Постанова від 22 березня 2026 р. у справі №280/3268/21 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

23 березня 2026 року м. Дніпросправа № 280/3268/21

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),

суддів: Дурасової Ю.В., Божко Л.А.,

за участю секретаря судового засідання Солвоей Л.О.

за участю представників: позивача – Хілько А.В., відповідача – Міщенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07.08.2025 та апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на додаткове рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18.08.2025 (суддя Чернова Ж.М.) в адміністративній справі №280/3268/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Машинобудівний завод "Квік" до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Машинобудівний Завод «Квік» (далі - ТОВ «Машинобудівний Завод «Квік») звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26 січня 2021 року № 00007450701.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки висновки контролюючого органу про порушення позивачем норм Податкового кодексу України (далі - ПК України) внаслідок нереальності господарських операцій з ТОВ «Біта Мюзік», ТОВ «Рейд Про», ТОВ «Фітч Фермс Пром», ТОВ «Тепловозремсервіс» та надходження товару з джерела невідомого походження, що викладені в акті документальної позапланової виїзної перевірки, є безпідставними з огляду на документальне підтвердження таких операцій первинними документами.

Позивач зазначає про те, що доводи контролюючого органу про відсутність у контрагента трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, відсутність працівників не можуть спростовувати фактичне виконання операції, оскільки специфіка підприємницької діяльності полягає у тому, що підприємство не завжди може мати у власності задекларовану значну кількість працівників, наявність основних засобів та транспорт для виконання взятих на себе зобов`язань. Вказує, що звичаями ділового обороту визначені й інші можливості залучення ресурсів для поставки товарів/робіт/послуг, як от на підставі цивільно-правових договорів.

Також позивач звертає увагу на те, що використані податковим органом інформаційні бази даних не мають статусу офіційних і можуть містити помилки, які впливають на правовий статус платника податку, тому вони не можуть розглядатись, як належні докази, крім того чинним законодавством не передбачена належність таких баз до засобів доказування.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2021 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2022 року, позов задоволено.

21 листопада 2022 року Головне управління ДПС у Запорізькій області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2022 року, і ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ «Машинобудівний Завод «Квік» в задоволенні позову.

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області задовольнити частково.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2022 року у справі № 280/3268/21 скасувати, а справу направити до Запорізького окружного адміністративного суду на новий розгляд.

Приймаючи рішення про скасування рішень попередніх інстанцій, Верховий суд вказав на те, що з метою підтвердження реальності спірних господарських операцій у даній справі, судам попередніх інстанцій необхідно було дослідити не лише наявність відповідних первинних документів, їх форму та зміст, але й встановити обставини щодо руху цього товару від виробника або від первісного продавця; яким чином та за яких умов цей товар транспортувався, зокрема, від виробника або від первісного продавця; наявність у контрагентів умов для здійснення господарської діяльності на момент укладення і вчинення спірних правочинів. Судами не надано правову оцінку змісту укладених угод між позивачем та його контрагентами та не досліджено обставин фактичного виконання вказаних угод, оскільки позивачем взагалі не надано до суду податкові накладні, документи складського обліку придбаної продукції, підприємством до перевірки не надано товарно-транспортні накладні, що є основним документом на перевезення вантажів.

Формальне складення лише первинного документа не є беззаперечним доказом реальності конкретної господарської операції, якщо контролюючий орган наводить доводи, які ставлять під сумнів її здійснення, зокрема доводи щодо неможливості здійснення поставок контрагентом з огляду на відсутність у нього матеріальних, трудових ресурсів для здійснення підприємницької діяльності та не відповідність при цьому номенклатури придбаних товарів номенклатурі поставлених товарів згідно з даними з Єдиного реєстру податкових накладних; епізодичну або обмежену терміном, на який припадають дати виписування документів на операцію з постачання, фінансову та податкову звітність контрагента, не відображення у цій звітності відповідних податкових зобов`язань, відсутність контрагента за місцезнаходженням. Суттєвим доводом, який ставить під сумнів реальність господарської операції, є посилання на обставини, які встановлені у процедурах кримінального провадження. Такі доводи підлягають ретельній перевірці судом з використанням засобів доказування, передбачених нормами КАС України, в тому числі й інших, не первинних документів, складання яких передбачено законодавством або є загальноприйнятим за звичаями ділового обороту.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2025 року позов задоволено.

