Постанова від 29 березня 2026 р. у справі №308/18320/24 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 308/18320/24

П О С Т А Н О В А

Іменем України

30 березня 2026 року м. Ужгород

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Закарпатського апеляційного суду в складі:

головуючого – Собослоя Г.Г.,

суддів – Кожух О.А., Джуги С.Д.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 лютого 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2024 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 21 лютого 2022 року між ТОВ «МАНІФОЮ» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №4150800, який підписаний у порядку, визначеному ЗУ «Про електронну комерцію».

02.11.2022 року між ТОВ «МАНІФОЮ» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал» укладено Договір факторингу №02-11/2022, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-капітал» приймає належні ТОВ «МАНІФОЮ» права грошової вимоги за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників.

Зазначає, що згідно Витягу з реєстру боржників до Договору відступлення прав вимоги №02-11/2022 від 02.11.2022 року, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 на суму 37 087,65 грн.

Оскільки, станом на день пред`явлення даного позову до суду відповідачем не виконано взятих на себе зобов`язань згідно договору позики №4150800 від 21.02.2022 року, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» заборгованість в розмірі 37 087,65 грн., а також сплачений позивачем судовий збір в розмірі 2 422,40 грн.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 лютого 2025 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал», юридична адреса: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корп. 28, код ЄДРПОУ 35234236, заборгованість за договором позики №4150800 від 21.02.2022 року у розмірі 37 087,65 (тридцять сім тисяч вісімдесят сім грн. шістдесят п`ять коп.) гривень та судові витрати в розмірі 2 422.40 (дві тисячі чотириста двадцять дві грн. сорок коп.) гривні.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивачем не долучено документу, передбаченого ст. ст. 41, 49 Закону України «Про платіжні послуги», ст. 13 ЗУ «Про електронну комерцію», які підтверджують зарахування коштів на рахунок відповідача, а також те, що такий переказ є завершеним. Додана в якості доказу перерахування відповідачеві кредитних коштів в сумі 7 200 копія листа № 2781_240820160451 від 20.08.2024 від ТОВ «Універсальні платіжні рішення», адресовані ТОВ «МАНІФОЮ» щодо успішного перерахування коштів на платіжну карту клієнта – маска карти НОМЕР_2 не є належним та допустимим доказом щодо переказу грошових коштів. Звертає увагу суду, що матеріали справи не містять даних, що підтверджують належність електронного платіжного засобу, реквізити якого неповно зазначені у тексті Договору, саме Відповідачу як стороні договору.

Апелянт вважає, що позивачем по справі належним чином не обґрунтовано законність нарахування відсотків за користування кредитом поза межами строку кредитування за кредитним договором № 4150800 від 21.02.2022 року, оскільки договір укладений між сторонами на строком по 09.03.2022 року, тобто на 16 днів, відповідно його строк сплив 10.03.2022 року. Зазначає, що у справі сторони погодили строк кредитування – 16 днів до 09.03.2022 року. Відтак, у межах строку кредитування до 09.03.2022 року відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти. Починаючи з 10 березня 2022 року, відповідач, за умови отримання кредитних коштів, мала б обов`язок незалежно від пред`явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Всупереч наведеному, позивачем протиправно нараховано проценти за 238 днів вже після закінчення строку повернення позики. Водночас, слід зазначити, що починаючи з 24 лютого 2022 року діяли кредитні канікули, встановлені Законом України № 2120-IX, а відтак, якби Відповідачка отримала кредитні кошти, то мала б повернути тіло кредиту 7200 гривень та відсотки, нараховані лише за період до 24 лютого 2022 року, що складає 768 гривень.

Щодо переходу обсягу прав від первісного кредитора до нового вказує на те, що належних та допустимих доказів на підтвердження оплати за договором факторингу стороною позивача не надано.

Позивачем у справі в порядку ч.3 ст. 43 ЦПК України подано пояснення щодо апеляційної скарги відповідача, в яких товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Згідно з частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 13 ст. 7 ЦПК України, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статей 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Матеріалами справи встановлено, що між ТОВ «МАНІФОЮ» та ОСОБА_1 , 21.02.2022 укладено договорі позики № 4150800.

