Постанова від 01 квітня 2026 р. у справі №127/4985/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/4985/26

Провадження № 22-ц/801/884/2026

Категорія:

Головуючий у суді 1-ї інстанції Борисюк І. Е.

Доповідач:Оніщук В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2026 рокуСправа № 127/4985/26м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Оніщука В. В. (суддя-доповідач),

суддів: Голоти Л. О., Копаничук С. Г.,

з участю секретаря судового засідання Закерничної А. О.,

учасники справи:

заявник – Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк»,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 17 лютого 2026 року, постановлену у складі судді Борисюк І. Е.,

встановив:

Короткий зміст вимог

У лютого 2026 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося в суд із заявою про витребування доказів до пред`явлення позову, у якій зазначило, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала кредитний договір б/н від 04 травня 2007 року, договір про іпотечний кредит №ZRZ0GI0000006740 від 07 квітня 2008 року та іпотечний договір від 07 квітня 2008 року.

У заяві зазначено, що позичальник змінила прізвище і під час підписання вищезазначених договорів мала інше прізвище, про що свідчить її паспорт, РНОКПП та повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть від 05 листопада 2024 року. Отже, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є однією особою.

ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник померла, що підтверджується доданими до цього клопотання доказами.

На момент смерті позичальник не виконала взятих на себе зобов`язань, у зв`язку з чим за вищезазначеними договорами залишилась заборгованість у загальному розмірі 352 200 грн.

З метою встановлення кола спадкоємців та пред`явлення до них вимог банк звернувся з претензіями кредитора до органів нотаріату, які не надали інформацію про спадкоємців позичальника.

Водночас без інформації про спадкоємців, у тому числі тих, хто проживав за адресою останнього місця реєстрації проживання померлої, банк позбавлений можливості захистити свої права та інтереси у судовому порядку, адже пред`явлення позову до невідомих осіб не допускається. Матеріали спадкової справи та інформація про осіб, зареєстрованих за однією адресою зі спадкодавицею, можуть ідентифікувати спадкоємців померлої та визначити перелік спадкового майна, за рахунок якого кредитор має право задовольнити свої вимоги.

Тому, звернувшись із цією заявою до суду, представник АТ КБ «ПриватБанк» просив:

- витребувати копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , від такої особи: Вінницька районна державна нотаріальна контора Вінницької області (вул. Винниченка, буд.29, м. Вінниця, Вінницька обл., 21000);

- витребувати інформацію про склад сім`ї ОСОБА_1 та інформацію про осіб, зареєстрованих за однією адресою зі спадкодавцем ( АДРЕСА_1 ) станом на дату смерті померлої(-ї) ІНФОРМАЦІЯ_1 , від такої особи: Центр надання адміністративних послуг Якушинецької сільської ради (вул. Новоселів, буд. 1, с. Якушинці, Вінницький р-н, Вінницька обл., 23222).

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 17 лютого 2026 року заява була повернута АТ КБ «ПриватБанк».

При цьому місцевий суд зазначив, що у відповідності до ч. 1, 3 ст. 118 ЦПК України заява про забезпечення доказів розглядається в судовому засіданні за участю заявника та інших осіб, які можуть отримати статус учасників справи. Лише за клопотанням заявника суд може забезпечити докази без повідомлення інших осіб, які можуть отримати статус учасників справи: у невідкладних випадках; якщо неможливо встановити, хто є або стане такими особами (ч. 4 ст. 118 ЦПК України).

Водночас, вищевказане клопотання матеріали заяви не містять.

Відсутність такого клопотання унеможливлює дотримання положень ч. 3 ст. 118 ЦПК України і вказує на необхідність виконання п. 3 ч. 1 ст. 117 ЦПК України.

Подана представником заявника заява про забезпечення доказів не містить жодних посилань на ризики чи загрози того, що докази, про забезпечення яких порушує питання заявник, можуть бути утрачені чи їх подання стане згодом неможливим або утрудненим. Тобто зазначена заява про забезпечення доказів не містить передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 117 ЦПК України обґрунтування необхідності забезпечення доказів і не відповідає критеріям, визначеним ст. 116 ЦПК України.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що заяву про забезпечення доказів подано без додержання вимог ст. 117 ЦПК України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись із таким судовим рішенням, заявник подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до Вінницького міського суду Вінницької області.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 02 березня 2026 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя – Оніщук В. В., судді: Копаничук С. Г., Голота Л. О.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 05 березня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі та надано строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 23 березня 2026 року справу призначено до розгляду на 02 квітня 2026 року о 09 год 45 хв.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

У апеляційній скарзі заявник зазначає, що заяву про забезпечення доказів подано ним із додержанням вимог, передбачених ч. 1 ст. 117 ЦПК України, а тому правові підстави для повернення цієї заяви відповідно до ч. 4 ст. 117 ЦПК України відсутні.

В судове засідання представник заявника не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причин неявки не повідомив, а тому згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України його неявка не перешкоджає розгляду справи.

Позиція суду апеляційної інстанції

Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Указаним вимогам ухвала суду першої інстанції не відповідає.

За змістом п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, або позбавлений такого права. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 116 ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.

У ст. 117 ЦПК України законодавець передбачив вимоги до заяви про забезпечення доказів.

Так, у заяві про забезпечення доказів зазначається:

1) найменування суду, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) іншої сторони (сторін), якщо вона відома заявнику, а також якщо відомі відомості, що її ідентифікують: її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти;

4) докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні;

5) обґрунтування необхідності забезпечення доказів;

6) спосіб, у який заявник просить суд забезпечити докази, у разі необхідності - особу, у якої знаходяться докази;

7) перелік документів, що додаються до заяви.

Заява має бути підписана заявником або його представником, оплачена судовим збором.

Повертаючи АТ КБ «ПриватБанк» заяву про забезпечення доказів, суд першої інстанції покликався на ч. 4 ст. 117 ЦПК України, якою передбачено повернення заяви заявнику у разі встановлення судом, що така заява подана без додержання вимог цієї статті.

При цьому суд вказав, що заявник не обґрунтував необхідність забезпечення доказів, оскільки не містить жодних посилань на ризики чи загрози того, що докази, про забезпечення яких порушує питання заявник, можуть бути утрачені чи їх подання стане згодом неможливим або утрудненим.

Втім такі висновки суду є необґрунтованими, оскільки заява про забезпечення доказів подана АТ КБ «ПриватБанк» із інших підстав, а саме у зв`язку із неможливістю самостійно встановити коло спадкоємців позичальника банку з метою визначення їх відповідачами у майбутньому позові про стягнення непогашеної заборгованості померлого позичальника.

Також, на переконання колегії, судом першої інстанції передчасно було зазначено про відсутність клопотання заявника про розгляд справи без повідомлення інших осіб, які можуть отримати статус учасників справи відповідно до ч. 4 ст. 118 ЦПК України, адже подання такого клопотання передбачено на стадії розгляду заяви судом у судовому засіданні в загальному порядку.

Водночас законом не передбачено такого процесуального наслідку як повернення заяви про забезпечення доказів у разі відсутності такого клопотання заявника.

За встановлених обставин, оскаржувана ухвала місцевого суду не може залишатися в силі.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Отже, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно зі статтею 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена за неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню на підставі ст. 379 ЦПК України, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки справа не розглядалася апеляційним судом по суті, підстав для розподілу судових витрат немає.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,

постановив:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 17 лютого 2026 року скасувати.

Цивільну справу №127/4985/26 за матеріалами заяви Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про забезпечення доказів направити до Вінницького міського суду Вінницької області для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий В. В. Оніщук

Судді Л. О. Голота

С. Г. Копаничук