Постанова від 25 березня 2026 р. у справі №302/494/25 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 302/494/25

П О С Т А Н О В А

Іменем України

26 березня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

головуючої – судді Кожух О.А.,

суддів – Джуги С.Д., Мацунича М.В.,

за участі секретаря – Плешинець З.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго» на рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 12 вересня 2025 року (головуючий суддя Повідайчик О.І., повне судове рішення складено 22.09.2025), а також на додаткове рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 17 вересня 2025 року у справі № 302/494/25 за позовом Приватного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго» до ОСОБА_1 , про стягнення матеріального збитку, завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

в с т а н о в и в :

-

Короткий зміст позовних вимог

09 квітня 2025 року Приватне акціонерне товариство «Закарпаттяобленерго» звернулося в Міжгірський районний суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення матеріального збитку, завданого внаслідок дорожнього-транспортної пригоди (далі – ДТП). Позовні вимоги ПрАТ «Закарпаттяобленерго» обґрунтовані тим, що 15 квітня 2024 року о 10 год 10 хв по вул. Центральній в с. Сойми Хустського району Закарпатської області трапилася ДТП із транспортним засобом марки Ford Transit, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ПрАТ «Закарпаттяобленерго», внаслідок того, що водійка ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Renault Kangoo, реєстраційний номер НОМЕР_2 , не пересвідчилась в безпечності маневру повороту, в результаті чого допустила зіткнення з ТЗ Ford Transit, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , внаслідок чого останній ТЗ був пошкоджений, а позивачу, як власнику ТЗ було заподіяно матеріальної шкоди. На момент вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована в Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія ПЗУ Україна» (далі – ПрАТ «СК «ПЗУ Україна», страховик). Позивач повідомив про ДТП страховика, за направленням якого аварійним комісаром було здійснено огляд колісного транспортного засобу (далі – КТЗ), за результатами якого складено протокол технічного огляду КТЗ. Страховик здійснив оцінку вартості відновлювального ремонту ТЗ у розмірі 424 502,18 грн та розрахунок страхового відшкодування. На підставі заяви позивача про страхове відшкодування, з врахуванням франшизи в розмірі 2%, страховик здійснив на користь ПрАТ «Закарпаттяобленерго» виплату страхового відшкодування в сумі 157 400,00 грн. Фактична вартість відновлювального ремонту ТЗ Ford Transit склала 426 400,00 грн, а різниця між нею та страховою виплатою становить 269 000,00 грн. Позивач вказав, що ПрАТ «Закарпаттяобленерго» зверталось до ОСОБА_1 із вимогою про добровільне відшкодування заподіяної шкоди, проте відповідачка в добровільному порядку заподіяну шкоду не відшкодувала, що змусило позивача звернутись із цим позовом до суду.

Позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Закарпатттяобленерго» суму завданих збитків в розмірі 269 000 грн, як різницю між фактично завданими збитками, спричиненими ДТП, що мало місце 15.04.2024 в с. Сойми Хустського району Закарпатської області. і страховим відшкодуванням.

Короткий зміст рішення місцевого суду

Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 12 вересня 2025 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго» суму завданих збитків у розмірі 55 800,00 грн.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що оскільки у справі не визначено ступінь вини кожного з учасників ДПТ у зв`язку з їхньою відмовою в проведенні такої експертизи. Тому дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню 50% від суми завданого збитку та не відшкодованого страховиком.

Додатковим рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 17 вересня 2025 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго» суму 10 500 грн на часткове відшкодування понесених судових витрат на професійну правничу допомогу.

Узагальнені доводи апеляційної скарги

Не погодившись із рішенням та додатковим рішенням місцевого суду, Приватне акціонерне товариство «Закарпатттяобленерго» оскаржило такі в апеляційному порядку. Посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального й процесуального права, просить рішення Міжгірського районного суду від 12.09.2025 скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов повністю та стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго» суму завданих збитків у розмірі 269 000,00 грн. як різницю між фактично завданими збитками і страховим відшкодуванням, а також вирішити питання судового збору. Позивач також просить скасувати додаткове рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 17.09.2025 та ухвалити нове, яким заяву позивача про ухвалення додаткового рішення та заяви позивача про розподіл судових витрат, понесених у суді першої інстанції, задовольнити повністю та стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго» суму в розмірі 50 000,00 грн. без ПДВ витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом цивільної справи № 302/494/25 у суді першої інстанції – Міжгірському районному суді Закарпатської області. Також просить вирішити питання про розподіл судових витрат ПрАТ «Закарпаттяобленерго», понесених у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції.