Відповідно до термінів й визначення, що використовуються у договорі.

«Проценти за користування позикою» - проценти від суми позики, що нараховуються як оплата за користування позикою на підставі процентної ставки, яка застосовується протягом строку позики, визначеного цим Договором

«Проценти на прострочену позику» - проценти від суми позики, що нараховуються за неправомірне користування Позичальником позикою. Розмір процентів на прострочену позику є фіксованим.

«Середньоденний розмір процентів за користування позикою» - середній розмір процентів за кожен день користування в межах строку позики, визначеного Договором позики/Додатковою угодою щодо продовження строку позики.

«Строк дії Договору» – період, на який укладається Договір позики, що починає обчислюватися з моменту укладення Договору позики і закінчується через рік після спливу строку позики, але в будь-якому випадку не раніше повного виконання Сторонами своїх зобов`язань.

«Строк позики (правомірного користування позикою)» - період, на який Товариство надає Позику Позичальнику, який може бути змінено, шляхом укладення Сторонами відповідної Додаткової угоди щодо продовження строку позики, відповідно до якої встановлюється строк користування позикою за такою угодою.

Щодо предмету договору.

Згідно з п. 2.1 договору позики, за цим договором позикодавець передає позичальнику у власність грошові кошти (позику), а позичальник приймає на себе обов`язок повернути таку ж суму грошових коштів (суму позики) та сплатити позикодавцю проценти за користування позикою та всі інші платежі, відповідно до умов цього Договору.

Згідно п. 2.3.3. та п. 2.3.4. сума позики - 7200,00 грн, строк позики: загальний строк - до 09 березня 2022 року.

Відповідно до п.2.5 договору позики, позика надається позичальнику в день підписання сторонами договору позики шляхом безготівкового переказу на банківський рахунок позичальника за номером електронного платіжного засобу (банківської картки) НОМЕР_2 , зареєстрованого позичальником для цієї цілі в особистому кабінеті.

Договір у п.п. 2.4.1-2.4.2 містить положення про процентні ставки, що застосовуються в межах строку позики, а саме: акційна процентна ставка, фіксована: 1.59200% на день – застосовується у разі наявності акційних пропозицій за умови дотримання Позичальником умов оплати заборгованості за цією ставкою відповідно до п.п. 3.1-3.3 цього Договору. Базова процентна ставка, фіксована: 1.99000% на день – застосовується у разі відсутності акційних пропозицій, у разі недотримання Позичальником умов оплати процентів за акційною процентною ставкою, а також у разі продовження строку позики згідно з умовами відповідної Додаткової угоди, укладеної Сторонами цього Договору.

Відповідно до п. 3.1-3.4 Договору, у разі наявності акційних пропозицій проценти за користування позикою нараховуються за акційною процентною ставкою відповідно до встановленого в Розрахунку за Договором позики графіку нарахування процентів, при цьому значення акційної процентної ставки є середньоденним розміром процентів в межах визначеного Договором позики строку позики. Позичальник має право сплатити проценти за користування позикою, нарахованих за акційною процентною ставкою, у разі повернення позики протягом строку позики, визначеного цим Договором. Також Позичальнику надається право сплатити проценти за користування позикою, нарахованих за акційною процентною ставкою, у межах 3-денного строку після спливу строку позики. У разі недотримання цієї умови, проценти за користування позикою за кожен день строку позики нараховуються за базовою процентною ставкою. Відповідне перерахування процентів здійснюється на 4-й день після спливу строку позики. У разі відсутності акційних пропозицій (акційна процентна ставка відповідає базовій процентній ставці), а також при укладенні Додаткової угоди щодо пролонгації позики, проценти за користування позикою нараховуються за базовою процентною ставкою відповідно до встановленого в Розрахунку графіка нарахування процентів, при цьому значення базової процентної ставки є середньоденним розміром процентів в межах строку позики, визначеного Договором/відповідною Додатковою угодою щодо продовження строку позики.

