Постанова від 30 березня 2026 р. у справі №280/5706/25 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2026 року

м. Київ

справа №280/5706/25

адміністративне провадження № К/990/56072/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Кравчука В.М. та Шарапи В.М., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №280/5706/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області

про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 23 липня 2025 року (постановлену у складі судді Батрак І.В.) та

постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2025 року (ухвалену у складі колегії: головуючого судді Баранник Н.П., суддів Малиш Н.І. та Щербака А.А.),

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та обставин у справі

1. У липні 2025 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка, скаржниця) звернулася до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача стосовно знаходження позивачки - представниці дискримінованої групи громадян України, євреїв та не євреїв, асоційованих з ними, які виїхали на постійне місце проживання до Держави Ізраїль - у ситуації забороненої дискримінації порівняно з іншими пенсіонерами. Ця заборонена дискримінація полягає у застосуванні до позивачки не передбаченого законодавством порядку розрахунку пенсії із протиправним втручанням та безпідставним внесенням змін до її електронної пенсійної справи в режимі «макетної обробки», без використання стандартних алгоритмів розрахунку пенсії ІКІС ПФУ, у значно меншому фіксованому розмірі, без автоматичних перерахунків, осучаснення й індексації у розмірі, в порядку та у спосіб, не передбачених чинним законодавством на момент нарахування до виплати, зокрема у розрахунках у протоколах/розрахунках №923030806020 від 05 березня 2025 року, протоколів індивідуального перерахунку за період з 07 жовтня 2009 року по 30 листопада 2016 року та з 01 лютого 2020 року по 30 квітня 2025 року;

- зобов`язати відповідача вжити позитивні дії:

1) негайно усунути виявлену дискримінацію шляхом:

- скасування всіх змін, внесених відповідачем до електронної пенсійної справи позивачки в режимі «макетної обробки», як таких, що здійснені у спосіб, не передбачений чинним законодавством та відновлення попередніх значень;

- скасування результатів протиправних розрахунків пенсії, здійснених із порушенням вимог законодавства, зокрема протоколів/розрахунків №923030806020 від 05 березня 2025 року, протоколів індивідуального перерахунку за період з 07 жовтня 2009 року по 30 листопада 2016 року та з 01 лютого 2020 року по 30 квітня 2025 року;

2) застосувати до позивачки загальний, передбачений законом порядок поновлення, нарахування та розрахунку пенсії з використанням стандартних алгоритмів програмного забезпечення ІКІС ПФУ, без ручного або «макетного» втручання в електронну пенсійну справу;

3) включити позивачку до кола осіб, яким відповідач проводить індексацію, автоматичні масові перерахунки, доплати та надбавки до пенсії, відповідно до пенсійного законодавства в редакції, чинній на момент здійснення перерахунку пенсії для фактичної виплати;

4) розробити та впровадити заходи щодо недопущення подальшої дискримінації громадян України, які виїхали на постійне проживання за кордон, зокрема позивачки, у тому числі шляхом аналізу внутрішніх практик, співпраці з профільними громадськими організаціями, проведення просвітницької роботи серед працівників територіальних органів Пенсійного фонду України;

5) зобов`язати відповідача в подальшому утримуватися від ручного втручання у справу позивачки та забезпечити здійснення всіх розрахунків на виконання цього рішення виключно в автоматичному режимі, передбаченому комп`ютерною системою ведення пенсійних справ, як це відбувається щодо інших пенсіонерів;

6) нарахувати та виплатити позивачці компенсацію за майнову шкоду в сумі 623450,00 грн;

7) здійснити перерахунок поточної пенсії позивачки та недоотриманої пенсії позивачки починаючи з 07 жовтня 2009 року відповідно до статей 27, 28 та частин другої, третьої статті 42, пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році» від 01 квітня 2020 року №251 та постанови Кабінету Міністрів України «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» від 20 лютого 2019 року №124, саме: в чинній редакції на момент виконання судового рішення та здійснити виплату нарахованої пенсії за винятком виплаченої суми компенсації за майнову шкоду та виплачених відповідачем сум пенсій за вказаний період, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів;

8) нарахувати та виплатити позивачці компенсацію за моральну шкоду в сумі 250000,00 грн;

9) здійснити виплату на визначений позивачем банківський рахунок.

2. Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 08 липня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху на підставі статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у зв`язку з несплатою судового збору у розмірі 8720,64 грн, та встановлено десятиденний термін з моменту отримання копії ухвали для усунення вказаного недоліку.

3. 18 липня 2025 року представник позивача звернувся до суду з уточненою заявою та доказами сплати судового збору у розмірі 968,96 грн.

4. На переконання представника позивача, усі позовні вимоги, зазначені судом в ухвалі від 08 липня 2025 року, є підпорядкованими основній вимозі, а саме щодо визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, що призвела до її дискримінації як громадянки України, яка виїхала на постійне місце проживання до Держави Ізраїль. Усі ці вимоги взаємопов`язані та похідні від основної, тому кожну з них слід розглядати як логічне продовження першої. Це свідчить про наявність однієї немайнової позовної вимоги з похідними положеннями, а не кількох самостійних.

5. Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 23 липня 2025 року, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2025 року, позовну заяву повернуто особі, яка її подала, на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України.

6. Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачка не усунула недоліки позовної заяви, оскільки не надала доказів про сплату судового збору.

7. Суд відхилив аргумент представника позивачки про те, що позов містить лише одну основну вимогу немайнового характеру (про визнання бездіяльності дискримінаційною), а всі інші є лише похідними від неї. На думку суду, задоволення першої вимоги не зумовлює автоматично задоволення інших, оскільки вони стосуються різних норм права та мають самостійний характер правового регулювання.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

8. Не погодившись з рішеннями судів першої і апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Меламед Вадим Борисович, звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду.

9. На обґрунтування касаційної скарги скаржниця зазначає, що судами першої і апеляційної інстанцій ухвалено оскаржувані судові рішення з неправильним застосуванням положень частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року №3674-VI (далі - Закон №3674-VI) та порушенням статей 2, 5, 242 КАС України, та без врахування висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 14 березня 2017 року у справі №21-3944а16, а також висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16 квітня 2018 року у справі №826/10288/17, від 09 вересня 2020 року у справі №540/2321/18, від 06 жовтня 2020 року у справі №826/11984/16.

10. Скаржниця вважає, що суди попередніх інстанцій неправильно визначили кількість немайнових позовних вимог, обмежившись лише арифметичним підрахунком пунктів у прохальній частині позову, замість з`ясування змісту порушеного права та предмета спору.

11. Усі заявлені вимоги випливають з єдиного публічно-правового правовідношення (щодо порядку нарахування та виплати пенсії) та зумовлені однією фактичною підставою - протиправною бездіяльністю відповідача. Визнання цієї бездіяльності протиправною є юридичною передумовою для всіх інших вимог (перерахунку, скасування протоколів, індексації, компенсації шкоди), які є похідними та не можуть існувати самостійно.

12. Повернення позову через нібито несплату судового збору в ситуації, коли розмір збору є спірним, є проявом надмірного формалізму та непропорційним обмеженням права на доступ до правосуддя. Суди фактично здійснили кваліфікацію правовідносин на стадії відкриття провадження, що, на думку скаржника, є неприпустимим.

13. Скаржник обґрунтовує свої доводи наступними висновками Верховного Суду:

- постанова Верховного Суду України від 14 березня 2017 року у справі №21-3944а16: вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту (як наслідків такої протиправності) вважається однією вимогою;

- постанова Верховного Суду від 06 жовтня 2020 року у справі № 826/11984/16: системний аналіз законодавства дає підстави для висновку, що вимога про визнання протиправним рішення є передумовою для зобов`язання вчинити дії, і такі вимоги становлять єдину позовну вимогу немайнового характеру;

-·постанова Верховного Суду від 16 квітня 2018 року у справі №826/10288/17 та постанова від 09 вересня 2020 року у справі №540/2321/18, у яких зазначено, аналіз частини першої статті 6 Закону України «Про судовий збір», частини другої статті 245 КАС України дає підстави для висновку, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою.

14. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить Верховний Суд скасувати ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 23 липня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2025 року, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи.

