Вирок від 02 квітня 2026 р. у справі №305/3753/25 — Рахівський районний суд Закарпатської області

Єдиний унікальний номер 305/3753/25

Номер провадження 1-кп/305/461/25

ВИРОК

Іменем України

03.04.2026 м. Рахів

Рахівський районний суд Закарпатської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12025071140000405 від 27.09.2025 за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Журавка Варвинського району Чернігівської області, мешканця АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , військовослужбовця Державної прикордонної служби, з вищою освітою, одруженого, на утриманні одна неповнолітня дитина, не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 Кримінального кодексу України,

встановив:

27.09.2025 близько 14.40 год начальник відділення інженерного забезпечення НОМЕР_1 прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_2 прикордонного загону ОСОБА_4 , знаходячись на території Рахівського РВП, що за адресою АДРЕСА_3 , діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, розуміючи, що перед ним знаходиться працівник поліції, який в силу Закону України «Про Національну поліцію» виконує функції щодо виявлення, припинення та запобігання кримінальним правопорушенням, будучи заздалегідь попереджений працівником поліції про кримінальну відповідальність, надав неправомірну вигоду службовій особі - працівнику поліції інспектору СРПП Рахівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_6 у розмірі 500 євро, що станом на 27.09.2025 згідно з офіційним курсом валют НБУ становить 24 235 (двадцять чотири тисячі двісті тридцять п`ять) грн, з метою уникнення адміністративної відповідальності за спробу незаконного перетину державного кордону та за неповідомлення працівниками поліції уповноваженої особи органу досудового розслідування - Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві, про факт виявлення ОСОБА_4 в прикордонні зоні, а також надання можливості подальшого безперешкодного його пересування в прикордонній зоні.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, однак відмовився від надання показань стосовно себе на підставі статті 63 Конституції України, разом з тим, на запитання захисника ствердив, що наведені у обвинувальному акті обставини визнає, грошові кошти 500 євро були вилучені у його присутності.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України суд за клопотанням прокурора та за згодою обвинуваченого і захисника визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.

При цьому суд встановив, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст викладених в обвинувальному акті обставин, їх позиція є добровільною, а також роз`яснив учасникам, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Відмова обвинуваченого надавати показання стосовно себе сама по собі не є підставою для зміни визначеного судом порядку та обсягу дослідження доказів.

Тому, в судовому засіданні судом досліджено документи, які характеризують обвинуваченого, а також документи щодо вилучення грошових коштів, визнання їх речовими доказами та накладення на них арешту.

Інші докази стороною обвинувачення та стороною захисту не надавались та судом не досліджувались, клопотання про дослідження додаткових доказів не заявлялись.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд вважає, що пред`явлене ОСОБА_4 обвинувачення доведене та його дії вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 369 КК України як надання неправомірної вигоди службовій особі за вчинення та невчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища.

Прокурор ОСОБА_3 у судових дебатах просив визнати обвинуваченого винним та призначити покарання у виді штрафу в мінімальному розмірі, тобто 1 тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, речові докази передати в дохід держави.

Захисник ОСОБА_7 у судових дебатах просив застосувати до обвинуваченого найбільш м`яке покарання, оскільки той визнав вину, наміру незаконно перетинати кордон не мав, є молодою людиною, на утриманні має двох дітей, у тому числі одна дитина - донька його дружини, офіційно у розшуку не перебував, підозру йому не оголошували, мав намір влаштуватися на службу в Національну гвардію, але відмовили.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судових дебатах погодився із запропонованим прокурором покаранням, після відповідного нагадування захисником ствердив, що він зрозумів неправоту свого вчинку, розуміє, що поступив неправильно, не тікав та не переховувався, оступився і зробив висновки.

Призначаючи обвинуваченому покарання, суд бере до уваги вимоги статей 50, 65 КК України, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення (1), особу винного (2) та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання (3).

1. При цьому суд виходить із того, що ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення передбачає не тільки встановлення самої категорії тяжкості, визначеної статтею 12 КК України, але і індивідуальних особливостей та обставин вчиненого кримінального правопорушення.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 369 КК України, є нетяжким злочином у сфері службової діяльності, вчиненим умисно, під час дії в Україні воєнного стану, неправомірна вигода надана працівнику Національної поліції, її сума є доволі значною.

Разом з тим, дане кримінальне правопорушення корупційним (примітка до ст. 45 КК України), у Конвенції Організації Об`єднаних Націй проти корупції від 31.10.2003, яка набула чинності для України 01.01.2010, визначено, що корупція підриває демократичні інститути й цінності, етичні цінності й справедливість та завдає шкоди сталому розвитку й принципу верховенства права.

Кримінальні правопорушення у сфері надання неправомірної вигоди мають підвищену суспільну небезпечність.

2. Суд бере до уваги дані про особу обвинуваченого, а саме, що він раніше не судимий, одружений, має на утриманні одну неповнолітню дитину - дочку ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а наявність на утриманні дочки дружини документально не підтверджена, є військовослужбовцем, однак самовільно залишив військову частину, хоча про підозру за це йому наразі і не повідомлено.

Ні стороною обвинувачення, ані стороною захисту не надано суду відомості про характеристику обвинуваченого за місцем роботи та проживання, перебування під наглядом у лікарів нарколога, фтизіатра та психіатра.

Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України за № 804-ОС від 12.07.2024 ОСОБА_4 переведено на нижчу посаду.

