Рішення від 01 квітня 2026 р. у справі №522/17378/25-Е — Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/17378/25-Е

Провадження №2/522/907/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: судді - Бондар В.Я.,

за участі секретаря судового засідання – Костинюк В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач в особі представника ОСОБА_3 31.07.2025 звернувся до Приморського районного суду м.Одеси з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та просить:

- стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 35 508,84 грн сплачених за монітор Dell UltraSharp U2725QE (210-BQTL);

- стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 12 427 грн неустойки;

- стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5000 грн.моральної шкоди.

- стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 20000 грн судових витрат на правничу допомогу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 14 червня 2025 року ОСОБА_1 придбав у Інтернет-магазині «Gamezone» монітор Dell UltraSharp U2725QE (210-BQTL), замовлення №2503785, через веб-сайт:https://gamezone.com.ua/product/0000007905-monitor-dell-ultrasharpu2725qe-210-bqtl Оплату у розмірі 34 984,00 грн здійснено 14.06.2025 на рахунок ФОП ОСОБА_2 . Крім того, сплачено комісію банку в сумі 174,92 грн та вартість доставки – 349,92 грн. Загальна сума витрат склала 35 508,84 грн. 18 червня 2025 року позивач отримав товар. Проте після одного дня використання з`ясувалося, що пристрій з діагоналлю 27 дюймів не відповідає особистим очікуванням і викликає значний дискомфорт під час експлуатації. 20 червня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до інтернет-магазину з вимогою повернути товар у межах 14-денного терміну, гарантованого законодавством. У відповідь отримано відмову з посиланням на те, що товар було розпаковано та введено в експлуатацію. Станом на 28.07.2025 продавець не виконав обов`язок щодо повернення коштів, тому позивач нараховує неустойку за 35 днів. Моральну шкоду мотивує витраченим часом, емоційним напруженням та порушенням звичного ритму життя.

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 01.08.2025 провадження у справі відкрите, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 22.09.2025.

У підготовчому засіданні 22.09.2025 представник позивача ОСОБА_3 вказав, що монітор не підійшов, тому звернулися до відповідача з поверненням, на разі монітор у позивача. В результаті проведеного підготовчого засідання було закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 22.10.2025.

У судовому засіданні 22.10.2025 проведеному за участі представника позивача ОСОБА_3 , у засіданні оголошено перерву до 24.11.2025 з метою повторного сповіщення відповідача.

Розгляд справи у судовому засіданні 24.11.2025 відкладено на 08.01.2026 у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги в м.Одесі та необхідністю слідувати в укриття.

У судовому засіданні 08.01.2026 представник позивача ОСОБА_3 просив задовольнити позов. Суд зобов`язав представника у наступне засідання надати оригінали документів для огляду, у зв`язку з чим відклав розгляд справи до 05.02.2026.

У судовому засіданні 05.02.2026 представник позивача ОСОБА_3 просив відкласти розгляд справи, бо не вистачило часу для відправки оригіналів документів. Суд задовольнив клопотання та відклав розгляд справи на 25.03.2026.

У судовому засіданні 25.03.2026 проведеному за участі представника позивача Петрик В.О., суд перейшов до стадії проголошення рішення та оголосив, що проголошення рішення відбудеться 02.04.2026 об 11:45 год.

Згідно ч.1 ст. 244 ЦПК України після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час, дату та місце судового розгляду повідомлявся належним чином.

Суд, у зв`язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважність причин такої неявки в судове засідання, ненаданням відповідачем відзиву на позов, за відсутності заперечень позивача, ухвалив слухати справу у відсутності відповідача, згідно ст.ст.280-281 ЦПК України, при заочному розгляді на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 14 червня 2025 року ОСОБА_1 придбав у Інтернет-магазині «Gamezone» монітор Dell UltraSharp U2725QE (210-BQTL), замовлення №2503785, через веб-сайт:https://gamezone.com.ua/product/0000007905-monitor-dell-ultrasharpu2725qe-210-bqtl.

Оплату у розмірі 34 984,00 грн здійснено 14.06.2025 на рахунок ФОП ОСОБА_2 . Крім того, сплачено комісію банку в сумі 174,92 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №7XXK-XPK8-86X5-4X61 від 14.06.2025.

18 червня 2026 року ОСОБА_1 отримав замовлений монітор, про що свідчить скріншот з застосунку «Нова пошта» та квитанція№530A-K74E-M4H7-2A26 від 18.06.2025, згідно якої сплачено вартість доставки 349,92 грн.

ОСОБА_1 звернувся до ФОП ОСОБА_2 з вимогою про повернення коштів, однак отримав відмову, у зв`язку з тим, що товар було введено в експлуатацію.

Позивач вказує, що монітор 27 дюймів не відповідає його особистим очікуванням та викликає значний дискомфорт, що стало підставою для повернення товару. Про неналежну якість товару позивач не вказує.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються нормами ЦК України та Законом України "Про захист прав споживачів", який регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Згідно зі статтею 42 Конституції України, держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Одним із таких засобів захисту є суд.

Статтею 3 ЦК України передбачено, що засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору та судовий захист цивільного права та інтересу.

