Постанова від 01 квітня 2026 р. у справі №360/1917/25 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2026 року справа №360/1917/25

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Гайдара А.В., Блохіна А.А., Геращенка І.В., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року (головуючий суддя в І інстанції Секірська А.Г.), складене у повному обсязі 27 листопада 2025 року, у справі № 360/1917/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов адвоката Коробки Галини Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі – відповідач) з такими позовними вимогами:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 203040025049 від 19.08.2025 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 ОСОБА_1 ;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №1 період роботи на Сєвєродонецькому виробничому об`єднанні «Азот» з 08.07.2008 р. по 27.07.2008; з 08.05.2009 по 31.05.2010; 01.07.2012 по 16.12.2014; з 01.04.2015 по 26.08.2016; з 01.07.2017 по 29.10.2017; з 16.02.2018 по 31.07.2018; з 01.09.2018 по 10.03.2019 та повторно розглянути заяву про призначення пенсії за Списком №1 від 12.08.2025 на підставі пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» під 02.03.2015 №213-VІІІ, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 рішенні №1-р/2020.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 203040025049 від 19.08.2025 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 ОСОБА_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.08.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 на підставі пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» під 02.03.2015 №213-VІІІ, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 рішенні №1-р/2020, з вирішенням питання про зарахування до пільгового стажу періодів роботи ОСОБА_1 у Сєвєродонецькому виробничому об`єднанні «Азот» з 08.07.2008 р. по 27.07.2008; з 08.05.2009 по 31.05.2010; 01.07.2012 по 16.12.2014; з 01.04.2015 по 26.08.2016; з 01.07.2017 по 29.10.2017; з 16.02.2018 по 31.07.2018; з 01.09.2018 по 10.03.2019.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з судовим рішенням, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Луганського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року у справі № 360/1917/25 та відмовити у задоволені позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянтом зазначено, що в діях органу Пенсійного фонду не вбачається протиправних дій по відношенню до позивача, оскільки проведено розрахунок стажу та віку для призначення пенсії позивачу згідно вимог чинного законодавства та відмовлено у призначенні пенсії

Таким чином, ГУ ПФУ вважає, що заявлені позивачем вимоги є безпідставними, необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Сторони в судове засідання не викликались, про дату та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.

Суд, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , має статус внутрішньо переміщеної особи та фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , що підтверджується відомостями з паспорта громадянина України НОМЕР_2 , дубліката картки фізичної особи - платника податків, довідки від 08.07.2024 № 6343-5003355092 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

12.08.2025 ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ в Харківській області з заявою про призначення пенсії за віком за списком 1, в якій просила зарахувати стаж роботи по Списку 1 з 08.07.2008 по 06.09.2023 по записам в трудовій про періоди роботи та атестації робочих місць та даних СПОВ; заявник працювала на ПрАТ «Азот» у м. Сєвєродонецьк Луганської області, яке зараз знаходиться під окупацією, архіви підприємства згоріли під час бойових дій.

Згідно із розпискою – повідомленням до заяви від 12.08.2025 за № 10936 позивачкою додано довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру № НОМЕР_3 , паспорт НОМЕР_2 , диплом про навчання НОМЕР_4 , довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 6343-5003355092, заяву про спосіб виплати пенсії, свідоцтво про народження дитини НОМЕР_5 , трудову книжку або документи про стаж НОМЕР_6 , свідоцтво про шлюб № НОМЕР_7 ; довідку про заробітну плату надавати не буде. Також заявницею зазначено власноруч, що вона ознайомлена з умовами призначення пенсії за віком по Списку 1, для зарахування періоду навчання необхідно надати довідку про зміну прізвища у тримісячний термін.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 19.08.2025 №203040025049 відмовлено заявнику в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону №1058 у зв`язку з недосягнення пенсійного віку та вказано, що позивач набуде право на пенсію у 2023 році.

Спірним питанням даної справи є правомірність відмови позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах.

Приймаючи спірне рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відмова відповідача у призначенні пенсії є протиправною, а рішення пенсійного органу таким, що підлягає скасуванню з зобов`язанням повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії та зарахуванням спірних періодів до пільгового стажу позивачу.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд погоджує висновки суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону № 1058-IV виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення. Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди призначення пільгових пенсій провадиться за нормами зазначеного закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом "Про пенсійне забезпечення".

У відповідності до пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-ІV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Щодо недосягнення позивачем встановленого законодавством для призначення пенсії за віком на пільгових умовах віку, суд зазначає наступне.

При вирішені спору суд виходить із того, що 03.10.2017 Верховною Радою України ухвалено Закон № 2148-VIII, що доповнив Закон № 1058-ІV розділом XIV-1, який містить пункт 1 частини другої статті 114 такого змісту:

«На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах».

За приписами статті 12 Закону № 1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Натомість згідно з пунктом «а» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування": жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.

Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 01.04.2015, збільшено раніше передбачений пунктом «а» статті 13 Закону №1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 45 років до 50 років.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Таким чином, Рішенням №1-р/2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.

