Рішення від 01 квітня 2026 р. у справі №600/736/25-а — Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/736/25-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боднарюка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Військової частини НОМЕР_2 , про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся в суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Військова частина НОМЕР_2 , в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ командира НОМЕР_3 окремої бригади територіальної оборони № 122-РС від 13 липня 2023 року, яким було призупинено військову службу солдату ОСОБА_1 стрільцю стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 військової частини НОМЕР_2 військової частини НОМЕР_4 військової частини НОМЕР_5 , який перебував у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_2 , у зв`язку із самовільним залишенням військової частини;

- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 16 липня 2023 року № 201, згідно якого солдату ОСОБА_1 стрільцю 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 призупинено строк військової служби, вислуги років для призначення пенсії та вислуги років у військовому званні, виплату грошового та здійснення продовольчого, речового забезпечення, виключено зі всіх видів забезпечення;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 , грошове забезпечення в повному обсязі на підставі наказу Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018, постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», рішення Міністерства оборони України № 248/1210 від 04.03.2022, рішення Міністерства оборони України № 248/612 від 27.01.2023, наказу Міністерства оборони України № 44/нм від 25.01.2023 Про внесення Змін до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, відповідно до внесених змін до постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, рішення Міністра оборони України № 248/1210 від 04.03.2022, № 5718/з від 06.03.2023, № 248/1298 від 25.03.2022, № 912/з/29 від 23.06.2022, роз`яснення Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України № 62579 від 05.07.2023, за період часу з 01.03.2022 року по 01.07.2022 року та з 01 грудня 2023 року до 10 жовтня 2024 року;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_6 зарахувати ОСОБА_1 , до вислуги років (календарної) 02 роки 08 місяців 20 днів, що становить загальний термін його перебування на військовій службі включно із строком необґрунтованого призупинення військової служби.

- стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

1. Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що він проходив військову службу в період з 01.03.2022 року по 18.11.2024 року та останньому протиправно зараховано до військової служби лише 09 місяців 17 днів, за необхідних 02 роки 08 місяців 20 днів.

Крім того, позивач вважає, що відповідач неналежно здійснив виплату позивачеві грошового забезпечення в період з 01 березня 2022 року до 01 липня 2022 року та з 01 грудня 2023 року до 10 жовтня 2024 року.

Наголошував на тому, що спірним наказом № 122-РС від 13 липня 2023 року, позивачеві призупинено військову службу, у зв`язку із самовільним залишенням військової частини та знято зі всіх видів забезпечення, однак позивач вважає, що відповідачем не доведено факт самовільного залишення ним військової частини, а тому такий наказ є протиправними та підлягає скасуванню.

З огляду на наведене позивач вважає, що станом на 27 червня 2023 року факт самовільного залишення останнім військової частини у встановленому законом порядку підтверджений не був, а відтак відповідно зняття його з всіх видів забезпечення військової частини, не зарахування до вислуги років строку необґрунтованого призупинення військової служби та невиплата грошового забезпечення є протиправними.

2. Відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого заперечив щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Заперечуючи проти позову зазначив, що з 15.12.2022 року до 10.10.2024 року позивач фактично перебував поза межами всіх можливих розташувань військової частини НОМЕР_1 та не здійснював обов`язки військової служби, відтак вважає, що спірний наказ про зупинення служби останньому винесено правомірно.

Щодо виплат грошового забезпечення військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 , зазначив наступне.

Звертав увагу суду на те, що на підставі розпорядження начальника фінансово - економічного управління Сухопутних військ Збройних Сил України від 23.03.2018 року у період з 01.03.2022 року по 30.06.2022 року всі виплати грошового забезпечення військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 здійснювались ІНФОРМАЦІЯ_1 , відтак у відповідача відсутні відомості, про виплати грошового забезпечення позивача за зазначений вище період.

3. Третя особа подала до суду письмові пояснення в яких зазначено, що з огляду на те, що позивач самовільно залишив військову частин, а також те, що 27 червня 2023 року ТУ ДБР в м.Хмельницькому за вказаним фактом зареєструвало кримінальне провадження № 60223240050000180 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, командиром в/ч НОМЕР_1 13 липня 2023 року правомірно видано наказ №122-РС яким призупинено військову службу позивача з 27.06.2023, тобто з дати реєстрації інформації в ЄРДР та 16 липня 2023 року видано наказ №201, яким призупинено строк військової служби, вислуги років для призначення пенсії, а також вислугу у військовому званні, видачу грошового та здійснення продовольчого, речового забезпечення.

