Рішення від 01 квітня 2026 р. у справі №580/11450/25 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2026 року справа № 580/11450/25

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Янківської В.П.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити дії,

установив:

14 жовтня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просить:

1) визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення записів від 25.07.2022 до військового квитка ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 на арк. 21 та арк. 22 наступного змісту: «Запис зроблено помилково Начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 »;

2) визнати недійсними записи ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.07.2022 року «Запис зроблено помилково Начальник Черкаського ІНФОРМАЦІЯ_2 », внесених на арк. 21 та арк. 22 військового квитка ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 ;

3) визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації про визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби та про виключення його з військового обліку;

4) зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації про визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби та про виключення його з військового обліку військовозобов`язаних до військової служби за станом здоров`я з 25.07.2022.Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду 17 грудня 2025 року відкрито провадження у справі.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що підлягав виключенню з військового обліку, як такий що визнаний непридатним до військової служби за наслідками огляду ВЛК у 2022 році. Позивач вважає дії по невнесенню щодо нього відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про його непридатність до військової служби протиправними, та просить зобов`язати відповідача внести правильні відомості.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 16.10.2025 відмовлено у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову.

20.10.2025 ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

На виконання ухвали суду від 18.02.2026 та ухвали від 12.03.2026 відповідачем надані письмові пояснення, в яких просить відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав законності дій органу територіального центру комплектування.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

З 14.01.2004 позивач перебуває на військовому обліку призовників у ІНФОРМАЦІЯ_4 у зв`язку із присвоєнням звання молодшого лейтенанта 05.11.2009 р. переведений на облік військовозобов`язаних.

За наслідками огляду військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_5 25.07.2022 р. було складено довідку про визнання позивача непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. ВЛК не склала свідоцтва про хворобу, яке є частиною постанови ВЛК. Відповідно, свідоцтво про хворобу не було затверджене Центральною ВЛК, а тому 25.07.2022 не було належних підстав для виключення позивача з військового обліку., і як наслідок 04.05.2025 його поновлено на обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_5 . Позивач вважає протиправними дії та бездіяльність відповідача щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про визнання його непридатним до військової служби, у зв`язку чим звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Згідно з частинами 1, 2 статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

За змістом статті 1 Закону України "Про оборону України" від 06.12.1991 №1932-XII особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

У подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався та на момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні триває.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає дотримання правил військового обліку (частина 3 статті 1 Закону №2232-XII).

Відповідно до частини 3 статті 1 Закону №2232-XII військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

За приписами частини 8 статті 2 Закону №2232-XII виконання військового обов`язку в запасі полягає в дотриманні військовозобов`язаними порядку і правил військового обліку, проходженні зборів для збереження та вдосконалення знань, навичок і умінь, необхідних для виконання обов`язків військової служби в особливий період.

Відповідно до частини 5 статті 33 Закону №2232-XII військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон №3543-XII).

У статті 1 Закону №3543-XII визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Статтею 22 Закону №3543-XII визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, зокрема:

- з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;

- проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Відповідно до статті 70 Закону України від 19 листопада 1992 року № 2801-XII "Основи законодавства України про охорону здоров`я" (надалі Закон № 2801-XII) військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, встановлює причинний зв`язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза здійснюється військово-лікарськими комісіями, які створюються при територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, а також при закладах охорони здоров`я Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, за потреби - інших органів або військових формувань сектору безпеки і оборони, визначених частиною другою статті 12 Закону України "Про національну безпеку України".

Військово-лікарські комісії також можуть створюватися при державних та комунальних закладах охорони здоров`я.

Порядок організації та проведення військово-лікарської експертизи встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза - це: медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби; визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ; встановлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.

Відповідно до пункту 2.1 глави 2 розділу І Положення № 402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються ВЛК, штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК, ЛЛК приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.

Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Отже, постанова ВЛК складається з трьох документів. Довідка ВЛК є лише однією складовою постанови ВЛК, без свідоцтва про хворобу та протоколу засідання комісії постанова ВЛК відсутня.

Відповідно до абз. 1 п. 22.1 Положення про ВЛК (в редакції станом на 22.05.2022 р.), дані про громадянина, який був оглянутий, діагноз та постанова ВЛК про ступінь придатності до військової служби та про причинний зв`язок записувались у Книгу протоколів засідань ВЛК.

Згідно з пп. «в» п. 22.1 Положення про ВЛК (в редакції, чинній саном на 25.07.2022 р.) в особливий період на офіцерів запасу, визнаних ВЛК непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку, обов`язково складалось свідоцтво про хворобу (на даний час це підпункт «в» пункту 22.3). З 02.05.2025 р. абзац 2 п. 22.7 .Положення про ВЛК в особливий період вимагає складення свідоцтва про хворобу на всіх військовозобов`язаних.

На підставі абз. 2 пп. «б» п. 22.6 Положення про ВЛК в редакції, чинній станом на 25.07.2022 р., свідоцтво про хворобу підлягало розгляду, а постанова ВЛК –затвердженню військово-лікарською комісією регіону (для ІНФОРМАЦІЯ_5 такою визначено ЦВЛК). На даний час цього вимагає абз.2 пп. «б» п. 22.8 Положення про ВЛК.

Суд погоджується з позицією відповідача, що за результатами огляду позивача 25.05.2022 р. свідоцтво про хворобу складене не було, відповідно, на затвердження ЦВЛК не направлялось і не затверджувалось, отже одна із складових постанови ВЛК відсутня.

Також суд наголошує, що згідно з абз. 1 п. 22.12 Положення про ВЛК (в редакції, чинній до 02.05.2025 р.,на даний час це пункт 22.10), постанова ВЛК про ступінь придатності військовослужбовця до військової служби чинна протягом 12 місяців з моменту проведення медичного огляду.

Отже, станом на 03.09.2025 р., картка обстеження та медичного огляду ВЛК від 25.07.2022 р. не могла бути правовстановлюючим документом для визначення ступеню придатності позивача. до військової служби.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що порушень законодавства з боку відповідача, про які стверджує позивач, судом не встановлено, а матеріали справи відомостей про такі не містять, тобто станом на 03.09.2022 відповідач не мав і на даний час не має законних підстав для виключення позивача з військового обліку, оскільки відповідна постанова ВЛК відсутня (внаслідок відсутності всіх трьох її складових).

Зважаючи на наведене, суд дійшов переконання про відсутність правових підстав для визнання протиправними: бездіяльності та дій відповідача.

Позовні вимоги про зобов`язання відповідача вчинити певні дії не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від позовних вимог, в задоволенні яких відмовлено.

З огляду на викладене у своїй сукупності, суд доходить висновку про безпідставність заявлених вимог та про відсутність правових підстав для задоволення цього позову.

На підставі вищенаведених вимог законодавства, які регулюють спірні правовідносини, та встановлених обставин, суд дійшов висновку, що позиція позивача зі спірних питань є помилковою та такою, що не відповідає положенням законодавства України, яке регулює спірні правовідносини в період воєнного стану у державі, та/або фактичним обставинам справи.

Частиною 1 ст. 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, системно проаналізувавши приписи законодавства України та надавши оцінку наявним у справі доказам та основним доводам сторін, суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд

вирішив:

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Валентина ЯНКІВСЬКА