15. Касаційна скарга надійшла до Суду 31 грудня 2025 року.

16. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 31 грудня 2025 року для розгляду справи №280/5706/25 визначено колегію суддів у складі судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів: Кравчука В.М. та Шарапи В.М.

17. Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2026 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 23 липня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2025 року, витребувано адміністративну справу №280/5706/25 та запропоновано відповідачу надати відзив на касаційну скаргу.

18. 26 березня 2026 року на адресу Верховного Суду надійшла адміністративна справа №280/5706/25.

19. Ухвалою Верховного Суду від 30 березня 2026 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 31 березня 2026 року.

20. При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.

Позиція інших учасників справи

21. Відповідач з відзивом на касаційну скаргу ОСОБА_1 до Суду не звертався.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка висновків судів попередніх інстанцій та доводів касаційної скарги

22. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

23. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

24. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

25. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

26. Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала Запорізького окружного адміністративного суду від 23 липня 2025 року та постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2025 року відповідають не у повній мірі, а викладені в касаційній скарзі доводи скаржника є частково обґрунтованими з огляду на таке.

27. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви серед іншого з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

28. Частиною третьою статті 161 КАС України встановлено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

29. Відповідно до абзацу першого частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

30. Абзацом першим частини другої статті 169 КАС України встановлено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

31. Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу (частина третя статті 169 КАС України).

32. Пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

33. Відповідно до частини п`ятої статті 169 КАС України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

34. Отже, чинним законодавством передбачено повернення позовної заяви, якщо у встановлений судом строк позивачем не виконано вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху. Повернення позовної заяви - це процесуальна дія, яка припиняє розгляд конкретної позовної заяви на стадії відкриття провадження без вирішення спору по суті, у випадку неможливості її розгляду з підстав, які можуть бути усунуті особою, яка звернулася до суду.

35. Позивач вважається таким, що не усунув недоліки, якщо до закінчення встановленого судом строку не усунув усіх або хоча б одного недоліку, зазначеного в ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху.

36. Частиною другою статті 132 КАС України визначено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

37. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені положеннями Закону №3674-VІ.

38. Відповідно до частини першої статті 4 Закону №3674-VІ судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

39. Згідно з частиною другою статті 4 Закону №3674-VІ, за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою ставка судового збору складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

40. У зв`язку з початком функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, а саме: «Електронний кабінет», «Електронний суд» та підсистеми відеоконференцзв`язку, статтю 4 Закону №3674-VI доповнено частиною третьою, згідно з якою при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

41. Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3028,00 грн.

42. Відповідно до абзаців першого і другого частини третьої статті 6 Закону №3674-VІ за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

43. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

44. Згідно із частиною першою статті 21 КАС позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою.

45. Положенням цієї процесуальної норми кореспондує правило частини першої статті 172 КАС України, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

46. Частиною п`ятою статті 21 КАС України встановлено, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

47. Пунктом 23 частини першої статті 4 КАС України визначено, що похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

48. При застосуванні абзацу другого частини третьої статті 6 Закону №3674-VІ суд має виходити не з кількості пунктів вимог позову, а з кількості самостійних способів судового захисту. Самостійною є вимога, яка має власний предмет доказування та може бути предметом окремої правової оцінки незалежно від вирішення інших вимог. Похідною є вимога, задоволення якої є процесуально та змістовно залежним від задоволення основної вимоги і яка лише конкретизує спосіб поновлення порушеного права або виконання судового рішення.

49. При розмежуванні позовних вимог на основні та похідні, суди мають виходити з принципу процесуальної економії та необхідності дотримання права на доступ до суду.

50. Такий підхід узгоджується і з правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною в Рішенні від 10 березня 2026 року №2-р/2026, у якому наголошено, що запроваджувані законом процесуальні механізми мають забезпечувати дієвість права особи на судовий захист, а право на звернення до суду не може ставитися у надмірну залежність від фінансового тягаря, якщо це ускладнює або унеможливлює реальний судовий захист. Отже, при визначенні розміру судового збору суд зобов`язаний виходити не з суто формальної побудови прохальної частини позову, а з правової природи заявлених вимог і з необхідності забезпечення ефективного доступу особи до правосуддя.

