Постанова від 02 квітня 2026 р. у справі №606/1701/25 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 606/1701/25Головуючий у 1-й інстанції Малярчук В.В.

Провадження № 22-ц/817/382/26 Доповідач - Хома М.В.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуюча Хома М.В.

суддів Гірський Б. О., Храпак Н. М.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 26 січня 2026 року, постановлену суддею Малярчуком В.В. у справі №606/1701/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2025 року ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" звернулось до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 26 січня 2026 року цивільну справу №606/1701/25 передано за підсудністю на розгляд Господарського суду Тернопільської області для розгляду в межах справи №921/544/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 26 січня 2026 року у справі №606/1701/25 скасувати та закрити провадження на підставі п.1,2 ч.1 ст.255 ЦПК України.

В обґрунтування вказує, що 07 липня 2025 року він в позасудовому порядку звертався із заявою до кредиторів, у тому числі до позивача, щодо надання інформації про загальну суму заборгованості та можливість часткового списання боргу у зв`язку із неспроможністю виконувати зобов`язання у повному обсязі.

У жовтні 2025 року ним на адресу позивача направлялася копія ухвали Господарського суду Тернопільської області від 22 вересня 2025 року про відкриття провадження у справі №921/544/25, однак позивач не пред`явив вимоги про стягнення заборгованості на підставі та в порядку, визначеному КУзПБ.

Посилається на правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2018 року в справі №372/3584/16-ц, зокрема щодо закриття провадження у справі або відмови у відкритті провадження з підстав наявності порушеної господарським судом справи про банкрутство відповідача.

Відзиву на апеляційну скаргу не подано, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.

Ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Передаючи цивільну справу №606/1701/25 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором за підсудністю на розгляд Господарського суду Тернопільської області, у провадженні якого перебуває справа №921/544/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що згідно з ч.3 ст.7 КУзПБ матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо спорів, зазначених у частині другій цієї статті, провадження в якій відкрито до або після відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), за ініціативою учасника справи або суду невідкладно, але не пізніше п`яти робочих днів, надсилаються до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), який розглядає спір по суті в межах цієї справи.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У пункті 8 частини першої статті 20 ГПК України закріплена спеціальна юридична норма, відповідно до якої до справ, що належать до юрисдикції господарських судів, входять справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, зокрема, справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до ПК України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених ПК України.

Банкрутством як різновидом процедур, що здійснюються в межах спеціалізації господарського судочинства, є судова процедура, яка регламентує правовідносини, що виникають внаслідок нездатності боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів через процедури санації чи ліквідації, які визначені спеціальним КУзПБ, прийнятим відповідно до Закону України від 18 жовтня 2018 № 2597-VІІІ та введеним в дію з 21 жовтня 2019 року. Цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи, передбачаючи ряд процесуальних норм, які регулюють порядок здійснення судочинства у цих процедурах (відкриття провадження у справі про банкрутство, види судових рішень у банкрутстві та порядок їх оскарження тощо).

Постановляючи ухвалу про передачу справи за підсудністю на розгляд Господарського суду Тернопільської області, суд першої інстанції вірно послався на висновок, викладений саме у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 607/6254/15-ц, де зазначено, що інші суди, незалежно від юрисдикції, які розглядали справи за позовами до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, після відкриття провадження в інших справах, не закривають таке провадження, а передають справу до належного суду для розгляду по суті. При цьому, таким належним судом є виключно суд господарської юрисдикції, який відкрив справу про банкрутство відповідача.

Доводи апеляційної скарги щодо того, що позивач не заявив вимог до ОСОБА_1 у межах справи №921/544/25 у порядку та строки, визначені КузПБ, колегія суддів відхиляє, оскільки ці обставини не впливають на підстави передачі даної справи до Господарського суду Тернопільської області, в провадженні якого перебуває справа №921/544/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

Посилання ОСОБА_1 на висновок, викладений Великою Палатою у постанові від 26 червня 2018 року в справі №372/3584/16-ц, згідно з яким, якщо під час розгляду справи з`ясується, що відносно відповідача у справі порушено провадження про його банкрутство господарським судом, то порушена справа підлягає закриттю у зв`язку з тим, що справа не може бути розглянута в порядку цивільного судочинства, колегією суддів до уваги не береться, оскільки у вказаній справі Велика Палата Верховного Суду надавала оцінку спірним правовідносинам та приймала рішення на час дії Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (№4212-VI, від 22.12.2011), який втратив чинність з 21.10.2019, з набранням чинності Кодексу №2597-VIII від 18.10.2018 (Кодекс України з процедур банкрутства).

З огляду на те, що на момент виникнення спірних правовідносин у цій справі застосовується саме КУзПБ, ухвалений відповідно до Закону України від 18 жовтня 2018 року №2597-VІІІ та введений у дію з 21 жовтня 2019 року, правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 26 червня 2018 року у справі №372/3584/16-ц, не підлягає застосуванню.

КУзПБ у порівнянні з попереднім процесуальним законом розширив свою дію щодо суб`єктів, які підпадають під його регулювання (неплатоспроможних фізичних осіб), що зумовило розгляд у господарському суді спорів про неплатоспроможність фізичних осіб, незалежно від того, чи займаються вони підприємницькою діяльністю.

З огляду на положення законодавства України розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваній ухвалі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст. ст.375, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 26 січня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 03 квітня 2026 року.

Головуюча М.В. Хома

Судді Б.О. Гірський

Н.М. Храпак