Додатковим рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 18 серпня 2025 року заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Машинобудівний завод «КВІК» (69123, м.Запоріжжя, вул.Василя Стуса, буд.8А, код ЄДРПОУ 38284929) витрати на правову допомогу в розмірі 8000,00 грн (вісім тисяч гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.166, код ЄДРПОУ ВП 44118663).

У задоволенні іншої частини заяви відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Запорізькій області звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2025 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ «Машинобудівний Завод «Квік» в задоволенні позову.

Апелянт зазначив, що перевіркою встановлено, що протягом перевіряємого періоду позивач здійснював господарські взаємовідносини з ТОВ «Біта Мюзік», ТОВ «Рейд Про», ТОВ «Фітч Фермс Пром», ТОВ «Тепловозремсервіс» з надання послуг, що не спрямовані на настання реальних правових наслідків. Про вказані обставини свідчить зокрема те, що з аналізу даних ЄРПН, фінансово-господарської діяльності постачальників контролюючим органом встановлено відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність власних основних фондів, власних виробничих активів, власних складських приміщень, транспортних засобів у необхідній кількості, відсутність ведення бухгалтерського обліку на підприємствах-контрагентів позивача. Тобто, на думку контролюючого органу, позивачем не було реалізовано належним чином принципи належної обачливості при виборі контрагентів.

Під час перевірки надавались товарно-транспортні накладні, в яких зазначено, що постачання товару контрагентом ТОВ «Фітч Фермс Пром» здійснювалось за маршрутом: Донецька область, м. Маріуполь - Запорізьке шосе, буд. 9, проте ТОВ «Фітч Фермс Пром» знаходиться за адресою м. Маріуполь, проспект Будівельників 98, офіс 25, за адресою постачання товару, зазначеною у ТТН контрагент не знаходиться і складських приміщень та не має.

Також, позивачем не надано до перевірки доказів того, що послуги отримані від ТОВ «Біта Мюзік» (послуги з технічного забезпечення сценічним, звуковим, світловим та відео обладнанням, а також технічний супровід, включаючи доставку, роботи з монтажу та демонтажу обладнання) пов`язані з господарською діяльністю ТОВ «Машинобудівний Завод «Квік».

Отже, апелянт стверджує про відсутність реального змісту операцій між позивачем і вказаними вище контрагентами, контролюючий орган посилався, зокрема на те, що: в ході проведення перевірки отримано податкову інформацію, яка свідчить про відсутність реального характеру вказаних господарських взаємовідносин; не підтверджено факт транспортування товарів (переважна більшість ТТН або містить недоліки або взагалі до перевірки не надано); перевіркою не підтверджено реальність проведення операцій в зв`язку з відсутністю у контрагентів необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності внаслідок відсутності необхідної кількості штату працюючих осіб у контрагентів-постачальників, відсутності виробничо-складських приміщень, які економічно необхідні для здійснення господарської діяльності; постачання товарів, згідно ТТН, здійснювалось з адреси за якою вони свою господарську діяльність не проводять; прибуткові накладні, на підтвердження взяття придбаного товару на облік, позивачем до матеріалів справи не надані.

Також, відповідач оскаржив додаткове рішення, в апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване додаткове рішення суду винесене з порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні заяви відмовити з підстав наведених в апеляційній скарзі.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційні скарги підтримали, просять суд апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати.

