Постанова від 30 березня 2026 р. у справі №560/7812/24 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/7812/24

Головуючий у 1-й інстанції: Блонський В`ячеслав Костянтинович

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

31 березня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Боровицького О. А. Курка О. П.

за участю:

секретаря судового засідання: Олексієнко О.В.,

представника позивача: Гречанюка А. В.,

представника відповідача: Ткачук Н. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Приватного підприємства "Поділля Торг" та Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Поділля Торг" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся із позовом до Хмельницького окружного адміністративного суду, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 04.01.2024 № 278/2201-0701 про збільшення суми грошового зобов`язання податку на прибуток приватному підприємству «Поділля Торг» (код ЄДРПОУ: 41864264) на суму 852 482 гривень 00 копійок, та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 56 011 гривень 00 копійок;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 04.01.2024 № 279/2201-0701 на суму 45 311 гривень 00 копійок, та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 4531 гривень 00 копійок;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 04.01.2024 № 280/2201-0701 на суму 3400 гривень 00 копійок;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 04.01.2024 № 282/2201-0701 на суму 18 гривень 22 копійки;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 04.01.2024 № 283/2201-0701 на суму 9828 гривень 66 копійок;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 04.01.2024 № 284/2201-0701 на суму 33 077 гривень 45 копійок;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 04.01.2024 № 285/2201-0701 на суму 13 600 гривень 00 копійок;

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.01.2024 № Ю-0003022407 на суму 1873 гривень 69 копійок.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.12.2025 позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 04.01.2024 № 279/2201-0701 на суму 45311,00 грн, та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 4531,00 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 04.01.2024 № 280/2201-0701 на суму 3400,00 грн.

Визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.01.2024 № Ю-0003022407 на суму 1873,69 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, сторони подали апеляційні скарги, у яких: позивач просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю; відповідач просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову, та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційних скарг сторони посилаються на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на їх думку, призвело до неправильного вирішення спору.

До суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу відповідача, в якому позивач вказує про обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову та просить залишити його без змін в цій частині.

Також до суду надійшов відзив відповідача на апеляційну скаргу позивача, в якому відповідач вказує про обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову та просить залишити його без змін в цій частині.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просив суд задовольнити її повністю та заперечив проти задоволення апеляційної скарги відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просив суд задовольнити її повністю та заперечив проти задоволення апеляційної скарги позивача.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що Головним управління ДПС у Хмельницькій області відповідно до плану-графіку проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2023 рік проведена документальна планова виїзна перевірка ПП "Поділля торг" з питань дотримання вимог податкового, валютного, та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи за період з 12.01.2018 по 30.06.2023 та за період з 12.01.2018 по 30.06.2023 з метою правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за результатами якої складено акт перевірки №12093/22-01-07-01/41864264 від 13.11.2023.

За результатами документальної планової виїзної перевірки було прийнято такі податкові повідомлення-рішення:

- №278/2201-0701 від 04.01.2024 (основний платіж 852 484 грн, штрафні санкції 56011 грн) - платником порушено п.44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, п.9 П(С)БО 9 «Запаси» затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 №246, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 за №751/4044, зі змінами та доповненнями, п.5.5. Наказу «Про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 25 "Спрощена фінансова звітність" від 25.02.2000 №39, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 березня 2000 року за № 161/4382, зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі в сумі 852 482 грн;

- №279/2201-0701 від 04.01.2024 (основний платіж 45 311 грн, штрафні санкції 4531 грн) - платником порушено п.44.1 ст.44, абз.г п.198.5, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 45311 грн;

- 280/2201-0701 від 04.01.2024 (штраф 3400 грн) - платником порушено п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, п.11 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 року №1307 ПП "Поділля Торг" не складено та не зареєстровано в ЄРПН 30.06.2023 зведену податкову накладну на суму постачання 69 878 грн, ПДВ на суму 13976 грн;

- 282/2201-0701 від 04.01.2024 (штраф 18,22 грн) - платником порушено п.89 підрозділу 2 «Особливості справляння податку на додану вартість» розділу ХХ «Перехідні Положення» Кодексу, ПП "Поділля торг" за червень 2023 року зареєстровано податкові накладні, що підлягають наданню платнику ПДВ, із порушенням граничних строків реєстрації податкових накладних;

- 283/2201-0701 від 04.01.2024 (штраф 9828,66 грн) - платником порушено п.1 ст.3 Закону України від 06 липня 1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» не проведено розрахункову операцію на повну суму орендної плати в розмірі 9828,66 грн;

- 284/2201-0701 від 04.01.2024 (штраф 33077, 45 грн) - платником порушено п.12 ст.3 Закону України від 06 липня 1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», внаслідок невірного ведення обліку товарних запасів на загальну суму 33077,45 грн;

- 285/2201-0701 від 04.01.2024 (штраф 13600 грн) - платником порушено п.1.1.3 Рішення сорок другої сесії Хмельницької міської ради №32 від 17.06.2020 «Про встановлення обмежень щодо продажу та споживання пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових на території міста Хмельницького», внаслідок реалізації пива в асортименті із застосуванням РРО 01.09.2020 року та 01.09.2021;

- вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ю-003022407 від 04.01.2024 (1873,69 грн) - платником порушено част.5 ст. 8, част.2 ст. 9 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" із змінами та доповненнями та пункту 5 частини 2 розділу ІІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Мінфіну України від 20.04.2015 №449, занижено податкове зобов`язання з ЄСВ в сумі 1873,69 грн.

Податкові повідомлення-рішення направлено платнику податків засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення 290010803647, та вручено платнику податків 06.02.2024 року.

ПП «Поділля Торг» оскаржило податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку до ДПС України. Рішенням ДПС України про результати розгляду скарги №11199/6/99-00-06-01-01-06 від 18.04.2024 скаргу платника залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Позивач з вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями не погоджується, вважає їх протиправними, тому звернувся до суду з цим позовом.

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дійшов висновку про часткове задоволення позову, оскільки окремі податкові повідомлення-рішення ґрунтуються на недоведених висновках контролюючого органу та зводяться до формального тлумачення норм і переоцінки методології бухгалтерського обліку без встановлення впливу на об`єкт оподаткування; при цьому факт понесення витрат підтверджений первинними документами, а порушення щодо формування податкового кредиту та списання продукції належними доказами не підтверджені, у зв`язку з чим відповідні рішення підлягають скасуванню.

В іншій частині позовних вимог суд відмовив, оскільки встановлені під час перевірки порушення, зокрема щодо застосування РРО, обліку товарних запасів, строків реєстрації податкових накладних та нарахування ЄСВ, підтверджені матеріалами справи і не спростовані позивачем, що свідчить про правомірність прийнятих у цій частині рішень контролюючого органу.

Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до приписів підпункту 75.1.2 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно з пунктом 77.4 статті 77 ПК України про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому (його представнику) не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано (вручено) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Статтею 77 ПК України визначено, що документальні планові перевірки повинні бути передбачені у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

Відповідно до змісту положень статті 77 Кодексу план-графік проведення перевірок на відповідний квартал формується у визначені терміни та включає платників податків, які мають найбільші критерії ризику щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства.