У доводах апеляційної скарги позивач просить суд врахувати пояснення ОСОБА_2 та свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , копії яких містяться в матеріалах справи та додані до позовної заяви.

Зазначає, що судом першої інстанції не було надано належної оцінки доказу в справі – протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД№657803 від 15.04.2024.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що водієм транспортного засобу Ford Transit, д.н.з. НОМЕР_1 - ОСОБА_2 - не було порушено правил дорожнього руху, та ДТП відбулось не з його вини. Разом з тим, посилаючись на схему місця ДТП, вважає, що зіткнення відбулось на зустрічній смузі руху, саме через дії відповідачки ОСОБА_1 та порушення нею вимог дотримання безпечного інтервалу.

Стверджує, що суд першої інстанції не надав належної оцінки схемі місця ДТП, яка є додатком до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 657803 від 15.04.2025 р., як доказу окремо та в сукупності з іншими доказами, не дослідив належним чином зазначення на такій схемі дорожньої розмітки, а також, не обґрунтував власний висновок щодо визначення місця ДТП як перехрестя.

Вважає, що в даному провадженні слід врахувати постанову Міжгірського районного суду Закарпатської області від 16.10.2024 у справі №302/515/24 визначивши її преюдицію, та врахувати встановлені в постанові обставини дорожньо-транспортної пригоди, зокрема у висновку експерта В.Маргіти.

Вказує, що висновок суду першої інстанції щодо відхилення висновку експерта від 07.05.2024 за № СЕ-19/107-24/4665-ІТ й не взяття його до уваги є неправильним та не обґрунтованим.

Щодо висновку експерта від 07.10.2024 за № СЕ-19/107-24/6570-ІТ апелянт вважає такий проведений з дотриманням вимог інструкції щодо проведення експертиз, в т.ч., щодо визначення необхідності дотримання правил проїзду перехресть на конкретній ділянці дороги, чого не було враховано судом.

Представник товариства вказує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності обопільної вини у вищезазначеній ДТП обох її учасників, оскільки вина водія автомобіля Ford Transit д.н.з. НОМЕР_1 , належного позивачу, у такій ДТП відсутня, що підтверджується наявними доказами, у тому числі постановою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 16.10.2024 р. по справі № 302/515/24, яка набрала законної сили.

Зазначає, що у даній справі сторонами не ставилась перед судом вимога про визначення ступеню вини учасників ДТП, тому не може бути застосовано положення про пропорційність відшкодування завданих збитків залежно від ступеня вини учасників ДТП.

Вказує, що навіть з врахуванням помилкового висновку суду першої інстанції щодо обопільності вини учасників ДТП, розрахунок збитків, які підлягають стягненню з відповідачки повинен був бути наступним: (426400,00 грн (фактичний розмір заподіяної шкоди) — 157400,00 грн (розмір здійсненого страхового відшкодування)) / 2 (кількість учасників ДТП) = 134 500,00 грн.

Оскільки на думку позивача основне оскаржуване рішення підлягає скасуванню, то додаткове рішення підлягає також скасуванню та прийняттю нового рішення про задоволення заяви про розподіл судових витрат, понесених у суді першої інстанції, в повному обсязі. Просить стягнути з відповідача витрати за надання професійної правничої допомоги в розмірі 50000,00 грн. та вирішити питання про розподіл судових витрат у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції. 29.01.2026 представник позивача подав заяву про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи, в якій просив стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача витрати за надання професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції в розмірі 30 000,00 грн.

На апеляційну скаргу ОСОБА_1 подала відзив, у якому просить залишити без змін рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 12.09.2025, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Вказує, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що постанова Міжгірського районного суду Закарпатської області від 16.10.2024 у справі №302/515/24З була взята до уваги виключно в частині встановлених обставин з приводу інкримінованих ОСОБА_2 порушень пунктів 13.1, 13.3, 2.3 «в» та 12.1. ПДР. В іншій частині, обставини ДТП підлягали доказуванню у справі №302/494/25 в загальному порядку.

