Рішення від 01 квітня 2026 р. у справі №520/31217/25 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний су

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2026 р. № 520/31217/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ольги Горшкової, розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невключення ОСОБА_1 до наказу про нарахування та виплату додаткової винагороди у розмірі до 100000 грн. на місяць за період з січня 2023 року по грудень 2024 року включно, виплата якої передбачена пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 в розрахунку на місяць пропорційно часу участі, як такому, що брав безпосередню участь у бойових діях або забезпечував здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 включити ОСОБА_1 до наказу про нарахування та виплату додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн. на місяць за період з січня 2023 року по грудень 2024 року включно, виплата якої передбачена пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 в розрахунку на місяць пропорційно часу участі, як такому, що брав безпосередню участь у бойових діях або забезпечував здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів та виплати з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо розрахунку основних складових грошового забезпечення ОСОБА_1 (посадовий оклад, оклад за військове звання, надбавка за вислугу років, надбавка за особливості проходження служби) та усіх нарахованих доплат, надбавок, допомоги та премій з липня 2022 року по 20.05.2023, з 18.06.2025 по дату звільнення (12.08.2025) з розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу у сумі 1762 грн, яка встановлена Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» без застосування норм постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити грошове забезпечення ОСОБА_1 з липня 2022 року по 20.05.2023 з застосуванням прожиткового мінімуму на одну працездатну особу у розмірі 2481 грн, який встановлений на 01.01.2022 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», у розмірі 2684 грн, який встановлений на 01.01.2023 Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», у розмірі 3028 грн., який встановлений на 01.01.2025 року Законом України «Про Державний бюджет на 2025 рік» за період з 18.06.2025 по дату звільнення (12.08.2025) з дотриманням норм постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі по 4 відсотки місячного грошового забезпечення за 36 повних календарних місяців служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення на день звільнення (вихідна допомога при звільненні), грошової компенсації за невикористані дні щорічних основних відпусток за 2022 - 2025 роки, грошової компенсації додаткової відпустки учаснику бойових дій, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік, із сум грошового забезпечення з застосуванням прожиткового мінімуму на одну працездатну особу у розмірі 3028 грн., який встановлений на 01.01.2025 Законом України «Про Державний бюджет на 2025» з дотриманням норм постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , що полягає у не включенні до складу грошового забезпечення позивача сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», індексації при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні щорічних основних відпусток за 2022-2025, грошової компенсації додаткової відпустки учаснику бойових дій та одноразової грошової допомоги у розмірі по 4 відсотки місячного грошового забезпечення за 36 повних календарних місяців служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення на день звільнення (вихідна допомога (мобілізованим);

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 перерахувати позивачу компенсацію за невикористані дні основних відпусток за 2022-2025, грошової компенсації додаткової відпустки учаснику бойових дій та одноразову грошову допомогу у розмірі по 4 відсотки місячного грошового забезпечення за 36 повних календарних місяців служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення на день звільнення (вихідна допомога (мобілізованим), обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» та індексації;

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , які полягають в оподаткуванні грошового забезпечення позивача за час здійснення ним заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації з моменту набрання чинності Законом України № 2308-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей оподаткування військовим збором грошового забезпечення військовослужбовців та інших осіб, які беруть безпосередню участь у бойових діях в умовах воєнного стану», з 20.07.2022;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу суму утриманого військового збору з доходу у вигляді грошового забезпечення, нарахованого з 20.07.2022 по дату звільнення (12.08.2025) за час здійснення ним заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наказ начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 12 серпня 2025 року № 758-ОС «По особовому складу» штаб-сержанта ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за підпунктом «б» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», з 12 серпня 2025 року. Позивач зазначив, що відповідачем протиправно не виплачувалася додаткова винагорода в розмірі до 100000,00 грн за безпосередню участь військовослужбовця в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час безпосереднього перебування в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, а саме у період з січня 2023 року по грудень 2024 року включно. Також, відповідач протиправно з липня 2022 року по 20.05.2023, з 18.06.2025 по 12.08.2025 розраховував грошове забезпечення позивача, із застосуванням розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року, що призвело до порушення майнових прав позивача, а саме, гарантованого статтею 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" отримання грошового забезпечення у законодавчо визначеному розмірі. Крім того, при звільнені позивачу не правильно була розрахована і одноразова грошова допомога, компенсація за невикористані дні щорічних основних відпусток за 2022 - 2025 роки, грошової компенсації додаткової відпустки учаснику бойових дій, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік. Особам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів і забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів, та позбавлені з будь-яких причин виплати додаткової винагороди, застосовуються пільги з оподаткування військовим збором. Наданими відповідачем архівними відомостями з липня 2022 року по грудень 2023 року та з січня 2025 по липень 2025 року підтверджується виплата позивачу додаткової винагороди у розмірі 70000 грн та 30000 грн щомісяця пропорційно із розрахунку на місяць, чим і підтверджується участь позивача у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів. Також, така участь підтверджена і виданою відповідачем Довідкою від 13.08.2025 №02.5/41909/25-ВН. Зважаючи на вказане, позивач вважає, що має право на компенсацію сум військового збору за вказані періоди. З позивачем проведено кінцевий розрахунок при звільненні № 91 від 12.08.2025, з якого вбачається проведення нарахування та виплати вихідної допомоги при звільненні (мобілізованим), грошової компенсації додаткової відпустки учаснику бойових дій, грошової компенсації щорічних основних відпусток за 2022-2025 роки відповідно до наказу МВС України від 25.06.2018 № 558, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 липня 2018 за № 854/32306 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України». Враховуючи те, що додаткова винагорода, запроваджена постановою КМУ №168 є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, позивач має право на врахування до компенсації за невикористані дні відпусток, сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану». Також, і індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому, вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців при розрахунку грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, чого відповідачем враховано не було. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов, а позивачеві - відповідь на відзив.

Представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначив, що весь спірний період військовослужбовець виконував завдання на території Золочівської територіальної громади Харківської області. Сам факт виконання обов`язків військової служби, перебуваючи в районі Золочівської територіальної громади Харківської області, не є достатньою підставою для нарахування та виплати додаткової грошової винагороди у розмірі 100000,00 гривень, яка передбачена пунктом 1 Постанови №168. В період з січня 2023 року по грудень 2024 року позивачу виплачувалась додаткова винагорода в розмірі 30000 грн. (пропорційно часу виконання обов`язків військової служби), на період дії воєнного стану, що не заперечується позивачем, та підтверджується розрахунковими листами, які додаються до матеріалів справи. В спірний період позивач не перебував в районі активних бойових дій. Фактично, він виконував військовий обов`язок на території Золочівської територіальної громади Харківської області. При цьому, місце розташування підрозділу в спірний період не зазнавало ударів (пошкоджень). Золочівська територіальна громада Харківської області не входить до району ведення активних бойових дій. Щодо нарахування грошового забезпечення, представник відповідача зазначив, що в оскаржуваний період позивачу проводився розрахунок складових грошового забезпечення виходячи з показників прожиткового мінімуму для працездатних осіб визначеного Законом України від 07.12.2017 року №2246-VIII «Про Державний бюджет України на 2018 рік» в розмірі 1762 грн. Підстав для здійснення перерахунку із застосуванням показника прожиткового мінімуму на 01 січня відповідного календарного року не має. Після набрання чинності 20.05.2023 постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 змінились правила обчислення посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, зокрема, встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні, а не з прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Отже відсутні підстави для обчислення грошового забезпечення позивача виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023 за період з 20.05.2023 до 31.12.2023, станом на 01.01.2024 за період з 01.01.2024 до 31.12.2024, станом на 01.01.2025 за період з 01.01.2025 до 23.09.2025. З огляду на викладене, НОМЕР_2 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_1 ) при обчисленні позивачу розміру грошового забезпечення, виходячи із суми 1762,00 грн, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, що доводить необґрунтованість заявлених позовних вимог. Також, зазначив, що додаткова грошова винагорода в розмірі 30000 грн на місяць, передбачена Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» має тимчасовий характер та не може входити до складу грошового забезпечення військовослужбовців, а тому не може бути врахована для обчислення компенсації за невикористані дні щорічної основної та дні додаткових відпусток учасника бойових дій, одноразової грошової допомоги при звільненні, оскільки відсутні правові підстави для включення до складу грошового забезпечення додаткової винагороди, яка виплачувалася позивачу відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану». Крім того, зазначив, що за період безпосередньої участі позивача у бойових діях (пропорційно часу участі у таких діях та заходах), військова частина НОМЕР_1 не утримувала з грошового забезпечення позивача військовий збір, що повністю відповідає вимогам пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України. У зв`язку чим, просив відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача скористався своїм правом та надав до суду відповідь на відзив на позову заяву, згідно якого підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , відповідно до наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 20 липня 2022 року № 178-ОС «По особовому складу», прапорщик запасу, який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_1 , 20 липня 2022 року, зарахований до списків частини та на всі види забезпечення та призначено інспектором прикордонної служби 2 категорії – черговим відділення управління службою відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б), згідно підпункту 1 пункту 93 Положення (у разі призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період), з присвоєнням військового звання «штаб-сержант» в порядку переатестації.

Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 12 серпня 2025 року № 758-ОС «По особовому складу» штаб-сержанта ОСОБА_1 , інспектора прикордонної служби 3 категорії – майстра інженерно-позиційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) третьої прикордонної комендатури ( з місцем дислокації АДРЕСА_2 ), звільнено з військової служби у запас за підпунктом «б» (за станом здоров`я: за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», з 12 серпня 2025 року.

12 вересня 2025 року представник позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом, в якому просив надати інформацію, зокрема: засвідчені копії бойових наказів (бойових розпоряджень) та витяги з журналів бойових дій за період проходження військової служби ОСОБА_1 у ІНФОРМАЦІЯ_4 ; засвідчені копії рапортів (донесень) начальника (командира) підрозділу (групи, загону) про участь військовослужбовця ОСОБА_2 (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), а також кількості днів участі військовослужбовця у таких діях або заходах; інформацію - відомості нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період 2022-2025 року у розрізі місяців; розрахунок середньоденної суми грошового забезпечення ОСОБА_1 для виплати компенсації невикористаної відпустки учасника бойових дій за 42 календарних дні за 2022-2025 роки; розрахунок суми компенсації невикористаної відпустки учасника бойових дій за 42 календарних дні за 2022-2025 роки; розрахунки розміру середньоденної суми грошового забезпечення для нарахування сум компенсації невикористаних щорічних відпусток за 2022 рік (15 календарних днів), 2023 рік (5 календарних днів), 2024 рік (5 календарних днів), 2025 рік (5 календарних днів); розрахунки сум компенсації за невикористані дні щорічні відпустки за 2022 рік (15 календарних днів), 2023 рік (5 календарних днів), 2024 рік (5 календарних днів), 2025 рік (5 календарних днів).

22 вересня 2025 року листом № 09/18675-25-Вих відповідач на адвокатський запит повідомив, що грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки проводиться з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства, на день виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Зазначив, що у запитуваних копіях рапортів (донесень) начальника (командира) підрозділу (групи) про участь штаб-сержанта ОСОБА_1 у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань містяться персональні дані про осіб, які, відповідно до Закону України «Про захист персональних даних» за режимом доступу, є інформацією з обмеженим доступом. У зв`язку з вищенаведеним, на теперішній час відсутні підстави для надання запитуваної інформації. До запиту надано архівні відомості грошового забезпечення за 2022-2025 року проходження військової служби у НОМЕР_2 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України із зазначенням запитуваної інформації, витяг з наказу НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 20.07.2022 № 498-ОС про зарахування до списків частини та на всі види забезпечення та витяги з наказів НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України про призначення на посади штаб-сержанта ОСОБА_1 .

Із Архівних відомостей за період з січня 2022 року по грудень 2022 року; з січня 2023 року по грудень 2023 року; з січня 2024 року по грудень 2024 року; з січня 2025 року по грудень 2025 року вбачається, що у оскаржуваний період відповідач не в повному обсязі здійснював розрахунок грошового забезпечення позивача, що і стало підставою для звернення ОСОБА_1 до суду за захистом свої прав.

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.

Щодо позовних вимог в частині нарахування та виплати додаткової винагороди у розмірі до 100000 грн. на місяць за період з січня 2023 року по грудень 2024 року включно, виплата якої передбачена пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 в розрахунку на місяць пропорційно часу участі, як такому, що брав безпосередню участь у бойових діях або забезпечував здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення) за період з січня 2023 року по грудень 2024 року включно, суд зазначає наступне.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/202 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 № 133/2022, затвердженого Законом України від 15.03.2022 № 2119-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 року строком на 30 діб, а Указом Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні від 18.04.2022 № 259, затвердженого Верховною Радою України, передбачено продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.04.2022 строком на 30 діб, тобто до 25.05.2022. В подальшому, Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 17.05.2022 № 341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 № 2263-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 року строком на 90 діб.

Одночасно із введенням воєнного стану, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Указом Президента України № 69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Цим же Указом надано доручення Кабінету Міністрів України забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24.02.2022 № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168).

Пунктом 1-1 цієї постанови (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що на період воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Відповідно до п. 1-2 Постанови № 168 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Згідно з п. 2-1 Постанови № 168 порядок, умови і розміри виплати додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1 цієї постанови визначають міністерства та державні органи за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством економіки.

Відповідно до статті 8 Закону України від 06.12.1991 № 1934-XII «Про Збройні Сили України» (далі - Закон України № 1934-XII) Міністр оборони України здійснює військово-політичне та адміністративне керівництво Збройними Силами України, а також інші повноваження, передбачені законодавством, в тому числі визначає порядок виплати грошового забезпечення (абзац другий частини четвертої статті 9 Закону України № 2011-XII).