Порядок формування та затвердження плану-графіка, перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Верховною Радою України прийнято Закон України від 9 листопада 2023 року № 3453-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо скасування мораторію на проведення податкових перевірок», яким внесено зміни до ПК України, зокрема до порядку формування та коригування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків.

Згідно з матеріалами справи Головним управління ДПС у Хмельницькій області відповідно до плану-графіку проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2023 рік проведена документальна планова виїзна перевірка ПП "Поділля торг" з питань дотримання вимог податкового, валютного, та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи за період з 12.01.2018 по 30.06.2023 та за період з 12.01.2018 по 30.06.2023 з метою правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за результатами якої складено акт перевірки №12093/22-01-07-01/41864264 від 13.11.2023.

За результатами документальної планової виїзної перевірки було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, зокрема №278/2201-0701 від 04.01.2024 (основний платіж 852 484 грн, штрафні санкції 56011 грн), відповідно до якого платником порушено п.44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, п.9 П(С)БО 9 «Запаси» затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 №246, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 за №751/4044, зі змінами та доповненнями, п.5.5. Наказу «Про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 25 "Спрощена фінансова звітність" від 25.02.2000 №39, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 березня 2000 за № 161/4382, зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 852 482 грн.

За позицією відповідача на вказане порушення вплинуло завищення ПП "Поділля торг" інших операційних витрат в загальній сумі 4 736 012 грн, в результаті відображення у їх складі вартості послуг з доставки ТМЦ до місця їх використання, зокрема, орендованого складського приміщення, розташованого за адресою: м. Хмельницький, вул. Тернопільська, 12, що підлягали відображенню у складі первісної вартості придбаних запасів.

Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) встановлено, що бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (частина 2 статті 3 цього Закону).

За змістом частин третьої, шостої статті 9 Закону № 996-XIV інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця.

У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Частинами першою та другою вказаної статті встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 4 П(С)БО 9 «Запаси» запаси це активи, які: утримуються для подальшого продажу (розподілу, передачі) за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством/установою.

Відповідно до п.9 П(С)БО 9 «Запаси» первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат:

- суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків;

- суми ввізного мита;

- суми непрямих податків у зв`язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству/установі;

- транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів). Сума транспортно-заготівельних витрат, що узагальнюється на окремому субрахунку рахунків обліку запасів, щомісячно розподіляється між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули (використані, реалізовані, безоплатно передані тощо) за звітний місяць. Сума транспортно-заготівельних витрат, яка відноситься до запасів, що вибули, визначається як добуток середнього відсотка транспортно-заготівельних витрат і вартості запасів, що вибули, з відображенням її на тих самих рахунках обліку, у кореспонденції з якими відображено вибуття цих запасів. Середній відсоток транспортно-заготівельних витрат визначається діленням суми залишків транспортно-заготівельних витрат на початок звітного місяця і транспортно-заготівельних витрат за звітний місяць на суму залишку запасів на початок місяця і запасів, що надійшли за звітний місяць;

- інші витрати, які безпосередньо пов`язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. До таких витрат, зокрема, належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства/установи на доопрацювання і підвищення якісно технічних характеристик запасів.

У разі, якщо на момент оприбуткування запасів неможливо достовірно визначити їх первісну вартість, такі запаси можуть оцінюватися та відображатися за справедливою вартістю з наступним коригуванням до первісної вартості.

Згідно з п.19 П(С)БО 16 «Витрати» витрати на збут включають такі витрати, пов`язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг):

- витрати пакувальних матеріалів для затарювання готової продукції на складах готової продукції;

- витрати на ремонт тари;

- оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут;

- витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг);

- витрати на передпродажну підготовку товарів;

- витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом;

- витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов`язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона);

- витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки;

- витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування;

- витрати на страхування призначеної для подальшої реалізації готової продукції (товарів), що зберігається на складі підприємства;

- витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів (філій, представництв) підприємства;

- інші витрати, пов`язані зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг.

До складу витрат на збут у торговельних організаціях включаються витрати обігу, за винятком витрат, наведених у пунктах 18, 20 і 27 цього Положення (стандарту).

Відповідно до п.5.5. Наказу «Про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 25 "Спрощена фінансова звітність"» від 25.02.2000 р. №39, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 березня 2000р. за № 161/4382, у статті "Інші операційні витрати" наводяться адміністративні витрати, витрати на збут, а також собівартість реалізованих оборотних активів (крім готової продукції, товарів і фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та груп вибуття; відрахування на створення резерву сумнівних боргів і сума списаних безнадійних боргів; втрати від знецінення виробничих запасів; втрати від операційних курсових різниць; визнані економічні санкції; відрахування для забезпечення відшкодування наступних операційних витрат; інші витрати, що пов`язані з операційною діяльністю підприємства. У цій статті також відображається належна до сплати за звітний період відповідно до законодавства сума податків і зборів.

В процесі перевірки контролюючим органом встановлено, що ПП "Поділля Торг" придбавались ТМЦ в ПМП Виробнича фірма "Панда", ПАТ "Мурованокуриловецький завод мінеральної води "Регіна", ТОВ "Дейтрекс" та доставка на адресу ПП "Поділля Торг" (м.Хмельницький, вул.Тернопільська, 12) здійснювалась наступними суб`єктами господарювання:

1. ФОП ОСОБА_1 (договір про надання транспортних послуг від 01.01.2023 №1),

2. ФОП ОСОБА_2 (договір про надання транспортних послуг від 01.01.2023 №2),

3. ФОП ОСОБА_3 (договір про надання транспортних послуг від 27.01.2023 №3);

4. ФОП ОСОБА_4 (договір про надання транспортних послуг від 01.05.2023 №5),

5. ФОП ОСОБА_5 (договір про надання транспортних послуг від 01.01.2023 №4),

6. ФОП ОСОБА_6 (договір перевезення від 04.04.2018 №02/18),

7. ТОВ "Дейтрекс" (договір поставки від 08.02.2023 №0802),

8. ПАТ "Мурованокуриловецький завод мінеральної води "Регіна" (договір поставки від 30.03.2018 №1, від 02.01.2019 №1, від 14.05.2019 №14/05, від 01.06.2020 №01/06), що підтверджується документами: акт надання послуг, журнал-ордер і відомість по рахунку 68.5 «Розрахунки з іншими кредиторами», аналіз рахунку по субконто: 68.5 за відповідні періоди тощо.

По бухгалтерському обліку вищенаведені операції з перевезення ТМЦ відображено кореспонденцією рахунків: Дт 93 «Витрати на збут» Кт 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» та включено до складу інших операційних витрат у відповідних звітних періодах.

Посадовим особам ПП "Поділля торг" 03.11.2023 року вручено запит щодо надання пояснення з документальним підтвердженням з наступних питань: яка підстава включення транспортних послуг по доставці придбаних ТМЦ на адресу ПП "Поділля Торг" ( АДРЕСА_1 ), наданих ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_6 , ТОВ «Дейтрекс», ПАТ "Мурованокуриловецький завод мінеральної води "Регіна" до складу витрат на збут та інших операційних витрат; чи проводився розподіл (узагальнення) транспортно-заготівельних витрат, пов`язаних із доставкою ТМЦ, за окремими групами (видами) запасів за відповідними методами (прямий розподіл, збірно-розподільчий) за перевіряємий період.

