Постанова від 01 квітня 2026 р. у справі №560/10910/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/10910/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Тарновецький І.І.

Суддя-доповідач - Моніч Б.С.

02 квітня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Моніча Б.С.

суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 15.04.2025 року № 23644-2412-2225-UА68040290000010822 Головного управління ДПС у Хмельницькій області;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 16.04.2025 року № 554449-2412-2225-UA68040390000011141 Головного управління ДПС у Хмельницькій області;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 16.04.2025 року № 554450-2412-2225-UA68040390000011141 від Головного управління ДПС у Хмельницькій області.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що у нього, як у фізичної особи, немає в користуванні земельних ділянок з кадастровими номерами 6824281700:04:003:0009, 6824281700:04:003:0010 та 6824286200:05:010:0049, оскільки землекористувачем вказаних земельних ділянок є юридична особа Фермерське господарство «КОБУДЬ». А тому, позивач вважає, що він не мав обов`язку сплачувати орендну плату за період 2025 року за земельні ділянки, оскільки фермерським господарством, як фактичним землекористувачем, вже сплачено орендну плату за вищевказані земельні ділянки, що, у свою чергу, свідчить про необґрунтованість та протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а також про необхідність їх скасування.

ІІ. ЗМІСТ РІШЕНННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.12.2025 позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 15.04.2025 року № 23644-2412-2225-UА68040290000010822.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору в розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОСОБА_1 є засновником Фермерського господарства «КОБУДЬ» (код ЄДРПОУ 35569107), яке зареєстроване 27.12.2007.

Основним видом господарської діяльності ФГ «КОБУДЬ» є вирощування розведення свиней (код КВЕД: 01:46). Іншими видами діяльності є також: вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (код КВЕД: 01.11), виробництво хліба та хлібобулочних виробів; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання (код КВЕД: 10.71), оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (код КВЕД: 46.21), оптова торгівля м`ясом і м`ясними продуктами (код КВЕД: 46.32), роздрібна торгівля м`ясом і м`ясними продуктами в спеціалізованих магазинах (код КВЕД: 47.22).

Розпорядженням Старокостянтинівської районної державної адміністрації Хмельницької області від 01.04.2011 № 102/2011-р «Про надання в оренду земель державної власності за межами населених пунктів району для ведення фермерського господарства» ОСОБА_1 надано в тимчасове користування земельну ділянку державної власності, орієнтовною площею 40,00 га, для ведення фермерського господарства, із земель запасу Веснянської сільської ради, Старокостянтинівського району.

Відповідно до відомостей Державного земельного кадастру України та Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі вказана вище ділянка складається з земельної ділянки, площею 3,6168 га, з кадастровим номером 6824281700:04:003:0010 та земельної ділянки, площею 32,6627 га, з кадастровим номером 6824281700:04:003:0009.

На підставі Розпорядження від 01.04.2011 № 102/2011-р, між Старокостянтинівською районною державною адміністрації Хмельницької області (Орендодавець) та ОСОБА_1 (Орендар) укладено Договір оренди земельної ділянки від 01.12.2011.

Відповідно до п. 1.1. вказаного Договору Орендодавець на підставі розпорядження районної державної адміністрації від 01.04.2011 № 102/2011-р. надає, а Орендар приймає в строкове платне користування на умовах оренди земельну ділянку для ведення фермерського господарства, яка знаходиться в межах Веснянської сільської ради.

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що в оренду передається земельна ділянка площею 36,2795 га, в тому числі рілля 36,2795 га, із земель запасу Веснянської сільської ради Старокостянтинівського району, згідно з кадастровим планом (схемою) розташування земельної ділянки, що є невід`ємною частиною даного договору.

Тобто, предметом оренди є дві земельних ділянки: площею 3,6168 га, з кадастровим номером 6824281700:04:003:0010 та площею 32,6627 га, з кадастровим номером 6824281700:04:003:0009.