Вважає, що до висновку експерта № СЕ-19/107-24/4565-ІТ слід ставитись критично, з огляду на те, що такий зроблено на замовлення позивача та з наданням експерту вихідних даних лише однією стороною.

Надаючи оцінку висновку експерта № -19/107 24/6570-ІТ, відповідач у відзиві зазначає, що в обох варіантах відповідей експерт не врахував невиконання водієм автомобіля Ford Transit вимог п.14.6 «а» ПДР щодо заборони обгону на перехресті, а також необґрунтовано послався на невиконання водієм автомобіля Renault Kangoo вимог п. 10.4 ПДР. При врахуванні зазначених положень ПДР, в сукупності із вимогами пунктів 1.3 і 1.4 ПДР, в обох варіантах ДТП, з технічної точки зору в причинному зв`язку з настанням ДТП є невідповідність дій водія автомобіля Ford Transit, д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 у першому варіанті – вимогам п. 14.6 «а» ПДР, а у другому – вимогам пунктів 12.4. і 14.6 «а» ПДР.

Відповідач заперечує розрахунок витрат на проведення ремонту автомобіля позивача та вказує, що вартість запасних частин у Акті є завищеною щодо їх дійсної ринкової вартості щонайменше втричі. На підтвердження доводів посилається на рахунок на оплату №1 від 21.07.2025 року ФОП ОСОБА_5 , який є офіційним роздрібним дистриб`ютором ТМ «Нова Сила» (джерело: https://www.novasyla.com.ua/pro-kompanyu), в якому зазначено вартість оригінальних запчастин до транспортного засобу Ford Transit, VIN-номер НОМЕР_3 .

Межі розгляду справи апеляційним судом

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки апеляційну скаргу подано ПрАТ «Закарпаттяобленерго», відповідачем рішення суду та додаткове рішення не оскаржено, апеляційним судом переглядається рішення в частині відмовлених позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини справи та мотиви апеляційного суду

Судом встановлено, що 15 квітня 2024 року о 10 год 10 хв по вул. Центральній в с. Сойми Хустського району Закарпатської області сталася дорожньо-транспортна пригода з участю транспортного засобу марки Ford моделі Transit д.н.з. НОМЕР_1 , належного ПрАТ «Закарпаттяобленерго», під керуванням водія ОСОБА_2 та транспортного засобу марки Renault моделі Kangoo, д.н.з. НОМЕР_4 , під керуванням водійки ОСОБА_1 , внаслідок якої обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження (а.с.41 том1).

Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу підтверджується факт належності ПрАТ «Закарпаттяобленерго» транспортного засобу марки Ford моделі Transit д.н.з. НОМЕР_1 (т.1. а.с. 27).

Згідно пояснень ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зіткнення сталось при здійсненні ОСОБА_1 , яка рухалась на автомобілі Рено Кенго, д.н.з. НОМЕР_2 , маневру повороту з головної дороги ліворуч. Автомобіль Рено Кенго рухався попереду, а автомобіль Форд Транзит, д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 - рухався позаду.

Працівником поліції було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 657803 від 15 квітня 2024 року (т. 1 а.с. 41), згідно якого 15 квітня 2024 року о 10 год 10 хв в с. Сойми вул. Центральна водій транспортного засобу Форд Транзіт, д.н.з. НОМЕР_1 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, здійснив обгін транспортного засобу Рено днз НОМЕР_4 , який повертав ліворуч, внаслідок чого обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушив п. 13.1, 13.5, 2.3 в), 12.1 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.