У зв`язку із цим, на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 45 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 45 років, тоді як другий - у 50 років.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 як найбільш сприятливий для позивача, а не Закону №1058-ІV.

Такий висновок суду відповідає правовим висновкам, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 у справі №360/3611/20.

Відносно абзацу другого пункту 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV, відповідно до якого положення Закону №1788-ХІІ застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом № 2148-VІІІ мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії. Це положення свідчить про обмеження сфери застосування Закону №1788-ХІІ відносинами, про які йдеться в цьому пункті. Суд вважає, що якби таким був намір законодавця, то він мав би виключити із Закону № 1788-ХІІ всі інші положення, чого зроблено не було.

З огляду на вказане вище, вік позивача, що становить 48 років, є достатнім для звернення до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1.

Відповідно до ст.62 Закону 1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

При цьому лише у разі відсутності трудової книжки або записів у ній органи Пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів. У разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами.

Таким чином, необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

В силу вимог абзацу 1 пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).

Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Разом із цим, Порядок №637, застосовується в разі коли відсутня трудова книжка, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Так, у разі якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі №439/1148/17.

Трудова книжка ОСОБА_2 АВ № 114637 містить наступні записи:

1. 01.09.1991 – 17.05.1994 – навчання в СПТУ № 1, диплом НОМЕР_4 ;

Сєвєродонецьке виробниче об`єднання «Азот»:

Сєвєродонецьке виробниче об`єднання «Азот» перейменовано в «Сєвєродонецьке державне виробниче підприємство «Об`єднання Азот»:

2. 20.05.1994 – прийнята збірником виробів з пластмас цеху з виробництва валіз по 3 розряду, наказ ОК-36-к від 20.05.1994;

3. 18.11.1994 – присвоєно 5 розряд збірника виробів з пластмас того ж цеху, протокол 245 від 18.11.1994;

Завод товарів народного споживання перетворений 1.11.90 № 388 на завод товарів народного споживання «Полімербутхім» «Об`єднання Азот»;

4. 16.11.2000 – переведена збірником виробів з пластмас експериментального виробництва по 4 розряду того ж заводу, наказ 211 від 21.11.2000;

5. 02.01.2001 – переведена сторожем дільниці резервного обладнання № 2, наказ 4-к від 16.01.2001;

6. 02.01.2003 – переведена пресувальником виробів з пластмас тієї ж дільниці по 4 розряду, розп. № 191 від 20.01.2003;

7. 31.12.2004 – звільнена за переводом в ЗАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» ст. 36 п. 5 КЗпП України, наказ № 143-к від 31.12.2004;

Закрите акціонерне товариство «Сєвєродонецьке об`єднання Азот»:

8. 01.01.2005 – прийнята пресувальником виробів з пластмас дільниці резервного обладнання та установок № 2 по 4 розряду за переводом з СДВО «Азот», наказ № 5-к від 05.01.2005;

9. 05.08.2006 – переведена сторожем дільниці зберігання обладнання -2 промислового складського комплексу, наказ № 64-к від 08.08.2006;

10. 08.07.2008 – переведена машиністом ГУМ цеху виробництва аміачної селітри виробництва мінеральних добрив та кислот по 5 розряду, наказ № 55-к від 08.07.2008;

11. За результатами атестації робочих місць підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1, наказ № 1439 від 23.11.2005;

12. 05.05.2010 – переведена машиністом розфасувально – пакувальних машин відділу упаковки цеху виробництва аміачної, калієвої та натрієвої селітри виробництва мінеральних добрив та кислот по 5 розряду, наказ 0035-к від 30.04.2010;

13. За результатами атестації робочих місць підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1, наказ № 281 від 26.05.2010;

14. 01.04.2015 – цех виробництва аміачної, калієвої та натрієвої селітри виробництва мінеральних добрих та кислот перейменовано в цех виробництва аміачної, калієвої та натрієвої селітри, наказ № 398 від 30.03.2015;

15. За результатами атестації робочих місць підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1, наказ № 322 від 05.04.2016;

16. 21.04.2017 – переведена апаратчиком підготовки сировини та відпуску напівфабрикатів та продукції 5 розряду відділення пакування цеху виробництва аміачної селітри, наказ № 0137-КП від 19.04.2017;

17. За результатами атестації робочих місць підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1, наказ № 149 від 28.02.2018;

18. 06/09/2023 – звільнена за власним бажанням стаття 38 КЗпП України, наказ № 0437-КП від 04.09.2023;

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вік «Хітлайн»:

19. 13.09.2023 – прийнята на посаду складальника виробів з деревини 2 розряду у меблеву дільницю, наказ № 94 від 11.09.2023.