Директором ПП «Поділля торг» ОСОБА_7 під час проведення перевірки надано письмові пояснення, відповідно якого зазначено, що розподіл транспортно-заготівельних витрат, пов`язаних із доставкою ТМЦ не проводився в зв`язку з відсутністю технічних можливостей бухгалтерської програми.

Разом з тим, під час проведення перевірки платником не надано розрахунок транспортно-заготівельних витрат, пов`язаних з доставкою ТМЦ, що уможливило провести їх перевірку та відповідно визнати їх у складі собівартості реалізованої продукції за відповідні періоди.

Колегія суддів враховує, що сама по собі бухгалтерська класифікація спірних транспортних витрат, виходячи зі змісту п. 9 П(С)БО 9 та п. 19 П(С)БО 16, дійсно могла бути здійснена позивачем неправильно. Витрати на доставку придбаних ТМЦ до місця їх використання за загальним правилом належать до транспортно-заготівельних витрат і повинні формувати первісну вартість запасів.

Однак вирішальним у цій справі є не саме лише встановлення методологічної помилки бухгалтерського обліку, а те, чи доведено контролюючим органом, що така помилка спричинила саме в тому обсязі, який визначено в акті перевірки, заниження фінансового результату та об`єкта оподаткування податком на прибуток.

Згідно результатів проведеної судово-економічної експертизи від 22.10.2025 № 790/24-26/1431-1437/25-26 завищення інших операційних витрат у сумі 4 736 012 грн документально підтверджується.

Разом із тим документально підтвердити заниження фінансового результату до оподаткування у цій же сумі не видається можливим, оскільки відсутній повний масив документів, який би дозволив визначити ту частину транспортно-заготівельних витрат, що підлягала включенню до собівартості саме реалізованих товарів у перевірюваному періоді.

Крім того, з наведеного висновку експерта вбачається, що частина товарів, на доставку яких були понесені спірні витрати, була реалізована у перевірюваному періоді, отже відповідна частина транспортних витрат у будь-якому разі мала б впливати на фінансовий результат через собівартість реалізованих товарів.

Таким чином, висновок експерта спростовує саме ту модель, яку поклав в основу донарахування контролюючий орган, а саме – що вся сума 4 736 012 грн підлягала виключенню з витрат поточного періоду без паралельного коригування собівартості реалізованих запасів.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України у справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень саме на відповідача покладається обов`язок довести правомірність свого рішення.

У цій справі податковий орган довів лише те, що позивач неправильно класифікував спірні витрати у бухгалтерському обліку. Водночас податковий орган не довів належними та допустимими доказами, що ця обставина призвела саме до заниження фінансового результату у сумі 4 736 012 грн та, відповідно, податку на прибуток у сумі 852 482 грн.

Фактично контролюючий орган, не здійснивши необхідного розподілу ТЗВ між залишками запасів та вибулими (реалізованими) запасами, механічно виключив усю суму транспортних витрат з витрат платника, що не відповідає вимогам п. 9 П(С)БО 9.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що ППР №278/2201-0701 ґрунтується не на повному та достовірному встановленні об`єкта оподаткування, а на методологічно спрощеному припущенні про вплив усієї суми ТЗВ на фінансовий результат поточного періоду.

Таким чином податкове повідомлення-рішення від 04.01.2024 № 278/2201-0701 про збільшення суми грошового зобов`язання податку на прибуток приватному підприємству "Поділля Торг" на суму 852482 грн та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 56011 грн підлягає скасуванню.

Визначаючись щодо правомірності/протиправності податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області №279/2201-0701 від 04.01.2024, яким позивачу нараховано основний платіж 45 311 грн та штрафні санкції 4531 грн, суд зазначає таке.

Згідно з підпунктом «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/ послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Пунктом 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року №246, запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов`язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.

Стаття 1 Закону України «Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції» №1393-XIV до небезпечної та неякісної продукції відносить, серед іншого, продукцію, строк придатності якої до споживання або використання закінчився.

Згідно зі статтею 5 Закону №1393-XIV неякісна та небезпечна продукція підлягає обов`язковому вилученню з обігу. Вилучення неякісної та небезпечної продукції з обігу здійснюється власником цієї продукції за його рішенням або за рішенням спеціально уповноважених органів виконавчої влади відповідно до їх повноважень.

Власник продукції зобов`язаний вилучити з обігу неякісну та небезпечну продукцію, привести її, при можливості, у відповідність з вимогами відповідних нормативно-правових актів і нормативних документів або забезпечити переробку, утилізацію чи знищення такої продукції у порядку, передбаченому цим Законом (стаття 6 Закону №1393-XIV).

За правилами пункту 7 розділу І Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань (далі - Положення №879), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 №879, встановлення на підприємстві фактів псування продукції та/або спливу термінів її придатності, подальше списання такої вимагає проведення інвентаризації. Така інвентаризація здійснюється станом на день встановлення таких фактів.

Поряд із цим у вищезазначеному пункті розділу І Положення передбачені інші підстави для проведення інвентаризації активів та зобов`язань в обов`язковому порядку.

Проведення інвентаризації забезпечується власником (власниками) або уповноваженим органом (посадовою особою), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів (далі - керівник підприємства), який створює необхідні умови для її проведення, визначає об`єкти, періодичність та строки проведення інвентаризації, крім випадків, коли проведення інвентаризації є обов`язковим. У цих випадках визначені на підприємстві строки проведення інвентаризації не можуть перевищувати строків, визначених цим Положенням (пункт 4 цього ж розділу Положення).

Загальний порядок проведення та оформлення результатів проведених інвентаризацій закріплено у розділах ІІ і IV цього Положення.

Так, відповідно до пункту 1 розділу ІІ Положення №879 для проведення інвентаризації на підприємстві розпорядчим документом керівника підприємства створюється інвентаризаційна комісія з представників апарату управління підприємства, бухгалтерської служби (представників аудиторської фірми, централізованої бухгалтерії, суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, яка здійснює ведення бухгалтерського обліку на підприємстві на договірних засадах) та досвідчених працівників підприємства, які знають об`єкт інвентаризації, ціни та первинний облік (інженери, технологи, механіки, виконавці робіт, товарознавці, економісти, бухгалтери). Інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства (його заступник) або керівник структурного підрозділу підприємства, уповноважений керівником підприємства.

Інвентаризація проводиться повним складом інвентаризаційної комісії (робочої інвентаризаційної комісії) та у присутності матеріально відповідальної особи.

В той же час згідно з пунктом 3 цього ж розділу Положення передбачено, що об`єкти, періодичність та строки проведення інвентаризації у звітному році затверджуються розпорядчим документом керівника підприємства.

