Рішення від 31 березня 2026 р. у справі №675/1939/25 — Ізяславський районний суд Хмельницької області

Справа № 675/1939/25

Провадження № 2/675/246/2026

Р І Ш Е Н Н Я

(ЗАОЧНЕ)

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" квітня 2026 р. Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі головуючої – судді Янішевської О. С., секретаря судового засідання Гонтарук А. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ізяславі за правилами спрощеного позовного провадження в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 247 ЦПК України, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

27 листопада 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (далі ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 41400,00 грн, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що 24 травня 2024 року ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 уклали в електронному вигляді договір № 1623897, за умовами якого кредитор зобов`язався надати клієнту грошові кошти в гривнях на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Сума кредиту 6000,00 грн, строк кредиту - 359 днів: з 24 травня 2024 року по 19 травня 2025 року. Періодичність платежів із сплати процентів кожні 30 днів. Позикодавець належним чином виконав свої зобов`язання та перерахував кредитні кошти на платіжну картку № НОМЕР_1 , яку відповідач вказав особисто під час укладення договору. ОСОБА_1 свої зобов`язання не виконує, грошові кошти не повертає, проценти за користування кредитними коштами не сплачує.

27 червня 2025 року укладений договір факторингу № 27062025, відповідно до якого ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» відступило на користь ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами, у тому числі за договором № 1623897 від 24 травня 2024 року. Заборгованість відповідача за вказаним договором становить 41400 грн, яка складається з суми заборгованості по тілу кредиту – 6000,00 грн, заборгованості по процентам – 32400,00 грн, штрафних санкцій 3000,00 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 1623897 від 24 травня 2024 року та судові витрати, які складаються з суми сплаченого при подачі позовної заяви судового збору та суми витрат на правничу допомогу.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, звернувся до суду з письмовою заявою, в якій просив розглядати справу без його участі, заявлений позов підтримав повністю, не заперечував про винесення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання за повторними викликами не з`явився.

Відповідно до змісту ч. 7 ст. 128, п. п. 1, 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є, зокрема, день вручення судової повістки під розписку, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Як вбачається з відповіді № 2067962 від 01 грудня 2025 року з Єдиного державного демографічного реєстру, місце проживання ОСОБА_1 зареєстроване в АДРЕСА_1 .

Судові повістки відповідачу ОСОБА_1 направлялися на адресу зареєстрованого місця проживання. Надіслані ОСОБА_1 судові повістки повернулися до суду без вручення, з довідкою Укрпошти про причини повернення: за зазначеною адресою адресат відсутній. Такі дані вказані у поштових повідомленнях, які повернулися до суду у зв`язку з неможливістю вручення судової повістки на 06 січня 2026 року, на 05 лютого 2026 року, на 02 березня 2026 року, та на 01 квітня 2026 року.

За таких обставин суд вважає, що ОСОБА_1 належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

У відповідності до положень ст. ст. 223 ч. 4, 280-284 ЦПК України суд за згодою представника позивача вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних в ній доказів в порядку заочного розгляду, про що суд виніс відповідну ухвалу 01 квітня 2026 року.

За таких обставин суд вважає за можливе справу розглядати по суті за відсутності сторін, на підставі наявних в справі доказів з ухваленням заочного рішення.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Порядок укладання договорів в електронній формі передбачений Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».

Зокрема, в ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, про зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно ч. 1 цієї статті, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 24 травня 2024 року звернувся до ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» з метою отримання кредиту. Кредитний договір був укладений в електронній формі за допомогою ІКС товариства, доступ до якого забезпечується через Веб-сайт (Мобільний застосунок «SlonCredit»), за допомогою одноразового ідентифікатора, за умовами якого кредитор зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Сума кредиту 6000,00 грн, строк кредиту - 359 днів: з 24 травня 2024 року по 19 травня 2025 року. Періодичність платежів із сплати процентів кожні 30 днів. Позикодавець належним чином виконав свої зобов`язання та перерахував кредитні кошти на платіжну картку № НОМЕР_1 , яку відповідач вказав особисто під час укладення договору.

