Постанова від 01 квітня 2026 р. у справі №200/9685/25 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2026 року справа №200/9685/25

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2025 року (повне судове рішення складено 11 грудня 2025 року) у справі № 200/9685/25 (суддя в І інстанції Михайлик А.С.) за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування пунктів наказу, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:

визнати протиправним та скасувати пункти 2.2, 2.3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №1361 від 09.10.2025 про результати службового розслідування, якими передбачено «здійснювати щомісячне утримання із грошового забезпечення військовослужбовців у розмірі 20% до повного погашення шкоди» – у частині, що стосується підполковника ОСОБА_1 ;

визнати протиправними дії щодо утримання з грошового забезпечення відповідно до наказу №1361 від 09.10.2025;

зобов`язати повернути незаконно утримане грошове забезпечення відповідно до наказу №1361 від 09.10.2025.

Разом із позовом позивачем надана заява про забезпечення позову, в якій позивач просив суд зупинити дію оскаржуваного наказу та заборонити військовій частині передавати заборгованість, що числиться за позивачем, до іншої військової частини.

Подану заяву про забезпечення позиву обґрунтовано тим, що спірним наказом визначено щомісячно утримувати з грошового забезпечення позивача 20% до повного відшкодування нібито завданої шкоди у розмірі 110 279,57 грн. На сьогодні з грошового забезпечення позивача вже здійснюється таке утримання. Стягнення значної суми коштів за оскаржуваним наказом, який має очевидні ознаки протиправності, негативно впливає на матеріальний та моральний стан позивача, а відтак і на бойову готовність особового складу військової частини НОМЕР_1 , до якого належить позивач, що займає посаду начальника відділення підготовки військової частини.

Позивач також вказав, що невжиття заходів забезпечення позову унеможливить ефективний захист порушеного права, а для відновлення його прав позивачу доведеться вживати додаткових заходів.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування пунктів наказу, зобов`язання вчинити певні дії, – відмовлено.

Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу місцевого суду, прийняти рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає практично ті самі доводи, якими вмотивовано заяву про забезпечення позову.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду від 11 грудня 2025 року залишити без змін.

Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з таких підстав.

Застосування забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 151 цього Кодексу позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

З аналізу зазначеного вбачається, що забезпечення адміністративного позову може бути застосовано судом виключно за наявності обставин, визначених у статті 150 КАС України, що підлягають доведенню позивачем та встановленню судом у разі вжиття таких заходів.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначив очевидну протиправність оскаржуваного ним наказу.

Водночас, задовольнивши заяву про забезпечення позову з підстав очевидної протиправності наказу, суд, не розглядаючи справи по суті, не перевіряючи фактичних обставин справи та не досліджуючи докази, погодиться із твердженням заявника про наявність у діях та рішеннях відповідача порушень закону, що фактично свідчитиме про надання оцінки спірному наказу до вирішення справи по суті.

Щодо наявності очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення таким рішенням прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, то вони повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом. Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав має бути переконаним у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивачів і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. У іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивачів до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію по справі.

Отже, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має встановити наявність саме таких ознак, які свідчать про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом, а не встановлювати правомірність/протиправність оскаржуваного рішення на цій стадії.

Аргументи щодо безпідставності оскаржуваного наказу постанови є, за своєю суттю, підставами позову, надання оцінки яким має здійснюватися у ході судового розгляду справи по суті. Скасування судом індивідуального акта є самостійним і вичерпним способом захисту порушених прав особи в адміністративному судочинстві, практична реалізація якого відбувається одночасно з набранням законної сили судовим рішенням, і не вимагає здійснення від суб`єкта, що видав скасований акт, чи інших осіб, будь-яких дій.

В даному випадку, ознаки протиправності оскаржуваного наказу відповідача не є очевидними, фактичні обставини справи підлягають встановленню та доведенню на підставі відповідних доказів та аналізу норм права, які регулюють спірні правовідносини, під час розгляду справи по суті.

Сам по собі факт прийняття відповідачем рішення, яке стосується прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення є протиправним, а невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду. Факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

Суд погоджується із тим, що рішення чи дії суб`єктів владних повноважень безумовно справляють певний вплив на суб`єктів, яких воно стосується. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно.

Проте, відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовною підставою застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Згідно з Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акту може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

У даному випадку наслідки є юридичними, тобто зворотними, Законом передбачено право на відшкодування шкоди, завданої внаслідок протиправних дій та рішень суб`єктом владних повноважень, а тому можливе понесення позивачем фінансових втрат, у зв`язку прийняттям відповідачем оскаржуваного у цій справі наказу, також не може бути підставою для забезпечення позову.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в постановах від 05.08.2020 у справі №280/4366/19, від 03.03.2020 у справі №540/2183/19, від 12.12.2024 у справі № 280/4194/24, від 12.03.2025 у справі № 380/20209/24.

В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому можуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в постановах від 28.02.2024 у справі №380/14241/23, від 14.03.2024 у справі №540/7262/21, від 16.04.2024 у справі №140/1568/23.

У даному випадку суд дійшов до висновку щодо відсутності фактів та доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди інтересам позивача до ухвалення судового рішення у адміністративній справі, або, що виконання судового рішення без вжиття таких заходів стане неможливим.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2025 року у справі № 200/9685/25 – залишити без змін.

Повне судове рішення – 02 квітня 2026 року.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів т І. В. Сіваченко

А. А. Блохін

Т. Г. Гаврищук