Рішення від 30 березня 2026 р. у справі №560/424/26 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/424/26

РІШЕННЯ

іменем України

31 березня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Салюка П.І. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просить:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 від 11.11.2025 р. №222650010696 .

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу :

- періоди її роботи:

з 17.08.1981 по 04.06.1982 згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки виправлення наказу про звільнення з роботи не завірено належним чином;

з 03.11.1992 по 07.12.1997, згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки запис про звільнення з роботи не завірений підписом уповноваженої особи.

- періоди отримання допомоги по безробіттю:

з 27.03.2004 по 14.07.2004 згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки в записі № ІЗ відсутня дата припинення виплати допомоги по безробіттю;

з 15.07.2004 по 16.07.2004, згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки в записі № 14 виправлено номер наказу і не завірено належним чином.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву позивачки про призначення їй пенсії за віком від 04.11.2025 р та прийняти відповідне рішення.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачка звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком. Однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області їй відмовлено у призначенні пенсії за віком через відсутність необхідного страхового стажу. Позивач вважає це рішення протиправним, оскільки її страховий стаж підтверджується записами у трудовій книжці.

Ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Від Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що управління діяло в межах наданих йому повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства України. Вказано, що рішення про відмову у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу є правомірним і обґрунтованим. У зв`язку з цим підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Від Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області надійшов відзив на позовну заяву. В якому заперечує проти позовних вимог та просить відмовити в задоволенні позову.

У відзиві на позов відповідач просить розглянути справу в судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін з метою з`ясування всіх обставин справи.

Вирішуючи зазначене клопотання, суд враховує, що частиною шостою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Враховуючи те, що ця справа є незначної складності, характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають проведення судового засідання, тому у задоволенні клопотання необхідно відмовити.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі обставини справи, суд встановив наступне.

Позивачка 04.11.2025 звернулась до Головного управління в Хмельницькій області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону №1058-IV.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №22650010696 від 11.11.2025 відмовлено, ОСОБА_1 , у призначенні пенсії за віком згідно заяви від 04.11.2025 у зв`язку з відсутністю необхідного стажу роботи, передбаченого ст. 26 Закону № 1058-IV.

До страхового стажу позивачки не зараховано:

- період роботи з 17.08.1981 по 04.06.1982 згідно трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки виправлення дати наказу про звільнення з роботи не завірено належним чином;

- період роботи з 03.11.1992 п 07.12.1997 згідно трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки запис про звільнення не завірений підписом уповноваженої особи;

- період отримання допомоги по безробіттю з 27.03.2004 по 14.07.2004 згідно трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки в записі № 13 відсутня дата припинення виплати допомоги по безробіттю;

- період отримання допомоги по безробіттю з 15.07.2004 по 16.07.2004 згідно трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки в записі № 14 виправлено номер наказу і не завірено належним чином.

Страховий стаж згідно поданих документів та даних персоніфікованого обліку складає 18 років 03 місяці 16 днів.

Позивачка вважає спірне рішення протиправним та таким, що порушує її право на пенсійне забезпечення, тому звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з такого.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом визначає Закон України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV).

Відповідно до визначення, яке міститься у статті 1 Закону №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Умови призначення пенсії за віком визначені статтею 26 Закону №1058-IV.

Так, згідно з частиною 2 статті 26 Закону № 1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років.

Аналіз вищевикладеного дає підстави вважати, що за загальним правилом для виникнення у осіб права на призначення пенсії за віком є наявність сукупності таких ознак: 1) досягнення встановленого законодавством пенсійного віку та 2) наявність встановленого законодавством страхового стажу.

Відповідно до статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом (до 01.01.2004). Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до 01.01.2004, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Частиною 1 статті 62 Закону №1788-XII визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 05.11.1991 до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно з статтею 62 Закону №1788-XII та частиною першої статті 48 Кодексу законів про працю України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Отже, законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями про період роботи, що можуть міститися в інших документах.