Земельна ділянка надається у тимчасове платне користування на умовах оренди строком до 01 грудня 2026 року для використання за цільовим призначенням (п. 3.1. Договору).

Відповідно до п. 4.1. Договору орендна плата за землю встановлюється у грошовій формі і становить 346,00 грн за 1 га в рік. Виплачується щомісячно рівними долями.

Розпорядженням Старокостянтинівської районної державної адміністрації Хмельницької області від 08.04.2011 № 111/2011-р «Про надання в оренду земель державної власності за межами населених пунктів району для ведення фермерського господарства» ОСОБА_1 надано в тимчасове користування земельну ділянку державної власності, площею 60,00 га, для ведення фермерського господарства, із земель запасу Немиринецької сільської ради, Старокостянтинівського району (кадастровий номер 6824286200:05:010:0049) (термін оренди 15 років).

На підставі вказаного Розпорядження, між Старокостянтинівською районною державною адміністрації Хмельницької області (Орендодавець) та ОСОБА_1 (Орендар) укладено Договір оренди земельної ділянки від 01.12.2011.

Відповідно до п. 1.1. вказаного Договору Орендодавець на підставі розпорядження районної державної адміністрації від 08.04.2011 № 111/2011-р надає, а Орендар приймає в строкове платне користування на умовах оренди земельну ділянку для ведення фермерського господарства, яка знаходиться в межах Немиринецької сільської ради.

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що в оренду передається земельна ділянка площею 60,00 га, в тому числі рілля 60,00 га, із земель запасу Немиринецької сільської ради Старокостянтинівського району, згідно з кадастровим планом (схемою) розташування земельної ділянки, що є невід`ємною частиною даного договору.

Земельна ділянка надається у тимчасове платне користування на умовах оренди строком до 01 грудня 2026 року для використання за цільовим призначенням (п. 3.1. Договору).

Відповідно до п. 4.1. Договору орендна плата за землю встановлюється у грошовій формі і становить 382,00 грн за 1 га в рік. Виплачується щомісячно рівними долями.

Факт наявності вказаних орендних відносин з Старокостянтинівською районною державною адміністрацією додатково підтверджується Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію речового права від 15.10.2015 № 45674111, від 15.10.2015 № 45677922, від 15.10.2015 № 45681744.

Старокостянтинівською районною державною адміністрацією надано ОСОБА_1 дозвіл від 29.12.2012 № 49/2397-28/2012 на передачу вказаних земельних ділянок в суборенду Фермерського господарства «Кобудь», у зв`язку з виробничою необхідністю.

На підставі вказаного дозволу, Орендодавець ОСОБА_1 передав, а Орендар ФГ «Кобудь» прийняло у строкове платне користування на умовах суборенди земельну ділянку для ведення фермерського господарства, площею 36,2795 га, із земель запасу Веснянської сільської ради та земельну ділянку для ведення фермерського господарства, площею 60,00 га, із земель запасу Немиренецької сільської ради. Термін суборенди до 01.12.2026 року.

Головним управління ДПС у Хмельницькій області прийнято податкові повідомлення - рішення форми «Ф» від 15.04.2025 № 23644-2412-2225-UА68040290000010822, від 16.04.2025 № 554449-2412-2225-UA68040390000011141, від 16.04.2025 № 554450-2412-2225-UA68040390000011141 за платежем орендна плата з фізичних осіб за 2025 рік.

В подальшому податкові повідомлення-рішення форми «Ф» від 16.04.2025 № 554449-2412-2225-UA68040390000011141 на суму 24 450,57 грн та форми «Ф» від 16.04.2025 № 554450-2412-2225-UA68040390000011141 на суму 3 221,64 грн Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області було скасовано (відкликано)

Вважаючи зазначені рішення протиправними, позивач звернувся до суду.

IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Не погоджуючись із таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказав, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується орендарем з дня виникнення права користування земельною ділянкою, тобто з дня державної реєстрації права оренди відповідно до договору оренди земельної ділянки. Сплата орендної плати є обов`язком орендаря, яке кореспондується з його правом користування земельною ділянкою. У даному випадку орендарем виступає Фізична особа ОСОБА_1 згідно укладеного Договору оренди земельної ділянки від 01.12.2011 року (копії містяться у справі).

Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених ст. 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

За змістом пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з визначеннями термінів у пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України:

орендна плата для цілей розділу XII цього Кодексу - обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди;

Відповідно до ст. 269 ПК України платниками орендної плати є землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.

Справляння плати за землю, в тому числі і орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу XII ПК України.

За приписами пункту 287.1 статті 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до пунктів 288.1, 288.2, 288.3 статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Пунктом 288.4 статті 288 ПК України встановлено, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Плата за суборенду земельних ділянок не може перевищувати орендної плати (пункт 288.6 статті 288 ПК України).

Згідно з ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно з частиною другою статті 16 Закону України «Про оренду землі» укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до ПК України).

Аналіз вищезазначених норм свідчить про те, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується орендарем з дня виникнення права користування земельною ділянкою, тобто з дня державної реєстрації права оренди відповідно до договору оренди земельної ділянки. Сплата орендної плати є обов`язком орендаря, яке кореспондується з його правом користування земельною ділянкою

У розглядуваній справі спірним є питання правомірності нарахування орендної плати фізичній особі, яка утворила фермерське господарство, яке фактично використовувало земельну ділянку, нараховувало та сплачувало відповідний податок.

Правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України визначає Закон України "Про фермерське господарство" від 19.06.2003 №973-IV (далі - Закон №973-IV).

У ст. 1 Закону №973-IV унормовано, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства відповідно до закону.

Згідно із ч. 1 ст. 5, ч. 1 ст. 7 зазначеного Закону право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому ЗК України.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою (ст. 8 Закону №973-IV).

Так, відповідно до висновків, наведених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23.06.2020 у справі №922/989/18, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства. Фермерське господарство (у будь-якій його формі) ініціюється для подальшої діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках з метою отримання прибутку, що відповідає наведеному у ст. 42 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначенню підприємництва як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Формування програми діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, є складовими здійснення підприємницької діяльності в розумінні ст. 44 ГК України. При цьому можливість реалізації громадянином права на здійснення підприємницької діяльності у вигляді фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) громадянину земельних ділянок відповідного цільового призначення. Ураховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки від використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, що надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства, земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за ст. 55 ГК України.

Відповідно до статті 12 Закону №973-IV землі фермерського господарства можуть складатися із: земельних ділянок, що належать громадянам України - членам фермерського господарства на праві власності, користування; земельних ділянок, що належать фермерському господарству на праві власності, користування. Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

Тобто Закон №973-IV не встановлює будь-яких виключень щодо правового регулювання права користування земельними ділянками та наслідків набуття фермерським господарством права користування земельною ділянкою, яка була надана громадянину для створення фермерського господарства, в силу факту державної реєстрації фермерського господарства.

З комплексного аналізу вимог ст. 1, 5, 7, 8, 12 Закону №937-IV вбачається, що після набуття права власності або користування земельною ділянкою фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалася.

Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 13.03.2018 у справі №348/992/16-ц, від 20.06.2018 у справі №317/2520/15-ц, від 22.08.2018 у справі №606/2032/16-ц, від 31.10.2018 у справі №677/1865/16-ц, від 21.11.2018 у справі №272/1652/14-ц, від 12.12.2018 у справі №704/29/17-ц, 16.01.2019 у справі №695/1275/17 та у справі №483/1863/17, від 27.03.2019 у справі №574/381/17-ц, від 03.04.2019 у справі №628/776/18).

Таким чином, з моменту державної реєстрації фермерського господарства та набуття прав юридичної особи таке господарство набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки. У відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №615/2197/15-ц (провадження №14-533цс18).

Тобто, з моменту створення селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) до фермерського господарства переходять правомочності володіння і користування та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки його засновника.

