодо сплати судового збору при зверненні до суду є обов`язковою для усіх учасників справи. Тому реагування судом у процесуальний спосіб на недотримання позивачем цієї вимоги, за відсутності на те правових підстав, не може трактуватися як надмірний формалізм з боку суду.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для повернення позовної заяви відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Водночас колегія суддів звертає увагу, що відповідно до приписів статті 169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Щодо доводів скаржниці про те, що суди попередніх інстанцій невірно визначили кількість заявлених позовних вимог, то Верховний Суд зауважує, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою.

Також колегія суддів не бере до уваги посилання скаржниці на практику Верховного Суду щодо підстав звільнення від сплати судового збору, оскільки питання звільнення від його сплати вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням наданих доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 КАС України).

З огляду на результат касаційного розгляду справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2026 року у справі № 520/31230/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Дашутін

Судді А. Г. Загороднюк

В. М. Соколов