Відтак вважає, що при виданні спірних наказів командир в/ч НОМЕР_1 керувався Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України, а тому оскаржувані накази є такими, що відповідають чинному законодавству, законними та не підлягають скасованими.

З огляду на наведене, також вважає, що відсутні законні підстав для перерахунку вислуги років ОСОБА_1 , оскільки в наказі №329 від 18.11.2024, про його звільнення з військової служби вірно визначено вислугу років.

З приводу позовних вимог, про нарахування та виплату позивачеві грошового забезпечення в період з 01.03.2022 по 01.07.2022 зазначив, що НОМЕР_3 окрема бригада територіальної оборони ( в/ ч НОМЕР_2 ) створена в 2018 році. До початку повномасштабного вторгнення, тобто до 24.02.2022 року, облік особового складу та матеріально - технічне забезпечення військовослужбовців здійснювалось ІНФОРМАЦІЯ_1 , нарахування грошового забезпечення зазначеним військовослужбовцям в/ч НОМЕР_2 почало здійснюватися з липня 2022 року, до цього часу воно також здійснювалось ІНФОРМАЦІЯ_1 . Інформації про такі виплати до липня 2022 року у військовій частині відсутня, зазначений період у військовій частині не фінансувався, а тому відсутні підстави для нарахування та виплати позивачеві грошового забезпечення з 01.03.2022 по 01.07.2022 року саме військовою частиною НОМЕР_2 .

З приводу нарахування та виплати позивачеві грошового забезпечення в період з 01.12.2023 року по 10.10.2024 року зазначив, що починаючи з 13 грудня 2022 року позивач не виконував службові обов`язки, та місцем за проходження служби не з`являвся, а тому відсутні підстави для здійснення нарахування та виплати грошового забезпечення.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ В СПРАВІ.

1. Ухвалою суду клопотання представника ОСОБА_1 , про поновлення строку звернення до суду задоволено. Визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено такий строк.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ ТА ВІДПОВІДНІ ПРАВОВІДНОСИНИ.

1. Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 01 березня 2022 року № 55 ОСОБА_1 призначено на посаду стрільця 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , зараховано до списків особового складу, та на всі види забезпечення.

Станом на 01 березня 2022 року вважався таким, що прийняв посаду та приступив до виконання службових обов`язків за посадою з посадовим окладом 2730 гривень на місяць.

2. З матеріалів справи судом також встановлено, що 15.12.2022 року на ім`я командира військової частини НОМЕР_1 надійшов рапорт від командира зведеного взводу військової части НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_2 про те, що 13.12.2022 року солдат ОСОБА_1 , стрілець 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , не повернувся з лікування у Чернівецькій обласній онкологічній лікарні до розташування військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_1 .

3. Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 15.12.2022 року № 182 призначено службове розслідування за фактом самовільного залишення військової частини військовослужбовцем за мобілізацією ОСОБА_1 .

4. Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 15.12.2022 року № 183 призупинено виплату грошового забезпечення, додаткової винагороди та інших належних виплат військовослужбовцю військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 , який без поважних причин самовільно залишив місце служби з 06.12.2022 року.

5. Військовою частиною НОМЕР_1 направлено ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомлення по факту самовільного залишення військової частини військовослужбовцем за мобілізацією військової частини НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_1 .

6. Судом досліджений акт службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини військовослужбовцем за мобілізацією ОСОБА_1 , згідно висновків якого на ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення "Сувора догана".

7. Згідно наказу Військової частини НОМЕР_1 № 7 від 09.01.2023 року за результатами проведення службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини за відсутність на військовій службі в період з 12.12.2022 по 08.01.2023 без поважних причин, за виявленні порушення вимог статей 6,11,12,14,16,127,128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, на солдата ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення - "Сувора догана".

8.Згідно наказу командира НОМЕР_3 окремої бригади територіальної оборони № 122-РС від 13 липня 2023 року відповідно до частини другої статті 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" солдату ОСОБА_1 , колишньому стрільцю стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 військової частини НОМЕР_2 військової частини НОМЕР_4 військової частини НОМЕР_7 , який перебуває в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_2 військової частини НОМЕР_4 військової частини НОМЕР_5 , призупинено військову службу з 27 червня 2023 року.

3. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 16 липня 2023 року № 201 солдату ОСОБА_1 стрільцю 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 призупинено строк військової служби, вислуги років для призначення пенсії та вислуги років у військовому званні, виплату грошового та здійснення продовольчого, речового забезпечення, виключено зі всіх видів забезпечення з 16 липня 2023 року . Підстава: витяг з наказу № 122-РС від 13 липня 2023 року.