В судовому засіданні представник позивача проти апеляційних скарг заперечив, вважає рішення суду першої інстанції законними та обґрунтованими, а апеляційні скарги безпідставними.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

Колегією суддів з`ясовано, у період з 09 грудня 2020 року по 15 грудня 2020 року ГУ ДПС у Запорізькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Машинобудівний Завод «Квік» з питання дотримання податкового законодавства при декларуванні за вересень 2020 року від`ємного значення з податку на додану вартість, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах, про що складено акт № 3905/08-01-07-01/38284929 від 22 грудня 2020 року.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Машинобудівний Завод «Квік» вимог підпунктів 14.1.36, 14.1.156, 14.1.181, 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, пункту 189.1 статті 189, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.5, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 ПК України, що призвело до завищення суми від`ємного значення з податку на додану вартість за вересень 2020 року, (в т. ч. що зараховується до складу наступного звітного періоду), на суму 390 698 грн.

Обґрунтовуючи висновок про порушення позивачем податкового законодавства, контролюючий орган послався на придбання товарів (послуг) у ризикових контрагентів ТОВ «Біта Мюзік», ТОВ «Рейд Про», ТОВ «Фітч Фермс Пром», ТОВ «Тепловозремсервіс» та надходження товару з джерела невідомого походження.

Не погоджуючись з висновками Акту перевірки, ТОВ «Машинобудівний Завод «Квік» надало свої заперечення (вих. № 008-01/2021 від 13 січня 2021 року), на які контролюючий орган надав відповідь (вих. № 2167/6/08-01-07-01-10 від 21 січня 2021 року), залишивши висновки акту перевірки без змін.

01 лютого 2021 року позивачем отримано податкові повідомлення-рішення від 26 січня 2021 року № 00007450701, № 00007470701, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 390 698 грн та застосовано штраф в розмірі 3 400 грн за недотримання реєстрації податкової накладної на суму ПДВ 131 462,40 грн.

Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення неправомірними, ТОВ «Машинобудівний Завод «Квік» звернулося зі скаргою (вих. № 045-02/2021 від 10 лютого 2021 року) до Державної податкової служби України.

Рішенням Державної податкової служби України від 12 квітня 2021 року № 8201/6/99-00-06-01-03-06 про результати розгляду скарги, скаргу ТОВ «Машинобудівний Завод «Квік» задоволено частково, залишено без змін податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 26 січня 20201 року № 00007450701 та скасовано податкове повідомлення-рішення від 26 січня 2021 року № 00007470701.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення від 26 січня 20201 року № 00007450701 протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Здійснюючи перегляд справи в апеляційному порядку в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне.

Предметом перевірки податкового органу стали господарські взаємовідносини позивача з ТОВ «Біта Мюзік», ТОВ «Рейд Про», ТОВ «Фітч Фермс Пром», ТОВ «Тепловозремсервіс».

Щодо правовідносин, які виникли між позивачем та ТОВ «Біта Мюзік».

Між позивачем та ТОВ «Біта Мюзік» було укладено договір № 250920-01 від 25 вересня 2020 року, відповідно до умов якого ТОВ «Біта Мюзік» зобов`язується надати ТОВ «Машинобудівний Завод «Квік» послуги з технічного забезпечення сценічним, звуковим, світловим та відео обладнанням, а також технічний супровід, включаючи доставку, роботи з монтажу та демонтажу обладнання, яке функціонуватиме в рамках заходу «Бізнес форум «Стратегія розвитку 2021», який проводитиметься 26-27 вересня 2020 року.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем було надано: специфікацію 1 до договору, наказ від 21 вересня 2020 року № 0921.1, рахунок на оплату № 26 від 25 вересня 2020 року, акт надання послуг від 27 вересня 2020 року № 8, податкову накладну № 2 від 27 вересня 2020 року, платіжне доручення № 9378 від 05 жовтня 2020 року. Виписана ТОВ «Біта Мюзік» податкова накладна № 2 від 27 вересня 2020 року зареєстрована 16 жовтня 2020 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

В ході проведення перевірки надано акт наданих послуг №8 від 27.09.2020, відповідно до якого підприємством ТОВ «Біта Мюзік» надано послуги з технічного забезпечення сценічним, звуковим, світловим та відео обладнанням замовника 26-27 вересня 2020. Загальна вартість послуг скалала 788 774,40грн в т.ч. ПДВ 131 462,40грн. Суму податкового кредиту включена до декларації з ПДВ за вересень 2020року.