Ознайомившись із основними умовами кредитування, ОСОБА_1 цього ж дня 24 травня 2024 року підписав електронним цифровим підписом з використанням одноразового ідентифікатора Н0266 договір № 1623897 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний», а також його додатки № 1 (Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит). У договорі серед іншого відповідач вказав свої особисті дані, у тому числі належного йому платіжного засобу № НОМЕР_1 .

На підставі договору про організацію переказу грошових коштів № 06062022-1 від 06 червня 2022 року ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» 24 травня 2024 року перерахувало від ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» на користь ОСОБА_1 на картку № НОМЕР_1 кредитні кошти в сумі 6000,00 грн, про що свідчить повідомлення № 20250702-855 від 02 липня 2025 року.

Згідно з відповіддю АТ КБ «ПриватБанк» № 20.1.0.0.0./7-20260216/0165 від 19 лютого 2026 року, на ім`я ОСОБА_1 емітовано банківську картку № НОМЕР_1 , на яку 24 травня 2024 року зараховано 6000,00 грн, про що свідчить інформація про рух коштів по рахунку.

Згідно з розрахунком заборгованості за договором № 1623897 від 24 травня 2024 року, за ОСОБА_1 станом на 25 липня 2025 року рахується заборгованість в розмірі 41400 грн, яка складається з суми заборгованості по тілу кредиту – 6000,00 грн, заборгованості по процентам – 32400,00 грн, штрафних санкцій 3000,00 грн.

27 червня 2025 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ Україна» був укладений договір факторингу № 27062025, за умовами якого фактор зобов`язався передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту (п. 1.1). Перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі Реєстру боржників згідно Додатку № 3, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього Договору (п. 1.2).

Згідно з актом прийому-передачі Реєстру боржників за договором факторингу № 27062025 від 27 червня 2025 року і платіжною інструкцією ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» передав, а ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» прийняв Реєстр боржників та здійснив сплату згідно договору факторингу № 27062025 від 27 червня 2025 року.

Відповідно до Реєстру боржників від 27 червня 2025 року, до ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1623897 на загальну суму 41400 грн, яка складається з суми заборгованості по тілу кредиту – 6000,00 грн, заборгованості по процентам – 32400,00 грн, штрафних санкцій 3000,00 грн.

ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» повідомило боржників про відступлення права вимоги, у тому числі боржника за договором № 1623897, ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» за договором факторингу № 27062025 від 27 червня 2025 року, на підтвердження чого позивач надав повідомлення від 24 травня 2024 року.

Відповідно до статей 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із частинами 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частина 1 статті 638 ЦК України визначає, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно із якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Як встановив суд із матеріалів справи, 24 травня 2024 року ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та відповідач ОСОБА_1 в електронному вигляді уклали договір № 1623897про надання споживчого кредиту, що свідчить про виникнення між ними кредитних правовідносин, а відтак до цих правовідносин суд застосовує вимоги ст. 509, 1054 ЦК України.

Так, у ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Стаття 1054 ЦК України передбачає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті в строк, визначений договором, та не сплачені передбачені умовами договору проценти, що свідчить про порушення прав, тому позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, сплати визначених сторонами у договорі процентів.

У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за кредитним договором заборгованість відповідача перед ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» становила 41400 грн, яка складається з суми заборгованості по тілу кредиту – 6000,00 грн, заборгованості по процентам – 32400,00 грн, штрафних санкцій 3000,00 грн.

За договором відступлення права вимоги № 27062025, укладеним між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» 27 червня 2025 року ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до осіб, які являлись боржниками ТОВ «СЛОН КРЕДИТ», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1623897від 24 травня 2024року.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач порушив умови кредитного договору, добровільно заборгованість не сплатив, а тому позовні вимоги слід задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» заборгованість за договором про споживчий кредит № 1623897 від 24 травня 2024 року в розмірі 38400 грн, яка складається з суми заборгованості по тілу кредиту – 6000,00 грн, заборгованості по процентам – 32400,00 грн.

Щодо стягнення штрафних санкцій за кредитним договором в сумі 3000,00 грн суд вважає необхідним зазначити таке.