Досудовою доповіддю, складеною Рахівським РВ філії ДУ «Центр пробації» в Закарпатській області на виконання ухвали суду, стверджено, що виправлення ОСОБА_4 без позбавлення та обмеження волі на певний строк є можливе та не становить високої небезпеки для суспільства, у тому числі окремих осіб, виконання покарання у громаді можливе за умови здійснення нагляду та застосування соціально-виховних заходів у межах, визначених законодавством.

Разом з тим, згідно з практикою Верховного Суду досудова доповідь хоча є важливою для індивідуалізації покарання, проте має для суду рекомендаційний характер.

Суд не погоджується із висновками, наведеними у досудовій доповіді, оскільки:

- працівником органу пробації взято до уваги обставини, що пом`якшують покарання, які зазначені у обвинувальному акті, однак їх наявність спростована судом;

- вона складена за відсутності обвинуваченого та виключно з його неперевірених слів;

- вона містить відомості, які не узгоджуються з іншими матеріалами справи, зокрема щодо нібито служби обвинуваченого на території Харківської області, у той час як суду обвинувачений пояснив, що проживає в місті Києві та з особистих причин ухиляється від подальшого проходження служби.

3. Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченого, у ході судового розгляду не встановлено.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого, у обвинувальному акті зазначені щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, однак суд із цим не погоджується.

Не є у даному випадку обставиною, яка пом`якшує покарання, щире каяття, оскільки таке не підтверджено матеріалами справи. Не може вважатися щирим каяттям саме лише визнання обвинуваченим своєї вини, це ще й щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що у даному випадку відсутнє.

Щире каяття - це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації (постанова Верховного Суду від 15.11.2021 у справі № 199/6365/19).

Активне сприяння розкриттю злочину має місце тоді, коли особа, яка вчинила злочин, своїми діями надає допомогу (сприяє) правоохоронним органам у розкритті злочину, в установленні невідомих їм обставин справи.

З матеріалів справи не вбачається, яку саме допомогу в установленні невідомих обставин надав обвинувачений слідчому та прокурору, а надавати показання щодо кримінального правопорушення суду обвинувачений взагалі відмовився.

З реєстру матеріалів досудового розслідування випливає, що за участі ОСОБА_4 не проводились жодні слідчі дії, окрім його допиту.

Саме лише визнання засудженим своєї вини та надання ним правдивих показань не підтверджує наявність такої обставини, що пом`якшує йому покарання, як активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень, і як наслідок така обставина не може бути врахована при призначені покарання.

Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 12.12.2023 у справі № 127/10701/20.

Як у ході досудового розслідування, так і під час судового розгляду обвинуваченим не надано жодної допомоги Збройним силам України, що могло б бути розцінене судом як обставина, яка пом`якшує покарання.

Висновки.

Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації, суд враховує, що покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, та призначає такий вид та розмір покарання, який у конкретному випадку буде необхідним, достатнім і справедливим, слугуватиме виправленню засудженої особи та відповідатиме кінцевій меті покарання в цілому.

З урахуванням викладеного, суд переконаний, що виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства неможливе.

Покарання у виді штрафу в мінімальному розмірі, який у даному випадку є навіть меншим за саму суму неправомірної вигоди, не зможе забезпечити реалізацію мети, визначеної у статті 50 Кримінального кодексу України.

Крім того, сторонами не доведено наявність у обвинуваченого доходу та можливість сплати штраф.

Тому, враховуючи, що санкція ч. 1 ст. 369 КК України передбачає, окрім штрафу, також покарання у виді обмеження та позбавлення волі, обвинуваченому слід призначити покарання в межах санкції статті у виді обмеження волі у мінімальному розмірі.

Саме таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 75 КК України, у випадку засудження за корупційне кримінальне правопорушення, рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням прийняте судом бути не може.

Цивільний позов не заявлено.

Процесуальні витрати відсутні.

Оскільки обвинувачений вчинив умисне кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 369 КК України, предметом якого були грошові кошти у розмірі 500 євро, з урахуванням вимог статей 96-1, 96-2 КК України до цього майна необхідно застосувати спеціальну конфіскацію, яка полягає у примусовому безоплатному вилученні їх у власність держави за рішенням суду.

Речові докази, окрім вилучених грошових коштів у сумі 500 євро (10 купюр по 50 євро), до яких судом застосовується спеціальна конфіскація, відсутні.

Прокурор у судовому засіданні ствердив, що арешт на майно не накладався, хоча в матеріалах справи і наявне відповідне клопотання, захисник повідомив, що участі у розгляді такого клопотання у слідчого судді не брав.

Разом із тим, відповідно до ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06.10.2025 у справі № 308/14504/25 (номер провадження 1-кс/308/5834/25), що є у вільному доступі, задоволено клопотання прокурора, накладено арешт на грошові кошти в сумі 500 євро.

Враховуючи, що по справі ухвалюється обвинувальний вирок, а до майна, на яке накладено арешт, застосовується спеціальна конфіскація, відповідно до положень ч. 4 ст. 174 КПК України відсутні підстави для скасування арешту майна.

Викривач у кримінальному провадженні відсутній.

Запобіжний захід під час досудового розслідування не застосовувався, клопотання та підстави для його застосування відсутні.

Керуючись статтею 374 Кримінального процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 Кримінального кодексу України, призначити покарання у виді двох років обмеження волі.

Початок строку відбування покарання рахувати з дня приведення вироку до виконання.

Застосувати спеціальну конфіскацію до грошових коштів у сумі 500 євро, які примусово безоплатно вилучити у власність держави.

Копії вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

На вирок може бути подано апеляційну скаргу протягом 30 днів з часу отримання його копії до Закарпатського апеляційного суду через Рахівський районний суд.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_9