51. Подібний підхід також відповідає практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, викладеною у рішенні у справі «Король та інші проти України» (Korol and Others v. Ukraine, заяви №82560/17 та 6 інших, від 09 жовтня 2025 року) та ухвалі у справі «Бояров проти України та інші заяви» (Boyarov v. Ukraine and Other Applications, заява №79083/17 та 3 інші, від 03 березня 2026 року), в яких Суд наголосив на необхідності застосування процесуальних правил, яке не позбавляє особу реального доступу до суду.

52. Основними є вимоги, які безпосередньо спрямовані на захист порушеного права позивача, встановлення протиправної поведінки суб`єкта владних повноважень та відновлення його правового становища.

53. Похідними є вимоги, які не мають самостійного значення без вирішення основних вимог, а випливають із них та спрямовані на конкретизацію способу виконання рішення або запобігання подальшим порушенням.

54. Таким чином, розмежування здійснюється за критерієм самостійності способу захисту: основні вимоги спрямовані на встановлення порушення та відновлення права, а похідні - на забезпечення реалізації такого відновлення або усунення наслідків порушення, і тому їх задоволення є можливим лише за умови задоволення відповідних основних вимог.

55. Колегія суддів зазначає, що підставою для залишення позовної заяви без руху стало те, що позивачем заявлено дев`ять вимог немайнового характеру, а тому розмір судового збору за подання позовної заяви (враховуючи коефіцієнт 0,8) становить 8720,64 грн.

56. На думку колегії суддів, суди неналежно визначили правову природу заявлених позовних вимог, не розмежували належним чином майнові та немайнові вимоги, а також основні та похідні способи судового захисту, у зв`язку з чим допустили неправильне застосування положень Закону №3674-VІ та порушення норм процесуального права, що, в свою чергу, призвело до неправильного розрахунку розміру судового збору.

57. З урахуванням змісту заявлених позовних вимог, їх правової природи та функціонального призначення у механізмі судового захисту, Суд виходить із такого.

58. Вимога про визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка, за твердженням позивачки, полягає у застосуванні до неї дискримінаційного підходу при нарахуванні пенсії, є основною немайновою, оскільки спрямована на встановлення факту порушення права та визначає предмет спору.

59. Вимоги про скасування змін, внесених до електронної пенсійної справи позивачки у режимі «макетної обробки», а також про скасування результатів відповідних розрахунків пенсії, є однією основною немайновою вимогою, оскільки безпосередньо спрямовані на усунення правових наслідків протиправних дій відповідача та відновлення попереднього правового стану.

60. Вимога про застосування до позивачки передбаченого законом порядку нарахування та розрахунку пенсії з використанням стандартних алгоритмів ІКІС ПФУ також є основною немайновою, оскільки становить самостійний спосіб захисту, спрямований на відновлення порушеного права на належне пенсійне забезпечення.

61. Вимога про включення позивачки до кола осіб, яким проводяться індексація, автоматичні перерахунки, доплати та надбавки до пенсії, є основною немайновою, оскільки безпосередньо стосується реалізації права позивачки на отримання пенсії у розмірі та порядку, визначених законом.

62. Вимога щодо зобов`язання здійснити перерахунок пенсії у цій справі також відповідає ознакам основної немайнової.

63. Таким чином, п`ять вищенаведених вимог немайнового характеру не можуть розглядатися як одна немайнова вимога, оскільки мають самостійний предмет і реалізують різні передбачені законом способи судового захисту, які підлягають окремій оцінці на предмет їх відповідності діям (бездіяльності) відповідача, з урахуванням обставин справи та характеру порушених прав.

64. Така позиція Суду відповідає критеріям розмежування самостійних і похідних позовних вимог вимог у розумінні абзацу другого частини третьої статті 6 Закону №3674-VІ, яка встановлює, що при об`єднанні в одному позові кількох вимог немайнового характеру судовий збір сплачується за кожну вимогу окремо.

