Постанова від 29 березня 2026 р. у справі №515/63/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/697/26

Номер справи місцевого суду: 515/63/26

Головуючий у першій інстанції Дем`янова О. А.

Доповідач Коновалова В. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

30.03.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Коновалової В.А.,

з участю секретаря судового засідання – Юцикова Д.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Одеса в залі суду

апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,

на постанову Татарбунарського районного суду Одеської області від 17 лютого 2026 року, у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст постанови суду першої інстанції

Постановою Татарбунарського районного суду Одеської області від 17 лютого 2026 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік та стягнуто на користь держави судовий збір в сумі 665 грн 60 коп.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Татарбунарського районного суду Одеської області від 17 лютого 2026 року, винести постанову, якою провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити через відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга вмотивована тим, що фабула адміністративного правопорушення, яке нібито вчинила ОСОБА_1 , не відповідає змісту ч.1 ст. 130 КУпАП, а суд в свою чергу позбавлений можливості здійснювати її уточнення, виправлення чи доповнення, оскільки це перебуває за його компетенцією, оскільки зміст діяння викладеного в протоколі № 565742 не відповідає змісту ч.1 ст. 130 КУпАП, а саме невірним є зазначення « ОСОБА_1 керувала мопедом Хонда з явними ознаками алкогольного сп?яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота», оскільки відповідальність передбачено зокрема за «керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп?яніння». До того ж формулювання «з явними ознаками алкогольного сп?яніння» є припущенням та оціночним судженням, яке не свідчить про перебування особи саме в стані алкогольного сп?яніння в його юридичному визначенні.

Апелянт посилається, що відеозапис долучений до матеріалів справи на диску не є безперервним, а тому його не можна вважати належним та допустимим доказом по справі, крім того він є електронним доказом, проте його не засвідчено електронним цифровим підписом будь-якої особи.

Вважає, що незаконні дії поліцейських щодо зупинки транспортного засобу роблять й незаконними подальші вимоги поліцейських до такого водія щодо необхідності пройти огляд на стан сп?яніння, а тому, відмова водія від незаконної пропозиції пройти огляд на стан сп?яніння з причини його незаконної зупинки не може бути караною за ст. 130 КУпАП. Аналогічно не може вважатись законним огляд водія на стан сп?яніння у випадку незаконної зупинки. Інспектором не надано прибор «Драгер» для огляду до його використання, а саме що покази прибору показують нулі. Також інспектор не показав належним чином покази прибору і після його продуття ОСОБА_1 .

Поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що про дату, ні про час розгляду справи вона не знала і не була сповіщена належним чином. А тому справа розглядалась 17 лютого 2026 року без неї. Копію постанови суду вона отримала 28 лютого 2026 року, після чого звернулась до адвоката для складання апеляційної скарги на постанову суду, зазначає, що є людиною юридично не обізнаною і не є фахівцем у праві тому пропустила десятиденний строк на оскарження постанови Татарбунарського райсуду з поважної причини.

Апеляційним судом, у відповідності до положень ч. 5 ст. 294 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , повідомлялася про дату, час та місце судового засідання, судову повістку отримала 17.03.2026 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. ОСОБА_1 в судове засідання, призначене на 30.03.2026 року не з`явилася з клопотанням про відкладення розгляду справи не зверталася.

Неявка особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у відповідності до положень ст. 294 КУпАП не перешкоджає розгляду справи та згідно ч. 2 ст. 268 КУпАП не є обов`язковою, будь-яких доказів на підтвердження поважності причин неприбуття в судове засідання, особа, яка бере участь у розгляді справи, не надала, адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, не входить до переліку справ, в яких присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є обов`язковою, зважаючи на строки апеляційного розгляду, встановлені ст. 294 КУпАП, апеляційний суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 .

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає необхідним зазначити таке.

Щодо клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Відповідно до вимог ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

За приписами КУпАП, процесуальні дії під час провадження у справі про адміністративне правопорушення мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.

Чинні норми КУпАП в частині права на оскарження постанови судді місцевого суду є гарантією забезпечення захисту прав і законних інтересів учасників судового розгляду і за аналогією з правом особи на доступ до суду, закріпленим у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, визначають порядок реалізації цього права, його законну мету.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що право на судовий захист не повинно бути ілюзорним, а особа має мати реальну можливість оскаржити судове рішення.

