Постанова від 31 березня 2026 р. у справі №509/2737/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/1512/26

Справа № 509/2737/25

Головуючий у першій інстанції Гандзій Д.М.

Доповідач Кострицький В. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.04.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Кострицького В.В.,

суддів: Коновалової В.А., Лозко Ю.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційну скаргу адвоката Уренчука Андрія Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 17 вересня 2025 року, ухвалене у складі судді Гандзія Д.М., у приміщенні того ж суду,

у справі за позовом фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП в порядку регресу,-

установив:

Короткий зміст обставин справи

26 травня 2025 року, ФОП ОСОБА_2 звернувся до суду з вищеназваним позовом, в якому просив суд, стягнути з відповідача на свою користь завдані збитки (франшизи) в порядку регресу у розмірі 2600 грн., судові витрати по сплаченому судовому збору в розмірі 1211,20 грн., судові витрати на виготовлення адміністративних матеріалів 54,50 грн. та витрати на правову (правничу) допомогу в розмірі 12793,30 грн., мотивуючи це тим, що між ПрАТ «СК «ВУСО» та страхувальником ОСОБА_3 був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту №18051992-02-16-01 від 12.10.2021, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортного засобу - автомобіля марки «Mercedes-Benz Vito», д/н НОМЕР_1 , та у відповідності до умов якого, ПрАТ «СК «ВУСО» взяло на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь страхувальника страхове відшкодування.

Так, 16.12.2021 о 13:40 год., в смт. Авангард, вул. Базова 20 , мала місце ДТП за участю транспортного засобу марки «Toyota CAMRY» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням відповідача ОСОБА_1 та автомобіля марки «Mercedes-Benz Vito», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3 .

Відповідно до постанови Овідіопольського райсуду Одеської області від 18.02.2022, яка набрала законної сили 01.03.2022, водій ОСОБА_4 , 16.12.2021 о 13:40 год., за адресою: Одеська область, Одеський район, смт. Авангард, вул. Базова 20, керуючи автомобілем «Toyota CAMRY», д.н.з. « НОМЕР_2 », не дотримався безпечного інтервалу, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем «Mercedes-Benz Vito», д.н.з. « НОМЕР_1 », який рухався в попутному напрямку ліворуч, чим порушив вимоги п. 13.1 ПДР, за що був визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП з накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 850 грн.

В подальшому, потерпілий ОСОБА_3 , як власник автомобіля марки «Mercedes-Benz Vito», д.н.з. НОМЕР_1 звернувся до ПрАТ «СК «ВУСО» із заявою на виплату страхового відшкодування, робітниками яких 20.12.2021 було проведено огляд вказаного транспортного засобу щодо пошкоджень, завданих внаслідок зазначеного вище ДТП, складено страхові акти № 2208763-1 від 23.12.2021 року та №2208763-2 від 13.05.2022 року, акт (протокол) огляду транспортного засобу – заява на виплату, фото-таблицю пошкоджень та згідно рахунку-фактури № СО000005106 від 22.12.2021 р. вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу «Mercedes-Benz Vito», д.н.з. НОМЕР_1 склала 16932,78 грн., з яких, відповідно до договору №18051992-02-16-01 від 12.10.2021 року, на підставі страхового акту, на виконання вимог ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України, ПрАТ «СК «ВУСО» було проведено розрахунок суми страхового відшкодування та здійснено виплату страхового відшкодування на користь потерпілої особи (через автосервіс) у сумі 16932,78 грн., що підтверджується платіжним дорученням про виплату страхового відшкодування № 60932 від 23.12.2021 та №14008 від 13.05.2022.

Згідно страхових актів №18051992-02-16-01 від 12.10.2021 сума страхового відшкодування у загальній сумі 16932,78 грн. перерахована на рахунок СТО, де відбувався відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу «Mercedes-Benz Vito», д.н.з. НОМЕР_1 – ФОП ОСОБА_5 , що підтверджено актом виконаних робіт № ТО210014029 від 17.06.2022 на вказану суму.

На момент ДТП, транспортний засіб «Toyota CAMRY», д.н.з. « НОМЕР_2 », яким керував відповідач, був забезпечений полісом обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту № ЕР 204388719 в СК «УСС», яке визнало ДТП від 16.12.2021 страховим випадком та здійснило виплату страхового відшкодування на рахунок ПрАТ «СК «ВУСО» згідно Полісу № ЕР 204388719 розрахованою з вирахуванням розміру франшизи 2600 грн.