Згідно п. 3.7, Повернення позики та сплата нарахованих процентів за користування позикою здійснюється Позичальником у визначений цим Договором чи Додатковою угодою щодо продовження строку позики строк позики/достроково шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Позикодавця. У разі дострокового повернення позики Позичальник зобов`язаний сплатити проценти за користування позикою, нараховані згідно з графіком, визначеним Розрахунком.

Позичальник та Позикодавець не мають права продовжити строк позики в односторонньому порядку. Строк позики може бути продовжено лише шляхом укладення Сторонами відповідної Додаткової угоди у формі та спосіб, у який укладено цей Договір позики (п.п. 4.1, 4.2.). У разі неукладення сторонами Додаткової угоди здійснена Позичальником оплата за Договором позики буде зарахована Позикодавцем в черговості, визначеній Правилами надання ТОВ «МАНІФОЮ» коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (п.4.4.).

За невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків за цим Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену чинним Законодавством України, а також передбачену цим Договором (п. 6.1.).

У разі прострочення Позичальником зобов`язання щодо повернення позики та сплати процентів за користування позикою (неправомірного користування позикою), за кожен день такого неправомірного користування нараховуються проценти на прострочену позику в розмірі: 1.01% від суми позики. Розмір суми процентів є фіксованим і не може бути змінено Позикодавцем в односторонньому порядку. При нарахуванні процентів за цим пунктом Договору Позикодавець дотримується обмежень щодо нарахувань, що встановлені ЗУ «Про споживче кредитування».

Згідно з п.9.1 договір позики укладається в інформаційно - телекомунікаційній системі позикодавця в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» шляхом попереднього розміщення позикодавцем в особистому кабінеті позичальника договору позики для вивчення та прийняття його умов позичальником шляхом введення одноразового ідентифікатора з метою підписання запропонованого позикодавцем договору у відповідне поле.

Відповідно до п.10.1.5 та п.10.1.6 договору позики відповідач підтвердив, що вивчив та повністю погоджується з умовами правил надання фінансових послуг ТОВ «МАНІФОЮ», які є невід`ємною частиною договору, а також вивчив та повністю погоджується з умовами цього договору позики.

Підписуючи Договір Позичальник підтверджує, що зокрема вивчив та повністю погоджується з умовами Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІФОЮ», які є невід`ємною частиною Договору (п 10.1.5.); вивчив та повністю погоджується з умовами цього Договору позики (п. 10.1.6).

Сплив строку дії Договору не звільняє Сторін від виконання зобов`язань (10.6).

Додатком № 1 до Договору позики № 4150800 від 21.02.2022 узгоджено розрахунок за цим Договором, в тому числі графік нарахування процентів за користування позикою в межах строку позики, визначеного Договором (а.с. 41-43).

Договір позики та Додаток № 1 до Договору підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором «g47228» (а.с.40, 43).

Відповідно до довідки про ідентифікацію підтверджено, що клієнт ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з яким укладено договір позики № 4150800 від 21.02.2022 ідентифікований ТОВ «МАНІФОЮ». Акцепт договору позичальником (підписання ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): одноразовий ідентифікатор – g47228; який введено позичальником 21.02.2022, номер телефону, на який було відправлено ідентифікатор +380662679047.

Згідно довідки сервісу онлайн платежів від 20.08.2024 року № 2782_240820160451, ТОВ «Універсальні платежі рішення» надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків. Для цього підприємство внесене в державний реєстр фінансових установ та отримало Ліцензію Національного банка України № 3 від 11 листопада 2013 року. Між підприємствами укладено договір на переказ коштів ФК-П-20/05-05 від 2020-07-08. Відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну карту клієнту.21-02-2022 20:00:19 на суму 7200,00 грн, маска картки НОМЕР_2 , номер транзакції в системі іРау.иа - 139461632, призначення платежу: Зачисление 7200 грн на карту НОМЕР_2 (а.с. 45).

В матеріалах справи наявний детальний щоденний розрахунок заборгованості за договором позики № 4150800 за період з 21.02.2022 року по 02.11.2022 року, з якого вбачається не лише зарахування коштів клієнту та нарахування процентів, але і часткові оплати заборгованості у загальному розмірі 540 грн, які зараховані в рахунок часткового погашення процентів за користування позики (а.с.46-47).