Так, у пункті 36 рішення у справі «Bellet v. France» від 4 грудня 1995 року ЄСПЛ зазначив, що для того, що б доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Частиною 1 статті 285 КУпАП передбачено, що копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.

Оскаржувана постанова винесенаТатарбунарським районним судом Одеської області 17 лютого 2026, тому останнім днем строку на її апеляційне оскарження є 27 лютого 2026 року.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 участі у судовому засіданні, призначеному на 17 лютого 2026 року не приймала. Докази отримання копії постанови в матеріалах справи відсутні. Проте, до апеляційної скарги надано копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідно до якого копію оскаржуваної постанови ОСОБА_1 отримала 28.02.2026 року.

Апеляційна скарга подана 03.03.2026 року, що підтверджується штампом суду першої інстанції.

Враховуючи зазначені обставини апеляційний суд вважає клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження обґрунтованим, причини пропуску строку поважними, тому вважає за необхідне поновити особі, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Татарбунарського районного суду Одеської області від 17 лютого 2026 року.

Щодо суті правопорушень апеляційний суд зазначає таке.

Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245 КУпАП).

Згідно з положеннями ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги, але не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статей 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху України передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Пунктом 2.9. (а) Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

На підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, до суду надано протокол серії № ЕПР1 565742 від 13.01.2026 року.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії № ЕПР1 565742 від 13.01.2026 року, 13 січня 2026 року о 16 год 43 хв ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 , керувала мопедом Хонда Діо без д.н.з. з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота. Огляд на стан сп`яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу «Драгер» на місці зупинки та результат якого виявився позитивним 0,88 проміле. Від проходження огляду на стан сп`яніння в медичному закладі громадянка ОСОБА_1 відмовилась, чим порушила п. 2.9А Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції вважав, що ОСОБА_1 слід визнати винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки її вина у вчиненні даного правопорушення підтверджується зібраними у справі доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №565742 від 13.01.2026 року; копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №650279 від 13.01.2026 року, з якого слідує, що ОСОБА_1 притягається до адміністративної відповідальності та на неї накладено адміністративне стягнення за ч.2 ст.126 КУпАП- керування транспортним засобом без посвідчення водія та вдягнутого шолому, чим порушила п.2.1.а Правил дорожнього руху; результатом тестування на алкоголь до протоколу №ЕПР1 565742 за допомогою приладу Alcotest 6820 Drager відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з позитивним результатом 0,88‰ (проміле); актом огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів – Alcotest 6820 Drager ARLS 0185 відносно ОСОБА_1 з результатом огляду на стан сп`яніння 0,88 ‰ (проміле); направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарський препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції в КП «Саратська центральна лікарня» відносно ОСОБА_1 від 13.01.2026 року; довідкою ВП №2 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області від 13.01.2026 року про те, що ОСОБА_1 в період з 13.01.2025 по 13.01.2026 року до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУПАП не притягувалася, посвідчення водія за відомостями ІПНП ІП "ГСЦ" не отримувала; диском з відеозаписом.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, надав належну правову оцінку доказам, обґрунтовано визнав їх належними та допустимими для використання в процесі доказування.

Об`єктивна сторона правопорушення, полягає у керуванні транспортними засобами особами в стані сп`яніння, передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані сп`яніння, і так само ухиленні осіб, які керують транспортними засобами, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння.

Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.

Суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП може бути будь-яка особа, що досягла шістнадцятирічного віку (ст. 12 КУпАП) та керує транспортним засобом.

Проведення огляду на стан сп`яніння здійснюється в порядку встановленому ст. 266 КУпАП, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року № 1452/735 (далі – Інструкція) та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 року № 1103 (далі – Порядок).

Відповідно до ч. ч. 2, 4, 6 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстави для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я.

Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, й проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Положеннями п. 2 - 4 розділу І Інструкції № 1452/735 встановлено, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Згідно п. 12 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом МВС України та Міністерством охорони здоров`я України, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

З аналізу вказаних норм права вбачається, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Отже, підстави вважати чи перебувають у стані сп`яніння особи відноситься до виключних повноважень працівників поліції, цьому кореспондує обов`язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд.