Як стверджується у позові, 29.07.2024 ПрАТ «СК «ВУСО» та ФОП ОСОБА_2 уклали договір № 29/07/2024 про відступлення права вимоги, відповідно до якого первісний кредитор відступає (передає), а новий кредитор отримує право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків завданих первісному кредитору по договорам страхування, перелік яких наведений у додатку № 1 до договору, в тому числі, отримавши право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків у вигляді виплаченого страхового відшкодування за Договором №18051992-02-16-01 від 12.10.2021 р. у сумі 2600 грн. (франшиза), суму якої просив стягнути з відповідача на свою користь разом із вищезазначеними судовими витратами по справі.

Короткий зміст судового рішення

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 17 вересня 2025 року позов Фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП в порядку регресу – задоволено.

Суд першої інстанції в обґрунтування свого рішення зазначає, що ПрАТ «СК ВУСО» виплатило частину збитків потерпілому (власнику автомобіля), про що надано платіжні документи, залишок шкоди, що не був компенсований страховиком, становить франшизу - конкретну суму, зазначену в договорі страхування та підтверджену у листі/довідці страховика, яка долучена до матеріалів справи в сумі 2600 грн., яка не була врахована в розрахунку суми страхового відшкодування, а тому позивач, як цесіонарій, на законних підставах звертається саме за відшкодуванням цієї непокритої суми, яка залишилася на відповідачі як на винній у ДТП особі, про що свідчить судова практика, відповідно до якої, розмір франшизи, який не покривається страховиком, підлягає стягненню з особи, яка спричинила шкоду, а докази, надані страховиком або його правонаступником (цесіонарієм), мають презумпцію достовірності до доведення зворотного, за якою, франшиза, встановлена договором страхування не підлягає компенсації страховиком, однак не звільняє винну особу від обов`язку її відшкодування потерпілому або правонаступнику, за якою, факт існування франшизи та її розмір підтверджуються умовами страхового договору, а отже, вимога про її стягнення в порядку регресу є правомірною.

У зв?язку з викладеним, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на повному і достатньому обсязі належних та допустимих доказів, поданих у встановленому законом порядку, а заперечення представника відповідача носять декларативний характер і є голослівними, не підтверджені належними доказами. Сума, яка залишилась після виплати страхового відшкодування, є підтвердженою, обґрунтованою та підлягає стягненню з особи, яка визнана винною у спричиненні шкоди - тобто відповідача у цій справі.

Також суд зазначив, що розмір судових витрат позивача становить – 1211,20 грн. судовий збір сплачений за подання даної позовної заяви та 54,50 грн. за виготовлення копій адміністративних матеріалів справи, а також витрати у розмірі 12793,30 грн. на оплату правової (правничої) допомоги адвоката відповідно до Договору про надання правової (правничої) допомоги №88 та актом приймання - передачі правової (правничої) допомоги №1 від 10 лютого 2025 року), які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача згідно ст.ст. 137,141 ЦПК України

Доводи апеляційної скарги.

Не погодившись із вказаним рішенням, представник відповідача звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив суд скасувати рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 17.09.2025 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ФОП “ ОСОБА_2 ” до ОСОБА_4 – відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазнає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог, що не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам матеріального і процесуального права.

Вказує, що ПрАТ «СК «ВУСО» фактично здійснило страхову виплату у розмірі 14 489,58 грн, а не 16 932,78 грн, як зазначено у позовній заяві, при цьому будь-які належні та допустимі докази сплати франшизи у розмірі 2600 грн відсутні, а тому заявлений до стягнення розмір шкоди є необґрунтованим та не підтверджений доказами.

Крім того, суд першої інстанції не врахував, що позивач ФОП ОСОБА_2 не набув належного права вимоги у спірних правовідносинах.

Також безпідставними є висновки суду щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12 793,30 грн., оскільки матеріали справи не містять доказів фактичного надання адвокатом Трикозом Д.Є. правничої допомоги у відповідному обсязі, зокрема відсутні процесуальні документи, складені адвокатом, докази його участі у судових засіданнях. Фактично надані послуги обмежуються направленням кількох адвокатських запитів, що свідчить про неспівмірність, необґрунтованість та завищеність заявлених витрат.

Окремо зазначає, що суд першої інстанції, обґрунтовуючи своє рішення, послався на судові рішення Верховного Суду, які відсутні у Єдиному державному реєстрі судових рішень або не стосуються спірних правовідносин. Такі дії свідчать про порушення вимог ст. 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості судового рішення та фактично призвели до неправильного вирішення спору по суті.

Позиція учасників справи.

Не погоджуючись з доводами апеляційної, позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив суд залишити апеляційну скаргу представника відповідача – без задоволення, а рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 17.09.2025 року – без змін.