Згідно з частиною 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Частиною 1 статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За вимогами частини 1 статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В Україні діє воєнний стан, який був введений в дію відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-IX від 24 лютого 2022 року, який був неодноразово продовжений, востаннє Указом Президента України № 793/2025 від 20 жовтня 2025 року, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 21 жовтня 2025 року № 4643-ХІ.Указом Президента України № 40/2026 від 12 січня 2026 року продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 3 лютого 2026 року на 90 діб.

Відповідно до положень пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Враховуючи ту обставину, що неустойка, яка передбачена кредитним договором, нарахована у період дії в Україні воєнного стану, вона підлягає списанню кредитодавцем та підстави для її стягнення за рішенням суду відсутні.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат по справі, суд зазначає наступне.

Статтею 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з положеннями ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до п. 35 Постанови Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення ЦПК та керуватися тим, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підтвердження наявності та суми витрат на правничу допомогу суду надані копії договору про надання правової допомоги № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року між ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» та адвокатом Столітнім Михайлом Миколайовичем, в якому зазначено, що за надання правової допомоги клієнт сплачує адвокату гонорар у фіксованій сумі або у процентному відношенні залежно від ціни позову, відповідно до домовленості сторін та згідно Рекомендацій щодо застосування мінімальних ставок адвокатського гонорару. Послуги професійної правничої допомоги надаються адвокатом клієнту на підставі укладеної заявки на виконання доручення, яка є невід`ємною частиною договору. Після виконання заявки адвокат складає акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), який підписує та надає клієнту для узгодження та підпису. Після виконання заявки адвокат складає акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), який підписує та надає клієнту для узгодження та підпису; заявку № 12515 від 21 жовтня 2025 року на виконання доручення до договору № 10/12-2024 про надання правової допомоги від 10 грудня 2024 року, в якій визначені види послуг та їх вартість; акт № 12515 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 10 грудня 2025 року, в якому зазначено про надання адвокатом Столітнім М. М. ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» послуг по супроводу боржника ОСОБА_1 на загальну суму 10000,00 грн із розмежуванням видів виконаних робіт та їх вартості; рахунок на оплату № 12515-19/11-2025 від 19 листопада 2025 року за договором № 10/12-2024 про надання правової допомоги від 10 грудня 2024 року по боржнику ОСОБА_1 на суму 10000,00 грн; ордер на надання правничої допомоги адвокатом Столітнім М. М. ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю вказаного адвоката.

Таким чином, позивач на обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу у справі подав належні та допустимі докази, що описані вище. Відповідачка ж не заявила клопотання про зменшення розміру судових витрат, про їх неспівмірність з позовними вимогами, як і не навів обставини, за яких, як на його думку, заява не підлягала би до задоволення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що розмір витрат, понесених позивачем на правничу допомогу, тобто на оплату адвокатських послуг, є доведеним та обґрунтованим з урахуванням обсягу наданих послуг адвокатом та часом, витраченим на їх надання.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При розподілі судових витрат суд враховує пропорційність задоволених вимог. Позов заявлено з ціною 41400,00 грн і задоволено на суму 38400,00 грн, тобто на 92,75% (38400,00 х100:41400,00). Таким чином, з ОСОБА_1 на корить ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал»слід стягнути 2246,77 грн (2422,40х92,75%) судового збору та 9275,00 (10000,00х92,75%) витрат на правову допомогу.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 92, 95, 133, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, ст. ст. 207, 525, 526, 530, 549, 625, 628, 638, 629, 610, 1048, 1048, 1050, 1054 ЦК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал»» (місце знаходження 03150, м. Київ, вул. Загородня, буд. 15, офіс 118/2, код ЄДРПОУ 44559822) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал»» (місце знаходження 03150, м. Київ, вул. Загородня, буд. 15, офіс 118/2, код ЄДРПОУ 44559822) заборгованість за договором № 1623897 від 24 травня 2024 року в розмірі 38400 грн, яка складається з суми заборгованості по тілу кредиту – 6000,00 грн, заборгованості по процентам – 32400,00 грн; судові витрати у розмірі 2246 (дві тисячі двісті сорок шість) грн 77 коп сплаченого при подачі судового збору та 9275 (дев`ять тисяч двісті сімдесят п`ять) грн 00 коп витрат на правову допомогу.

В решті позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Ізяславським районним судом Хмельницької області за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: О. С. Янішевська