Проведення заходу відбувалось за адресою: вул.Новобудов, 5 у м. Запоріжжя, що було передано позивачу в безоплатне користування на підставі договору позички № 0401.2 від 01 квітня 2019 року (арк.спр.17-18 т.ІІ).

Між позивачем та гр. ОСОБА_1 було укладено договір позички №0401.2 (безоплатного користування приміщенням) від 01.04.2019, згідно якого ТОВ «МЗ «Квік» орендує нежитлове приміщення площею 441,6кв.м. по вул.Новобудов, 5 у м.Запоріжжі, склад літ.Е, інв.№210/1100008, враховуючи пролонгацію договору, термін дії до 31.03.2021. Як пояснив представник позивача, спірний захід проходив на майданчику перед орендованим приміщенням. Суд приймає пояснення позивача, що даний захід було необхідно провести враховуючи запланований керівництвом намір запровадити нову лінію виробництва. Також, була необхідність у спілкуванні керівництва та працівників, працівників поміж собою, враховуюче те, що такої можливості окрім як провадження спеціального заходу не має, оскільки підприємство має декілька виробничих приміщень в різних районах міста. Крім того, необхідність проведення таких заходів полягає у піднятті «корпоративного духу» та є сталою практикою впровадження як у мирових корпораціях так і у вітчизняних підприємствах та організаціях. Надати докази прямої залежності проведення цього заходу та його подальшого впливу на якість та кількість виробництва не можливо.

Відповідачем зазначено, що позивачем не доведено яким чином розважальна частина відноситься до господарської діяльності підприємства, оскільки за наявною на час перевірки інформацією ТОВ «Біта Мюзік» знаходиться на податковому обліку у ГУ ДПС у м.Києві, основний вид діяльності надання в оренду інших машин, устаткування та товарів, в електронних базах даних ДПС відсутня інформація підтверджуюча наявність в період взаємовідносин з набуття в оренду нежитлових приміщень послуг оренди транспортних засобів, послуг опалення та водо- тепло постачання.

Таким чином, за позицією апелянта, включення витрат на розважальні послуги до податкового кредиту вважається порушенням через відсутність їхнього зв`язку з господарською діяльністю підприємства.

Щодо правовідносин, які виникли між ТОВ «МЗ «Квік» та ТОВ «Фітч Фермс Пром».

між позивачем (покупець) та ТОВ «Фітч Фермс Пром» (постачальник) було укладено договір поставки №0803.3 від 03.08.2020, за яким постачальник зобов`язаний у порядку та строки, встановлені договором, передати у власність покупця, надалі «товар», а покупець зобов`язується прийняти та оплатити його на умовах, визначених цим договором (арк.спр.69-70 т.І).

Відповідно до п. 2.1 договору поставка товару за цим договором здійснюється у відповідності до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів «Інкотермс 2010», на умовах EXW Склад Постачальника: Донецька обл., 87512, м. Маріуполь, Запорізьке шосе, 9.

На підтвердження виконання умов договору позивачем було надано: рахунки фактури №29 від 01.09.2020, №30 від 01.09.2020; видаткові накладні №29 від 01.09.2020, №30 від 01.09.2020; платіжні доручення від 14.09.2020 №9250, від 15.09.2020 №9260, від 25.09.2020 №9314 (арк. спр.71-72, 75 т.І).

Виписані ТОВ «Фітч Фермс Пром» податкові накладні №29 від 01.09.2020 та №30 від 01.09.2020 зареєстровані 23.09.2020 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Актом перевірки встановлено документальне оформлення ТОВ «МЗ «Квік» фінансово-господарських операцій з придбання комплектуючих у контрагента постачальника ТОВ «Фітч Фермс Пром» (код ЄДРПОУ 43394857) за вересень 2020 року на суму ПДВ 110 056,60грн, згідно укладеного договору поставки №0716.1 від 16.07.2020 та зареєстрованих податкових накладних за вересень 2020 року. Суми податку на додану вартість до податкового кредиту за вересень 2020, відповідають даним декларації з податку на додану вартість та даним ЄРПН. Розбіжності даних баз АІС по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів в період, який перевірявся відсутні.