Із схеми місця ДТП, яка сталася 15.04.2024 о 10 год 10 хв в с. Сойми, вул. Центральна, 167 А з місцем прив`язки вказаним на схемі (т. 1 а.с. 42, 43) слідує, що місце зіткнення транспортних засобів розміщено на автомобільній дорозі на перехресті на зустрічній смузі руху на відстані 2,1 м від лівого краю проїзної частини загальна ширина якої становить 7,3 м, навпроти правої частини розташованої зліва другорядної прилягаючої дороги. Смуги руху на автомобільній дорозі розділені горизонтальною дорожньою розміткою 1.6 (лінія наближення). На ділянці прилягання вказаної другорядної дороги до головної (вул. Центральну) з правої сторони (при напрямку руху з другорядної на головну) поблизу місця прилягання розташований знак 2.1 «Дати дорогу». Схема ДТП підписана обома водіями.

Постановою судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 16 жовтня 2024 року в справі № 302/515/24 (т. 1 а.с. 85-91) було закрито провадження у справі стосовно ОСОБА_2 за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (недоведеністю вини). В цій справі вирішувалось питання щодо притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, з посиланням на п. 13.1, 13.5, 2.3. (в) та 12.1. Правил дорожнього руху.

Згідно з висновком експерта від 07.05.2024 № СЕ-19/107-24/4565-ІТ (т. 1 а.с 47-51) в межах проведної експертизи на замовлення – ПАТ «Закарпаттяобленерго» встановлено наступне:

1) У даній дорожній ситуації, для забезпечення безпеки дорожнього руху, водій автомобіля Ford Transit днз НОМЕР_1 ОСОБА_2 повинен був діяти згідно технічних вимог п. 12.3. та 14.2. (б) чинних Правил дорожнього руху, з посиланням на термін «небезпека для руху», який є в п. 1.10 ПДР України.

2) У даній дорожній ситуації, для забезпечення безпеки дорожнього руху, водій Renault Kangoo днз НОМЕР_2 повинен був керуватись технічними вимогами пунктів 9.2., 9.4., 10.1 та 14.3. чинних Правил дорожнього руху України з посиланням на термін «дати дорогу», який є в п. 1.10 ПДР України.

3) В умовах даної ДТП, водій автомобіля Ford Transit днз НОМЕР_1 ОСОБА_2 , не мав технічної можливості уникнути зіткнення з автомобілем Renault Kangoo днз НОМЕР_2 шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування та зупинки керованого ним транспортного засобу до місця зіткнення із вказаного моменту виникнення йому небезпеки для руху. У даній ситуації, згідно наданих вихідних даних, у діях водія Ford Transit днз НОМЕР_1 ОСОБА_2 , невідповідностей технічним вимогам 12.3. та 14.2 (б) ПДР України з посиланням на термін «небезпека для руху» не убачається.

4) Технічна можливість уникнути настання даної пригоди для водія автомобіля Renault Kangoo днз НОМЕР_2 полягає у виконанні ним технічних вимог п. 10.1. та 14.3. ПДР України з посиланням на термін «дати дорогу». 5. Із технічної точки зору, при заданих вихідних даних, в діях водія автомобіля Renault Kangoo днз НОМЕР_2 убачаються невідповідності технічним вимогам п. 10.1. та 14.3. чинних Правил дорожнього руху України з посиланням на термін «дати дорогу», недотримання яких, в своїй сукупності, знаходяться у причинному зв`язку з настанням даної ДТП.

В межах розгляду справи про адміністративне правопорушення № 302/515/24 постановою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 29.05.2024 було призначено ще одну судову авто-технічну експертизу. Експерту надано вихідні дані та пояснення обох учасників ДТП.

Згідно з висновком судового експерта Маргіти В.І. від 07 жовтня 2024 року за № СЕ-19/107-24/6570-ІТ (т. 1 а.с. 69-84) на питання, які винесені на його розгляд постановами судді від 29.05.2024, від 18.09.2024, що запропоновані сторонами (представниками учасників ДТП) надано такий підсумковий висновок:

1. в даній дорожній ситуації, з технічної точки зору, водій ТЗ Ford Transit, д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , повинен був діяти відповідно до технічних вимог пунктів 12.4, 14.2 (б) та 12.3 ПДР України.

2. В даній дорожній ситуації, з технічної точки зору, водій автомобіля марки RENAULT-Kangoo р/н НОМЕР_2 ОСОБА_1 , повинна була діяти відповідно до технічних вимог пунктів 9.2 «б», 9.4, 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху України.