02 листопада 2022 року між ТОВ «МАНІФОЮ» та ТОВ «ФК «Кредит-капітал» укладено договір факторингу № 02-11/2022, у відповідності до умов якого Фактор передає грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна договору) за плату, а Клієнт відступає Факторові права грошової вимоги (Права Вимоги) до Боржників за Кредитними Договорами (Портфель Заборгованості).

Згідно Акту прийому-передачі Реєстру боржників за Договором Факторингу № 02-11/2022 від 02.11.2022, клієнт – ТОВ «МАНІФОЮ» передав, а фактор ТОВ «ФК «Кредит-капітал» прийняв реєстр боржників у кількості 15 852 на загальну суму заборгованості 315 069 248 грн 96 коп. (а.с. 60).

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 02-11/2022 від 02.11.20222 вказано за № 13725 боржника ОСОБА_1 , номер договору та суму боргу – 37 087,65 грн, з яких: 7200,00 грн сума заборгованості за сумою позики; 29 887,65 грн - сума заборгованості за процентами за користування позикою; 0 грн - заборгованість за процентами на прострочену позику (а.с.59).

З розрахунку заборгованості за Договором позики № 4150800 від 21 лютого 2022 року, складеного позивачем, вбачається, що заборгованість визначена ТОВ «МАНІФОЮ» і позивачем її розмір не змінювався.

Також надані дані про реєстрацію ТОВ «МАНІФОЮ» та ТОВ «ФК «Кредит-капітал» як юридичних осіб та фінансових установ.

Нормативно-правове обґрунтування та мотиви, з яких виходить апеляційний суд.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори й інші правочини.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; -електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; -аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку особа отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або СМС-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту) вказується особа, яка створила замовлення.

Так, згідно із ст.13 ЗУ «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними ЗУ "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених ЗУ "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Статтею 18 ЗУ «Про електронні довірчі послуги» визначено, що електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

За змістом ст. ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до положень статті 1046 ЦК Кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Згідно ст.548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, передбачені ст.611 ЦК України.

Згідно із ч.2 ст.1050, ч.2 ст.1054 ЦК України наслідками порушення боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Відповідно до ч.1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У апеляційній скарзі відповідач не заперечує факту укладання договору позики № 4150800 від 21 лютого 2022 року, а заперечує факт отримання кредитних коштів, вказує на протиправність нарахування відсотків після закінчення строку кредитування та доведеності переходу обсягу прав від первісного кредитора до нового кредитора.

Щодо доводів про відсутність доказів зарахування коштів на рахунок відповідачки.

Так, згідно довідки сервісу онлайн платежів від 20.08.2024 року № 2782_240820160451, ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків. Для цього підприємство внесене в державний реєстр фінансових установ та отримало Ліцензію Національного банка України № 3 від 11 листопада 2013 року. Між підприємством та ТОВ «МАНІФОЮ» укладено договір на переказ коштів ФК-П-20/05-05 від 2020-07-08. Відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну карту клієнту.21-02-2022 20:00:19 на суму 7200,00 грн, маска картки НОМЕР_2 , номер транзакції в системі іРау.иа - 139461632, призначення платежу: Зачисление 7200 грн на карту НОМЕР_2 (а.с. 45).

В матеріалах справи наявний також детальний щоденний розрахунок заборгованості за договором позики № 4150800 за період з 21.02.2022 року по 02.11.2022 року, з якого вбачається не лише зарахування коштів клієнту та нарахування процентів, але і часткові оплати заборгованості у загальному розмірі 540 грн, які зараховані в рахунок часткового погашення процентів за користування позики (а.с.46-47).

Слід зауважити, що здійснення Відповідачем часткової оплати у розмірі 540 грн є підтвердженням реальності правочину та факту отримання нею коштів, оскільки часткове повернення позики неможливе без її попереднього одержання.

Наведені вище документи у сукупності з довідкою платіжної організації ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» є належними та допустимими доказами факту перерахування суми позики у розмірі 7 200,00 грн на картковий рахунок Відповідача.