Так, пунктами 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до п. 20 Порядку, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Як встановлено судом, відповідачем до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи з 17.08.1981 по 04.06.1982 згідно трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки виправлення дати наказу про звільнення з роботи не завірено належним чином, з 03.11.1992 по 07.12.1997 згідно трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки запис про звільнення не завірений підписом уповноваженої особи, з 27.03.2004 по 14.07.2004 згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки в записі № 13 відсутня дата припинення виплати допомоги по безробіттю, з 15.07.2004 по 16.07.2004, згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки в записі № 14 виправлено номер наказу і не завірено належним чином.

Щодо твердження відповідача, що спірні періоди не зараховані у зв`язку з тим, що наявні виправлення в трудовій книжці та записи не завірено уповноваженою особою, суд зазначає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Виправлення в документах не може бути підставою для виключення певного періоду роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право а призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним судом в постанові від 21.02.2018 року у справі №687/975/17, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 30.09.2019 у справі № 638/18467/15-а зазначив, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб.

Таким чином, позивач, як особа на яку не покладено обов`язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок, не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до її трудової книжки відомостей, а тому, невірне заповнення трудової книжки не може бути підставою для прийняття органом Пенсійного фонду України рішення про відмову у призначенні пенсії та не зарахування страхового стражу, результатом чого стало обмеження належного соціального захисту громадянина.

Суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Доказів, які б свідчили про недостовірність записів у трудовій книжці відповідачем суду не надано.

Разом з тим, згідно довідки Шепетівської філії Хмельницького обласного територіального центру зайнятості від 05.12.2025 №19-18.2/2644, ОСОБА_1 з 17.03.2004 по 26.03.2024 та з 15.07.2004 по 19.09.2004 одержувала допомогу по безробіттю, з 27.03.2004 по 14.07.2004 одержувала матеріальну допомогу в період професійного навчання.

Так, Законом України від 25.03.2005 «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України» (далі - Закон №2505-IV) частину 1 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" доповнено абзацом такого змісту:

«Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу».

Зазначеним законом також виключено абзац 5 частини 1 статті 7 та статтю 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", тобто всі норми про матеріальну допомогу по безробіттю.

Разом з тим, частина 4 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачає, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено такі види забезпечення за цим Законом:

- допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності;

- допомога по частковому безробіттю;

- матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного;

- матеріальна допомога по безробіттю, одноразова матеріальна допомога безробітному та непрацездатним особам, які перебувають на його утриманні;

- допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні.

Отже, на момент отримання позивачем матеріальної допомоги по безробіттю правові норми передбачали зарахування періоду отримання такої до загального трудового стажу.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду від 20.04.2022 року у справі № 638/7217/16-а.

Таким чином, враховуючи наведені положення законодавства і встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що періоди, згідно трудової книжки НОМЕР_2 , з 17.08.1981 по 04.06.1982, з 03.11.1992 по 07.12.1997, з 27.03.2004 по 14.07.2004, з 15.07.2004 по 16.07.2004 підлягають зарахуванню до страхового стажу, оскільки наявні у ній записи є належним та допустимим доказом трудової діяльності, а допущені при їх оформленні недоліки мають формальний характер та не спростовують факту роботи позивачки. Відтак, рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії є протиправним та підлягає скасуванню.

Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Наведене свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов- задоволити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 11.11.2025 р. №222650010696 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди, згідно трудової книжки від 08.01.1982 серії НОМЕР_2 , з 17.08.1981 по 04.06.1982, з 03.11.1992 по 07.12.1997, з 27.03.2004 по 14.07.2004, з 15.07.2004 по 16.07.2004 та повторно розглянути заяву від 04.11.2025 про призначення пенсії за віком, прийнявши відповідне рішення, з врахування правових висновків, зазначених судом у рішенні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області на користь ОСОБА_1 1331 (одну тисячу триста тридцять одну) грн. 20 коп. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 )

Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, Львівська обл., Львівський р-н,79016 , код ЄДРПОУ - 13814885) Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10, м. Хмельницький, Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29013 , код ЄДРПОУ - 21318350)

Головуючий суддя П.І. Салюк