Витрати на проведення даного заходу визнаються як такі, що спрямовані на невизначене коло осіб з метою просування методів діяльності підприємства. Первинні документи: акт виконаних робіт від івент-агентства із зазначенням «послуги з організації заходу». Отже розважальні послуги оформлені як захід, безпосередньо пов`язаний з господарською діяльністю.

Щодо правовідносин з ТОВ "ФІТЧ ФЕРМС ПРОМ"

ТОВ "ФІТЧ ФЕРМС ПРОМ" (код 43394857) - перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС у Донецькій області (Центральний р-н м. Маріуполь). Вид діяльності - „46.90- неспеціалізована оптова торгівля. Платник ПДВ з 01.01.2020. Кількість працюючих згідно звітності з ЄСВ - 12 осіб. Згідно звітності за формою 20-ОПП товариство має у користування склад за адресою м. Київ, вул. Автозаводська, будинок 76, офіс за адресою Донецька область, м. Маріуполь, проспект Будівельників, буд. 98, оф. 25.

Між позивачем (Покупець) та ТОВ «Фітч Фермс Пром» (Постачальник) було укладено договір поставки № 0803.3 від 03 серпня 2020 року, за яким Постачальник зобов`язаний у порядку та строки, встановлені Договором, передати у власність Покупця, надалі «Товар», а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити його на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 2.1 Договору поставка товару за цим Договором здійснюється у відповідності до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів «Інкотермс 2010», на умовах EXW - Склад Постачальника: Донецька обл., 87512, м. Маріуполь, Запорізьке шосе, буд. 9.

Транспортування здійснювалось за рахунок позивача перевізником ФОП ОСОБА_2 відповідно до договору про надання послуг вантажних перевезень від 16 червня 2020 року.

На підтвердження виконання умов Договору позивачем було надано: рахунки фактури № 29 від 01 вересня 2020 року, № 30 від 01 вересня 2020 року; видаткові накладні № 29 від 01 вересня 2020 року, № 30 від 01 вересня 2020 року; товаро-транспортну накладну № 29 від 01 вересня 2020 року; платіжні доручення від 14 вересня 2020 року № 9250, від 15 вересня 2020 року № 9260, від 25 вересня 2020 року № 9314.

Виписані ТОВ «Фітч Фермс Пром» податкові накладні № 29 та № 30 від 01 вересня 2020 року зареєстровані 23 вересня 2020 року в Єдиному реєстрі податкових накладних (т.2 ас72-75).

В податковому кредиті ТОВ "машинобудівний завод «КВІК»" зареєстровані податкові накладні з номенклатурою: «Реле АЛГ5.670.000сб н/ю, лічильник АЛГ5.158.002, пластина реєстратора АЛГ8.610.002, колесо зубчасте конічне АЛГ8.446.001, колесо паразитне АЛГ6.370.038, приставний хід годинника в зборі Сб2Х, колесо рейкове 14-268, проміжне часове колесо АЛГ6.370.034, жиклер необроблений Д50.10.071-1А, кран індикаторний ПДІ.56, палець поршневий Д50.04.101,сальник самопіджимний Д50.34.114, палець поршневий ЦНД» від ТОВ " Фітч Фермс Пром " (код 433948505815).

ТОВ " Фітч Фермс Пром " не декларує придбання зазначеного товару.

Щодо ТОВ «Рейд Про».

Між позивачем (Покупець) та ТОВ «Рейд Про» (Постачальник) було укладено договір поставки № 0916.1 від 16 вересня 2020 року, відповідно до якого ТОВ «Рейд Про» постачає позивачу товари, зазначені в рахунках-фактурах № 307 від 16 вересня 2020 року, № 308 від 16 вересня 2020 року, № 309 від 16 вересня 2020 року.