3. При заданих вихідних даних, в даній дорожній обстановці, водій ТЗ Ford Transit, д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , не мав технічної можливості зупинити транспортний засіб до місця зіткнення шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування і уникнути зіткнення, в момент виникнення йому небезпеки для руху. При цьому, при умові руху ТЗ Ford Transit, д.н.з. НОМЕР_1 , із швидкістю 100 км/год, в момент виникнення небезпеки для його руху він знаходився від місця зіткнення на відстані, що не дозволяла йому зупинити свій транспортний засіб до місця зіткнення при обраній швидкості (100 км/год), але дозволяла йому зупинитися до місця зіткнення, при умові руху з допустимою швидкістю (50 км/год).

4. В даній дорожній ситуації, технічна можливість уникнути даної пригоди для водія автомобіля RENAULT-Kango р/н НОМЕР_2 ОСОБА_1 полягає у дотриманні нею вимог пунктів 10.1 та 10.4 Правил дорожнього руху України.

5. В даній дорожній обстановці:

Варіант 1 (покази ОСОБА_2 ): з технічної точки зору, в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди є невідповідність дій водія автомобіля марки RENAULT-Kangoo р/н НОМЕР_2 ОСОБА_1 вимогам пунктів 10.1 та 10.4 Правил дорожнього руху України.

Варіант 2 (покази ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ): з технічної точки зору, в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди є як невідповідність дій водія автомобіля марки RENAULT-Kangoo р/н НОМЕР_2 ОСОБА_1 вимогам пунктів 10.1 та 10.4 Правил дорожнього руху України так і невідповідність у діях водія ТЗ Ford Transit, д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 вимогам пункту 12.4 Правил дорожнього руху України.

6, 7. Питання знято з розгляду за вимогою ініціатора.

8, 9. Щодо спроможності показів водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в частині розвитку даної дорожньо-транспортної пригоди, з технічної точки зору, слід зазначити, що в них не вбачається невідповідностей технічного характеру щодо місця зіткнення транспортних засобів.

Перевірити на технічну спроможність експертним шляхом, покази водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо механізму зближення транспортних засобів, безпосередньо перед зіткненням, та їх швидкісного режиму, не надається можливим у зв`язку з недостатнім комплексом слідової інформації.

10. У даній дорожній ситуації, наявними засобами регулювання дорожнього руху (дорожня розмітка, відсутність дорожніх знаків), дана ділянка дороги не була позначена як перехрестя, тобто на даній ділянці дороги водії транспортних засобів не зобов`язані, керуватися вимогами ПДР України, котрі регламентують проїзд перехресть.

Відповідно до поданого позивачем звіту №2472 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням колісного транспортного засобу від 19.06.2024 встановлено, що за результатами оцінки 15.04.2024 пошкоджень на транспортному засобі Форд Транзит реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 вартість відновлювального ремонту становить 578 894 грн (а.с.13-33 том2).

Згідно з актом виконаних робіт №154 від 23.09.2024, а також платіжних інструкцій ПрАТ «Закарпаттяобленерго» понесло витрати з відновлюваного ремонту транспортного засобі «Форд Транзит» державний номерний знак НОМЕР_1 складає 426400 грн (а.с.108-118 том 1).

Згідно з копією страхового акту №41005/1 в справі №41005 ПрАТ СК «ПЗУ Україна» у ОСОБА_1 був страховий поліс ОСЦПВВНТЗ № ЕР.217637514 від 01.11.2023, дійсний до 31.10.2024. Вказаним актом зазначено про страховий випадок 15.04.2024 о 10:25, де потерпілою особою вказано ПРАТ «Закарпатттяобленерго», та транспортний засіб Ford Transit, д.н.з. НОМЕР_1 . Із вказаного розрахунку розміру страхового відшкодування зазначено вартість транспортного засобу 1700000 грн; вартість відновлюваного ремонту – 424502,18 грн та ліміт відшкодування, який становить 160000 грн та франшизі 2600 грн (а.с.104 том1)

Згідно з розпорядженням №41005/1/1 на виплату страхового відшкодування ПРАТ «Закарпаттяобленерго» отримало страхове відшкодування в розмірі 157400 грн. (а.с.105 , 107 том 1).