За змістом пунктів 14 і 18 розділу ІІ Положення №879 результати проведених інвентаризацій оформлюються інвентаризаційними описами, актами інвентаризації, звіряльними відомостями, які складаються відповідно до вимог, установлених Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704 (із змінами), для первинних документів з урахуванням обов`язкових реквізитів та вимог, передбачених цим Положенням. Матеріали інвентаризації можуть бути заповнені як рукописним способом, так і за допомогою електронних засобів обробки інформації.

Інвентаризаційні описи (акти інвентаризації) підписуються всіма членами інвентаризаційної комісії (робочої інвентаризаційної комісії) та матеріально відповідальними особами.

Крім того, пунктами 1 - 4 розділу IV зазначеного Положення врегульовано, що висновки щодо виявлених розбіжностей між фактичною наявністю активів і зобов`язань і даними бухгалтерського обліку, які наводяться в звіряльних відомостях, та пропозиції щодо їх врегулювання відображаються інвентаризаційною комісією у протоколі, що складається після закінчення інвентаризації і передається на розгляд та затвердження керівнику підприємства. У протоколі наводяться: причини нестач, втрат, лишків, а також пропозиції щодо заліку внаслідок пересортиці, списання нестач в межах норм природного убутку, а також понаднормових нестач і втрат від псування цінностей із зазначенням причин та вжитих заходів щодо запобігання таким втратам і нестачам. Підприємства можуть додавати до протоколів іншу інформацію, що є суттєвою для прийняття рішень щодо визнання і оцінки активів і зобов`язань та розкриття відповідної інформації у фінансовій звітності.

Протокол інвентаризаційної комісії затверджується керівником підприємства протягом 5 робочих днів після завершення інвентаризації.

Результати інвентаризації на підставі затвердженого протоколу інвентаризаційної комісії відображаються у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності того звітного періоду, у якому закінчена інвентаризація.

Виявлені при інвентаризації розбіжності між фактичною наявністю активів і зобов`язань і даними бухгалтерського обліку регулюються підприємствами в такому порядку:

основні засоби, нематеріальні активи, які виявлені в лишках, підлягають оприбуткуванню зі збільшенням доходів майбутніх періодів (доходів спеціального фонду бюджетної установи);

цінні папери, грошові кошти, їх еквіваленти та інші оборотні матеріальні цінності, які виявлені в лишках, підлягають оприбуткуванню зі збільшенням доходу звітного періоду підприємства (доходу спеціального фонду бюджетної установи);

нестача запасів у межах установлених норм природного убутку, виявлена під час інвентаризації, списується за розпорядженням керівника підприємства на витрати. Норми природного убутку можуть застосовуватися лише у разі виявлення фактичних нестач і після взаємозаліку нестач цінностей і лишків внаслідок пересортиці. За відсутності норм природного убутку втрата розглядається як нестача понад норму;

нестача цінностей понад норми природного убутку, а також втрати від псування цінностей списуються з балансу та відносяться на рахунок винних осіб у розмірі, визначеному відповідно до законодавства, у разі якщо винні особи не встановлені, вони зараховуються на позабалансовий рахунок до моменту встановлення винних осіб або закриття справи згідно із законодавством.

При цьому у силу підпунктів 4.1 і 4.4 пункту 4 «Інвентаризація запасів» розділу ІІІ Положення №879 інвентаризація запасів проводиться за місцями зберігання та окремо за матеріально відповідальними особами. Матеріальні запаси при інвентаризації записуються в інвентаризаційні описи за найменуванням із зазначенням номенклатурного номера (за його наявності), виду, групи, сорту, одиниці виміру, ціни, суми та кількості (рахунок, вага або міра), фактично встановлених на дату інвентаризації, та за даними бухгалтерського обліку.

Виявлені під час інвентаризації непридатні або зіпсовані запаси вносяться до окремого інвентаризаційного опису, в якому вказуються найменування відповідних запасів, їх кількість, причини, ступінь і характер псування, пропозиції щодо їх знецінення, списання або можливості використання цих предметів у господарських цілях.

Таким чином, на підприємстві може бути проведена інвентаризація запасів (наприклад, продовольчих товарів, придбаних у минулих періодах, для подальшого перепродажу) з метою встановлення фактів спливу строків придатності таких та їх вилучення з обігу шляхом списання. При проведенні такого виду інвентаризації інвентаризаційною комісією мають бути встановлені та зафіксовані дані щодо найменування та обсягу (кількості, вартості) простроченої продукції, причини прострочення, пропозиції щодо її знецінення, списання або можливості використання у власній господарській діяльності. За результатами проведеної інвентаризації запасів інвентаризаційна комісія складає інвентаризаційний опис або акт інвентаризації, а також за наявності на то підстав (встановлення розбіжностей між фактичною наявністю активів і даними бухгалтерського обліку) - звіряльні відомості; протокол інвентаризаційної комісії за результатами закінчення інвентаризації із висновками та пропозиціями, що затверджується керівником підприємства.

Водночас, ураховуючи приписи норм статті 9 Закону №996-XIV, для вилучення виявлених у результаті проведеної інвентаризації протермінованих продовольчих товарів з балансу підприємства необхідно скласти відповідні первинні документи, а саме - акти на списання, у яких мають бути зазначені найменування прострочених продовольчих товарів, щодо яких прийнято рішення про списання, їх кількість та вартість, а також причини списання.

Згідно матеріалів справи ПП "Поділля Торг" 17.10.2023 року вручено запит від 16.10.2023 року №12918/6/22 01-07-01-09 щодо проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки на підставі п.п.20.1.9 п.20.1 ст.20 Податкового Кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 зі змінами та доповненнями.

В процесі перевірки згідно наказу підприємства від 20.10.2023 року №7 працівниками підприємства в присутності перевіряючих ГУ ДПС у Хмельницькій області проведено інвентаризацію ТМЦ станом на 23.10.2023 року. За результатами проведеної інвентаризації ТМЦ станом на 23.10.2023 року складено акт від 23.10.2023 року №П-00003.

Проте, за результатами проведеної інвентаризації ТМЦ станом на 23.10.2023 року не встановлено ТМЦ, які перебували в залишках станом на 30.06.2023 року, строк придатності яких закінчився.

Відповідно ЄРПН відсутні податкові накладні, зареєстровані ПП "Поділля Торг" на ТМЦ на суму без ПДВ 69878,28 грн, строк придатності по яких закінчився.

При цьому позивачем до перевірки не надано:

- будь яких документів щодо підтвердження використання товарів у господарській діяльності підприємства, термін зберігання яких завершився, а саме: документів на реалізацію та придбання, договорів, укладених з постачальниками і покупцями, видаткових накладних, ТТН;

- актів на списання на вищевказаних ТМЦ, складених відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV

У зв`язку із тим, що вищевказані ТМЦ є непридатними для споживання та втрачають свої харчові якості відповідно підлягають списанню. При цьому, підприємством не здійснено нарахування податкових зобов`язань за цими товарами, у зв`язку з їх використанням в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Враховуючи те, що посадовими особами ПП "Поділля Торг" документально не підтверджено фактичне використання придбаних ТМЦ на загальну суму без ПДВ 69878,28 грн, строк придатності (збереження) яких закінчився та під час проведення інвентаризації станом на 23.10.2023 цих товарів не встановлено в наявності, відповідно до вимог п.198.5 ст.198 Кодексу, перевіркою не підтверджено використання у власній господарській діяльності ПП "Поділля Торг" товарів на суму без ПДВ 69878,28 грн.