З долученого до матеріалів справи відеозапису, наданого працівниками поліції, убачається, що за допомогою засобів відеофіксації правоохоронцями зафіксовано рух транспортного засобу, яким керувала ОСОБА_1 . Після зупинки транспортного засобу, працівниками поліції виявлено у водія ознаки алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота) у зв`язку з чим висловлено на її адресу вимогу пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою спеціального технічного засобу (алкотестеру), на що ОСОБА_1 погодилася, (файл NOR 2113510_000000_20260113_164803_0011 час 16:50). Крім того, ОСОБА_1 зазначила, що випила з подругою пива.

Проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння фіксувалось працівниками поліції у відповідності до ч. 2 ст. 266 КУпАП за допомогою технічних засобів відеозапису, які долученого до матеріалів справи про адміністративне правопорушення.

Відеозйомка працівниками поліції проводилась на законних підставах у відповідності до вимог ст. 40 Закону України «Про національну поліцію». Наданий відеозапис сумнівів щодо його достовірності та допустимості не викликає і повністю відтворює обставини вчиненого ОСОБА_1 правопорушення.

Відеозаписи, долучені до матеріалів справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає належними та допустимими доказами, які містять інформативний, позбавлений упередження характер, є послідовними і містять відомості про обставини, які мають значення для правильного розгляду справи.

З огляду на викладене доводи апеляційної скарги про те, що відеозапис не є безперервним, не заслуговують на увагу.

Посилання апелянта на відсутність електронного цифрового підпису як на підставу для визнання відеозаписів неналежними доказами є помилковим, оскільки ЕЦП є обов`язковим реквізитом виключно для електронних документів, тоді як відеозапис, поданий на електронному носії, є матеріальним носієм інформації, а не електронним документом у розумінні законодавства.

З відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 погодилася пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу, газоаналізатора Alkotest Drager.

Як свідчить відеозапис, перед початком проходження огляду працівник поліції використовували новий (запакований) мундштук, який особисто відкрила ОСОБА_1 та передав прилад «Drager» ОСОБА_1 для проходження огляду. Працівник поліції роз`яснив водію як проходити огляд за допомогою технічного приладу «Драгер». За результатами огляду, прилад зафіксував 0,88 проміле алкоголю у видихуваному повітрі, про що працівником поліції було повідомлено ОСОБА_1 , екран приладу «Драгер» із відображеним на ньому результатом надано для огляду ОСОБА_1 та зафіксовано на відеозаписі. ОСОБА_1 не висловлювала заперечень щодо отриманих результатів, не вказувала, що такі результати є хибними чи б то сумнівними (файл NOR 2113510_000000_20260113_164803_0011 час 16:51).

Згідно долученого до матеріалів справи чеку Drager Alcotest 6820 ARLJ 0185, тест № 539, проведеного 13.01.2026 року о 16 годині 49 хвилин відносно ОСОБА_1 , результат – 0,88 проміле.

Згідно акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів вбачається огляд ОСОБА_1 проведений у зв`язку з виявленими ознаками: запах алкоголю з порожнини рота, за допомогою Alcotest 6820 ARLJ 0185, результат огляду на стан сп`яніння – проба позитивна 0,88 проміле.

Всі докази наявні в матеріалах справи, а саме: протокол про адміністративне правопорушення, чек драгера, акт огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відеозаписи містять однакові відомості щодо місця та часу проведення огляду та узгоджуються між собою.

З відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 після отримання результатів огляду за допомогою Alkotest Drager від пропозиції поліцейського пройти огляд в закладі охорони здоров`я відмовилася, а тому з огляду на положення пункту 6 Порядку, у поліцейських не виникало обов`язку направити водія для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.

Від підписання протоколу про адміністративне правопорушення, акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів та чеку Drager Alcotest ОСОБА_1 відмовилась.