4. 25 серпня 2023 року постановою Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Хмельницькому закрито кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 62023240050000180, у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

5. 12 березня 2024 року рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду в справі № 600/7762/23-а визнано протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 , у звільненні ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту б пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу", за станом здоров`я, як непридатного до військової служби з виключенням з військового обліку та зобов`язано військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту б пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу", який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за станом здоров`я, як непридатного до військової служби з виключенням з військового обліку.

6. 09 липня 2024 року постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду залишено без задоволення апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 , а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 березня 2024 року - без змін.

7. Наказом командира військової частини НОМЕР_2 № 134-РС від 02 жовтня 2024 року солдата ОСОБА_1 поновлено на військовій службі та призначено на посаду водія стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 військової частини НОМЕР_2 військової частини НОМЕР_4 військової частини НОМЕР_5 , продовжено військову службу з 27 червня 2023 року.

8. 10 жовтня 2024 року наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 288 ОСОБА_1 призначено на посаду водія 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 з посадовим окладом 2820 гривень на місяць, тарифний розряд 5, ВОС - 790037А з виплатою щомісячної премії у розмірі 523% місячного грошового забезпечення, надбавкою за особливості проходження служби у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислуги років, відповідно до окремого доручення Міністерства оборони України від 01 лютого 2023 року № 2683/з.

9. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 18 листопада 2024 року № 329 солдата ОСОБА_1 водія 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 16.10.2024року № 141-РС, у відставку за підпунктом б (за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців) відповідно до пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок та військову службу” вважати таким, що 18 листопада 2024 року справи та посаду здав і направити для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

З 18 листопада 2024 року виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. Вислуга років у Збройних Силах України станом на 18 листопада 2024 року становить 00 років 09 місяців 17 днів (загальна та календарна).

ДО ВКАЗАНИХ ПРАВОВІДНОСИН СУД ЗАСТОСОВУЄ НАСТУПНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ТА РОБИТЬ ВИСНОВКИ ПО СУТІ СПОРУ.

1. Звертаючись до суду позивач наводив аргументи про те, що наказом командира НОМЕР_3 окремої бригади територіальної оборони №122-РС від 13 липня 2023 року та наказом військової частини НОМЕР_1 №201 від 16 липня 2023 року відносно останнього призупинено проходження військової служби, а також припинено строк військової служби, вислуги років для призначення пенсії та вислуги років у військовому званні, виплату грошового та здійснення продовольчого, речового забезпечення, та виключено його з усіх видів забезпечення у зв`язку із самовільним залишенням військової частини.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на протиправність зазначених наказів, відсутність належних правових підстав для їх видання та, як наслідок, незаконність невиплати грошового забезпечення і не зарахування спірного періоду до вислуги років.

2.Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні Військової служби регламентовано Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ).

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження Військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно з ч.4 ст.2 Закону № 2232-ХІІ порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження Військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Приписами ч.7 та 13 ст.6 Закону № 2232-ХІІ обумовлено, що порядок призначення на військові посади встановлюється Конституцією України, законами України, положеннями про проходження військової служби, про проходження громадянами України служби у військовому резерві.

Військовослужбовці у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби, можуть бути направлені для подальшого проходження військової служби з одного військового формування до іншого з виключенням із списків особового складу формування, з якого вибули, та включенням до списків особового складу формування, до якого прибули.

3. Відповідно до вимог Положення про проходження громадянами України Військової служби у Збройних Силах України, затверджено Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008) встановлено Порядок призупинення та продовження військової служби.

Зокрема пунктом 144-1 зазначеного Положення визначено, що для військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину або місце служби, дезертирував із Збройних Сил України або добровільно здався в полон, військова служба призупиняється відповідно до частини другої статті 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Військова служба для такого військовослужбовця призупиняється з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.

Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов`язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.

Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.

Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України».

4. Судом встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_2 №55 від 01.03.2022 року солдата ОСОБА_1 зараховано на посаду стільця 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 2 стрілецької роти в/ч НОМЕР_1 .

Також в ході розгляду справи, судом встановлено, що останній після лікування в Чернівецькому обласному онкодиспансері, де він лікувався з 05 по 12 грудня 2022 року, не повернувся в розташування військової частини в/ч НОМЕР_8 , тобто не приступив до виконання своїх прямих службових обов`язків. Не зважаючи на вимоги законодавства України та підзаконних актів ОСОБА_1 з зазначеної дати, 13.12.2022 став ігнорувати виконання своїх службових обов`язків, перестав з`являтись на службі.