В обґрунтування відзиву зазначає, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.

Судом встановлено, що розмір завданої шкоди становить 16 932,78 грн, з яких 14 489,58 грн. було фактично відшкодовано страховиком, а 2 600 грн становить франшиза, яка відповідно до умов страхування та положень законодавства не покривається страховиком та підлягає стягненню з особи, відповідальної за завдану шкоду. Таким чином, визначений до стягнення розмір є правомірним та документально підтвердженим.

Посилання скаржника на відсутність права вимоги у позивача є безпідставними, оскільки чинне законодавство не містить заборони щодо відступлення права вимоги за деліктними зобов`язаннями, а тому позивач набув належного обсягу прав кредитора у спірних правовідносинах.

Доводи щодо завищеності витрат на професійну правничу допомогу також є необґрунтованими, оскільки їх розмір підтверджений належними доказами та відповідає принципу відшкодування фактично понесених витрат.

Посилання на окремі процесуальні чи формальні недоліки не впливають на правильність висновків суду по суті спору та не свідчать про незаконність чи необґрунтованість ухваленого рішення.

З огляду на викладене, підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Щодо явки сторін

Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Отже, розгляд цивільної справи з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім справ зазначених в ч. 4 ст. 274 ЦПК України, у суді апеляційної інстанції у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи є загальним правилом, визначеним у ЦПК України.

Із матеріалів справи вбачається, що ціна позову в даній справі становить 2600 грн. і є менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому справа відноситься до категорії малозначної справи в силу вимог закону.

Враховуючи вищезазначене, апеляційний розгляд вказаної справи здійснено в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.

Позиція апеляційного суду.

Заслухавши суддю-доповідача, оцінивши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить наступного.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте оскаржуване судове рішення не відповідає вказаним нормам законодавства, з огляду на таке.

Суд першої інстанції задовольнивши позовні вимоги зазначив, що ПрАТ «СК ВУСО» виплатило частину збитків потерпілому (власнику автомобіля), про що надано платіжні документи, залишок шкоди, що не був компенсований страховиком, становить франшизу - конкретну суму, зазначену в договорі страхування та підтверджену у листі/довідці страховика, яка долучена до матеріалів справи в сумі 2600 грн., яка не була врахована в розрахунку суми страхового відшкодування, а тому позивач, як цесіонарій, на законних підставах звертається саме за відшкодуванням цієї непокритої суми, яка залишилася на відповідачі як на винній у ДТП особі, про що свідчить судова практика, відповідно до якої, розмір франшизи, який не покривається страховиком, підлягає стягненню з особи, яка спричинила шкоду, а докази, надані страховиком або його правонаступником (цесіонарієм), мають презумпцію достовірності до доведення зворотного, за якою, франшиза, встановлена договором страхування не підлягає компенсації страховиком, однак не звільняє винну особу від обов`язку її відшкодування потерпілому або правонаступнику, за якою, факт існування франшизи та її розмір підтверджуються умовами страхового договору, а отже, вимога про її стягнення в порядку регресу є правомірною.

У зв?язку з викладеним, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на повному і достатньому обсязі належних та допустимих доказів, поданих у встановленому законом порядку, а заперечення представника відповідача носять декларативний характер і є голослівними, не підтверджені належними доказами. Сума, яка залишилась після виплати страхового відшкодування, є підтвердженою, обґрунтованою та підлягає стягненню з особи, яка визнана винною у спричиненні шкоди - тобто відповідача у цій справі.

Також суд зазначив, що розмір судових витрат позивача становить – 1211,20 грн. судовий збір сплачений за подання даної позовної заяви та 54,50 грн. за виготовлення копій адміністративних матеріалів справи, а також витрати у розмірі 12793,30 грн. на оплату правової (правничої) допомоги адвоката відповідно до Договору про надання правової (правничої) допомоги №88 та актом приймання - передачі правової (правничої) допомоги №1 від 10 лютого 2025 року), які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача згідно ст.ст. 137,141 ЦПК України

Однак апеляційний суд не погоджується з вказаним висновком виходячи з наступних обставин.

Колегією суддів встановлено та матеріалами справи встановлено, що між ПрАТ «СК «ВУСО» та страхувальником ОСОБА_3 був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту №18051992-02-16-01 від 12.10.2021, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортного засобу - автомобіля марки «Mercedes-Benz Vito», д/н НОМЕР_1 , та у відповідності до умов якого, ПрАТ «СК «ВУСО» взяло на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь страхувальника страхове відшкодування (а.с. 5-8).