Таким чином, контролюючий орган дійшов правильного висновку про порушення позивачем вимог п.44.1 ст.44, абз.г) п.198.5 ст.198 Кодексу ПП "Поділля Торг" заниження податкових зобов`язань з ПДВ за червень 2023 року в сумі 13976 грн, в результаті не нарахування податкових зобов`язань по товарах, під час придбання яких суми ПДВ були включені до податкового кредиту, та які не використані в операціях, що є господарською діяльністю підприємства.

А отже, в цій частині податкове повідомлення-рішення від 04.01.2024 № 279/2201-0701 є правомірним.

Щодо висновків в акті перевірки про:

- завищення податкового кредиту на загальну суму ПДВ 5751 грн, в т.ч.: квітня 2022 року - 917 грн, серпня 2022 року - 917 грн, листопада 2022 року - 917 грн, березня 2023 року - 917 грн, травня 2023 року - 2083 грн, внаслідок віднесення до його складу сум ПДВ, що не підтверджені належним чином складеними та зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними, виписаними ПАТ «Мурованокуриловецький завод мінеральної води «Регіна»» та ТОВ «Дейтрикс»;

- завищення податкового кредиту в загальній сумі 25584 грн, у тому числі за: березень 2022 в сумі 25584 грн, в результаті віднесення до його складу сум ПДВ, що не підтверджені належним чином складеною та зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) податковою накладною №217939 від 18.03.2022 на загальну суму 153506,46 грн, в тому числі ПДВ 25584,41 грн по постачальнику ТОВ "РОМА" ПН 30208421.

Згідно пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

У пункті 200.1 та пункті 200.2 статті 200 ПК України зазначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до п.187.1 ст.187 Кодексу датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

Згідно із пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість,- покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Абзацом 1 пункту 201.10 статті 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Водночас абзацом 2 пункту 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження (абзац 3 пункту 201.10 статті 201 ПК України).

Згідно з абзацом 9 пункту 201.10 статті 201 ПК України якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/ послуг.

В ході проведення перевірки посадовими особами відповідача встановлено, що відповідно до даних ЄРПН по податкових накладних, виписаних ТОВ «Дейтрикс» та ПАТ «Мурованокуриловецький завод мінеральної води «Регіна»» встановлено номенклатуру: організація доставки місто Кам`янець-Подільський, перевезення вантажів місто Кам`янець-Подільський, організація доставки місто Хмельницький, зокрема:

- №262 від 18.04.2022 (номенклатура товарів/послуг: перевезення вантажів місто Кам`янець-Подільський) на загальну суму 5500 грн, в т.ч. ПДВ 916,67 грн;

- №534 від 12.08.2022 (номенклатура товарів/послуг: перевезення вантажів місто Кам`янець-Подільський) на загальну суму 5500 грн, в т.ч. ПДВ 916,67 грн;

- №763 від 08.11.2022 (номенклатура товарів/послуг: перевезення вантажів місто Кам`янець-Подільський) на загальну суму 5500 грн, в т.ч. ПДВ 916,67 грн;

- №2 від 03.03.2023 (номенклатура товарів/послуг: організація доставки місто Кам`янець-Подільський) на загальну суму 5500 грн, в т.ч. ПДВ 916,67 грн;

- №87 від 19.05.2023 (номенклатура товарів/послуг: організація доставки місто Кам`янець-Подільський) на загальну суму 5500 грн, в т.ч. ПДВ 916,67 грн;

- №174 від 30.05.2023 (номенклатура товарів/послуг: організація доставки місто Хмельницький) на загальну суму 7000 грн, в т.ч. ПДВ 1166,67 грн.

Вищенаведені операції оформлено такими документами:

- акт надання послуг №687 від 18.04.2022 року з ПАТ «Мурованокуриловецький завод мінеральної води «Регіна»» (найменування робіт, послуг: перевезення вантажів місто Кам`янець-Подільський), при цьому, у товарно-транспортних накладних №Р685 від 18.04.2022 року, №Р686 від 18.04.2022 року вказано пункт розвантаження - м.Хмельницький, вул. Тернопільська 12;

- акт надання послуг №1525 від 12.08.2022 року з ПАТ «Мурованокуриловецькицйзавод мінеральної води «Регіна»» (найменування робіт, послуг: перевезення вантажів місто), при цьому, у товарно-транспортній накладні №Р1527 від 12.08.2022 вказано пункт розвантаження - м. Хмельницький, вул. Тернопільська 12;

- акт надання послуг №2124 від 08.11.2022 року з ПАТ «Мурованокуриловецький завод мінеральної води «Регіна»» (найменування робіт, послуг: перевезення вантажів місто Кам`янець-Подільський), при цьому, у товарно-транспортній накладні №Р2125 від 08.11.2022 року вказано пункт розвантаження м. Хмельницький, вул. Тернопільська 12;

- акт надання послуг №114 від 03.03.2023 року з ТОВ «ДЕЙТРЕКС» (найменування робіт, послуг: організація доставки місто Кам`янець-Подільський), при цьому, у товарно-транспортній накладні №П113 від 03.03.2023 року вказано пункт розвантаження - м.Хмельницький, вул. Тернопільська 12;

- акт надання послуг №395 від 19.05.2023 року з ТОВ «Дейтрикс» (найменування робіт, послуг: організація доставки місто Кам`янець-Подільський), при цьому, у товарно-транспортній накладні №П394 від 19.05.2023 року вказано пункт розвантаження - м.Хмельницький, вул. Тернопільська 12;

- акт надання послуг №587 від 30.05.2023 року з ТОВ «Дейтрикс» (найменування робіт, послуг: організація доставки місто Кам`янець-Подільський), у товарно-транспортній накладні №П586 від 30.05.2023 року вказано пункт розвантаження - м.Кам`янець-Подільський.

Враховуючи вищевикладене, перевіркою встановлено невідповідність вищенаведених документів, зокрема, в частині номенклатури послуг.

Також в ході проведення перевірки досліджено питання дотримання постачальником ТОВ "Рома" (ПН 30208421) вимог п.187.1 ст.187, п.201.1 ст.201 Кодексу при виписуванні податкових накладних на адресу ПП "Поділля торг", в результаті чого встановлено невідповідність обов`язкових реквізитів податкових накладних «дата складання податкової накладної» фактичній даті, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше згідно із первинними бухгалтерськими документами, які надані до перевірки.

Разом з тим, судом першої інстанції правильно зауважено, що порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків; чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів; так само невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Такі висновки викладені у Постановах Верховного Суду від 18.12.2018 у справі №816/1118/17, від 15.01.2019 у справі №809/2918/13-а.