Наказом Міністра оборони України від 01.04.2022 № 98, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.04.2022 за № 382/37718 (застосовується з 24.02.2022), внесено зміни до Порядку № 260 шляхом доповнення розділу І пунктом 17, відповідно до якого на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

Так, з метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, Міністр оборони України видав директиви від 07.03.2022 № 248/1217, від 25.03.2022 № 248/1298, від 18.04.2022 № 248/1529, доведені до кожної окремої військової частини (установи) у формі телеграм (діяли до 01.06.2022), а потім окреме доручення від 23.06.2022 № 912/з/29.

Відповідно до пункту 3 цього окремого доручення Міністр оборони України установив, що райони ведення бойових дій та склад створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України.

Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Згідно з пунктом 5 цього окремого доручення Міністр оборони України установив виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000.00 грн. або 30 000.00 грн. здійснювати на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) по особовому складу військової частини; керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.

Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів (пункт 6 окремого доручення).

Пунктом 9 згаданого окремого доручення обумовив до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000.00 грн. або 30 000.00 грн. не включати військовослужбовців, які:

самовільно залишили військові частини, місця служби або дезертирували - за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства) включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника) (підпункт 9.4 пункту 9);

вживати алкогольні напої (наркотичні або психотропні речовини) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибували на службу та/або виконували обов`язки військової служби в нетверезому стані (у стані наркотичного сп`яніння) - за місяць, у якому здійснено таке правопорушення, оголошеного наказом командира (начальника) (підпункт 9.8 пункту 9).

В подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.2023 № 43 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168» внесено зміни до пункту 1, зокрема: слова «військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора,», «співробітникам Служби судової охорони,» виключено та після слів «перебуваючи безпосередньо в районах» доповнено словами «їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора,».

Наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 № 44, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.01.2023 № 177/39233 (який застосовується з 01.02.2023) внесено зміни до Порядку № 260, зокрема доповнено цей Порядок новим розділом: «XXXIV. Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану».

Пунктом 2 розділу ХХХІV Порядку № 260 встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах:

100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), та виконують бойові (спеціальні) завдання (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):

під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно;

у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника;

із здійснення польотів у районах ведення воєнних (бойових) дій, ведення повітряного бою;

у районах ведення воєнних (бойових) дій з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії;

на території противника (в тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях);

з вогневого ураження повітряних (морських) цілей противника;

з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту;

кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування);

у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів;

з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;

50 000 гривень - тим, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах).

Перелік цих органів військового управління (управлінь (штабів) угруповань військ (сил)) затверджується Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України;

30 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань):

у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України, які здійснюють управління діючими угрупованнями військ (сил) (далі - завдання у складі угруповань військ (сил), резерву, пунктів управління);

з протиповітряного прикриття та наземної оборони об`єктів критичної інфраструктури згідно з бойовими розпорядженнями;

із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій згідно з бойовими (логістичними) розпорядженнями.

Військовослужбовцям, які в установленому законодавством порядку відряджені до складу військових адміністрацій у районах ведення воєнних (бойових) дій для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, виплата додаткової винагороди здійснюється у розмірі 30 000 гривень.

За пунктом 3 розділу ХХХІV Порядку № 260 райони ведення воєнних (бойових) дій, склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України та склад резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України.

Згідно з пунктом 4 розділу ХХХІV Порядку № 260 підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи) у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Отже, обов`язковою умовою для нарахування та виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ № 168, є документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів, що здійснюється на підставі бойових наказів, журналів бойових дій, рапортів командира підрозділу та довідок командира військової частини.

Судом враховується, що у постанові від 06.06.2024 у справі № 400/1217/23 Верховний Суд дійшов висновку, що при прийнятті такого рішення (окремого доручення) Міністр оборони України як очільник відповідного міністерства, реалізував делеговані йому повноваження щодо визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям відповідного військового формування - Збройних Сил України, та з метою забезпечення реалізації пункту 1 Постанови № 168, шляхом прийняття в межах свої повноважень відповідних окремих рішень, визначив на період дії воєнного стану порядок та умови виплати додаткової винагороди, а також документи для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях та заходах.

При дослідженні порядку та умов цієї виплати, Верховний Суд у вказаній постанові зазначив, що перебування військовослужбовця в районі ведення бойових дій само по собі не є достатньою підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000.00 грн на місяць, передбаченої Постановою № 168. Ключовою умовою для здійснення виплати такої додаткової винагороди є виконання військовослужбовцем спеціальних бойових завдань та заходів, які у розумінні Постанови № 168 означають «безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» та підтвердження цих обставин відповідними документами.

Документальним підтвердженням можуть слугувати: бойовий наказ (бойове розпорядження), журнал бойових дій або журнал ведення оперативної обстановки (підсумкове, термінове, позатермінове) або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад), рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (спеціальних) завдань.

Аналогічні висновки були викладені Верховним Судом також, зокрема, у постановах від 06.08.2024 у справі № 400/10311/23, від 07.11.2024 у справі № 200/2297/23, від 05.12.2024 у справі № 420/19038/23, від 27.02.2025 у справі № 340/3447/23 та багатьох інших.

У свою чергу, у постанові від 22.04.2025 у справі № 520/17681/23, Верховний Суд у межах тлумачення пункту 1 Окремого доручення № 912/з/29 щодо Військової частини як військової частини Зенітних ракетних військ Повітряних сил Збройних Сил України термін «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів» (далі - безпосередня участь) охоплює виконання військовослужбовцем, зокрема:

- бойових завдань у складі частини, що веде бойові дії у складі сил оборони в районі ведення бойових дій (абзац 1);

- бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей противника (абзац 9);

- бойових завдань у районах ведення бойових дій з виявлення повітряних цілей (абзац 10).

Аналіз наведених положень свідчить, що виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей визнається «безпосередньою участю» незалежно від місця їх виконання (тобто навіть поза районами ведення бойових дій). Натомість, виконання бойових завдань з виявлення та супроводу повітряних цілей набуває статусу «безпосередньої участі» лише за умови їх здійснення у районах ведення воєнних дій.

Таким чином, не кожна діяльність підрозділу автоматично прирівнюється до безпосередньої участі у бойових діях. Ключовими критеріями є характер завдання та місце його виконання. До того ж, періоди виплати додаткової винагороди та підхід до їх обчислення суттєво відрізняються залежно від роду військ і характеру виконуваних бойових завдань.

Таким чином, позивач як військовослужбовець Збройних Сил набуває право на отримання збільшеної до 100 000.00 грн. додаткової винагороди у разі безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Згідно із довідкою від 13.08.2025 в.о. командира військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України № 02.5/41909/25-ВН, штаб-сержан ОСОБА_1 приймав безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у з військовою агресією рф проти України в період: з 24 лютого 2022 року по 24 січня 2023 року; з 01 лютого 2023 року по 14 квітня 2023 року; з 29 квітня 2023 року по 01 липня 2023 року; з 30 жовтня 2023 року по 07 листопада 2023 року; з 12 листопада 2023 року по 14 листопада 2023 року; з 25 листопада 2023 року по 14 грудня 2023 року; з 25 грудня 2023 року по 14 січня 2024 року; з 03 лютого 2024 року по 19 вересня 2024 року; з 11 жовтня 2024 року по 15 жовтня 2024 року; з 15 листопада 2024 року по 17 листопада 2024 року; з 07 грудня 2024 року по 09 грудня 2024 року; з 01 січня 2025 року по 14 січня 2025 року; з 03 лютого 2025 року по 13 травня 2025 року; з 27 травня 2025 року по 04 червня 2025 року; з 24 лютого 2025 року по 12 серпня 2025 року.

Довідку видано на підставі: журнал бойових дій впс « ІНФОРМАЦІЯ_2 » №20(гриф) від 01.05.2022, журнал бойових дій впс « ІНФОРМАЦІЯ_2 » №81(гриф) від 01.08.2022, журнали бойових дій ІНФОРМАЦІЯ_3 ( з м.д. АДРЕСА_1 ) третьої прикордонної комендатури (з м.д. АДРЕСА_2 ) №223(гриф) від 31.12.2022, №23 (гриф) від 01.03.2023, №25 (гриф) від 24.04.2023, №36 (гриф) від 13.07.2023, №14 (гриф) від 31.08.2023, №20 (гриф) від 06.10.2023, №25 (гриф) від 06.12.2023, №72 (гриф) від 06.02.2024, №186 (гриф) від 21.05.2024, №257 (гриф) від 09.07.2024, №325 (гриф) від 17.09.2024, №366 (гриф) від 28.11.24, №27-24- (гриф) від 21.01.25 том № 1,2,3,4,5.

Разом з тим, заперечуючи проти позовних вимог відповідач зазначав, що позивач, який проходив військову службу в Військовій частині НОМЕР_1 , перебував у Золочівській територіальній громаді Харківської області, у спірний період російська федерація не здійснювала наступу, тому безпосереднього бойового зіткнення з противником позивач не здійснював.

Суд звертає увагу, що ключовим для встановлення обґрунтованості позовних вимог у даній справі є визначення конкретних завдань, які виконував позивач, перебуваючи у спірний період у зоні ведення бойових дій.

Так, у ході судового розгляду встановлено, що у період з січня 2023 року по грудень 2024 року штаб-сержант ОСОБА_1 (особистий бойовий номер 87, з 01.05.2024 - 112) виконував наступні завдання: утримання позицій РОП, недопущення втрати займаних позицій, недопущення прориву противника визначеного району оборони та просування в напрямку Шепетівка-Уди, ведення оборонного бою, відбиття наступу передових загонів противника, проведення контратаки, бойове чергування групи бойового управління, що підтверджується витягами з журналу бойових дій сьомої прикоронної застави ( з м.д. АДРЕСА_1 ) третьої прикордонної командатури ( з м.д. АДРЕСА_2 ) за період з січня 2023 року по грудень 2024 року.

Верховний Суд у постановах від 21.12.2023 у справі № 200/193/23, від 26.06.2024 у справі № 200/216/23, від 31.07.2024 у справі № 200/625/23, від 05.08.2024 у справі № 200/4100/23, від 28.08.2024 у справі № 200/1310/23, від 04.09.2024 у справі № 280/2228/23, від 30.09.2024 у справах № 200/232/23 та № 200/440/23, від 05.12.2024 у справі № 120/4135/23 та від 17.12.2024 у справі № 120/5140/23 на підставі аналізу положень Наказу № 164-АГ зазначив, що для відповідача підставою для виплати додаткової винагороди відповідно до пункту 1 Постанови № 168 є саме документальне підтвердження участі позивача як військовослужбовця у бойових діях (заходах) у розумінні пункту 3 цього Наказу (бойовий наказ, журнал бойових дій чи рапорт) та навіть якщо підтверджуючі докази містять формальні недоліки, але засвідчують фактичну участь у заходах, це може бути достатньо для нарахування означеної додаткової винагороди.

Натомість, право на таку винагороду у військовослужбовців виникає виключно за умов документального підтвердження виконання у відповідні дні військовослужбовцем бойових завдань, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів.

В матеріалах справи відсутні будь-які відомості про те, що вищевказані витяги з журналів бойових дій, довідка про підтвердження безпосередньої участі у бойових діях були визнані протиправними та скасовані.

Крім того, суд зазначає, що смт. Козача Лопань Дергачівської міської територіальної громади Харківської області з 11.09.2022 відноситься до територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, згідно наказу № 209 від 22.12.2022 Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України.

Таким чином, виплата позивачу додаткової винагороди за спірний період не відповідала встановленим законодавством умовам, оскільки за наявності підтвердженої безпосередньої участі у бойових діях підлягала виплаті додаткова винагорода у підвищеному розмірі до 100 000 грн., доказів виплати якої відповідачем суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, що військової частини НОМЕР_1 не включаючи ОСОБА_1 до наказу про нарахування та виплату додаткової винагороди у розмірі до 100000 грн. на місяць за період з січня 2023 року по грудень 2024 року включно, виплата якої передбачена пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, діяла протиправно, суд приходить до висновку, що відповідача необхідно зобов`язати провести виплати додаткової грошової допомоги за спірний період з урахуванням вже проведених виплат за цей період, тому позовні вимоги у вказаній частині підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , грошового забезпечення військовослужбовця (основних та додаткових виплат) за період з 20.07.2022 по 20.05.2023 та з 18.06.2025 по 12.08.2025 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році, зобов`язання нарахувати та виплатити грошове забезпечення відповідно, суд зазначає наступне.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей відповідно до Конституції України визначає Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Так, у позовній заяві позивач зазначив, що в спірний період з 20.07.2022 по 12.08.2025 відповідачем виплачувалося позивачу грошове забезпечення без урахування показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році.

За доводами позивача відповідач мав нараховувати та виплачувати йому грошове забезпечення за період з 20.07.2022 по 12.08.2025 з використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи встановленого на 1 січня відповідного календарного року.

Суд зазначає, що згідно з частиною другою статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей").

Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", якою збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців.

Відповідно до пункту 10 Постанови № 704, ця постанова набирає чинності з 01 березня 2018 року.

Постановою № 704, зокрема, затверджено: тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.

Пунктом 4 Постанови №704 в редакції, чинній на момент прийняття постанови, визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14.

21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова № 103).

Згідно з пунктом 6 Постанови № 103, внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Так, до Постанови №704 були внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 Постанови №704 викладено у новій редакції, а саме: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".

Пункт 6 Постанови КМУ №103 втратив чинність у зв`язку із набранням законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року по справі №826/6453/18.

Отже, з дня набрання законної сили рішенням у справі № 826/6453/18 діє редакція пункту 4 Постанови №704, яка була чинною до зазначених змін.

При цьому, порядок дій, який повинні вчинити, зокрема, відповідач, у зв`язку із втратою чинності положеннями пункту 6 Постанови №103 та змін до пункту 4 Постанови №704, не змінився.

Наведена позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у рішенні від 17.12.2019 за результатами розгляду зразкової адміністративної справи № 160/8324/19.

Отже, з 29.01.2020 - дати набрання чинності судовим рішенням у справі №826/6453/18 виникли підстави для визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Разом з цим, слід зазначити, що з 30.01.2020 знов почало діяти правило двох розрахункових величин обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме: 1) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; 2) 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Згідно з пунктом 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 №1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 по справі №240/4946/18, постанові Верховного Суду від 18.02.2021 у справі №200/3775/20-а, постанові Верховного Суду від 11.02.2021 у справі №200/3757/20-а.

Відповідно до частини 4 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Отже, розміри грошового забезпечення визначаються виконавчим органом влади (КМУ України), а не законами.

Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 28 лютого 2023 року по справі №380/18850/21, розглядаючи аналогічні спірні правовідносини, зазначив про необхідність застосування до спірних правовідносин з 29 січня 2020 року (дати набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18) положень пункту 4 постанови № 704 в редакції до 24 лютого 2018 року, тобто в редакції, яка була чинна до набрання законної сили постановою № 103.

З огляду на приписи частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує висновки Верховного Суду.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" встановлено у 2020 році прожитковий мінімум для працездатних осіб в розрахунку на місяць з 1 січня 2020 року - 2102 грн.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" встановлено у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб в розрахунку на місяць з 1 січня 2021 року - 2270 грн.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" встановлено у 2022 році прожитковий мінімум для працездатних осіб в розрахунку на місяць з 1 січня 2022 року - 2481 грн.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" встановлено у 2023 році прожитковий мінімум для працездатних осіб в розрахунку на місяць з 1 січня 2023 року - 2684 грн.

Отже, через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, виникли підстави для нарахування грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою № 704 у відповідності до вимог статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Разом з тим, суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 (далі - Постанова № 481), яка набрала чинності з 20.05.2023, змінено п. 4 Постанови №704, в зв`язку з чим з цієї дати норма права має наступну редакцію: установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Отже, Постановою № 481 визначено обчислення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні, а не з прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 4 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Установлення Законами України про Державний бюджет України прожиткового мінімуму для працездатних осіб не має своїм наслідком збільшення базової величини, з якої обраховуються розміри посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців, а отже і самого грошового забезпечення військовослужбовців.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Таким чином, зважаючи на вищевикладені норми законодавства, враховуючи межі позовних вимог, суд зазначає, що, позивач має право на нарахування та виплату йому грошового забезпечення з використання показника прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого станом на 1 січня відповідного календарного року в період з 20.07.2022 по 19.05.2023, а саме з використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022 згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та на 01.01.2023 згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» відповідно.

Водночас, судом встановлено, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

З системного аналізу положень Кодексу адміністративного судочинства України та теорії права вбачається відмінність у правових наслідках визнання протиправним та скасування і визнання протиправним та нечинним відповідного адміністративного акта.

Так, відповідно до вимог статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, частина 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Суд зазначає, що скасування акта суб`єкта владних повноважень, як способу захисту порушеного права позивача, застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту його прийняття. Визнання ж акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату ним чинності з моменту набрання відповідним судовим рішенням законної сили або з іншого, визначеного судом моменту.

Таким чином, визнаються протиправними та скасовуються індивідуальні акти, а нормативно-правові акти визнаються протиправними та нечинними. Такі відмінності у правовому регулюванні обумовлені тим, що відповідно до приписів нормативно-правових актів виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів невизначеного кола осіб. Відповідно, скасування нормативно-правового акту впливатиме на права, свободи, інтереси та обов`язки не лише позивача, а й інших осіб, а також поставить під сумнів легітимність дій та рішень, прийнятих на підставі скасованого нормативно-правового акту та може призвести до порушення необхідного балансу між захистом прав позивача та будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів невизначеного кола осіб, які були учасниками правовідносин, у яких застосовано оскаржуваний нормативно-правовий акт; принципу правової визначеності.

У цьому контексті суд звертає увагу, що згідно положень частини 2 статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22 та від 11.09.2024 у справі № 554/154/22, наголошувала на тому, що Суд не може перебирати на себе правотворчі функції законодавчої та виконавчої влади. Порушення такого підходу та, відповідно, ігнорування принципу законності: суперечить, щонайменше, принципам правової визначеності, легітимних очікувань та належного урядування як базовим складовим правовладдя (верховенства права); дискримінує іншу сторону правовідносин; означає, що суд може надати дозвіл будь-кому та будь-коли діяти за межами закону (який містить заборони) або за межами наданих законом прав (повноважень); іде в розріз з принципом поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову, а також порушує систему стримувань і противаг (суд втручається в компетенцію суб`єктів нормотворення та може ігнорувати їх волю).

Отже, зважаючи на те, що рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 набрало законної сили 18.06.2025, то відповідно наведений нормативно-правовий акт втратив чинність 18.06.2025.

Отже, пункт 2 Постанови КМУ від 12.05.2023 №481, в частині внесення змін до пункту 4 постанови КМУ від 30.08.2017 №704, втратив чинність 18.06.2025, а відтак пункт 2 постанови КМУ № 481 не підлягає застосуванню до спірних правовідносин саме з 18.06.2025.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_3 в частині визнання протиправною бездіяльність Національної академії Національної гвардії України щодо не застосування з 20 травня 2023 року по 17 червня 2025 року, при обчисленні грошового забезпечення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року не підлягають задоволенню.

Поряд із тим, починаючи з 18.06.2025 по день звільнення 12.08.2025, обчислення грошового забезпечення розміру повинно було здійснюватись із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року не підлягають задоволенню

На підставі вказаних висновків Верховного Суду, з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 у справі №320/29450/24, суд дійшов висновку, що відповідач, застосовуючи при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням позивача такої розрахункової величини як прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, починаючи з 18.06.2025 по 15.08.2025, діяв протиправно.

Таким чином, з 18.06.2025 по 12.08.2025 визначення розміру посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями позивача мало здійснюватися виходячи з розміру прожиткового мінімуму станом на 01 січня 2025 року.

Суд також зазначає, що звернення позивача до суду з проханням зобов`язати відповідача здійснити перерахунок грошового забезпечення обумовлено підвищенням розміру грошового забезпечення через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року - 3028 гривні.

Отже, з урахуванням того, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб в 2025 році є відмінним (більшим) ніж сума 1762 гривні, передбачена п. 4 Постанови № 704, в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481, та оскільки розмір прожиткового мінімуму є основною складовою для визначення розміру посадового окладу, у позивача є право на перерахунок грошового забезпечення.

Таким чином, враховуючи, що розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, є величина - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня відповідного календарного року (через його збільшення на відповідний рік), а сума 1762 гривень, визначена відповідно до пункту 4 Постанови № 704, в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481, посилання відповідача на відсутність підстав для перерахунку грошового забезпечення позивача є протиправними та такими, що порушують його соціальні права.

Відтак позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності Національної академії Національної гвардії України щодо нарахування та виплати ОСОБА_3 з 18.06.2025 по 12.08.2025 основних видів грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2025 та зобов`язання відповідача здійснити з 18.06.2025 по 12.08.2025 перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 до Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2025 для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням із урахуванням раніше виплачених сум є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо одноразової грошової допомоги, грошової компенсації за невикористані дні щорічних основних відпусток за 2022 - 2025 роки, грошової компенсації додаткової відпустки учаснику бойових дій, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік, суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що інші види грошового забезпечення визначаються у відсотках від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, то і інша частина видів грошового забезпечення позивачу виплачувалась в значно меншому розмірі ніж передбачено законодавством.

Отже, розміри додаткових видів грошового забезпечення залежать від розмірів окладу за військовим званням, посадового окладу та місячного грошового забезпечення.

Щодо позовних вимог в частині включення до складу грошового забезпечення позивача сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», індексації при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні щорічних основних відпусток за 2022-2025, грошової компенсації додаткової відпустки учаснику бойових дій та одноразової грошової допомоги суд зазначає наступне.

Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їхнього соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям і членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі по тексту - Закон №2011-XII).

Приписами частини другої статті 9 Закону №2011-ХІІ визначено перелік складових грошового забезпечення, а саме: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

За правилами частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Отже, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: посадовий оклад; оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Приписами ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» унормовано пільги учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них.

Відповідно до п.12 ч.1 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги: використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Спірним питанням у даній справі є питання правомірності не включення відповідачем щомісячної додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» до складу суми місячного грошового забезпечення, з якого позивачу нараховувалась та виплачувалась грошова компенсація за невикористані дні основних відпусток за 2022-2025, грошової компенсації додаткової відпустки учаснику бойових дій та одноразову грошову допомога при звільненні.

Положеннями частин 2, 4 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Відповідно до приписів пунктів 1, 3 та 6 розділу ХХХІ "Виплата грошового забезпечення у разі звільнення з військової служби" Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року №260 (далі - Порядок №260), грошове забезпечення у разі звільнення з військової служби виплачується: військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) - у розмірі грошового забезпечення, передбаченого для займаної посади з дня одержання військовою частиною наказу чи письмового повідомлення про звільнення до дня виключення наказом зі списків особового складу включно, але не більше ніж до дня здавання справ та посади (в межах установлених Міністром оборони України строків) або до дня закінчення щорічної відпустки, яка надається після здавання справ та посади.

У рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.

Суд зазначає, що враховуючи зміст вказаного Порядку №260, пункт 6 розділу ХХХІ Порядку №260 не містить жодних застережень щодо заборони урахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір відповідної компенсації.

Навпаки, за приписами вищевказаної норми Порядку №260, до такого розрахунку включено щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.

Наведене вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 23 вересня 2024 року у справі № 240/32125/23.

Зважаючи на викладене, відповідач при обчисленні розміру таких виплат (грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, а також за невикористані календарні дні основної щорічної відпустки), мав урахувати суму винагороди, за умови отримання позивачем його перед звільненням.

Враховуючи зміст постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 №168, суд зазначає, що передбачена на період дії воєнного стану цією постановою додаткова винагорода є особливим видом у системі грошового забезпечення, зокрема, військовослужбовців, виплата якої має регулярний характер.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 20.08.2024 року у справі №420/693/23, на законодавчому рівні не міститься жодних застережень щодо заборони урахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір компенсацій, як за основну, так і невикористану додаткову відпустки.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеною в постанові від 10.04.2025 у справі №240/2078/24 додаткова винагорода, запроваджена постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 р. №168 є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, вказана винагорода входить до складу грошового забезпечення позивача (як розрахункова величина), з якого обчислюється розмір компенсації за всі невикористані позивачем дні оплачуваних відпусток.

Відтак, Верховний Суд дійшов висновку, що до такого розрахунку включено щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував на день виключення зі списків особового складу, тому, при обчисленні розміру таких виплат, відповідач був зобов`язаний урахувати суму винагороди, яку позивач отримував перед звільненням.

З огляду на приписи ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, врахуванню у даній справі підлягають висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, на які посилається суд апеляційної інстанції вище та які є релевантними до спірних відносин у даній справі.

Крім того, відповідно до абзацу першого частини другої статті 15 Закону №2011-XI військовослужбовці при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини мають право на вихідну допомогу при звільненні в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності 10 років вислуги.

Твердження представника відповідача про те, що додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 р. №168 є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, а включення одноразових додаткових видів грошового забезпечення до розрахунку грошової компенсації за всі невикористані дні відпусток чинним законодавством не передбачено, суд відхиляє, як такі, що не спростовують наведених вище висновків суду.

При цьому, суд звертає увагу, що обмеження виплати вказаної додаткової винагороди строком дії воєнного стану в Україні не змінює правову природу такої винагороди, яка невід`ємно пов`язана із особливим характером служби, зі здійсненням спеціальних повноважень, які змістовно випливають із статусу військовослужбовця та передбачені законом і мають компенсаційну мету, - часткова відплата за особливості несення служби в умовах війни.

Отже, слід дійти висновку про протиправну бездіяльності відповідача щодо не врахування додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2022 №168, як обрахункової величини, при розрахунку позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки та одноразової грошової допомоги при звільненні.

Вказану позицію підтримано постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2025 року по справі №480/7725/24.

Щодо невключення до місячного грошового забезпечення для обрахунку додаткових видів грошового забезпечення індексації, суд зазначає наступне.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон №1282-XII).

Статтею 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» встановлено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно з ст. ст. 4, 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозованого рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі ст.19 цього Закону є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій, яка є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Зазначений порядок індексації, заробітної плати передбачений п.1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (із змінами), яким передбачено, що підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 року №491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Відповідно до п. 2 цього Порядку, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, в тому числі: грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Згідно з п. 6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету; 3) об`єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів; 4) індексація пенсій, страхових виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, щомісячного довічного грошового утримання, що виплачується замість пенсії, інших видів соціальної допомоги провадиться відповідно за рахунок Пенсійного фонду, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування та коштів державного бюджету; 6) індексація стипендій особам, які навчаються, провадиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються.

У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік (пункт 6 доповнено абзацом згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013, яка застосовується з 01.12.2015).

Таким чином, індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому, вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців при розрахунку грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Щодо позовних вимог в частині виплатити позивачу суму утриманого військового збору з доходу у вигляді грошового забезпечення, нарахованого з 20.07.2022 по 12.08.2025, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно з частиною першої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності (частина четверта статті 9 цього Закону).

Відповідно до підпункту 14.1.48 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями (далі - ПК України), заробітна плата для цілей цього Кодексу - це основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв`язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

До всіх виплат, право на отримання яких має працівник відповідно до умов трудового договору та державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (посадовий оклад, оклад за військовим званням, компенсація за невикористані відпустки, інші виплати), також належить і виплата надбавки та премії, які, відповідно, є складовою заробітної плати.

Надаючи оцінку поняттям грошова винагорода, одноразова грошова допомога при звільненні та оплата праці і заробітна плата, які використовуються у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, суд робить висновок, що вказані поняття є рівнозначними.

Під заробітною платою, яка належить працівникові, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Аналогічні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 19.01.2023 року у справі №460/17052/21, яка в силу ч.5 ст.242 КАС України є обов`язковою для врахування при розгляді даної справи.

Відповідно до пункту 16 прим.1 підрозділу 10 розділу XX ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Підпунктом 1.2 пункту 16 прим.1 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 ПК України.

Згідно з пунктом 163.1 статті 163 ПК України (в редакції на момент вчинення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до складу якого включаються доходи, перелік яких визначено підпунктами 164.2.1-164.2.18 пункту 164.2 статті 164 ПК України. Крім того, до зазначеного вище переліку включаються інші доходи, крім визначених у статті 165 ПК України, що передбачені підпунктом 164.2.20 пункту 164.2 статті 164 ПК України.

Ставка військового збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 пункту 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України (підпункт 1.3 пункту 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу XX ПК України).

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається сума грошового або майнового утримання чи забезпечення військовослужбовців строкової служби (у тому числі осіб, що проходять альтернативну службу), передбачена законом, яка виплачується з бюджету чи бюджетною установою (підпункт 165.1.10 пункту 165.1 статті 165 ПК України).

Абзацом першим підпункту 1.7 пункту 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України встановлено, що звільняються від оподаткування військовим збором доходи, які згідно з розділом IV ПК України не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 3 і 4 пункту 170.13 прим. 1 статті 170 ПК України.

Законом України від 18.06.2015 №548-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей оподаткування військовим збором грошового забезпечення військовослужбовців та інших осіб, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції" доповнено підпункт 1.7 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України абзацом такого змісту: "Тимчасово, на період проведення антитерористичної операції, не підлягають оподаткуванню військовим збором доходи у вигляді грошового забезпечення працівників правоохоронних органів, військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та інших осіб на період їх безпосередньої участі в антитерористичній операції.

Законом України від 19.06.2018 №2463-VIII "Про внесення змін до розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України щодо відносин, пов`язаних із здійсненням заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях абзац другий підпункту 1.7 пункту 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України викладено у наступній редакції: Тимчасово, на період проведення антитерористичної операції (далі АТО) та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації (далі РФ) у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об`єднаних сил (ООС), не підлягають оподаткуванню військовим збором доходи у вигляді грошового забезпечення працівників правоохоронних органів, військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та інших осіб на період їх безпосередньої участі в АТО та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення ООС.

Порядок підтвердження статусу зазначених осіб з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором визначається Кабінетом Міністрів України (абзац 2 підпункту 1.7 пункту 16 прим.1 підрозділу 10 розділу ХХ).

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 30.12.2015 №1161 "Про порядок підтвердження статусу осіб, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції та/або здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об`єднаних сил (ООС)", з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором.

У постанові Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 №1161 (із змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів України №650 від 22.08.2018) вказано наступне.

Відповідно до підпункту 1.7 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України Кабінет Міністрів України постановляє:

Установити, що підтвердження статусу осіб, які беруть безпосередню участь:

- в антитерористичній операції, з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором здійснюється на підставі витягів з наказів керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки про залучення таких осіб до проведення антитерористичної операції та наказів оперативного штабу з управління антитерористичною операцією про прибуття (вибуття) таких осіб до (із) складу сил і засобів, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції;

- у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об`єднаних сил (ООС), з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором здійснюється на підставі витягів з наказів Генерального штабу Збройних Сил України про залучення до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, витягів з наказів Командувача об`єднаних сил, командирів оперативно-тактичних угруповань про прибуття (вибуття) до (з) районів здійснення таких заходів.

Зазначені документи командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів), керівники установ, організацій та підприємств, у складі яких проходять службу чи працюють особи, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції та/або здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об`єднаних сил (ООС), подають до відповідної бухгалтерської служби для здійснення розрахунків.

З аналізу наведених правових норм слідує висновок, що до введення в Україні режиму воєнного стану, чинним законодавством були передбачені пільги з оподаткування військовим збором відповідно до підпункту 1.7 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України, які розповсюджувалися на осіб, які беруть безпосередню участь: 1) в антитерористичній операції; 2) у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об`єднаних сил (ООС). На підтвердження статусу осіб, які беруть безпосередню участь, законодавством визначався відповідний перелік документів для підтвердження такого статусу.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та дії на час розгляду даної адміністративної справи.

Законом України від 19.06.2022 №2308-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей оподаткування військовим збором грошового забезпечення військовослужбовців та інших осіб, які беруть безпосередню участь у бойових діях в умовах воєнного стану" (далі - Закон №2308-ІХ), який набрав чинності 09.07.2022, внесено наступні зміни: "Підпункт 1.7 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України після абзацу другого доповнити новим абзацом такого змісту: "У період дії правового режиму воєнного стану не підлягають оподаткуванню військовим збором доходи у вигляді грошового забезпечення працівників правоохоронних органів, військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та інших осіб на період їх безпосередньої участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації".

У зв`язку з цим абзац третій вважати абзацом четвертим.

Порядок підтвердження статусу зазначених осіб з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором визначається Кабінетом Міністрів України (абзац четвертий підпункту 1.7 пункту 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України).

Пунктом 1, 2 розділу II Прикінцеві положення Закону від 19.06.2022 №2308-ІХ визначено, що цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

Кабінету Міністрів України невідкладно привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та забезпечити перегляд і приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їхніх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

Отже, Законом від 19.06.2022 №2308-ІХ, який набув чинності 09.07.2022, визначено, що звільняється від оподаткування військовим збором грошове забезпечення військовослужбовців саме на період дії правового режиму воєнного стану.

Суд звертає увагу, що вимоги підпункту 1.7 пункту 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України пов`язані та прямо відсилають до актів Кабінету Міністрів України, на підставі яких визначається порядок підтвердження статусу осіб з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором.

Кабінетом Міністрів України відповідний порядок пільгового оподаткування військовим збором грошового забезпечення військовослужбовців на період дії правового режиму воєнного стану був визначений Постановою №244 від 17.03.2023 року, згідно з якою до постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 №1161 Про порядок підтвердження статусу осіб, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції та/або здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об`єднаних сил (ООС), з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором внесені зміни, а саме: "Назву постанови викладено в такій редакції: "1.Про порядок підтвердження статусу осіб, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції та/або здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об`єднаних сил (ООС), та/або здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором. 2. У постановляючій частині: 1) після абзацу третього доповнено постанову новими абзацами такого змісту: у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором здійснюється на підставі витягів з наказів (копій наказів) командирів (начальників) про виплату додаткової винагороди, передбаченої абзацом першим пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану, особам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів.

Особам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів, та позбавлені з будь-яких причин виплати додаткової винагороди, застосування пільги з оподаткування військовим збором здійснюється на підставі витягів з наказів (копій наказів) командирів (начальників) про позбавлення виплати додаткової винагороди, де зазначаються періоди безпосередньої участі у зазначених заходах, за які особа позбавлена такої виплати.

У зв`язку з цим абзац четвертий вважати абзацом шостим;

2) абзац шостий після слів операції Об`єднаних сил (ООС) доповнити словами, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації".

Отже, тільки із прийняттям постанови Кабінету Міністрів України №244 від 17.03.2023 необхідною умовою підтвердження статусу осіб, які беруть безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором здійснюється на підставі витягів з наказів (копій наказів) командирів (начальників) про виплату додаткової винагороди, передбаченої абзацом першим пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", особам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів.

Таким чином, суд доходить висновку про те, що Закон України від 19.06.2022 №2308-ІХ, яким встановлено пільговий порядок оподаткування військовим збором грошового забезпечення у період дії правового режиму воєнного стану, діє з 09.07.2022, а відповідний порядок підтвердження статусу осіб з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором у період дії правового режиму воєнного стану відповідно до змін внесених Законом України від 19.06.2022 №2308-ІХ був визначений Кабінетом Міністрів України у березні 2023 року у Постанові №244 від 17.03.2023.

Відтак, у періоді з березня 2022 року до березня 2023 року діяли тільки норми Закону №2308-ІХ, а з березня 2023 року вже діяв порядок підтвердження статусу осіб з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором у період дії правового режиму воєнного стану відповідно до змін внесених Законом України від 19.06.2022 №2308-ІХ.

Враховуючи вказані обставини, хоча у періоді з березня 2022 року до березня 2023 року був відсутній порядок підтвердження статусу осіб з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором відповідно до змін внесених у Податковий кодекс України Законом №2308-ІХ, але позивач не може бути позбавлений права на отримання пільги з оподаткування військовим збором, встановленої цим Законом.

Законом №2308-ІХ встановлено, що у період дії правового режиму воєнного стану не підлягають оподаткуванню військовим збором доходи у вигляді грошового забезпечення військовослужбовців на період їх безпосередньої участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації.

Відповідно до Окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 №912/а/29 (далі - Окреме доручення) (застосовується з 01.06.2022), під терміном безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів слід розуміти виконання військовослужбовцем: бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави в районі ведення воєнних (бойових) дій; виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей; виконання бойових завдань у районах бойових дій з виявлення повітряних цілей та інше.

З огляду на відсутність нормативно-правового акту, яким у спірному періоді визначався порядок підтвердження безпосередньої участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, суд вважає можливим застосовувати роз`яснення, наведені в Окремому дорученні Міністра оборони України від 23.06.2022 №912/а/29.

Так, відповідачем обрахунок сум утриманого військового збору за період з 20.07.2022 по 12.08.2025, на виконання рішення суду, не здійснений, а нарахована сума позивачем не містить в позовній заяві детального та обґрунтованого розрахунку чи належних та допустимих доказів.

Відповідно до частин першої та другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною п`ятою статті 19 Закону України від 23.02.2006 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України" (рішення від 08.11.2005) в межах свободи дій держави визначати які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.

Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовнійший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява 33202/96, п. 120, ECHR 2000, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява 55555/08, п. 74, від 20.05.2010, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява 36900/03, п. 37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу суму утриманого військового збору з доходу у вигляді грошового забезпечення, нарахованого з 20.07.2022 по 12.08.2025 за час здійснення ним заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації.

За приписами статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах передбачено, про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищенаведені висновки, суд вважає що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 257-258, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ВПО: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частина НОМЕР_1 НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_5 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невключення ОСОБА_1 до наказу про нарахування та виплату додаткової винагороди у розмірі до 100000 грн. на місяць за період з січня 2023 року по грудень 2024 року включно, виплата якої передбачена пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 в розрахунку на місяць пропорційно часу участі, як такому, що брав безпосередню участь у бойових діях або забезпечував здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 включити ОСОБА_1 до наказу про нарахування та виплату додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн. на місяць за період з січня 2023 року по грудень 2024 року включно, виплата якої передбачена пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 в розрахунку на місяць пропорційно часу участі, як такому, що брав безпосередню участь у бойових діях або забезпечував здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів та виплати з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо розрахунку основних складових грошового забезпечення ОСОБА_1 (посадовий оклад, оклад за військове звання, надбавка за вислугу років, надбавка за особливості проходження служби) та усіх нарахованих доплат, надбавок, допомоги та премій з 20.07.2022 по 20.05.2023, з 18.06.2025 по 12.08.2025 з розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу у сумі 1762 грн., яка встановлена Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» без застосування норм постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити грошове забезпечення ОСОБА_1 з 20.07.2022 по 19.05.2023 та з 18.06.2026 по 12.08.2025 з застосуванням прожиткового мінімуму на одну працездатну особу у розмірі 2481 грн, який встановлений на 01.01.2022 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», у розмірі 2684 грн, який встановлений на 01.01.2023 Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», у розмірі 3028 грн, який встановлений на 01.01.2025 року Законом України «Про Державний бюджет на 2025 рік» з дотриманням норм постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, грошової компенсації за невикористані дні щорічних основних відпусток за 2022 - 2025 роки, грошової компенсації додаткової відпустки учаснику бойових дій, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік, із сум грошового забезпечення з застосуванням прожиткового мінімуму на одну працездатну особу у розмірі 3028 грн, який встановлений на 01.01.2025 Законом України «Про Державний бюджет на 2025» з дотриманням норм постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , що полягає у не включенні до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», індексації при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні щорічних основних відпусток за 2022-2025, грошової компенсації додаткової відпустки учаснику бойових дій та одноразової грошової допомоги у розмірі по 4 відсотки місячного грошового забезпечення за 36 повних календарних місяців служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення на день звільнення (вихідна допомога (мобілізованим).

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 перерахувати ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні основних відпусток за 2022-2025, грошової компенсації додаткової відпустки учаснику бойових дій та одноразову грошову допомогу у розмірі по 4 відсотки місячного грошового забезпечення за 36 повних календарних місяців служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення на день звільнення (вихідна допомога (мобілізованим), обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» та індексації.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягають в оподаткуванні грошового забезпечення ОСОБА_1 за час здійснення ним заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації з моменту набрання чинності Законом України № 2308-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей оподаткування військовим збором грошового забезпечення військовослужбовців та інших осіб, які беруть безпосередню участь у бойових діях в умовах воєнного стану», з 20.07.2022.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму утриманого військового збору з доходу у вигляді грошового забезпечення, нарахованого з 20.07.2022 по 12.08.2025 за час здійснення ним заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Ольга ГОРШКОВА