Відповідно до п. 4.1.1.1. вказаного договору, франшиза визначена за умови, що особа винна у скоєні ДТП, встановлена, і ця особа – не водій застрахованого ТЗ складає 0,0%, 0,00 грн..

Так, 16.12.2021 о 13:40 год., в смт. Авангард, вул. Базова 20 , мала місце ДТП за участю транспортного засобу марки «Toyota CAMRY» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням відповідача ОСОБА_1 та автомобіля марки «Mercedes-Benz Vito», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3 .

Відповідно до постанови Овідіопольського райсуду Одеської області від 18.02.2022, яка набрала законної сили 01.03.2022, водій ОСОБА_4 , 16.12.2021 р. о 13:40 год., за адресою: Одеська область, Одеський район, смт. Авангард, вул. Базова 20, керуючи автомобілем «Toyota CAMRY», д.н.з. « НОМЕР_2 », не дотримався безпечного інтервалу, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем «Mercedes-Benz Vito», д.н.з. « НОМЕР_1 », який рухався в попутному напрямку ліворуч, чим порушив вимоги п. 13.1 ПДР, за що був визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП з накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 850 грн. (а.с. 13-14).

В подальшому, потерпілий ОСОБА_3 , як власник автомобіля марки «Mercedes-Benz Vito», д.н.з. НОМЕР_1 звернувся до ПрАТ «СК «ВУСО» із заявою на виплату страхового відшкодування, робітниками яких 20.12.2021 було проведено огляд вказаного транспортного засобу щодо пошкоджень, завданих внаслідок зазначеного вище ДТП, складено страховий акт № 2208763-1 від 23.12.2021, акт (протокол) огляду транспортного засобу – заява на виплату, фото-таблицю пошкоджень та згідно рахунку-фактури № СО000005106 від 22.12.2021 вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу «Mercedes-Benz Vito», д.н.з. НОМЕР_1 склала 16932,78 грн., з яких, відповідно до договору №18051992-02-16-01 від 12.10.2021, на підставі страхового акту, на виконання вимог ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України, ПрАТ «СК «ВУСО» було проведено розрахунок суми страхового відшкодування та здійснено виплату страхового відшкодування на користь потерпілої особи (через автосервіс) у сумі 14489,58 грн. (без урахування франшизи у розмірі 2443,20 грн.), що підтверджується платіжним дорученням про виплату страхового відшкодування № 60932 від 23.12.2021 (а.с. 21-23, 25, 28-30).

Посилання позивача на Страховий акт №2208763-2 від 13.05.2022 та платіжне доручення №14008 від 13.05.2022 апеляційний суд не приймає, оскільки вказані докази не надані суду першої чи апеляційної інстанції на підтвердження доводів викладених у позові.

Апеляційний суд звертає увагу, що хоча у позові представник позивача посилається на зазначені докази, проте фактично долучені до нього не були, що унеможливлює надання їм оцінки та врахування при винесенні судового рішення.

Виходячи з цього, згідно страхового акту № 2208763-1 від 23.12.2021 сума страхового відшкодування у загальній сумі складає 14489,58 грн. перерахована на рахунок СТО, де відбувався відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу «Mercedes-Benz Vito», д.н.з. НОМЕР_1 – ФОП ОСОБА_5 ..

На момент ДТП, транспортний засіб «Toyota CAMRY», д.н.з. « НОМЕР_2 », яким керував відповідач, був забезпечений полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту № ЕР 204388719 в СК «УСС», яке як зазначає позивач визнало ДТП від 16.12.2021 страховим випадком та здійснило виплату страхового відшкодування на рахунок ПрАТ «СК «ВУСО» згідно Полісу № ЕР 204388719 розрахованою з вирахуванням розміру франшизи 2600 грн., однак на підтвердження вказаних доводів не надає будь яких доказів, оскільки матеріали справи містять лише ідентифікуючі ознаки поліса відповідача (а.с.27) та лист адвоката Трикоз Д.Є. до ПрАТ «СК «Український Страховий Стандарт» про надання інформації щодо виплати страхового випадку на користь позивача (а.с. 26), проте будь яких відомостей щодо наданої відповіді матеріали справи не містять та суду не надано.

