Постанова від 23 березня 2026 р. у справі №340/8023/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

24 березня 2026 року м. Дніпросправа № 340/8023/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),

суддів: Дурасової Ю.В., Божко Л.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29.01.2026 (суддя Науменко В.В.) в адміністративній справі №340/8023/25 за позовом ОСОБА_1 до Експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування стану особи Центру оцінювання функціонального стану особи про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:

Визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 94/25/925/В від 18.08.2025 р.

Скасувати рішення Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами розгляду скарги № 2507/25/384/ВП від 25.11.2025 р.

Позиція позивача обґрунтована тим, що позивач пройшов оцінювання повсякденного функціонування особи експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи на базі КНП «Обласна клінічна психіатрична лікарня Кіровоградської обласної ради», за результатами якого позивача не було визнано інвалідом.

Під час оцінювання виявлено захворювання, які відповідають помірному ступеню обмеження контролю поведінки, що відповідно до критеріїв визнання особи особою з інвалідністю, затверджених постановою КМУ від 15.11.2024 №1338, підпадає під підстави для визнання особи особою з інвалідністю ІІІ групи.

Наполягає, що експертною командою допущено порушення дотримання процедури прийняття цього висновку, яка встановлена вказаним порядком.

Кіровоградський окружний адміністративний суд у рішенні від 29 січня 2026 року виклав висновки відповідно до яких відсутні підстави для задоволення вимог позву.

Висновки суду ґрунтуються на тому, що суд вправі перевіряти законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів «Інструкції про встановлення груп інвалідності», «Положення про медико-соціальну експертизу» та «Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності».

В даній справі відсутні підстави для здійснення власної оцінки прийняття відповідачем висновку щодо відсутності підстав для встановлення позивачу групи інвалідності, оскільки це є дискреційним повноваженням експертної команди.

Вирішення питань щодо визначення міри втрати здоров`я та ступеня обмеження життєдіяльності особи є дискреційним повноваженням відповідних експертних команд та вимагає наявності медичної освіти та спеціальних знань, а адміністративний суд, відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України, не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесено до компетенції цього органу.

Під час розгляду справи не встановлено порушення відповідачем процедури прийняття ним рішення щодо позивача.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою з підстав викладених в обґрунтування позову.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

Колегією суддів з`ясовано, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи на військовій службі в Збройних Силах України у складі Військової частини НОМЕР_1 , 27.02.2025 року під час виконання бойового завдання в районі Диліївки Бахмутського району Донецької області в ході артилерійського обстрілу противником отримав травмування (а.с. 16).

Після тривалого лікування, 18.08.2025 року Експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи, очно, у закладі охорони здоров`я прийнято рішення №94/25/925 про встановлення наявних обмежень повсякденного функціонування легкого ступеня, інвалідності не встановлено, за рішенням ЕКОПФО встановлено 15% втрати професійної працездатності (а.с. 26-28).

Не погодившись з таким рішенням, позивач звернувся зі скаргою до експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи. За результатами розгляду скарги, відповідачем 25.11.2025 року прийнято рішення №2507/25/384 (а.с. 24) про пiдтвердження рiшення, що оскаржується.

За змістом рішення, команда експертiв дiйшла висновку, що документальнi данi, якi мiстяться в справi, не вказують на наявнiсть у особи стiйких обмежень життєдіяльності помiрного, вираженого чи значного ступенiв, обумовлених основним захворюванням (постконтузiйний синдром) або супутньою патологією, якi б надавали підґрунтя для встановлення групи iнвалiдностi згiдно Постанови КМУ №1338 вiд 15.11.2024 року. Разом з тим, наявнiсть помiрно вираженого астенiчного синдрому та хронiчної правобiчної нейросенсорної приглухуватостi легкого ступеня надають пiдстави для встановлення стійкої втрати професiйної працездатностi в загальному обсязi 15% (п`ятнадцять вiдсоткiв) згiдно Наказу МОЗ України №420 вiд 05.06.2012 року (10% (десять вiдсоткiв) - таблиця 1 п. 1.11 "б"; 5% (п`ять вiдсоткiв) - таблиця 2 п. 2.1 ), травма, ТАК, пов`язана iз захистом Батькiвщини згiдно довiдки ВЛК №2025-0530-1108 вiд 30.05.2025 року. Враховуючи вищенаведене, команда експертiв сформувала рiшення про пiдтвердження оскаржуваного рiшення.