Крім цього, як свідчать матеріали справи, періодично проходячи лікування в різних медичних закладах м.Чернівці, а саме: з 05 по 12 грудня 2022., з 15 лютого по 07 березня 2023, з 05 по 12 червня 2023 та 28 червня по 07 липня 2023, позивач порушуючи вимоги статуту внутрішньої служби Збройних сил України, не повідомляв про захворювання безпосередньому начальникові, який зобов`язаний направити хворого до медичного пункту частини, керівництво в/ч НОМЕР_1 та в/ч НОМЕР_2 не інформував та не повідомляв, про поважність причини не виходу ним на службу.

Системний аналіз наведеного вище в контексті встановлених обставин в справі, дає підстави дійти висновку про те, що позивач самовільно залишив військову частину, що в свою чергу підтверджується матеріалами справи.

5. Суд відхиляє, як помилкові твердження позивача про те, що факт самовільного залишення військової частини має бути «попередньо підтверджений у встановленому законом порядку» (зокрема вироком суду чи іншим остаточним рішенням).

При цьому варто зазначити, що для цілей проходження військової служби та прийняття управлінських рішень командиром достатнім є встановлення факту відсутності військовослужбовця без поважних причин на підставі службових документів (рапортів, актів, журналів обліку, доповідей командирів підрозділів тощо). Законодавство не ставить можливість призупинення військової служби чи зняття з забезпечення в залежність від наявності обвинувального вироку суду або завершення досудового розслідування.

Крім того, сам по собі факт відсутності позивача у військовій частині протягом визначеного часу без підтвердження поважності причин вже є достатньою підставою для кваліфікації таких дій як самовільне залишення частини в дисциплінарно-адміністративному аспекті. При цьому, обов`язок доведення поважності причин відсутності покладається саме на військовослужбовця.

Суд звертає увагу на те, що наказ про призупинення військової служби є внутрішнім управлінським актом, спрямованим на врегулювання проходження служби та обліку особового складу, а не актом притягнення до кримінальної чи навіть дисциплінарної відповідальності у вузькому розумінні. Відтак, до нього не застосовуються стандарти доказування, характерні для кримінального провадження (поза розумним сумнівом). Достатнім є наявність обґрунтованих даних про відсутність військовослужбовця.

Отже, наведені позивачем аргументи, зокрема ті, що станом на 27 червня 2023 року (дата реєстрації кримінального правопорушення за ознаками кримінального правопорушеннями ч.5 ст. 4007 КК України) не було завершено певні процедурні дії (наприклад, службове розслідування чи кримінальне провадження) не спростовує правомірності дій відповідача.

Проаналізувавши наведе, суд вважає, що спірний наказ командира НОМЕР_3 окремої бригади територіальної оборони № 122-РС від 13 липня 2023 року, яким було призупинено військову службу солдату ОСОБА_1 прийнято на підставі обумовлених вище обставин, у межах повноважень командира та з урахуванням фактичної відсутності позивача, а доводи позивача фактично зводяться до хибного ототожнення управлінських рішень із заходами юридичної відповідальності та не спростовують встановлених обставин, а тому такий наказ не підлягає скасуванню, а позовні вимоги в зазначеній частині не підлягають задоволенню.

6. Оцінюючи спірні правовідносини суд також зазначає, що зняття позивача з усіх видів забезпечення є похідним правовим наслідком його фактичної відсутності та призупинення військової служби, оскільки грошове, речове та інші види забезпечення прямо пов`язані з фактичним виконанням обов`язків військової служби, їх нарахування за період самовільної відсутності суперечило б принципу цільового використання бюджетних коштів, а тому наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 16 липня 2023 року № 201, згідно якого солдату ОСОБА_1 стрільцю 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 призупинено строк військової служби, вислуги років для призначення пенсії та вислуги років у військовому званні, виплату грошового та здійснення продовольчого, речового забезпечення, виключено зі всіх видів забезпечення є правомірним, прийнятий в межах повноважень з урахування вимог законодавства, а відтак не підлягає скасуванню.

7. Також, суд вважає безпідставними доводи позивача щодо не зарахування спірного періоду до вислуги років, оскільки до вислуги років зараховується лише період фактичного проходження військової служби. Період, протягом якого військовослужбовець без поважних причин був відсутній та не виконував обов`язки служби, обґрунтовано не включається до такого стажу, зазначене відповідає вимогам Положення про проходження військової служби. Більше того, як вбачається з матеріалів справи, позивач будучи на військовій службі періодично проходив лікування не в закладах віднесених до сфери військових формувань чи по направленню таких, а в індивідуально визначених цивільних медичних закладах не поставивши до відома безпосереднього командира.