В подальшому 29.07.2024 ПрАТ «СК «ВУСО» та ФОП ОСОБА_2 уклали договір № 29/07/2024 про відступлення права вимоги, відповідно до якого первісний кредитор відступає (передає), а новий кредитор отримує право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків завданих первісному кредитору по договорам страхування, перелік яких наведений у додатку № 1 до договору, в тому числі, отримавши право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків у вигляді виплаченого страхового відшкодування за Договором №18051992-02-16-01 від 12.10.2021 р., про що відповідач був повідомлений письмово 29.07.2024 р., як і про вимогу про відшкодування збитків на суму 2600 грн. від нового кредитора (позивача), що було залишено відповідачем поза увагою (а.с. 31-39).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ст. 10-13 ЦПК України - суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

У відповідності до ст.ст. 76-83 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд - не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Стаття 89 ЦПК України встановлює, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 95 ЦПК України передбачає, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

За приписами ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно ст. 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Відповідно до п. 36.6 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

Аналізуючи вказані норми законодавства у сукупності та встановивши фактичні обставини справи, колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідача суми франшизи у розмірі 2600 грн., з огляду на таке.

Відповідно до статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, між ПрАТ «СК «ВУСО» та ОСОБА_3 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №18051992-02-16-01 від 12.10.2021, відповідно до умов якого франшиза у випадку, коли винною у скоєнні ДТП є інша особа, ніж водій застрахованого транспортного засобу, становить 0,00 грн.

Постановою Овідіопольського районного суду Одеської області від 18.02.2022, яка набрала законної сили, встановлено вину відповідача у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, що сторонами не заперечується.

Таким чином, за умовами укладеного договору страхування франшиза у даному випадку не підлягала застосуванню, оскільки вина у скоєнні ДТП покладена на іншу особу, ніж водій застрахованого транспортного засобу.

Матеріалами справи підтверджується, що на підставі страхового акту №2208763-1 від 23.12.2021 ПрАТ «СК «ВУСО» здійснено виплату страхового відшкодування у сумі 14489,58 грн. на рахунок СТО, що здійснювало ремонт транспортного засобу «Mercedes-Benz Vito», який належав ОСОБА_3 ..

Разом з тим, позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, посилається на те, що страховиком цивільно-правової відповідальності відповідача виплату здійснено з урахуванням франшизи у розмірі 2600 грн., у зв`язку з чим зазначена сума підлягає стягненню з відповідача у порядку регресу, однак належних та допустимих доказів на підтвердження факту здійснення страховиком відповідача виплати страхового відшкодування з урахуванням франшизи у розмірі 2600 грн., а також доказів існування у первісного кредитора права вимоги до відповідача саме у вказаному розмірі, матеріали справи не містять.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що матеріали справи не містять доказів фактичного здійснення страховиком цивільно-правової відповідальності відповідача виплати страхового відшкодування із застосуванням франшизи у розмірі 2600 грн, та понесення фактичних витрат ПрАТ «СК «ВУСО» чи позивачем, зокрема відсутні документи, що підтверджують факт звернення ПрАТ «СК «ВУСО» до страховика відповідача із вимогою про відшкодування шкоди, відповідь страховика щодо прийнятого рішення за результатами розгляду такої вимоги, розрахунок страхового відшкодування, здійснений страховиком відповідача, платіжні документи, які б підтверджували перерахування страхового відшкодування у розмірі, зменшеному на суму франшизи, інші належні письмові докази, які б підтверджували існування у первісного кредитора фактичних збитків у розмірі 2600 грн.

Посилання позивача на страховий акт №2208763-2 від 13.05.2022 та платіжне доручення №14008 від 13.05.2022 апеляційний суд не бере до уваги, оскільки такі докази не були подані до суду першої інстанції разом із позовною заявою та відсутні у матеріалах справи, а тому суд позбавлений можливості надати йому оцінку.

Сам по собі лист представника позивача до страховика цивільно-правової відповідальності відповідача не підтверджує факту здійснення відповідної виплати та її розміру, та позивачем не надано суду відповіді на вказаний лист.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Отже, укладення договору відступлення права вимоги №29/07/2024 від 29.07.2024 саме по собі не підтверджує наявності у первісного кредитора права вимоги до відповідача у розмірі 2600 грн., оскільки позивачем не доведено наявність такого права у первісного кредитора.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про доведеність позовних вимог є передчасним, зробленим без належної оцінки умов договору страхування та за відсутності належних доказів на підтвердження розміру заявлених вимог.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не доведено наявність правових підстав для стягнення з відповідача 2600 грн., у зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат відсутні, відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про доведеність позовних вимог є передчасним, зробленим без належної оцінки умов договору страхування та за відсутності належних доказів на підтвердження розміру заявлених вимог.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд, -

ухвалив :

Апеляційну скаргу адвоката Уренчука Андрія Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 17 вересня 2025 року – скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП в порядку регресу - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий суддя В.В. Кострицький

Судді В.А. Коновалова

Ю.П. Лозко