Верховний Суд також неодноразово акцентував на тому, зокрема, у Постановах від 02.12.2019 у справі №826/13060/18, від 11.11.2020 №320/1147/19, від 24.11.2020 №813/3034/15, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність право платника податків на врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку та на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з фактичним придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Одне тільки порушення постачальником товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та обліку витрат за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними.

За таких обставин позивач не може нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства його контрагентами, за умови необізнаності позивача щодо таких порушень.

Водночас контролюючий орган не надав доказів, які б свідчили про безтоварність операцій платника податку та його контрагента, невідповідності господарських операцій цілям та завданням діяльності платника податку, їх збитковості або інших обставин, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення від 04.01.2024 № 279/2201-0701 в цій частині є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до правової позиції викладеної в постанові Верховного Суду від 28 березня 2023 року у справі №260/433/19 - "Встановивши невідповідність частини рішення суб`єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства, наслідком такого є визнання акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину (пункт, речення) рішення або рішення в частині нарахування певної суми штрафних (фінансових) санкцій. Разом з тим, рішення, в якому недійсну частину не можна виокремити, ідентифікувати, є недійсним в цілому".

Тобто, якщо протиправну частину донарахувань неможливо чітко ідентифікувати, то, незалежно від правомірності іншої частини податкового повідомлення-рішення, воно скасовується повністю.

Відповідно частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Податковий орган у своїй апеляційній скарзі слушно посилається на те, що у певних випадках ППР може бути скасоване не повністю, а в частині. Проте це можливо лише тоді, коли правомірну і неправомірну частини акта можна чітко відокремити, а розрахунок таких частин є належним, зрозумілим і перевірюваним.

Суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що самі по собі порушення контрагентів, неточності чи дефекти в оформленні податкових накладних не можуть автоматично позбавляти платника права на податковий кредит за умови реальності операції та відсутності доказів обізнаності платника про протиправну поведінку контрагента.

Податковим органом не доведено: безтоварність операцій; фіктивність постачання; узгодженість дій позивача з контрагентами; неможливість ідентифікації господарських операцій у такому обсязі, який би унеможливлював формування податкового кредиту.

Щодо ТОВ «РОМА» податковий орган пов`язує дефект із датою податкової накладної, однак не довів, що така обставина в конкретних правовідносинах призвела до втрати ідентифікації операції, сторін, суми та змісту постачання настільки, щоб повністю нівелювати право покупця на податковий кредит.

За такого співвідношення правомірної та неправомірної частин ППР, за відсутності в самому акті чіткого, автономного та безспірного відокремлення правомірної частини нарахувань і санкцій, суд першої інстанції обґрунтовано скасував податкове повідомлення-рішення від 04.01.2024 №279/2201-0701 повністю.

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 04.01.2024 № 280/2201-0701 на суму 3400 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до абз.4 п. 120.1. ст. 120 ПК України у разі відсутності реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної / розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість, та/або податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, що зазначена в податковому повідомленні-рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 5 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 3400 гривень.

Так, за висновками відповідача позивачем порушено вимоги п.44.1 ст.44, абз. г) п.198.5 ст.198 Кодексу ПП "Поділля Торг" та занижено податкові зобов`язання з ПДВ за червень 2023 року в сумі 13976 грн, в результаті не нарахування податкових зобов`язань по товарах, під час придбання яких суми ПДВ були включені до податкового кредиту, та які не використані в операціях, що є господарською діяльністю підприємства.

Вказане порушення досліджувалося судом при наданні правової оцінки ППР від 04.01.2024 № 279/2201-0701.

Отже, позивачем порушено вимоги п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, п.11 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 року №1307 ПП "Поділля Торг" не складено та не зареєстровано в ЄРПН 30.06.2023 зведену податкову накладну на суму постачання 69 878 грн, ПДВ на суму 13976 грн.

Тобто підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення № 280/2201-0701 було те, що позивач не склав і не зареєстрував зведену податкову накладну на суму товарів, які, за висновком податкового органу, не були використані у господарській діяльності та щодо яких мали виникнути податкові зобов`язання.

Таким чином податкове повідомлення-рішення № 280/2201-0701 юридично ґрунтується на тому самому первинному висновку, що й податкове повідомлення-рішення №279/2201-0701 про нарахування зобов`язань за п. 198.5 ПК України.

Оскільки податкове повідомлення-рішення №279/2201-0701 судом правомірно скасовано повністю, податковий орган втрачає належну правову основу для автономного існування податкового повідомлення-рішення № 280/2201-0701.

Доводи апеляційної скарги ДПС про “самостійність” цього правопорушення не враховують того, що в межах саме цієї справи і саме цього акту перевірки воно не є ізольованим, а випливає з того самого комплексу висновків перевірки.

Відтак, оскільки податкове повідомлення-рішення від 04.01.2024 № 279/2201-0701 визнано судом протиправним та скасовано, то і пов`язане з ним ППР від 04.01.2024 № 280/2201-0701 також підлягає скасуванню.

Стосовно ППР №282/2201-0701 від 04.01.2024 (штраф 18,22 грн), відповідно до якого платником порушено п.89 підрозділу 2 «Особливості справляння податку на додану вартість» розділу ХХ «Перехідні Положення» Кодексу, ПП "Поділля торг" за червень 2023 року зареєстровано податкові накладні, що підлягають наданню платнику ПДВ, із порушенням граничних строків реєстрації податкових накладних.

Перевіркою встановлено віднесення ПП "Поділля торг" до складу податкових зобов`язань червня 2023 року податкових накладних зареєстрованих в ЄРПН з порушенням граничного строку, передбаченого п.89 підрозділу 2 «Особливості справляння податку на додану вартість» розділу ХХ «Перехідні Положення» ПК України, зокрема, виписаних ТОВ "ФудзТрейд ЮА" за 28-30.06.2023, а зареєстрованих 19.07.2023.

Згідно з п.3 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою КМУ від 29 грудня 2010 року № 1246 (із змінами та доповненнями) реєстрації підлягають податкові накладні та/або розрахунки коригування (у тому числі ті, що не видаються отримувачу (покупцю) товарів (послуг) та залишаються у їх постачальника (продавця); складені під час отримання послуг від нерезидента, місцем постачання яких визначено митну територію України; складені в межах виконання угод про розподіл продукції; складені за операціями з постачання товарів (послуг), які звільнені від оподаткування) незалежно від суми податку на додану вартість, зазначеної в одній податковій накладній та/або розрахунку коригування.

Відповідно до п.89 підрозділу 2 «Особливості справляння податку на додану вартість» розділу ХХ «Перехідні Положення» Кодексу, тимчасово, протягом дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року N 2102-IX, та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється з урахуванням таких граничних строків:

для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до 5 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 18 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 18 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

Суд враховує, що податковий орган послався на несвоєчасну реєстрацію податкових накладних за червень 2023 року. Водночас з матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції зробив висновок про правомірність цього ППР переважно на підставі даних акта перевірки, без дослідження самих податкових накладних, квитанцій про їх подання/реєстрацію та первинних документів, які б дозволяли перевірити дату складання, дату подання та граничний строк реєстрації.

Акт перевірки сам по собі не є безумовним і самодостатнім доказом вчинення податкового правопорушення. Він фіксує позицію контролюючого органу, але не підміняє собою належні первинні електронні та бухгалтерські дані.