Законом, який регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає, механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів є Закон України "Про захист прав споживачів".

Частиною 1 ст. 698 ЦК України передбачено, що за договором роздрібної купівлі-продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов`язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов`язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його.

Згідно з частиною 3 вказаної вище статті, до відносин за договором роздрібної купівлі-продажу з участю покупця-фізичної особи, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів.

Відповідно до ст. 675 ЦК України, товар, який продавець зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу. Договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк).

Кожна сторона при укладенні договору купівлі-продажу несе певний ризик настання негативних наслідків, які випливають з прав та обов`язків сторін.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право обміняти непродовольчий товар належної якості на аналогічний у продавця, в якого він був придбаний, якщо товар не задовольнив його за формою, габаритами, фасоном, кольором, розміром або з інших причин не може бути ним використаний за призначенням. Споживач має право на обмін товару належної якості протягом чотирнадцяти днів, не рахуючи дня купівлі, якщо триваліший строк не оголошений продавцем.

Обмін товару належної якості провадиться, якщо він не використовувався і якщо збережено його товарний вигляд, споживчі властивості, пломби, ярлики, а також розрахунковий документ, виданий споживачеві разом з проданим товаром, або відтворений на дисплеї програмного реєстратора розрахункових операцій (дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій) QR-код, що дає змогу споживачеві здійснювати його зчитування та ідентифікацію з розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому містяться, або надісланий електронний розрахунковий документ на наданий споживачем абонентський номер чи адресу електронної пошти.

Позивач вказує, що він не використовував монітор. Відповідач доказів зворотного не представив.

Отже, ОСОБА_1 мав право на повернення товару, однак відповідач відмовив у такому.

Згідно ч.5 ст.12 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі розірвання договору, укладеного поза торговельними або офісними приміщеннями, споживач повинен повідомити продавця (виконавця) про місце, де продукція може бути повернена.

Договором може передбачатися, що продукція або результати робіт (послуг), що були надіслані поштою, повинні у разі розірвання договору також бути повернені поштою.

Будь-які витрати, пов`язані з поверненням продукції, покладаються на продавця (виконавця). Продавець (виконавець) повинен відшкодувати витрати споживача у зв`язку з поверненням продукції.

У разі розірвання договору, укладеного поза торговельними або офісними приміщеннями, обов`язок споживача зберігати у себе продукцію припиняється по закінченні шістдесяти днів після її одержання. Якщо продавець (виконавець) не вживає заходів для повернення її собі протягом зазначеного періоду, така продукція переходить у власність споживача без виникнення зобов`язання з оплати її вартості.

Звернення споживача з вимогою про повернення коштів за товар, який не підійшов споживачу є розірванням договору.

У зв`язку з чим, вимоги позивача про повернення коштів за монітор, який не перебував у використанні у розмірі 35 508,84 грн, підлягають задоволенню.

Згідно ч.9 ст.12 Закону України «Про захист прав споживачів» якщо всупереч вимогам цієї статті протягом установлених строків продавець (виконавець) не здійснює повернення сплаченої суми грошей за продукцію у разі розірвання договору, споживачеві виплачується неустойка в розмірі одного відсотка вартості продукції за кожний день затримки повернення грошей.

Позивач нараховує неустойку за 35 днів у розмірі 12 427,80 грн, з розрахунку 355,08 грн х 35 днів.

Однак, суд вважає, що один відсоток слід рахувати з вартості товару, без врахування комісії банку та вартості доставки, тобто з суми 34 984 грн.

Тобто розмір пені становить 12 244,40 грн (349,84 грн – 1% від сплачених коштів у розмірі 34 984 грн х на 35 днів).

Тобто, вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню.

Щодо стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Стаття 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру, внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв`язку із знищенням чи пошкодженням майна, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31 березня 1995 року до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про захист про споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19) зазначено: виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 09.11.2016 у справі №6-1575цс16, спори про відшкодування фізичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Суд вважає, що розмір моральної шкоди заявлений позивачем не відповідає критерію об`єктивності та співмірності, справедливості та розумності, враховуючи обставини справи та ціну позову, суд стягує з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 1000 грн.

Згідно ч.3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

У зв`язку зі звільненням позивача від сплати судового збору, судовий збір у розмірі 1 211,20 грн підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Вимоги позивача про стягнення витрат на правову допомогу задоволенню не підлягають, оскільки до позову окрім ордеру не надано жодних доказів на підтвердження надання правової допомоги. При тому, у позові позивач не вказав, що надасть докази протягом 5-ти днів після ухвалення рішення.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.6, 7, 10-13, 18, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 352-353 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення коштів – задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) грошові кошти за товар у зв`язку з розірванням договору у розмірі 35 508 (тридцять п`ять тисяч п`ятсот вісім) гривень 84 (вісімдесят чотири) копійки.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) неустойку у розмірі 12 244 (дванадцять тисяч двісті сорок чотири) гривні 40 (сорок) копійок.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) моральну шкоду у розмірі 1 000 (одна тисяча) гривень.

В іншій частині вимог – відмовити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду позивачем подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення суду складено 02 квітня 2026 року.

Суддя: В.Я. Бондар