8. Що стосується позовних вимог про нарахування та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01.03.2022 по 01.07.2022, суд зазначає, що обов`язок щодо нарахування та виплати грошового забезпечення військовослужбовцю покладається на той орган військового управління (військову частину, установу або територіальний центр комплектування та соціальної підтримки), який у відповідний період здійснював фінансове забезпечення та вів облік особового складу такого військовослужбовця.

Як встановлено з матеріалів справи, згідно наказу від 01.03.2022 року № 55 позивача зараховано на посаду стрільця в/ч НОМЕР_1 .

При цьому варто наголосити, що у період з 01.03.2022 по 01.07.2022, функції щодо обліку особового складу та нарахування грошового забезпечення військовослужбовців зазначеної в/ч здійснювались ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Отже, саме ІНФОРМАЦІЯ_1 у спірний період виступав належним розпорядником бюджетних коштів та суб`єктом, уповноваженим на здійснення відповідних виплат. Зазначена Військова частина не була розпорядником коштів у цей період, не здійснювала фінансування та не вела самостійного нарахування грошового забезпечення, що об`єктивно виключає можливість покладення на неї обов`язку щодо здійснення таких виплат.

Суд також погоджується і з аргументами відповідача про те, що відсутність у військовій частині первинних фінансових та облікових документів щодо нарахування грошового забезпечення позивачеві за спірний період унеможливлює встановлення розміру таких виплат, їх структури та підстав нарахування, що у свою чергу, виключає можливість їх донарахування саме цим відповідачем.

Посилання позивача на те, що він проходив військову службу у складі в/ч НОМЕР_2 у зазначений період, саме по собі не змінює належного суб`єкта виконання обов`язку щодо виплати грошового забезпечення, оскільки вирішальним є не формальне зарахування до списків особового складу, а факт здійснення фінансового забезпечення конкретним органом.

Таким чином, заявлені позовні вимоги в зазначеній частині не підлягають задоволенню також і з цих підстав.

9. Позовні вимоги щодо нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 01.12.2023 по 10.10.2024 є безпідставними та не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено матеріалами справи, починаючи з 13 грудня 2022 року позивач фактично не виконував обов`язків військової служби та не з`являвся до місця її проходження, що власне і не заперечується сторонами.

Суд зазначає, що грошове забезпечення військовослужбовців має компенсаційний характер та виплачується за фактичне проходження військової служби і виконання службових обов`язків. Відтак, відсутність військовослужбовця без поважних причин унеможливлює виникнення у нього права на отримання відповідних виплат за такий період.

При цьому, сам факт перебування у списках особового складу військової частини не є безумовною підставою для нарахування грошового забезпечення, оскільки визначальним є саме виконання обов`язків військової служби або наявність передбачених законом підстав, які прирівнюються до такого виконання (перебування у відпустці, чи на лікуванні у спеціалізованому медичному закладі, у відрядженні тощо). Суд звертає в аспекті наведеного увагу на те, що специфіка військової служби є такою, що не наділяє позивача правом покинути військову частину в будь-який час, навіть за умов необхідності лікування чи відповідного обстеження. Іншими словами, у випадку позивача, за наявності такої необхідності останній зобов`язаний був доповісти безпосереднього командира і за командою з`явитись до медичного закладу. Жодних доказів наявності таких обставин у спірний період позивачем не надано.

Крім того, тривала відсутність позивача за місцем служби, яка розпочалась ще з 13.12.2022, свідчить про системний характер невиконання ним обов`язків військової служби, що виключає можливість нарахування грошового забезпечення за будь-який наступний період такої відсутності, у тому числі з 01.12.2023 по 10.10.2024.

З огляду на встановлений факт невиконання позивачем обов`язків військової служби у спірний період, у відповідача були відсутні правові підстави для нарахування та виплати грошового забезпечення, а відтак позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

10. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

Положеннями ч.1 ст.90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

11. Отже, з урахуванням вищенаведеного, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

1. З огляду на те, що в задоволенні адміністративного позову відмовлено, судом не вирішується питання розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Військова частина НОМЕР_2 - відмовити повністю.

2. Розподіл судових витрат не здійснюється.

У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код РНОКПП: НОМЕР_9 );

Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_10 ).

Суддя О.В. Боднарюк