Отже викладеним спростовуються доводи апеляційної скарги, що Інспектором не надано прибор «Драгер» для огляду до його використання, а саме що покази прибору показують нулі та, що інспектор не показав належним чином покази прибору і після його продуття ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги, що фабула адміністративного правопорушення щодо ОСОБА_1 не відповідає змісту ч.1 ст. 130 КУпАП, оскільки зміст діяння викладеного в протоколі № 565742 не відповідає змісту ч.1 ст. 130 КУпАП, а саме невірним є зазначення « ОСОБА_1 керувала мопедом Хонда з явними ознаками алкогольного сп?яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота», оскільки відповідальність передбачено зокрема за «керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп?яніння». До того ж формулювання «з явними ознаками алкогольного сп?яніння» є припущенням та оціночним судженням, яке не свідчить про перебування особи саме в стані алкогольного сп?яніння в його юридичному визначенні, не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Протокол про адміністративне правопорушення складено працівниками поліції відносно ОСОБА_1 за порушення п. 2.9А Правил дорожнього руху, згідно якого водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, так за виявленими ознаками алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 за її згодою пройшла огляд на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Alkotest Drager, з позитивним результатом 0,88 проміле про що зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення серії № ЕПР1 565742 від 13.01.2026 року. Отже, працівники поліції діяли з дотриманням вимог ст. 266 КУпАП та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», якою визначено порядок проведення огляду водіїв на стан сп`ягніння. Крім того, суд враховує, що дії працівників поліції, що складали протокол та фіксували правопорушення, в порядку передбаченому чинним законодавством, не оскаржувалися.

Доводи апелянта про те, що матеріали справи не містять об`єктивних доказів на підтвердження підстав зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 не заслуговують на увагу, оскільки до матеріалів справи долучено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6506279 за ч. 2 ст. 126 КУпАП згідно якої ОСОБА_1 притягається до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом мопедом Хонда Діо без посвідчення водія, мопед не реєстрований у встановленому законом порядку строк та перебування без вдягнутого шолома.

Тобто підставою зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 є порушення Правил дорожнього руху – водіння без шолома, а зупинка здійснена поліцейським у відповідності до вимог ч.1 ст. 35 Закону України "Про національну поліцію".

Відомості щодо складання відносно ОСОБА_1 постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6506279 за ч. 2 ст. 126 КУпАП, підтверджується відеозаписом, долученим до матеріалів справи.

Щодо доводів ОСОБА_1 щодо не належного повідомлення про розгляд справи, апеляційний суд зазначає наступне.

Зі справи вбачається, що ОСОБА_1 була обізнана, що відносно неї складено протокол про адміністративне правопорушення від 13.01.2026 року за ч.1 ст. 130 КУпАП, а також, що розгляд справи відбудеться у Татарбунарському районному суді Одеської області.

03 лютого 2026 року захисник ОСОБА_1 адвокат Дімітренко В.Є. подав до Татарбунарського районного суду Одеської областіклопотання про закриття справи про адміністративне правопорушення. ОСОБА_1 судова повістка, направлена засобами поштового зв`язку на адресу місця проживання, зазначену у протоколі, повернулася до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Апеляційним судом враховується практика Європейського суду з прав людини, яка визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Крім того, явка особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП згідно ч. 2 ст. 268 КУпАП не є обов`язковою. Отже, суд апеляційної інстанції не вбачає порушень норм процесуального права судом першої інстанції щодо розгляду справи за відсутності особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, та погоджується з мотивами такого процесуального рішення.

Враховуючи викладене, обставини правопорушення, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується зібраними по справі доказами, доказів, які б спростовували факт вчинення останньою адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, як матеріали справи про адміністративне правопорушення, так і апеляційна скарга не містять, тому апеляційний суд вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги, а висновок суду першої інстанції, викладений у оскаржуваній постанові законним та обґрунтованим.

Обраний судом першої інстанції вид адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, відповідає обставинам справи та вимогам статей 23, 33 КУпАП.

Відповідності до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 251, 279, 280, 283, 294 КУпАП суд,

п о с т а н о в и в :

Клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , про поновлення строку на подання апеляційної скарги задовольнити.

Поновити особі, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , строк на подання апеляційної скарги на постанову Татарбунарського районного суду Одеської області від 17 лютого 2026 року.

Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Постанову Татарбунарського районного суду Одеської області від 17 лютого 2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя В.А. Коновалова