Застосовані норми права

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статтями 1166,1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для настання деліктної відповідальності за статтями 1166, 1167 ЦК України необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина.

Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві шкоди, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.

Згідно зі статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є, зокрема, діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частини друга статті 1187 ЦК України).

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування).

Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату).

До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів, визначена спеціальним ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регулює правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

У цьому Законі визначено, що особами, відповідальність яких вважається застрахованою, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом, тобто таким, який зазначається у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована (підпункти 1.4, 1.7статті 1 цього Закону).

У абзаці першому підпункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Отже, спір про відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, самим джерелам підвищеної небезпеки кожним із їх володільців перед іншим із них, вирішується за правилами статті 1188 ЦК України, а саме: шкода, завдана одному з володільців із вини іншого, відшкодовується винним; не відшкодовується шкода, завдана володільцю лише з його вини; за наявності вини всіх володільців розмір відшкодування визначається судом у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (тобто залежно від ступеня вини кожного); у разі відсутності вини володільців у взаємному завданні шкоди жоден із них не має права на відшкодування. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі №441/756/18.

У даній справі містяться два висновки судових експертів для визначення відповідності дій учасників дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 , який керував т.з. «Форд Транзит», та водія ОСОБА_1 , яка керувала т.з. «Рено Кенґу».

Згідно з висновком експерта Тегзи Я.Я. №СЕ-19/107-24/4565-ІТ від 07.05.2024 зроблено висновок про невідповідність дій водія автомобіля «Рено Кенґо» технічним вимогам п.п.10.1 та 14.3 чинних Правил дорожнього руху України («дати дорогу»), недотримання яких у своїй сукупності знаходяться у причинному зв`язку з настанням даної ДТП (а.с.51 том 1).

Згідно з висновком експерта Маргіти В.І. №СЕ-19/107-24/6570-ІТ від 07.10.2024, з врахуванням показань обох сторін дорожньо-транспортної пригоди, судовим експертом встановлено наявність у діях водія ОСОБА_1 дотримання вимог п.10.1 та 10.4 Правил дорожнього руху України (Початок руху та зміна його напрямку), що заходиться в причинному зв`язку з виникненням даної ДТП. Вказаним висновком також встановлено невідповідність дій водія ОСОБА_1 п.10.1 та 10.4 ПДР так і невідповідність дій водія ОСОБА_2 вимогам п.12.4 ПДР.

Постановою судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 16 жовтня 2024 року в справі № 302/515/24 закрито провадження у справі щодо ОСОБА_2 через не доведення його вини у порушенні п. 13.1, 13.5, 2.3. (в) та 12.1. Правил дорожнього руху. В той же час, висновком експерта встановлено невідповідність дій обох водіїв вимогам Правил дорожнього руху – зокрема, ОСОБА_2 (інших пунктів ПДР, ніж були вказувались у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 657803 від 15 квітня 2024 року).

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутнє судове рішення про притягнення відповідача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення пункту 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху, а також про звільнення її від відповідальності за порушення зазначеного пункту ПДР.

Однак, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди, згідно з якою особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона не доведе відсутність своєї вини (така правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі №686/10520/15, від 08 травня 2018 року у справі №922/2026/17, від 21 вересня 2018 року у справі №910/19960/15).

У постанові Верховного Суду від 07 грудня 2023 року у справі №914/607/23 зазначено, що не притягнення водіїв до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху не може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, оскільки вину особи в ДТП може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами (аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 16 квітня 2019 року у справі №927/623/18). Верховний Суд вважає за необхідне зауважити, що встановлення в межах цивільно-правового спору про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, обставин спричинення пошкодження майна потерпілої сторони, а також наявності в діях особи, яка завдала відповідної шкоди, вини (умислу чи необережності), може оцінюватись судом на загальних підставах.

Цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Зважаючи на висновок експерта про наявність у діях водія ОСОБА_2 порушень пунктів 10.1 та 10.4 Правил дорожнього руху України та відсутності рішення суду щодо встановлення відсутності вини у зв`язку з порушенням водієм цих правил дорожнього руху, суд вважає доводи апелянта про відсутність в його діях вини у зв`язку із закриттям справи про адміністративне правопорушення за ст.124 КуПАП не обґрунтованими.