Здійснюючи перегляд справи в апеляційному порядку в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України «Про адміністративну процедуру» від 17 лютого 2022 року №2073-IX (Закон №2073-IX) адміністративним органом є будь-який суб`єкт, уповноважений здійснювати функції публічної адміністрації. Відповідно до пункту 11 частини першої цієї ж статті, функції публічної адміністрації охоплюють, зокрема, здійснення інспекційної (контрольної, наглядової) діяльності та вирішення справ за власною ініціативою. Таким чином, здійснюючи перевірку обґрунтованості раніше прийнятих рішень нижчестоящих комісій, відповідач-1 виступав як адміністративний орган у межах адміністративного провадження, що зобов`язує його дотримуватися принципів, визначених статтею 4 цього Закону.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 17 березня 2020 року у справі №240/7133/19, від 25 вересня 2018 року у справі №804/800/16 та від 26 вересня 2018 року у справі №817/820/16, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку МСЕК, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд вправі перевірити законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів законодавчих актів про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.

Отже, предметом судового контролю у цій справі є перевірка дотримання порядку ухвалення оскаржуваного рішення.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року №875-ХІІ (Закон №875-ХІІ).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону №875-ХІІ особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Згідно зі статтею 3 Закону №875-ХІІ інвалідність визначається шляхом експертного обстеження органами медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону №875-ХІІ інвалідність повнолітній особі встановлюється за результатами оцінювання повсякденного функціонування особи, проведеного експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

На підставі частини другої статті 6 Закону №875-ХІІ особа (її уповноважений представник) має право оскаржити рішення медико-соціальної експертної комісії, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи в порядку адміністративного оскарження відповідно до Закону України «Про адміністративну процедуру» з урахуванням особливостей, встановлених Основами законодавства України про охорону здоров`я, та/або в судовому порядку.

Основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров`я організму, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності визначає Закон України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» від 06 жовтня 2015 року №2961-IV.

За визначенням, наведеним в абзацах 4, 8 частини першої статті 1 Закону №2961-IV інвалідність - міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

15 листопада 2024 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» (постанова КМУ №1338) (положення якої в повному обсязі набули чинності з 01 січня 2025 року), якою затверджені: Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Критерії направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи; Критерії встановлення інвалідності.

Абзацами 3 та 7 пункту 3 постанови КМУ №1338 установлено, що повноваження, права і обов`язки медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи, а також повноваження, права і обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров`я припиняються 31 грудня 2024 року.

Перевірка обґрунтованості рішень медико-соціальних експертних комісій, прийнятих до моменту припинення їх повноважень, прав і обов`язків, проводиться Центром оцінювання функціонального стану особи в порядку, встановленому для перевірки обґрунтованості рішень експертних команд відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою.

Відповідно до пункту 7 Положення №1338, та пункту 8 Положення про Міністерство охорони здоров`я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №267 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року №90), Наказом Міністерства охорони здоров`я України «Про покладання прав та обов`язків Центру оцінювання функціонального стану особи» від 03 грудня 2024 року №2022:

1) Права та обов`язки Центру оцінювання функціонального стану особи покладено на державну установу «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» (ідентифікаційний код згідно з ЄДРПОУ 03191673).

2) Затверджено Положення про Центр оцінювання функціонального стану особи (далі - Положення №2022).

3) Визнано таким, що втратив чинність, Наказ Міністерства охорони здоров`я «Про покладання прав та обов`язків Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ» України від 26 жовтня 2024 року №1809 (у редакції Наказу Міністерства охорони здоров`я України від 13 листопада 2024 року №1900).