65. Разом з тим, вимога про нарахування та виплату компенсації за майнову шкоду у розмірі 623450,00 грн є основною майновою, оскільки становить окремий спосіб захисту порушеного права та потребує встановлення наявності шкоди, її розміру та причинного зв`язку з протиправною поведінкою відповідача.

66. Вимога про відшкодування моральної шкоди у розмірі 250000,00 грн також є основною майновою, оскільки має самостійний характер і спрямована на компенсацію немайнових втрат позивачки.

67. Водночас вимога про розробку та впровадження заходів щодо недопущення подальшої дискримінації є похідною немайновою, оскільки не спрямована безпосередньо на відновлення порушеного права позивачки, а випливає з вимоги про визнання протиправної бездіяльності та має превентивний характер.

68. Вимога про зобов`язання відповідача у подальшому утримуватися від ручного втручання у пенсійну справу та забезпечити здійснення розрахунків в автоматичному режимі є похідною немайновою, оскільки конкретизує спосіб виконання рішення суду та випливає з основних вимог щодо застосування законного порядку нарахування пенсії.

69. Вимога про здійснення виплати на визначений позивачем банківський рахунок є похідною немайновою, оскільки має технічний характер і залежить від задоволення вимог про перерахунок та виплату відповідних сум.

70. У цій справі заявлені позивачкою вимоги у частині визнання протиправною бездіяльності відповідача, скасування наслідків втручання до електронної пенсійної справи, застосування передбаченого законом порядку нарахування пенсії, проведення відповідних перерахунків та забезпечення виплати належних сум випливають з одного спірного публічно-правового правовідношення - щодо належного пенсійного забезпечення позивачки. Сам по собі виклад цих вимог окремими пунктами не свідчить про наявність такої самої кількості самостійних немайнових вимог.

71. Якщо вимога про визнання протиправності дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень є юридичною передумовою для застосування інших способів захисту в межах того самого спірного правовідношення, пов`язаних з усуненням наслідків такого порушення, поновленням права чи належним виконанням відповідного обов`язку суб`єктом владних повноважень, такі вимоги не підлягають штучному дробленню виключно для цілей обчислення судового збору.

72. Відповідно до вимог статті 4 Закону №3674-VI (в редакції чинній на час подання позову) за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру позивачу (фізичній особі) необхідно було сплатити 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що, враховуючи загальний розмір майнових вимог, складає 8734,50 грн.

73. Крім того, за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру позивачу (фізичній особі) необхідно було сплатити 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за кожну вимогу немайнового характеру, що, враховуючи п`ять вимог немайнового характеру, складало 6056,00 грн.

74. Таким чином, загальна сума судового збору, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» складала: (8734,50 грн + 6056,00 грн) х 0,8 = 11832,40 грн.

75. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що розрахунок судового збору у розмірі 8720,64 грн, здійснений судами попередніх інстанцій, є результатом необґрунтованого поділу предмета спору та неправильного застосування положень Закону №3674-VI, оскільки суди обмежилися лише арифметичним підрахунком пунктів позовних вимог у прохальній частині позову, замість здійснення обґрунтованого аналізу змісту порушених прав та характеру кожної позовної вимоги.

76. Разом з тим, установлена судом касаційної інстанції помилка судів попередніх інстанцій у мотивуванні розміру судового збору сама по собі не є достатньою підставою для скасування оскаржуваних судових рішень у цій справі, оскільки позивачка фактично не усунула недолік позовної заяви, пов`язаний зі сплатою судового збору, навіть у межах суми, визначеної в ухвалі про залишення позовної заяви без руху. За таких обставин зміна мотивувальної частини оскаржуваних судових рішень є належним способом реагування суду касаційної інстанції на неправильне застосування судами норм процесуального права без зміни правильного по суті висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

77. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанції повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

78. Відповідно до частин першої і другої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

79. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

80. За викладених обставин касаційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити частково, ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 23 липня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2025 року змінити, виклавши їх мотивувальні частини у редакції цієї постанови Верховного Суду; в іншій частині судові рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 23 липня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2025 року змінити, виклавши їх мотивувальні частини у редакції цієї постанови.

В іншій частині ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 23 липня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач Я.О. Берназюк

Судді В.М. Кравчук

В.М. Шарапа