За правилами ч. 2 ст. 77 КАС України саме відповідач повинен довести правомірність свого рішення. За відсутності у справі достатнього доказів для перевірки висновків акта перевірки колегія суддів вважає, що правомірність ППР №282/2201-0701 не доведена.

Відтак, податкове повідомлення-рішення №282/2201-0701 від 04.01.2024 (штраф 18,22 грн) також підлягає скасуванню.

Стосовно податкового повідомлення-рішення №283/2201-0701 від 04.01.2024 (штраф 9828,66 грн), відповідно до якого платником порушено п.1 ст.3 Закону України від 06 липня 1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» не проведено розрахункову операцію на повну суму орендної плати в розмірі 9828,66 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 статті 3 Закону України №265/95-ВР обов`язок застосування реєстраторів розрахункових операцій виникає у разі здійснення суб`єктом господарювання розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Водночас ключовим для вирішення даного спору є встановлення того, чи належать спірні операції до розрахункових у розумінні зазначеного Закону.

З матеріалів справи вбачається, що позивач здійснював передачу нерухомого майна у строкове платне користування за договорами суборенди, а отримані від контрагента готівкові кошти були оприбутковані в касі підприємства з відображенням у бухгалтерському обліку за кореспонденцією рахунків Д-т 301 «Каса в національній валюті» — К-т 37.7 «Розрахунки з іншими дебіторами».

Тобто такі операції не обліковувалися як дохід від реалізації послуг, а мали характер виконання грошових зобов`язань за цивільно-правовими договорами щодо користування майном. Відтак спірні правовідносини не є тотожними відносинам з реалізації товарів чи надання послуг у сфері торгівлі або побутового обслуговування, на які поширюється дія Закону №265/95-ВР.

Системний аналіз положень Закону №265/95-ВР дає підстави для висновку, що не будь-яке отримання готівкових коштів є розрахунковою операцією. Такий обов`язок виникає лише у разі здійснення операцій, які мають ознаки реалізації товарів або послуг у відповідних сферах господарської діяльності. Операції ж, що випливають із договірних зобов`язань щодо передачі майна у користування, мають іншу правову природу та не можуть автоматично прирівнюватися до розрахункових.

Сам по собі факт проведення розрахунків у готівковій формі не є достатньою підставою для висновку про наявність обов`язку застосування РРО без встановлення того, що такі розрахунки здійснювалися саме за операції, які підпадають під сферу дії Закону №265/95-ВР.

Суд першої інстанції, погоджуючись із висновками контролюючого органу, фактично ототожнив будь-яке отримання готівкових коштів із розрахунковою операцією, не дослідивши правову природу спірних платежів та не встановивши їх відповідність критеріям, визначеним зазначеним Законом, чим допустив неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин отримання позивачем готівкових коштів за договорами суборенди нерухомого майна не є розрахунковою операцією у розумінні Закону №265/95-ВР, а відтак у позивача був відсутній обов`язок застосування реєстратора розрахункових операцій.

Відповідно, відсутній склад правопорушення, передбачений пунктом 1 статті 17 Закону №265/95-ВР, що виключає можливість застосування до позивача штрафних санкцій.

Отже, податкове повідомлення-рішення №283/2201-0701 від 04.01.2024 є протиправним та підлягає скасуванню.

Стосовно податкового повідомлення-рішення №284/2201-0701 від 04.01.2024 (штраф 33077,45 грн), відповідно до якого платником порушено п.12 ст.3 Закону України від 06 липня 1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», внаслідок неправильного ведення обліку товарних запасів на загальну суму 33077,45 грн суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону України №265/95-ВР суб`єкти господарювання зобов`язані вести облік товарних запасів у встановленому законодавством порядку та здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку, а також надавати контролюючим органам документи, що підтверджують облік та походження товарів, які знаходяться у місці продажу.

Разом з тим, застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 20 цього Закону, можливе лише за умови встановлення сукупності обставин, які свідчать про наявність складу правопорушення, зокрема факту реалізації товарів, що не обліковані у встановленому порядку, або фактичної відсутності їх обліку.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення слугували результати інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, оформлені актом інвентаризації №П-0003 від 23.10.2023 року, яким встановлено наявність розбіжностей (надлишків та нестач) на загальну суму 33077,45 грн.

Однак сам по собі факт виявлення розбіжностей між фактичними залишками товарів та даними бухгалтерського обліку не є безумовним доказом здійснення реалізації необлікованих товарів або відсутності їх обліку у встановленому порядку. Інвентаризація фіксує лише стан активів на певну дату та може свідчити про помилки обліку, пересортицю, несвоєчасне відображення господарських операцій або інші обставини, але не доводить факту порушення, передбаченого пунктом 12 статті 3 Закону №265/95-ВР.

Контролюючим органом не надано належних та допустимих доказів того, що товари, відносно яких встановлено розбіжності, не були відображені в обліку взагалі або що такі товари фактично реалізовувалися без їх попереднього обліку. В матеріалах справи відсутні дані про конкретні господарські операції з реалізації таких товарів, відповідні розрахункові документи чи інші докази, які б свідчили про здійснення продажу необлікованої продукції.

Так само сам факт ненадання документів під час проведення перевірки не може свідчити про їх відсутність як таких та не є достатньою підставою для висновку про порушення, передбачене пунктом 12 статті 3 Закону №265/95-ВР, без встановлення об`єктивної відсутності обліку товарних запасів.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України обов`язок доказування правомірності рішення суб`єкта владних повноважень покладається на відповідача. У даному випадку контролюючим органом не доведено належними доказами наявність у діях позивача складу правопорушення, за яке передбачено застосування фінансових санкцій.

Суд першої інстанції, погоджуючись із висновками контролюючого органу, фактично ототожнив виявлені інвентаризаційні розбіжності з фактом реалізації необлікованих товарів, не перевіривши належним чином характер та причини таких розбіжностей, а також не встановивши наявність усіх необхідних елементів складу правопорушення, що свідчить про неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин відсутні правові підстави для застосування до позивача фінансових санкцій, передбачених статтею 20 Закону №265/95-ВР.

Отже, податкове повідомлення-рішення №284/2201-0701 від 04.01.2024 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення 285/2201-0701 від 04.01.2024 суд зазначає наступне.

Проведеною перевіркою встановлено, що ПП "Поділля торг" 01.09.2020 та 01.09.2021 здійснювало операції із реалізації пива в асортименті із застосуванням РРО з фіскальним номером 3000396317 відповідно до фіскалізованих чеків.

Відповідно до Рішення сорок другої сесії Хмельницької міської ради №32 від 17.06.2020 «Про встановлення обмежень щодо продажу та споживання пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових на території міста Хмельницького» пунктом 1 встановлено обмеження щодо продажу та споживання пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових суб`єктами господарювання на території міста Хмельницького, а саме пунктом 1.1.3. щороку у День знань заборонити на території міста Хмельницького продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових суб`єктами господарювання (крім закладів ресторанного господарства).