Згідно з пунктом 10 Положення №2022 Центр оцінювання:

1) надає організаційно-методичне консультування експертним командам;

2) залучає лікарів закладів охорони здоров`я незалежно від форми власності за їх згодою (за необхідності) до роботи Центру оцінювання;

3) проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих експертними командами або медико-соціальними експертними комісіями:

- на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді або рішення, ухвали суду - стосовно особи, зазначеної в постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді або рішенні, ухвалі суду;

- за результатами моніторингу проведення оцінювання повсякденного функціонування особи.

Абзацом другим пункту 8 Положення №1338 встановлено, що Центр оцінювання функціонального стану особи проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих експертними командами або медико-соціальними експертними комісіями: на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді або рішення, ухвали суду - стосовно особи, зазначеної в постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді або рішенні, ухвалі суду; за результатами моніторингу проведення оцінювання повсякденного функціонування особи.

Відповідно до пункту 18 Положення №2022 Центр оцінювання має право:

- одержувати від державних органів, закладів охорони здоров`я, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і виду їх діяльності відомості, необхідні для роботи експертних команд Центру оцінювання;

- направляти особу, що звертається для встановлення інвалідності, до закладів охорони здоров`я для проведення додаткового медичного обстеження з метою уточнення діагнозу і призначення відповідного лікування;

- залучати до роботи Центру оцінювання лікарів закладів охорони здоров`я державної форми власності, за їх згодою;

- допускати за письмовою заявою особи, що звертається для встановлення інвалідності, уповноваженого представника особи на розгляд експертної команди Центру оцінювання;

- розглядати скарги очно, заочно або з використанням методів і засобів телемедицини відповідно до критеріїв визначення форми проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, встановлених у додатку 1 до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року №1338, та відповідних клопотань особи.

Положення статті 25 Закону №2073-IX врегульовує питання адміністративного правонаступництва. Передача повноважень від Центральної медико-соціальної експертної комісії до державної установи, визначеної наказом МОЗ №2022 як Центр оцінювання функціонального стану особи, свідчить про повний перехід компетенції у відповідній сфері.

Відповідно до частини другої статті 25 зазначеного Закону правонаступник продовжує здійснення функцій і повноважень попереднього органу у межах та спосіб, встановлених законодавством. Такий перехід охоплює не лише реалізацію наданих прав, а й виконання обов`язків щодо забезпечення законності раніше прийнятих індивідуальних актів шляхом застосування передбачених спеціальним нормативним регулюванням механізмів перевірки та контролю.

Таким чином, з 26 жовтня 2024 року на відповідача було покладено права та обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ України, а з 03 грудня 2024 року на відповідача покладено права та обов`язки Центру оцінювання функціонального стану особи.

Положення пункту 10 Порядку №1338 передбачають, що рішення про встановлення інвалідності, прийняті до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року №1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи», переглядаються Центром оцінювання функціонального стану особи з дотриманням вимог, встановлених цим Порядком.

Порядок здійснення моніторингу оцінювання повсякденного функціонування особи затверджується МОЗ.

Таким чином, відповідач у цих правовідносинах виступає як суб`єкт владних повноважень, чия діяльність підпадає під дію пункту 9 частини першої статті 19 КАС України.

Зазначена норма прямо відносить до юрисдикції адміністративних судів спори щодо оскарження рішень експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи, оскільки такі рішення є обов`язковими для органів державної влади та інших осіб.

У межах цієї спеціальної компетенції відповідач має право проводити перевірку обґрунтованості рішень МСЕК стосовно відповідної особи не лише за її ініціативою або у разі настання встановленого строку, а й за наявності чітко визначених підстав, що випливають з його контрольно-моніторингових функцій.

Отже, питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до повсякденного функціонування з визначенням відповідного ступеню інвалідності за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями відповідача, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.

Суд не може здійснювати власну оцінку підстав прийняття певного висновку, оскільки суд не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підстав спірного рішення виходить за межі необхідності дослідження в контексті застосування норм матеріального права.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Керуючись статтями 241-245, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29.01.2026 в адміністративній справі №340/8023/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 24 березня 2026 року та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 30 березня 2026 року.

Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко

суддя Ю. В. Дурасова

суддя Л.А. Божко