Суд першої інстанції вважав обопільною вину обох учасників ДТП та враховуючи, що сторони відмовились від проведення експертизи на предмет визначення ступеня вини у ДТП кожного із водіїв, ухвалив стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача, кошти, виходячи із ступеня вини обох водіїв 50/50.

Як зазначалось вище, розмір заподіяного збитку, завданого власнику Ford Transit д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок пошкодження його в ДТП, яка сталася 15.04.2024, становив 426 400 грн. Вказане підтверджується рахунками-фактурами про оплату за ремонт автомобіля Фрд транзит д.н.з.№ НОМЕР_1 (а.с.108-116 том1), актом виконаних робіт №154 від 23.09.2024 проведеним ФОП ОСОБА_8 , (а.с.117-118). Заперечення представника відповідача щодо вказаного розміру збитку апеляційний суд до уваги не бере, оскільки відповідачем рішення суду першої інстанції оскаржено не було.

Отже, виходячи з обопільної вини двох водіїв (50/50) розмір відшкодування шкоди, який підлягав стягненню з ОСОБА_1 , становить 213200 грн.

Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика (страховика) не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

Як зазначалось вище, на момент дорожньо-транспорної пригоди 15.04.2024 цивільно правова відповідальність водійки ОСОБА_1 була застрахована ПрАТ СК «ПЗУ Україна», страховий ліміт відповідальності страхувальника ОСОБА_1 становив – 160 000 грн., франшиза 2 600,00 грн. Згідно з розпорядження №41005/1/1 на виплату страхового відшкодування потерпілій особі – ПРАТ «Закарпаттяобленерго» ПрАТ СК «ПЗУ Україна» виплатило суму – 157 400,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

За змістом зазначеної норми закону обов`язок відшкодування шкоди у особи, яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, виникає у разі недостатності страхового відшкодування для повного відшкодування завданої нею шкоди.

Отже, обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування (пункт 72 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі N 308/3162/15-ц).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 грудня 2021 року у справі N 147/66/17 зазначила, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом N 1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом N 1961-IV випадках - МТСБУ), та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом N 1961-IV не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).

Основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, повинен нести страховик в межах страхової суми.

Таким чином з врахуванням наявності спільної вини сторін у вчиненні ДТП, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що з відповідача підлягає стягненню невідшкодована частина завданої майнової шкоди, з врахуванням того, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, повинен нести страховик в межах страхової суми. Відтак, судом першої інстанції вірно визначено суму, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 , оскільки страхового відшкодування для повного відшкодування завданої нею шкоди виявилось недостатньо - 426400 / 50% = 213200 грн. - 157 400 грн. (виплачене страхове відшкодування) = 55800 грн.

В апеляційній скарзі ПАТ «Закарпаттяобленерго» оскаржує також додаткове рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 17 вересня 2025 року. Єдиною підставою необхідності скасування такого рішення та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог щодо стягнення судових витрат у повному обсязі апелянт вказує на те, що основне рішення підлягає скасуванню, а позов задоволенню.

Суд першої інстанція стягнув з відповідача на користь відповідача у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу 10500 грн (із заявлених 50000 грн), виходячи з того, що із заявленої до стягнення суми на відшкодування завданого збитку 269000 грн судом стягнуто 55800 грн, тобто задоволено позовні вимоги на 21 %.

Зважаючи на те, що рішення суду по суті позовних вимог не підлягає скасуванню чи зміні, колегія суддів не вбачає підстав для зміни розміру витрат на професійну правничу допомогу, надану в суді першої інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції

Зважаючи на викладене, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що місцевим судом вірно встановлено обставини справи, висновки суду цим обставинам відповідають, оскаржувані рішення та додаткове рішення ухвалені судом першої інстанції з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та законності і обґрунтованості судових рішень, ухвалених у даній справі. Відтак, відповідно до ст. 375 ЦПК України суд, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, ст. ст. 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго» – залишити без задоволення.

Рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 12 вересня 2025 та Додаткове рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 17 вересня 2025 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 02 квітня 2026 року.

Головуюча:

Судді: