Рішення від 29 березня 2026 р. у справі №750/12560/25 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/12560/25

Провадження № 2/750/276/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:

судді - Рахманкулової І.П.,

секретаря – Левченка К.С.,

за участю позивача – ОСОБА_1 ,

відповідача – ОСОБА_2 ,

представника відповідача – ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини,

в с т а н о в и в :

11 вересня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 на її користь аліментів на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.

Позов обґрунтовано тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 13 листопада 2015 року, який розірвано рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 січня 2021 року. Від даного шлюбу сторони мають неповнолітню дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина зареєстрована разом з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 . Сторони не досягли згоди щодо розміру аліментів, які відповідач має сплачувати на утримання дочки, а тому позивач просить стягнути з відповідача на її користь аліменти в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісяця, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 вересня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження; визначено сторонам строк для подачі заяв по суті справи.

У жовтні 2025 року представник відповідача – адвокат Богданова І.Д. засобами поштового зв`язку надіслала до суду відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, оскільки дочка сторін - ОСОБА_5 , проживає з батьком, він займається її вихованням. Крім того, в провадженні Деснянського районного суду м. Чернігова перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини з батьком. Також, представник зазначає, що за місцем проживання матері постійно виникають сварки, викликається поліція та складаються протоколи про адміністративні правопорушення, що свідчить про складну психологічну ситуацію, яка викликає у дитини страх.

Позивач у судовому засіданні позов підтримала та просила суд його задовольнити. При цьому, позивач у судовому засіданні пояснила, що після повномасштабного вторгнення вона зі своєю повнолітньою дочкою ОСОБА_6 та неповнолітньою ОСОБА_4 виїхали до Німеччини, де проживали до літа 2024 року. Після повернення в Україну неповнолітня ОСОБА_5 стала жити у відповідача разом з його батьками. Позивач зазначила, що оскільки за місцем реєстрації проживають її брати, які зловживають алкоголем та ведуть себе агресивно, а тому, позивач хоче отримувати аліменти, аби винайняти квартиру та жити разом з дітьми. До літа 2024 року відповідач аліменти платив добровільно, а потім перестав, мотивуючи тим, що дочка проживає з ним та перебуває на його повному утриманні.

Відповідач та його представник у судовому засіданні вимоги позивача не визнали, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Відповідач у судовому засіданні пояснив, що їх спільна дочка ОСОБА_7 проживає з літа 2024 року з ним та його батьками за адресою: АДРЕСА_2 , Незважаючи на те, що дочка перебувала на його утриманні, він дійсно сплачував позивачу кошти у вигляді допомоги, в тому числі на її старшу дочку, а також на утримання власної дитини. Проте, позивач матеріальним утриманням дитини взагалі не займалася, нічого для неї не купувала, а тому з літа 2025 року він перестав їй сплачувати кошти. Також, відповідач зазначив, що позивач часто вчиняє адміністративні правопорушення, зловживає алкоголем, вчиняє домашнє насильство та на підтвердження своїх доводів надав інформацію про те, що відносно позивача упродовж 2025 року було складено 19 адміністративних протоколів.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі з 13 листопада 2015 року, який розірвано рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 січня 2021 року (а.с. 9).

Від даного шлюбу сторони мають неповнолітню дочку – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 7).

Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади від 08.08.2025 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 8).

Згідно довідок про фактичне місце проживання від 09.12.2024 та 24.01.2025, які додані відповідачем до відзиву, ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 та ОСОБА_2 , відповідно до актів сусідів про проживання особи без реєстрації від 08.12.2024, фактично проживають за адресою: АДРЕСА_2 без реєстрації (а.с. 26, 27).

З пояснювальної записки директора ЗЗСО № 19 убачається, що з вересня 2024 року ОСОБА_10 , ученицю 1-Д класу, приводили і забирали ОСОБА_8 (бабуся) і ОСОБА_9 (дідусь) (а.с. 28).

Чернігівське районне управління поліції ГУНП в Чернігівській області, на запит адвоката Богданової І.Д. повідомило, що відносно гр. ОСОБА_1 зафіксовані неодноразові виклики та звернення (а.с. 29).

Представником відповідача надано суду копію витягу із сайту Судової влади, згідно якої підтверджено складення відносно позивача упродовж 2025 року 19 протоколів про притягнення її до адміністративної відповідальності, серед яких: дрібне хуліганство, вчинення домашнього насильства, розпивання слабоалкогольних та алкогольних напоїв у заборонених місцях.

Позивач у судовому засіданні суду повідомила, що дитина з літа 2024 року проживає з бабусею та дідусем, а аліменти їй потрібні, щоб винаймати та сплачувати за оренду квартири. Також, позивач вважає, що оскільки вона є матір`ю неповнолітньої дитини, а тому вона має право на отримання аліментів.

При цьому, позивач не змогла пояснити, які саме витрати вона несе на утримання своєї неповнолітньої дочки та яким чином вона приймає участь у її утриманні та вихованні.

Статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 27 Конвенції про права дитини, держави -учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 51 Конституції України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно частини 2 статті 181 СК України за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

Відповідно до частини 3 статті 181 СК України, аліменти стягуються у судовому порядку у випадку, якщо між батьками відсутня домовленість про сплату аліментів на неповнолітню дитину та/або якщо один із батьків не надає дитині утримання, тобто ухиляється від виконання свого обов`язку. Таким чином, судове втручання є необхідним тоді, коли добровільний механізм не працює або коли існує спір щодо розміру чи порядку надання утримання.

У підпункті 1 пункту 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

У своїй постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 4 вересня 2019 року у справі № 711/8561/16-ц (провадження № 61-21318св18) зазначив, що аліменти – це кошти, спрямовані на забезпечення дитини всім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків, хто проживає з дитиною та бере більш активну участь у її вихованні. У цьому аспекті доведенню підлягають саме ті обставини, що діти постійно, а не тимчасово проживають із тим з батьків, хто сплачував аліменти.

Відповідно до положень статті 3 Конвенції Організації Об`єднаних Націй «Про права дитини», яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.

Згідно частини 1 статті 182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 183 Сімейного кодексу України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Частиною 2 ст. 182 Сімейного кодексу України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно ч. 1 ст. 191 Сімейного кодексу України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

У даній справі встановлено, що неповнолітня ОСОБА_5 не проживає з матір`ю, і цього факту позивач не заперечує. Дочка сторін проживає з батьком за місцем проживання батьків відповідача, що підтверджено довідками виконкому Чернігівської міської ради від 09.12.2024 та 24.01.2025 (а.с. 26-27).

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що позивач приймає участь у матеріальному забезпеченні та вихованні своєї неповнолітньої дочки, враховуючи, що вона проживає разом з батьком, який її утримує. Позивач у судовому засіданні необхідність отримання аліментів пов`язує з її потребою винайняти житло та сплачувати орендну плату, що не відповідає змісту аліментних зобов`язань, оскільки за своєю суттю аліменти - це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.

Враховуючи вимоги закону, а також те, що фактично неповнолітня дочка живе у батька, находиться на його матеріальному утриманні, чого у судовому засіданні не заперечувала позивач та що підтверджується матеріалами справи, а тому суд приходить до висновку про відмову в задоволенні вимог позивача у повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 273, 279, 354, 430 ЦПК України та ст.ст. 180-183, 191 Сімейного кодексу України, суд,

в и р і ш и в :

у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 02.04.2026.

Суддя