Відповідна правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду №922/989/18 від 23.06.2020.

Також, суд зазначає, що Верховний Суд ухвалою від 16 травня 2024 року справу №320/6885/23 за позовом фізичної особи до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Верховний Суд у цій ухвалі покликався на те, що відсутність сталої та послідовної судової практики щодо того, хто ж виступає платником орендної плати (засновник, який уклав договір оренди, чи фермерське господарство, яке безпосередньо використовує земельну ділянку) є одним з аспектів, що свідчить про наявність виключної правової проблеми з означеного питання.

Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 13 червня 2024 року визнала, що наведене в ухвалі Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16 травня 2024 року обґрунтування наявності виключної правової проблеми, вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, не створює підстави для прийняття до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 320/6885/23.

У цій ухвалі від 13 червня 2024 року підкреслено, що Велика Палата Верховного Суду вже викладала висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема, у постановах від 1 квітня 2020 року у справі № 320/5724/17, від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 317/2520/15-ц, від 22 серпня 2018 року у справі № 606/2032/16-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 677/1865/16-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 272/1652/14-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 704/29/17-ц, № 695/1275/17, від 16 січня 2019 року у справі у справі № 483/1863/17, від 27 березня 2019 року у справі № 574/381/17-ц, від 3 квітня 2019 року у справі № 628/776/18, від 23 червня 2020 року у справі № 922/989/18, від 20 березня 2019 року у справі № 615/2197/15-ц.

З урахуванням цього Велика Палата Верховного Суду справу № 320/6885/23 за позовом фізичної особи повернула до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для розгляду у відповідній колегії.

Отже, Велика Палата Верховного Суду у цій справі в ухвалі вказала на те, що вже викладала правовий висновок у подібних правовідносинах у вищенаведених справах.

Таким чином, в силу наведених підходів, у разі створення фермерського господарства саме останнє виступає суб`єктом взаємовідносин щодо користування землею, а тому за логікою таких висновків саме воно має й нести обов`язки щодо сплати відповідної орендної плати. В інакшому випадку поглиблюється правова невизначеність, адже всі права та обов`язки щодо відповідної земельної ділянки правомочне реалізовувати фермерське господарство, однак орендну плату вносить засновник цього господарства.

Під час розгляду справи судом встановлено, що Орендодавець ОСОБА_1 передав, а Орендар ФГ «КОБУДЬ» прийняло у строкове платне користування на умовах суборенди земельну ділянку для ведення фермерського господарства, площею 36,2795 га, із земель запасу Веснянської сільської ради та земельну ділянку для ведення фермерського господарства, площею 60,00 га, із земель запасу Немиренецької сільської ради. Термін суборенди до 01.12.2026 року.

Вказані обставини підтверджуються Договорами суборенди від 29.12.2012 та Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, які містяться в матеріалах справи.

На підставі того, що у Фермерського господарства «КОБУДЬ» виникло право користування вказаними земельними ділянками, фактично, з часу їх отримання господарством, а саме: з 2012 року і включно по 2025 рік вони обліковувались, як об`єкт оподаткування, що перебуває у користуванні землекористувача фермерського господарства «КОБУДЬ».

Також суд приймає до уваги той факт, що зазначені ділянки відображались у всіх податкових деклараціях, які подавало Фермерське господарство «КОБУДЬ» за минулі роки і відповідно за всі попередні роки господарством здійснювалась оплата орендної плати.

Таким чином, із досліджених судом доказів встановлено, що станом на 2025 рік користувачем спірної земельної ділянки є ФГ «КОБУДЬ».

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем безпідставно прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 15.04.2025 № 23644-2412-2225-UА68040290000010822 за платежем орендна плата з фізичних осіб за 2025 рік, тому воно є протиправним і підлягає скасуванню.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

VII. ВИСНОВКИ СУДУ

З огляду на викладене, колегія суддів уважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.

Згідно з частини 1 статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Моніч Б.С.

Судді Біла Л.М. Гонтарук В. М.