Відповідно до витягу з ІКС ПФУ: форма РС-право страховий стаж ОСОБА_1 становить 30 років 5 місяців 18 днів, в тому числі робота за списком № 1 – 5 років 0 місяців 3 дні, а саме:

- 01.09.1991 – 17.05.1994 – навчання у вищих/середн. НЗ – 2 роки 8 місяців 17 днів;

- 20.05.1994 – 16.11.2000 – 6 років 5 місяців 27 днів;

- 17.11.2000 – 02.01.2001 – 0 років 1 місяць 16 днів;

- 03.01.2001 – 31.12.2003 – 2 роки 0 місяців 0 днів;

- 03.01.2003 – 31.12.2003 – 0 років 11 місяців 29 днів;

- 01.01.2004 – 31.12.2004 – 05761672 – 1 рік 0 місяців 0 днів;

- 01.01.2005 – 27.07.2008 – 33270581 – 3 роки 6 місяців 27 днів;

- 28.07.2008 – 31.12.2008 – Список № 1 – 33270581 – 0 років 5 місяців 4 дні;

- 01.01.2009 – 07.05.2009 – Список № 1 – 33270581 – 0 років 4 місяці 7 днів;

- 08.05.2009 – 31.05.2010 – 24179564 – 1 рік 0 місяців 24 дні;

- 01.06.2010 – 30.06.2010 – Список № 1 – 33270581 – 0 років 1 місяць 0 днів;

- 01.07.2010 – 31.07.2012 – 24179564 – 2 роки 1 місяць 0 днів;

- 01.08.2014 – 16.12.2014 – 33270581 – 0 років 4 місяці 16 днів;

- 17.12.2014 – 31.12.2014 – Список № 1 – 33270581 – 0 років 0 місяців 15 днів;

- 01.01.2015 – 31.03.2015 – Список № 1 33270581 – 0 років 3 місяці 0 днів;

- 01.04.2015 – 26.08.2016 – 33270581 – 1 рік 4 місяці 26 днів;

- 27.08.2016 – 28.02.2017 – Список № 1 – 33270581 – 0 років 6 місяців 2 дні;

- 01.03.2017 – 06.03.2017 – 33270581 – 0 років 0 місяців 6 днів;

- 07.03.2017 – 29.10.2017 – 33270581 – 0 років 7 місяців 23 дні;

- 30.10.2017 – 15.02.2018 – Список № 1 – 33270581 – 0 років 3 місяці 16 днів;

- 16.02.2018 – 31.07.2018 – 33270581 – 0 років 5 місяців 16 днів;

- 01.08.2018 – 31.08.2018 – Список № 1 – 33270581 – 0 років 1 місяць 0 днів;

- 01.09.2018 – 16.09.2018 – 33270581 – 0 років 0 місяців 16 днів;

- 17.09.2018 – 10.03.2019 – 33270581 – 0 років 5 місяців 24 дні;

- 11.03.2019 – 28.02.2022 – Список № 1 – 33270581 – 2 роки 11 місяців 18 днів;

- 01.03.2022 – 30.04.2022 – 33270581 – 0 років 2 місяці 0 днів;

- 01.09.2023 – 06.09.2023 – 33270581 – 0 років 0 місяців 6 днів;

- 18.09.2023 – 30.06.2025 – 37999261 – 1 рік 9 місяців 13 днів.

У оскаржуваному рішенні жодним чином не обґрунтовано, які саме періоди не зараховано до пільгового стажу за Списком № 1 і з яких саме підстав, натомість зазначено, що за доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди, до пільгового стажу за списком №1 враховано всі періоди.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої у постановах від 28.05.2020 у справі № 826/17201/17, від 23.11.2023 у справі № 360/5184/19 суб`єкт владних повноважень не може обґрунтовувати правомірність рішення, що оскаржується, іншими обставинами, ніж ті, що зазначені безпосередньо в документі, що оскаржується. За іншого підходу суб`єкт владних повноважень міг би самостійно та довільно змінювати (доповнювати) обґрунтування своїх дій (рішень) після їх вчинення (ухвалення), що не сумісне з принципами правової визначеності та належного урядування. У зв`язку з цим адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності («виправдання» свого рішення).

Відтак, спірне рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджує висновок суду першої інстанції про часткову обґрунтованість позовних вимог та їх часткове задоволення шляхом:

- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 203040025049 від 19.08.2025 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 ОСОБА_1 ;

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.08.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 на підставі пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» під 02.03.2015 №213-VІІІ, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 рішенні №1-р/2020, з вирішенням питання про зарахування до пільгового стажу періодів роботи ОСОБА_1 у Сєвєродонецькому виробничому об`єднанні «Азот» з 08.07.2008 р. по 27.07.2008; з 08.05.2009 по 31.05.2010; 01.07.2012 по 16.12.2014; з 01.04.2015 по 26.08.2016; з 01.07.2017 по 29.10.2017; з 16.02.2018 по 31.07.2018; з 01.09.2018 по 10.03.2019.

Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Решта доводів та заперечень скаржника висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року у справі № 360/1917/25 – залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року у справі № 360/1917/25 – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 02 квітня 2026 року.

Судді А.В. Гайдар

А.А. Блохін

І.В. Геращенко