Матеріалами справи підтверджується, що позивач здійснював реалізацію пива 01.09.2020 та 01.09.2021, а на території м. Хмельницького діяло рішення міської ради про обмеження такого продажу у День знань.

Однак цього самого по собі недостатньо для визнання спірного ППР правомірним.

Податкове повідомлення - рішення як індивідуальний акт суб`єкта владних повноважень повинен бути чітким, мотивованим та обґрунтованим, містити: фактичні підстави його прийняття; правову кваліфікацію порушення; норму, яка передбачає відповідальність; зрозумілий розрахунок застосованої санкції.

З наданого опису матеріалів справи вбачається, що ні акт перевірки, ні ППР №285/2201-0701 не містять належного індивідуалізованого розрахунку штрафу та чіткого мотивування, чому саме сума 13 600 грн підлягає застосуванню до позивача. Посилання суду першої інстанції вже у мотивувальній частині рішення на ст. 17 Закону №481/95-ВР не усуває цього дефекту самого адміністративного акта.

Невиконання контролюючим органом обов`язку щодо належного оформлення та мотивування акта індивідуальної дії є самостійною підставою для визнання його протиправним.

Відтак колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для скасування податкового повідомлення-рішення 285/2201-0701 від 04.01.2024.

Стосовно вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ю-003022407 від 04.01.2024 (1873,69 грн) суд зазначає наступне.

Відповідно частини 5 статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі Закон №2464-VI), єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.

При нарахуванні заробітної плати (доходів) працівникам, які працюють за трудовим договором з нефіксованим робочим часом, ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.

Відповідно частини 2 статті 9 Закону №2464-VI, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Пунктом 5 частини 2 розділу ІІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Мінфіну України від 20.04.2015 №449 (в редакції станом на грудень 2021 року) встановлено, що для підприємств, установ і організацій, у яких працюють особи з інвалідністю, єдиний внесок встановлюється відповідно до Закону в розмірі 8,41 відсотка суми нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суми оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги з тимчасової непрацездатності, допомоги у зв`язку з вагітністю та пологами для працюючих осіб з інвалідністю.

Відповідно до тієї ж частини цієї Інструкції підтвердженням встановлення працівнику інвалідності є засвідчена копія довідки до акта огляду в медико-соціальній експертній комісії про встановлення групи інвалідності. Засвідчення копії довідки здійснюється безпосередньо підприємством, установою або організацією, зазначеними в абзацах другому-четвертому пункту 3 розділу III цієї Інструкції.

Нарахування єдиного внеску в розмірах, визначених в абзацах другому-четвертому пункту 3 розділу III цієї Інструкції, здійснюється з дати встановлення групи інвалідності (але не раніше одержання завіреної копії довідки до акта огляду в медико-соціальній експертній комісії) та закінчується датою припинення інвалідності.

В ході проведення перевірки контролюючим органом встановлено, що на заробітну плату працівника ОСОБА_8 в період з квітня 2022 по травень 2022 нарахування здійснювались у розмір 8,41% як інваліду. Підтверджуючі документи - довідка МСЕК видана 10.03.2021 та діяла до березня 2022, наступна довідка МСЕК була видана 29.06.2022 та діяла до червня 2023. Відповідно, нарахування єдиного внеску в квітні-травні 2022 року повинні були бути здійснені у розмірі 22%. Всього донараховано ЄСВ в сумі 1873,69 грн.

Водночас 30.03.2022 Постановою КМУ № 390 «Про внесення до деяких постанов Кабінету Міністрів України змін щодо строку повторного огляду осіб з інвалідністю та продовження строку дії деяких медичних документів в умовах воєнного стану» внесено зміни до Постанови Кабінету Міністрів України від 8 березня 2022 № 225 «Деякі питання порядку проведення медико-соціальної експертизи на період дії воєнного стану на території України», доповнено пунктом 3 такого змісту: «Повторний огляд, строк якого припав на період дії воєнного стану на території України, переноситься на строк після припинення або скасування воєнного стану, але не пізніше шести місяців після його припинення або скасування за умови неможливості направлення: осіб з інвалідністю та осіб, яким встановлено ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках), лікарсько-консультативною комісією на медико-соціальну експертизу відповідно до Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р № 1317".

При цьому інвалідність та ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) продовжується до останнього числа шостого місяця після припинення або скасування періоду дії воєнного стану, якщо раніше не буде проведено повторний огляд.

Враховуючи викладене, ОСОБА_9 у період квітня-травня 2022 не втратив статус особи з інвалідністю в силу прямої дії вищенаведених норм.

Таким чином, в цьому випадку має місце неузгодженість правових норм.

Судом першої інстанції правильно зауважено, що положення пункту 56.21 статі 56 ПК України установлює шляхи подолання колізій у податкових правовідносинах. Рішення приймається на користь платника, якщо норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того самого нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне / множинне трактування прав та обов`язків платників або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника, так і контролюючого органу.

Сама юридична конструкція норми пункту 56.21 статті 56 ПК України дає підстави стверджувати, що презумпція застосовна не лише у ситуації прямої суперечності норм, але й у будь якій іншій ситуації невизначеності в процесі правозастосування. Для її застосування необхідно і достатньо виявлення двох або більше альтернативних варіантів правомірної поведінки, з яких обравши найвигідніший для себе, платник може почуватися захищеним від можливих негативних наслідків як з боку контролюючого органу, так і суду.

З урахуванням вищенаведеного, позивач мав обґрунтовані правові підстави вважати, що він правильно обраховував та сплачував єдиний внесок на суми заробітної плати застрахованих осіб підприємства, а тому підстав для донарахування суми єдиного внеску немає.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині того, що вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.01.2024 № Ю- 0003022407 на суму 1873 грн 69 коп. необхідно визнати протиправною та скасувати.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини другої цієї ж статті 77 в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення позову повністю.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги позивача дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи в частині відмови у задоволенні позову, тобто прийняте рішення не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підлягає скасуванню з постановленням нової постанови в цій частині.

При цьому доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції в частині задоволення позову, тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення в частині задоволення позову відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни у цій частині відсутні.

У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Поділля Торг" задовольнити повністю.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2025 року скасувати в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 04.01.2024 № 278/2201-0701 про збільшення суми грошового зобов`язання податку на прибуток приватному підприємству «Поділля Торг» (код ЄДРПОУ: 41864264) на суму 852 482,00 грн, та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 56 011,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 04.01.2024 № 282/2201-0701 на суму 18,22 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 04.01.2024 № 283/2201-0701 на суму 9828,66 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 04.01.2024 № 284/2201-0701 на суму 33 077,45 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 04.01.2024 № 285/2201-0701 на суму 13 600 грн.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2025 року в частині задоволення позову, а саме визнання протиправними та скасування:

податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 04.01.2024 № 279/2201-0701 на суму 45 311, 00 грн, та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 4531,00 грн;

податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 04.01.2024 № 280/2201-0701 на суму 3400 грн;

вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 04.01.2024 № Ю-0003022407 на суму 1873,69 грн - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст. 328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 02 квітня 2026 року

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Боровицький О. А. Курко О. П.