Транспортування здійснювалось за рахунок позивача перевізником ФОП ОСОБА_2 відповідно до договору про надання послуг вантажних перевезень від 16 червня 2020 року.

На підтвердження виконання умов Договору позивачем було надано: видаткові накладні № 307, № 308, № 309 від 16 вересня 2020 року, товарно-транспортну накладну № 307 від 16 вересня 2020 року; платіжні доручення № 9430 від 16 жовтня 2020 року, № 9591 від 12 листопада 2020 року.

Виписані ТОВ «Рейд Про» податкові накладні № 307, № 308 та № 309 від 16 вересня 2020 року зареєстровані 12 жовтня 2020 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Виписані ТОВ «Рейд Про» податкові накладні № 307, № 308 та № 309 від 16 вересня 2020 року зареєстровані 12 жовтня 2020 року в Єдиному реєстрі податкових накладних (т.2 ас76-81).

В податковому кредиті ТОВ "Машинобудівний завод «КВІК»" зареєстровані податкові накладні з номенклатурою: «заготовка шестерні 8ТН 240.234/235, бабіт Б-16, лічильник тощо» від ТОВ "Рейд Про" (код 43493724).

ТОВ " Рейд Про" декларує придбання товару зазначеного від ТОВ "Лондон продукт" (код 43472272).

Щодо взаємовідносини позивача з ТОВ «Тепловозремсервіс

Між позивачем (Покупець) та ТОВ «Тепловозремсервіс» (Постачальник) на підставі рахунків-фактури №СФ-0000118 від 09.09.2020 та №СФ-0000120 від 10.09.2020 у вересні 2020 року відбулось відвантаження товару та його оплата.

Разом з цим, в акті перевірки від 22.12.2020 зазначено, що контролюючим органом виявлено розбіжності між даними банківських виписок та даних по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» в сумі 9792 грн.

Однак, з матеріалів справи встановлено, що 9792 грн. це авансовий платіж по рахунку №СФ-0000131 від 30.09.2020, на який ТОВ «Тепловозремсервіс» було виписано податкову накладну №16 від 30.09.2020 та зареєстровано її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зазначений платіж підтверджується платіжним дорученням від 30.09.2020 №9341.

Вказана сума відображена позивачем на субрахунку 371 «Розрахунки за виданими авансами».

При цьому, відвантаження товару фактично відбулось у жовтні 2020 року, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 за жовтень 2020 року та видатковою накладною №РН-0000094 від 16.10.2020.

Решта суми по рахунку №СФ-0000131 від 30.09.2020 була сплачена позивачем 27.11.2020 платіжним дорученням №9693.

Таким чином, доводи відповідача про наявність розбіжностей між даними банківських виписок та даних по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» в сумі 9792 грн. належними доказами не підтвердились.

Стосовно доводів контролюючого органу про відсутність товаро-транспортних накладних на поставки товарів ТОВ «Тепловозремсервіс», окрім поставки 09.09.2020, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

З матеріалів справи встановлено, що вантажовідправником, у даному випадку, є ТОВ «Тепловозремсервіс», яке на поставки товару 22.09.2020, 29.09.2020 та 16.10.2020 товарно-транспорті накладні не складало, з огляду на те, що постачало товар на адресу позивача власним транспортом.

Перевіркою встановлено (стр.16, 21 акту перевірки), що згідно наданих ТТН щодо транспортування товару від ТОВ «Рейд Про» (пункт навантаження: м.Маріуполь, пл.Машинобувників, 1) та від ТОВ «Фітч Ферм Пром» (пункт навантаження: Донецька обл., м.Маріуполь, Запорізьке шосе, буд.9) до ТОВ «Квік» (пункт розвантаження: м.Запоріжжя, вул.В.Стуса, 8-а), що перевізником є ФОП ОСОБА_2 , для перевезення використовувалися транспортні засоби:

ДАФ з державним номером НОМЕР_1 без причепу, водій ОСОБА_3 (ТОВ «Рейд Про») 16.09.2020 - товарно-транспортна накладна №307 від 16.09.2020 (арк.спр.88 т.І);

МАЗ з державним номером НОМЕР_2 , 01.09.2020, водій ОСОБА_4 (ТОВ «Фітч Фермс Пром») - товаро-транспортна накладна №29 від 01.09.2020 (арк.спр.73-74 т.І).

З наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ «Тепловозремсервіс» (постачальник) була укладена усна угода на поставку товару, на виконання якої було здійснено три поставки товару 09.09.2020, 22.09.2020, 29.09.2020 та 16.10.2020, що підтверджено наступними документами: рахунки-фактури, видаткові накладні, сертифікат якості, платіжні доручення та оборотно-сальдова відомість по рахунку 631.

Як вже було зазначено, контролюючим органом виявлено розбіжності між даними банківських виписок та даних по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» в сумі 9792 грн. Однак, з матеріалів справи встановлено, що 9792 грн це авансовий платіж по рахунку №СФ-0000131 від 30.09.2020, на який ТОВ «Тепловозремсервіс» було виписано податкову накладну №16 від 30.09.2020 та зареєстровано її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Зазначений платіж підтверджується платіжним дорученням від 30.09.2020 №9341.

Вказана сума відображена позивачем на субрахунку 371 «Розрахунки за виданими авансами».

При цьому, відвантаження товару фактично відбулось у жовтні 2020 року, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 за жовтень 2020 року та видатковою накладною №РН-0000094 від 16.10.2020. Решта суми по рахунку №СФ-0000131 від 30.09.2020 була сплачена позивачем 27.11.2020 платіжним дорученням №9693.

Таким чином, доводи відповідача про наявність розбіжностей між даними банківських виписок та даних по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» в сумі 9792 грн належними доказами не підтвердились.

Відповідач зазначає, що позивачем надано для перевірки лише одну квитанцію ТОВ «Нова пошта» від 09.09.2020 до видаткової накладної від 09.09.2020 №РН-0000074. Щодо підтвердження факту постачання інших товарів ТТН до перевірки не надано. Вказане доводить те, що у позивача відсутній доказ поставки товарів, а відповідно є сумніви щодо реальності здійснення господарських операцій.

Судом приймаються доводи позивача яким зазначено, що умови кожної поставки оговорювалися окремо перед поставкою. Окрім поставки за допомогою ТОВ «Нова пошта», поставки товарів здійснювалися транспортом постачальника ТОВ «Тепловозремсервіс», тому на підприємстві позивача відсутні необхідні ТТН.

Щодо посилань відповідача на лист Головного управління Національної поліції в Запорізькій області вих. № 2402/2/01 - 2020 від 20.10.2020, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відсутність фіксації спеціальною системою «Гарпун» факту переміщення автомобілів, не вказує на допущення порушень при формуванні даних податкового обліку позивачем, з огляду на те, що аналітичні звіти про аналіз руху транспортних засобів не містять беззаперечно повної інформації щодо руху транспортних засобів, якими згідно з даними позивача здійснювалось транспортування товару на автодорогах України, між пунктами навантаження та розвантаження. Також, відсутні докази покриття спеціальною системою «Гарпун» усіх доріг України у 2020 році та її безперебійної роботи.

В ході проведення перевірки було надіслано запити до ГУ НП у Запорізькій області щодо отримання інформації з електроних систем відеоконтроль ІП «Гарпун» щодо руху транспортних засобів, вказаних транспортних засобів. З отриманої відповіді (лист №2402/2/01-2020 від 20.10.2020) вбачається, що в ІП «Гарпун» не міститься інформації про пересування автошляхами України зазначених ТЗ. З цієї інформації податковий орган зробив висновок, що зазначені траспортні засоби не здійснювали перевезення в ці дні, тобто доказів поставки товару не існує.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вказаним листом достовірно не підтверджується відсутність факту транспортування товарів покупцю транспортними засобами, вказаними у товарно-транспортних накладних, тому суд не може прийняти вказаний доказ як достатній.

Також, колегія суддів зазначає про можливість розгляду апеляційних скарг, як на основе рішення так і на додаткове рішення прийняте в порядку ст. 252 КАС України в одному провадженні, оскільки додаткове рішення, хоча і є окремим процесуальним документом, проте в силу вимог 252 КАС України є невід`ємною складовою основного судового рішення та може бути оскаржено в одній апеляційній скарзі разом із основним судовим рішенням, так як процесуальним законом це не заборонено.

Статтею 252 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Статтею 252 КАС України визначено, що саме суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: судом не вирішено питання про судові витрати.

За вимогами статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За змістом частин другої - п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з приписами ч.5 ст.137 КАС України, розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Тобто, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити обґрунтованість рівня витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

У разі недотримання вимог ч. 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналіз вищенаведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у рішенні від 23.01.2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.

Крім того, у пункті 154 рішення ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Аналізуючи наведені правові норми, колегія суддів зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 300/941/19 та від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19.

Судом першої інстанції встановлено, на підтвердження отримання послуг з правової допомоги позивачем до матеріалів справи надано: ордер на надання правничої допомоги серії АР №1043945; договір про надання правової допомоги від 12.04.2021 №110; акт приймання-передачі наданих послуг від 08.08.2025; детальний опис робіт (наданих послуг) та здійснених витрат виконаних адвокатом, необхідних для надання правничої допомоги у справі від 08.08.2025.

Відповідно до п 1.1. Договору правова допомога надається позивачу у справі про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.01.2021 №00007470701, № 00007450701, прийнятих Головним управлінням ДПС у Запорізькій області.

Згідно з актом приймання-передачі наданих послуг від 08.08.2025, адвокат якісно та в повному обсязі надав юридичні послуги згідно з Договором у справі №280/3268/21. Вартість послуг Адвоката становить 10 000 (десять тисяч) гривень.

Відповідно до детального опису робіт (наданих послуг) та здійснених витрат виконаних адвокатом, необхідних для надання правничої допомоги у справі, що є додатком до Договору про надання правової допомоги №110 від 12.04.2021, адвокатом були надані наступні послуги у справі №280/3268/21: 1. додаткові пояснення від 06.03.2024 – вартість 1000 грн; 2. додаткові пояснення від 19.12.2024 – вартість 1000 грн; 3. додаткові пояснення від 15.07.2025 – вартість 1000 грн; 4. клопотання про зупинення провадження від 27.03.2024 - вартість 500 грн; 5. клопотання про долучення до матеріалів справи від 06.03.2024 - вартість 500 грн; 6. участь у судових засіданнях 30.11.2023, 18.01.2024, 22.02.2024, 07.03.2024, 18.04.2024, 19.06.2024, 24.07.2024 - вартість 6000 грн; разом – 10000 грн.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи, враховуючи зміст та обсяг наданих послуг, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що розмір витрат, понесених на професійну правничу допомогу позивачем у суді першої інстанції у розмірі 10000,00 грн, є завищеним та не є співмірним з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Суд апеляційної інстанції вважає, що вказана сума компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу позивачем в розмірі 10000,00 грн, не є належним чином обґрунтованою у контексті дослідження обсягу фактично наданих адвокатом послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

З урахуванням співмірності та пропорційності витраченого часу, складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, зважаючи на предмет спору, заявлені позовні вимоги, зміст позовної заяви, значення справи для сторони, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявлена позивачем сума витрат на професійну допомогу у розмірі 10000,00 грн не є співмірною зі складністю спору та предметом доказування у справі, отже підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів пропорційно на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн, що є співмірним зі складністю справи та відповідає принципу справедливості.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доказів, які б були безпідставно залишені без уваги судом першої інстанції.

При обґрунтуванні цієї постанови суд апеляційної інстанції також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07.08.2025 та апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на додаткове рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18.08.2025 залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07.08.2025 та додаткове рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18.08.2025 в адміністративній справі №280/3268/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.325 Кодексу адміністративного судочинства України, може бути оскаржена до касаційного суду в порядку, встановленому ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлено 27 березня 2026 року.

Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко

суддя Ю. В. Дурасова

суддя Л.А. Божко