Отже, доводи апеляційної скарги про відсутність доказів отримання кредитних коштів апеляційний суд відхиляє, оскільки наданий розрахунок у поєднанні з фактом часткового погашення боргу підтверджує отримання Відповідачем суми позики.

При цьому, апеляційний суд зауважує, що позивач не є банківською установою, а тому позбавлений можливості відкривати будь-які рахунки для клієнтів і формувати платіжні доручення та виписки за такими рахунками. В той же час, п. 2.5. договору передбачено, що позика надається Позичальнику в день підписання Сторонами Договору позики шляхом безготівкового переказу на банківський рахунок Позичальника за номером електронного платіжного засобу (банківської картки) НОМЕР_2 зареєстрованого Позичальником для цієї цілі в Особистому кабінеті.

Щодо переходу прав (факторингу).

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Частиною 1 ст. 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно із ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Доводи апелянта про те, що платіжна інструкція не є належним доказом оплати за договором факторингу, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Питання наявності чи форми оплати між первісним та новим кредиторами регулюється виключно умовами їхнього договору та не впливає на дійсність відступлення права вимоги відносно боржника. Презумпція правомірності договору факторингу (ст. 204 ЦК) не спростована, а отже, вимоги Позивача є законними (постанова Верховного суду від 07 січня 2026 року у справі № 727/2790/25)

Щодо неправомірності нарахування процентів поза межами строку договору та кредитних канікул.

Поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).

Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.

Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.

У цій справі сторони окремо визначили строк договору (один рік), погодили строк позики (16 днів) та термін виконання зобов`язання до 09.03.2022 включно (16 днів). Отже з настанням цього терміну правомірне користування коштами припиняється..

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 Договору позики № 4150800 від 21.02.2022 року, сторони позбавлені права продовжувати строк позики в односторонньому порядку. Оскільки жодних додаткових угод щодо пролонгації у встановленій формі сторони не укладали, будь-яке подовження строку нарахування договірних процентів за ініціативою кредитора є безпідставним.

Згідно з усталеною практикою Велика Палата Верховного Суду (справа № 444/9519/12), після спливу визначеного договором строку кредитування (16 днів) право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом (як плату за капітал) припиняється.

Той факт, що договір продовжує діяти "до повного виконання зобов`язань", не дає позивачу права нараховувати договірні проценти поза межами встановленого 16-денного строку позики. Будь-які нарахування після 09.03.2022 року за своєю правовою природою є мірою цивільно-правової відповідальності, що регулюється виключно частиною другою статті 625 ЦК України (наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання п.п. 6.1-6.2), стягнення якої в силу імперативних приписів п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України прямо заборонено нормами законодавства, що діють у період воєнного стану.

Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині стягнення процентів поза межами 16-денного строку кредитування підлягає скасуванню як таке, що ґрунтується на невірному тлумаченні норм матеріального права

З урахуванням викладеного, а також часткового погашення процентів користувачем у розмірі 540 гривень, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а стягненню підлягає заборгованість в загальному розмірі 8 493,99 грн, з яких: 7 200 грн – тіло кредиту та 1 293,98 грн (1833,98 грн - 540 грн). - заборгованість за процентами, у відповідності до розрахунків за договором позики № 4150800 від 21.02.2022, наданого позивачем.

Відповідно до ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

За ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Ураховуючи, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за договором позики, однак дійшов помилкового висновку щодо розміру заборгованості, вказане є підставою для зміни оскаржуваного рішення, а не його скасування, як про те просить скаржник, тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Ураховуючи, що за результатами апеляційного перегляду справи позовні вимоги задоволено частково (на 22,90%), рішення суду щодо судових витрат потрібно змінити, зменшивши стягнутий з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-капітал» судовий збір з 2422,40 грн до 554,73 грн. За подання апеляційної скарги з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір у сумі 2 801,51 грн.

Керуючись ст. ст. 367,374,376,382-384 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 лютого 2025 року змінити, виклавши резолютивну частину рішення у такій редакції:

«Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» заборгованість за кредитним договором № 4150800 від 21 лютого 2022 року у сумі: 8 493,99 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» судовий збір в розмірі 554,73 грн.»

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 2 801,51 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено – 30 березня 2026 року.

Головуючий:

Судді: