Постанова від 01 квітня 2026 р. у справі №520/31422/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2026 р. Справа № 520/31422/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Чалого І.С. , Семененко М.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2026, головуючий суддя І інстанції: Сагайдак В.В., повний текст складено 15.01.26 по справі № 520/31422/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі – ГУ ПФУ в Харківській області, пенсійний орган), в якому просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 13.05.2025 № 20001-53637038-2025-3 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні соціальної допомоги у вигляді житлової субсидії на неопалювальний період з 01.05.2025 по 31.10.2025;

зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області призначити соціальну допомогу ОСОБА_1 у вигляді житлової субсидії на неопалювальний період з 01.05.2025 по 31.10.2025.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2026 (розгляд справи відбувся за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 .

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2026 та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що заборгованість позивача по сплаті комунальних послуг не є узгодженою та на дату прийняття рішення про відмову в призначенні субсидії не мала враховуватися відповідачем до уваги. Вказує, що позивач звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Харкова з позовом про скасування державної реєстрації, поновлення запису про право власності та стягнення моральної шкоди до його колишньої дружини ОСОБА_2 (справа № 644/1588/24). Судом у цій справі ухвалено забезпечення позову шляхом заборони відчуження квартири і заборони державним реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо квартири до вирішення справи по суті. Договори на надання житлово-комунальних послуг укладені на ім`я колишньої дружини позивача - ОСОБА_2 , що унеможливлює реструктуризацію існуючої заборгованості перед комунальними підприємствами. ОСОБА_2 понад 20 років не проживає в квартирі і не виконує обов`язки з утримання нерухомості, що підтверджено актом обстеження від 16.04.2025 № 33. Справа № 644/1588/24 до цього час знаходиться на розгляді в суді першої інстанції. Вказує, що суд першої інстанції взагалі не досліджував вказані докази та не надав їм оцінку, внаслідок чого прийшов до висновків, які не відповідають обставинам справи.

Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

Відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що 08.05.2025 ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Харківській області із заявою про призначення соціальної допомоги у вигляді субсидії на оплату житлово-комунальних послуг на неопалювальний період з 01.05.2025 по 31.10.2025.

При зверненні до відповідача із заявою про призначення субсидії, при заповненні Декларації про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії позивач подав відповідачу Акт обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства/фактичного місця проживання особи № 33 від 16.04.2025, в якому зазначено, що за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 проживає один.

Рішенням ГУ ПФУ в Харківській області від 13.05.2025 № 20001-53637038-2025-3 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні субсидії. Підставою відмови вказано : наявна заборгованість з оплати житлово – комунальних послуг, витрат на управління багатоквартирним будинком, загальна сума якої перевищує 40 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Не погоджуючись з вказаним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що загальна сума заборгованості складає 21 713.8286 грн, що перевищує 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (тобто перевищує 40 х 17.00 грн = 680.00 грн). Суд зазначив, що позивачем не надано до суду доказів на підтвердження сплати заборгованості або укладення договору про її реструктуризацію, або оскарження споживачем заборгованості в судовому порядку (ухвали про відкриття провадження у справі).

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п. 6 ч.1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України від 09.11.2017 № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» (далі – Закон України № 2189-VIII) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Пунктом 5 ч. 2 ст. 7 Закону України № 2189-VIII закріплений обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені відповідними договорами.

Питання щодо надання субсидій врегульовано Положенням про порядок призначення житлових субсидій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 № 848 (далі - Положення № 848; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 1 Положення № 848 визначено, що це Положення визначає умови призначення та порядок надання громадянам таких житлових субсидій: щомісячної житлової субсидії на оплату абонентського обслуговування для споживачів комунальних послуг, що надаються за індивідуальними договорами про надання комунальних послуг або за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг, а також житлово-комунальних послуг, а саме: житлової послуги - послуги з управління багатоквартирним будинком; комунальних послуг - послуг з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами; щомісячної житлової субсидії на оплату абонентського обслуговування для споживачів комунальних послуг, що надаються за індивідуальними договорами про надання комунальних послуг або за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг, а також витрат на управління багатоквартирним будинком, в якому створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельний (житловий) кооператив (далі - об`єднання), та витрат на комунальні послуги в такому будинку; житлової субсидії на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива один раз на рік.

Відповідно до п.4 Положення № 848 право на отримання житлової субсидії мають громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України (далі - громадяни), що проживають у житлових приміщеннях (будинках).

Пунктом 9 Положення № 848 встановлено, що призначення житлових субсидій здійснюється: до 30.11.2022 - структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій (військових адміністрацій), виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх створення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення); починаючи з 1 грудня 2022 - органами Пенсійного фонду України.

Житлова субсидія не призначається (у тому числі на наступний період), якщо: уповноваженим органом отримано інформацію про наявність простроченої понад три місяці (на дату надання такої інформації) заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг, витрат на управління багатоквартирним будинком, строк позовної давності якої не минув і загальна сума якої перевищує 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на день звернення за призначенням житлової субсидії (крім заборгованості за послугу з постачання та розподілу природного газу, що нарахована виконавцем комунальної послуги з посиланням на рішення суду щодо норм споживання природного газу побутовими споживачами у разі відсутності лічильників газу та у зв`язку з приведенням об`ємів використаного природного газу побутовими споживачами до стандартних умов, а також у разі, коли заборгованість виникла через те, що об`єднання, які є колективними споживачами (замовниками) усіх або частини житлово-комунальних послуг, та виконавці комунальних послуг не надали уповноваженим органам інформацію, необхідну для призначення та розрахунку розміру житлової субсидії, про співвласників багатоквартирного будинку/споживачів комунальних послуг) (пп. 5 п. 14 Порядку № 848).

Відповідно до п. 22 Положення № 848 житлова субсидія призначається одному із членів домогосподарства: які зареєстровані (задекларовані) в житловому приміщенні (будинку); які не зареєстровані (не задекларовані) в житловому приміщенні (будинку), але фактично проживають у ньому на підставі договору наймання (оренди) житла (далі - орендарі), за рішенням суду, або індивідуальним забудовникам, будинки яких не прийняті в експлуатацію, у разі, коли їм нараховується плата за житлово-комунальні послуги; які не зареєстровані (не задекларовані) в житловому приміщенні (будинку), але фактично проживають у ньому без укладеного договору наймання (оренди) житла, у разі, коли вони є внутрішньо переміщеними особами.

У випадках, передбачених абзацами третім і четвертим цього пункту, склад домогосподарства декларується заявником під час звернення за призначенням житлової субсидії з додаванням до заяви відповідних документів, що підтверджують проживання за фактичною адресою домогосподарства.

Житлова субсидія не може призначатися одночасно і за зареєстрованим місцем проживання особи, і за її задекларованим місцем проживання, і за місцем її фактичного проживання.

Житлова субсидія розраховується на всіх членів домогосподарства. До складу домогосподарства включаються всі особи, що зареєстровані та/або задекларовані в житловому приміщенні (будинку) (для орендарів, внутрішньо переміщених осіб - особи, які фактично проживають), крім осіб, які перебувають за кордоном понад 60 днів на день звернення за призначенням житлової субсидії або день призначення житлової субсидії, без звернення громадян. На осіб із складу домогосподарства розраховуються соціальні норми житла та соціальні нормативи житлово-комунального обслуговування і їх доходи враховуються під час призначення житлової субсидії.

Під час призначення житлової субсидії враховуються також доходи членів сім`ї особи із складу домогосподарства у разі, коли їх зареєстроване/задеклароване або фактичне місце проживання відмінне від адреси домогосподарства (крім доходів одного з подружжя, якщо обом більше 60 років і вони проживають у сільській місцевості або селищах міського типу, доходів батьків у разі призначення субсидії студентам, які зареєстровані у гуртожитку за місцем навчання, та доходів одного з батьків дитини у разі призначення субсидії другому з батьків з дитиною у разі, коли батьки розлучені або не перебували у шлюбі, а також осіб, які перебувають у полоні, що підтверджується відомостями та/або документами, наданими уповноваженими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, державними реєстраторами, суб`єктами державної реєстрації, установами та організаціями в порядку та випадках, визначених законодавством, або вважаються безвісно відсутніми за рішенням суду, або мають правовий статус осіб, зниклих безвісти, або перебувають за кордоном понад 60 днів на день звернення за призначенням житлової субсидії або день призначення житлової субсидії, без звернення громадян). При цьому соціальні норми житла та соціальні нормативи житлово-комунального обслуговування за адресою домогосподарства на таких осіб не розраховуються.

Під час призначення житлової субсидії соціальні норми житла та соціальні нормативи житлово-комунального обслуговування розраховуються на членів домогосподарства, які зареєстровані (задекларовані) в житловому приміщенні (будинку), але фактично в ньому не проживають у зв`язку з призовом на строкову військову службу. При цьому фактичні доходи таких осіб не враховуються в сукупний дохід домогосподарства.

Кількість членів домогосподарства визначається на початок місяця, з якого призначається житлова субсидія (п. 24 Порядку № 848).

Відповідно до пункту 69 Положення № 848 житлова субсидія на оплату житлово-комунальних послуг, витрат на управління багатоквартирним будинком призначається з місяця звернення за її призначенням до дати закінчення опалювального сезону і розраховується: на неопалювальний сезон - з 1 травня по 30 вересня; на опалювальний сезон - з 1 жовтня по 30 квітня.

Якщо до складу домогосподарства входить особа, яка має право на пільги з оплати житлово-комунальних послуг, субсидія призначається з місяця, що настає за місяцем, в якому нараховано пільги, але не раніше місяця подання заяви.

У разі подання заяви протягом двох місяців з початку опалювального (неопалювального) сезону житлова субсидія призначається з початку такого сезону, але не раніше дня виникнення права на її отримання (п.75 Порядку № 848).

Після закінчення строку отримання житлової субсидії уповноважені органи самостійно здійснюють призначення житлової субсидії на наступний період для домогосподарств, які отримували житлову субсидію у попередньому періоді, крім домогосподарств: у складі яких є особи, зазначені у підпункті 3 пункту 14 цього Положення (за винятком осіб, зазначених в абзацах шостому - одинадцятому підпункту 3 пункту 14 цього Положення); які отримують житлову субсидію за місцем фактичного проживання як внутрішньо переміщені особи; у складі яких є задекларовані особи; у складі яких кількість фактично проживаючих зареєстрованих (задекларованих) осіб менша, ніж кількість зареєстрованих осіб; які звертаються за призначенням житлової субсидії на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива; які орендують житлове приміщення для проживання і звертаються за житловою субсидією на оплату житлово-комунальних послуг (п.78 Положення № 848).

Відповідно до п.79 Положення № 848 уповноважені органи без звернення громадян збирають необхідну інформацію у порядку, передбаченому цим Положенням, і протягом 10 днів після отримання зазначеної інформації приймають рішення з використанням програмних засобів (в автоматичному режимі) про призначення, непризначення, відмову в призначенні житлової субсидії та інформують про прийняте рішення громадян у порядку, визначеному пунктами 61, 62 цього Положення.

Домогосподарствам, зазначеним у пункті 78 цього Положення, призначення житлової субсидії на наступний строк здійснюється після подання нових заяви та декларації (п. 80 Положення № 848).

У разі отримання інформації про наявність заборгованості за житлово-комунальні послуги та/або внесків/платежів об`єднанню на оплату витрат на управління багатоквартирним будинком, що відповідає вимогам, визначеним у підпункті 5 пункту 14 цього Положення, житлова субсидія на наступний період не призначається, про що уповноважений орган інформує громадянина у порядку, визначеному пунктом 62 цього Положення, або відповідна інформація зазначається у платіжному документі (п.81 Положення № 848).

Згідно з п.82 Положення № 848 якщо протягом двох місяців з дати отримання повідомлення про відмову в призначенні житлової субсидії на наступний період громадянин документально підтвердив сплату заборгованості або уклав договір про її реструктуризацію, або оскаржив наявність заборгованості в судовому порядку, житлова субсидія призначається з початку такого періоду.

Зазначений строк продовжується на час хвороби заявника, що підтверджується документально.

Якщо громадянин документально підтвердив сплату заборгованості або уклав договір про її реструктуризацію, або оскаржив наявність заборгованості в судовому порядку в строк понад два місяці з дати отримання повідомлення про відмову в призначенні житлової субсидії на наступний період, житлова субсидія в такому разі призначається з місяця подання нових заяви і декларації. (п.83 Положення № 848).

Таким чином, держава гарантує кожному громадянину право на отримання субсидії для відшкодування витрат на оплату користування житлом або його утримання та комунальних послуг, на умовах та у порядку, визначеному Положенням № 848. У свою чергу, на громадян, яким призначено субсидію, покладається обов`язок щомісячно сплачувати вартість фактично спожитої послуги з урахуванням розміру призначеної субсидії. Громадяни, які вже отримали субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг мають право її отримати на наступний період за умови відсутності простроченої заборгованості понад два місяці за отримані житлово-комунальні послуги. При цьому, законодавцем визначено можливість призначення субсидії з дати закінчення дії попередньої субсидії, у разі якщо протягом двох місяців з дати отримання повідомлення про відмову в призначенні житлової субсидії на наступний сезон громадянин документально підтвердив сплату заборгованості або укладення договору про її реструктуризацію.

Згідно з п.119 Положення № 848 за рішенням уповноваженого органу надання раніше призначеної житлової субсидії припиняється, у тому числі за поданням управителів, об`єднань, виконавців комунальних послуг у разі, коли: домогосподарству припинено надання житлово-комунальної послуги (послуг); громадянин не виконує зобов`язання за договором про реструктуризацію заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг; у заяві та/або декларації громадянин зазначив недостовірні дані, що вплинуло на встановлення права на житлову субсидію або визначення її розміру на суму, яка перевищує 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на день призначення житлової субсидії; громадянин не повідомив уповноваженому органу про обставини, зазначені у пункті 90 цього Положення, протягом 30 календарних днів з дня їх виникнення; настали умови, у тому числі під час отримання житлової субсидії, зазначені у підпунктах 2, 4, 8-10 пункту 14 цього Положення, виявлені, зокрема, на підставі рекомендацій Мінфіну, отриманих відповідно до Закону України “Про верифікацію та моніторинг державних виплат”; плата за житлово-комунальні послуги, витрати на управління багатоквартирним будинком, витрати на комунальні послуги або витрати на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива в такому будинку відповідно до договору, нормативно-правового або розпорядчого акта здійснюються третьою особою за її рахунок або виконавчим органом за рахунок коштів місцевого бюджету.

З наведених вище норм вбачається, що для відмови у призначенні субсидії або скасування раніше призначеної субсидії достатньо наявності простроченої понад три місяці (на дату надання такої інформації) заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг, витрат на управління багатоквартирним будинком, строк позовної давності якої не минув і загальна сума якої перевищує 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на день звернення за призначенням житлової субсидії.

При цьому, Положенням № 848 не зобов`язано органи, що призначають субсидії, перевіряти достовірність відомостей про наявність боргу, вказаних у поданні комунальних підприємств. У розумінні Положення № 848 сам факт надходження такого подання до органу, який призначає субсидії, є підставою для скасування субсидії або відмови у її призначенні.

Разом із тим, отримувачу субсидії приписами Положення № 848 надано можливість підтвердити відсутність боргу шляхом надання відповідних платіжних документів або документів на підтвердження виникнення виняткових випадків, пов`язаних із затримкою виплати заробітної плати, пенсії тощо.

За матеріалами справи, рішенням ГУ ПФУ в Харківській області від 13.05.2025 № 20001-53637038-2025-3 позивачу відмовлено в призначенні субсидії у зв`язку із наявністю заборгованості по оплаті за житлово-комунальні послуги, загальна сума якої перевищує 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суд зазначає, що відповідно до п.62 Положення № 848 у разі прийняття рішення про відмову в призначенні житлової субсидії уповноважений орган повідомляє заявнику про прийняте рішення протягом трьох календарних днів з дня його прийняття. При цьому уповноважений орган інформує заявника про прийняте рішення в паперовій формі з врученням відповідного повідомлення під особистий підпис із зазначенням причин відмови і порядку оскарження прийнятого рішення або через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України або Портал Дія.

Однак, матеріали справи не містять відомостей щодо того, що ГУ ПФУ в Харківській області протягом трьох календарних днів проінформував ОСОБА_1 про відмову в призначенні житлової субсидії.

При цьому, позивач зазначив, що лист від ГУ ПФУ в Харківській області він отримав 10.06.2025. Відповідачем дані твердження спростовані не були.

Суд враховує, що за приписами п.82 Положення № 848, якщо протягом двох місяців з дати отримання повідомлення про відмову в призначенні житлової субсидії на наступний період громадянин документально підтвердив сплату заборгованості або уклав договір про її реструктуризацію, або оскаржив наявність заборгованості в судовому порядку, житлова субсидія призначається з початку такого періоду. Зазначений строк продовжується на час хвороби заявника, що підтверджується документально.

Суд зазначає, що пунктом 24 Положення № 848 передбачено, що житлова субсидія розраховується на всіх членів домогосподарства.

До складу домогосподарства включаються всі особи, що зареєстровані та/або задекларовані в житловому приміщенні (будинку) (для орендарів, внутрішньо переміщених осіб - особи, які фактично проживають). На таких осіб розраховуються соціальні норми житла та соціальні нормативи житлово-комунального обслуговування і їх доходи враховуються під час призначення житлової субсидії.

Під час призначення житлової субсидії враховуються також доходи членів сім`ї особи із складу домогосподарства у разі, коли їх зареєстроване/задеклароване або фактичне місце проживання відмінне від адреси домогосподарства (крім доходів одного з подружжя, якщо обом більше 60 років і вони проживають у сільській місцевості або селищах міського типу, доходів батьків у разі призначення субсидії студентам, які зареєстровані у гуртожитку за місцем навчання, та доходів одного з батьків дитини у разі призначення субсидії другому з батьків з дитиною у разі, коли батьки розлучені або не перебували у шлюбі, а також осіб, які перебувають у полоні, що підтверджується відомостями та/або документами, наданими уповноваженими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, державними реєстраторами, суб`єктами державної реєстрації, установами та організаціями в порядку та випадках, визначених законодавством, або вважаються безвісно відсутніми за рішенням суду, або мають правовий статус осіб, зниклих безвісти). При цьому соціальні норми житла та соціальні нормативи житлово-комунального обслуговування за адресою домогосподарства на таких осіб не розраховуються.

Під час призначення житлової субсидії соціальні норми житла та соціальні нормативи житлово-комунального обслуговування розраховуються на членів домогосподарства, які зареєстровані (задекларовані) в житловому приміщенні (будинку), але фактично в ньому не проживають у зв`язку з призовом на строкову військову службу. При цьому фактичні доходи таких осіб не враховуються в сукупний дохід домогосподарства.

Кількість членів домогосподарства визначається на початок місяця, з якого призначається житлова субсидія.

За обставинами справи, позивач при зверненні до відповідача із заявою про призначення субсидії від 08.05.2025 надавав акт обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства/фактичного місця проживання № 33 від 16.04.2025, відповідно до якого ОСОБА_1 проживає один за адресою: АДРЕСА_2 .

При цьому, суд враховує пояснення позивача про те, що він звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Харкова з позовом про скасування державної реєстрації, поновлення запису про право власності та стягнення моральної шкоди (справа № 644/1588/24). Судом прийнято рішення про забезпечення позову шляхом заборони відчуження квартири і заборони державним реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо квартири до вирішення справи по суті. Договори на надання житлово-комунальних послуг укладені на ім`я ОСОБА_2 , що унеможливлює реструктуризацію існуючої заборгованості ОСОБА_1 . ОСОБА_2 понад 20 років не проживає в квартирі і не виконує обов`язки з утримання нерухомості, що підтверджено актом обстеження від 16.04.2025 № 33. Це підтверджує обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки заборгованість утворилася через ОСОБА_2 , яка вважається власником нерухомості до рішення суду.

Рішення по суті справи № 644/1588/24, на час розгляду даної справи, не прийнято.

Таким чином, заборгованість позивача по сплаті комунальних послуг не є узгодженою та на дату прийняття рішення про відмову в призначенні субсидії не мала враховуватися відповідачем до уваги.

Колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем під час прийняття оскаржуваного рішення від 13.05.2025 № 20001-53637038-2025-3 не досліджено всіх обставин та не взято до уваги документи, надані позивачем, не дотримано принципу обґрунтованості та пропорційності.

У зв`язку з чим, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 13.05.2025 № 20001-53637038-2025-3 про відмову в призначенні ОСОБА_1 житлової субсидії.

Зазначеного суд першої інстанції не врахував, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про правомірність рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 13.05.2025 № 20001-53637038-2025-3.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання ГУ ПФУ в Харківській області призначити соціальну допомогу ОСОБА_1 у вигляді житлової субсидії на неопалювальний період з 01.05.2025 по 31.10.2025, колегія суддів зазначає наступне.

Спосіб захисту має враховувати суть порушення, допущеного суб`єктом владних повноважень - відповідачем, а тому суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 15.11.1996 у справі «Chahal проти Об`єднаного королівства» (заява № 22414/93) зазначив, що ст.13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, її суть зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист (параграф 145).

Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (параграф 75 рішення Європейського суду з прав людини від 05.04.2005 у справі «Афанасьєв проти України»).

Колегія суддів враховує, що частиною 4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З приписів вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення. Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд. Такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки при розгляді вимог про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, але і у випадку розгляду вимог про зобов`язання вчинити дії після скасування його адміністративного акту.

Тобто, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що в силу вимог Закону України № 2189-VIII та Положення № 848, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення житлових субсидій.

Тобто, суд не може підміняти пенсійний орган, який уповноважений на виконання наведених вище функцій.

При вирішенні спору суд також бере до уваги правовий висновок, викладений Верховним Судом у постанові від 17.12.2018 по справі № 509/4156/15-а, у силу якого адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності (виправдання) свого рішення. Адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні.

У спірному випадку, пенсійний орган відмовив позивачу у призначенні житлової субсидії у зв`язку із наявністю заборгованості по оплаті за житлово-комунальні послуги, загальна сума якої перевищує 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При цьому, пенсійним органом не досліджено всіх обставин, зокрема, неможливості реструктуризації існуючої заборгованості ОСОБА_1 , та не взято до уваги документи, надані позивачем, не надано їм належної правової оцінки щодо наявності/відсутності підстав для призначення житлової субсидії.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З цього випливає, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов: лише у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача; повний захист прав позивач неможливий у спосіб, про який просить позивач. Повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав; вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.

З урахуванням викладеного вище, колегія суддів дійшла висновку, що ефективним та належним способом відновлення порушеного права позивача буде зобов`язання ГУ ПФУ в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.05.2025 про призначення житлової субсидії по сплаті житлово-комунальних послуг за його місцем проживання та ухвалити відповідне рішення, з урахуванням висновків суду, викладених в цьому рішенні.

Колегія суддів зазначає, що при повторному розгляді заяви відповідачу належить прийняти обґрунтоване рішення, що буде відповідати критеріям правомірного рішення суб`єкта владних повноважень (частина друга статті 2 КАС України) та приписам Положення № 848, з урахуванням висновків суду.

Підсумовуючи, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 КАС України.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 317, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2026 по справі № 520/31422/25 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 13.05.2025 № 20001-53637038-2025-3 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні соціальної допомоги у вигляді житлової субсидії на неопалювальний період з 01.05.2025 по 31.10.2025

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.05.2025 про призначення житлової субсидії по сплаті житлово-комунальних послуг за його місцем проживання та ухвалити відповідне рішення, з урахуванням висновків суду, викладених в цьому рішенні.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло

Судді(підпис) (підпис) І.С. Чалий М.О. Семененко