Рішення від 31 березня 2026 р. у справі №520/26297/25 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

01 квітня 2026 року № 520/26297/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тітова О.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_1 ) код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ( АДРЕСА_3 ) щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 ( АДРЕСА_4 ) середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільнені за період з 14 листопада 2023 року по 19 вересня 2025 року, але не більше шести місяців, у сумі 676362 (шістсот сімдесят шість тисяч триста шістдесят дві) грн. 96 коп.;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військову частину НОМЕР_1 ) код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ( АДРЕСА_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 ( АДРЕСА_4 ) середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільнені за період з 14 листопада 2023 року по 19 вересня 2025 року, але не більше шести місяців, у сумі 676362 (шістсот сімдесят шість тисяч триста шістдесят дві) грн. 96 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо нарахування та виплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені за період з 14.11.2023 по 19.09.2025. Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана відповідачу, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до електронного кабінету відповідача.

Відповідач надав відзив на адміністративний позов, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Враховуючи викладене, суд розглядає справу за наявності безпечних умов для життя та здоров`я учасників процесу, суддів та працівників суду.

Суддя у період з 10.11.2025 по 14.11.2025 та з 22.12.2025 по 13.01.2026 перебував у відпустці.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.

Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_3 (Військовій частині НОМЕР_1 ).

Відповідно до наказу командувача Національної гвардії України від 10.11.20233 року №242 о/с позивача звільнено за п.п. «Б» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову служби» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (зі змінами та доповненнями), за станом здоров`я, та згідно наказу Начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_1 ) від 14.11.2023 року № 307 «По стройовій частині» позивача виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення з 14.11.2023 року.

Так, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2025 року по справі №520/13077/25 адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо зменшення відсоткового розміру встановлених премій при перерахунку ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення за 01.03.2020 по 19.07.2022 на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2025 у справі №520/34441/24. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити ОСОБА_1 перерахунок окремих складових щомісячного грошового забезпечення, а саме щомісячних премій у належних відсоткових розмірах: квітень 2022 року - в розмірі 310% від посадового окладу, травень 2022 року - в розмірі 310% від посадового окладу, червень 2022 року - в розмірі 588% від посадового окладу, липень 2022 року - в розмірі 588% від посадового окладу, з урахуванням перерахованого грошового забезпечення на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2025 у справі №520/34441/24, та провести виплату недоотриманих сум грошового забезпечення.

Судове рішення набрало законної сили.

Згідно ч.4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На виконання зазначеного рішення відповідач здійснив нарахування належних позивачу сум, які виплатив 19.09.2025 р.

Позивачу була виплачена частина недоотриманого грошового забезпечення лише 19.09.2025 р., проте відповідач не нарахував та не виплатив позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені за період з 14.11.2023 року (з моменту виключення зі списків військової частини) по 19.09.2025 р. (по час повного розрахунку).

Не погодившись із бездіяльністю відповідача щодо проведення нарахування та виплати середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні позивач звернувся до суду .

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

У силу ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.

Так, відповідно до статті 116 КЗпП України при звільнені працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначенні суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненням працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільнені, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільнені, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений час у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України визначено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні.

Згідно з ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Частиною 2 ст. 117 КЗпП України встановлено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Водночас Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-ІХ положення статті 117 КЗпП України викладено в такій редакції: у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Так, період затримки розрахунку у цій справі охоплюється періодом з 14.11.2023 року (день звільнення) по 14.05.2024 року.

Аналогічна правова позиція зазначена Верховним Судом у постанові від 28.08.2025 по справі № 580/890/24.

Таким чином, відповідачем було порушено вимоги ст.116 КЗпП України, якою передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення, а саме в частині нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

З огляду на те, що відповідачем по справі не було здійснено повного розрахунку із позивачем у визначені ст.116 КЗпП України строки з вини останнього, зазначене є правовою підставою для його відповідальності згідно зі ст.117 КЗпП України.

Верховний Суд у постанові від 06.12.2024 по справі № 440/6856/22 зауважив, що належить враховувати норми статті 117 Кодексу законів про працю України у редакції, яка діяла до 19.07.2022 із урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, які безпосередньо стосуються норм статті 117 Кодексу законів про працю України у редакції, яка діяла до 19.07.2022.

Також, Верховний Суд у постанові від 06.12.2024 по справі № 440/6856/22 зазначив, що належить також враховувати приписи чинної редакції статті 117 Кодексу законів про працю України щодо періоду з 19.07.2022, яким законодавець обмежив виплату 6 місяцями, проте без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2025 по справі № 489/6074/23 прийшла до висновку про наявність підстав для відступу від висновків Касаційного адміністративного суду, викладених у постанові від 6 грудня 2024 року у справі №440/6856/22 та сформулював висновок, що обмеження періоду нарахування відшкодування за затримку розрахунку при звільненні шістьма місяцями, запроваджене до статті 117 КЗпП України Законом №2352-IX, установлює максимальну межу відповідальності роботодавця. Ця законодавча межа не нівелює фундаментальних принципів розумності, справедливості та пропорційності, а також не змінює компенсаційного характеру відповідної виплати.

Також, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2025 по справі № 489/6074/23 зазначила, що розглядаючи спори про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні після 19 липня 2022 року, необхідно брати до уваги співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування з огляду на конкретні обставини справи. При здійсненні такої оцінки необхідно керуватися критеріями, встановленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (зокрема, враховувати розмір простроченої заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком, поведінку сторін тощо) для забезпечення справедливого балансу інтересів сторін трудових правовідносин.

При цьому, у справі №489/6074/23 розрахунки середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку здійснювались із врахуванням Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Розраховуючи відповідну суму середнього заробітку суд зазначає таке.

Обчислення середнього заробітку за період затримки розрахунку проводиться із застосуванням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.

Абзацом 3 п.2 Порядку №100 передбачено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно п.4 Порядку №100 при обчисленні середньої заробітної плати не враховується, зокрема, одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо); пенсії, державна допомога, соціальні та компенсаційні виплати.

Згідно п.8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні начисло відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Суд зазначає, що враховуючи наведене, нарахування середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні військовослужбовцям проводиться шляхом множення середньоденного грошового забезпечення на число календарних днів, які мають бути оплачені за середнім грошовим забезпеченням.

Середньоденне грошове забезпечення військовослужбовцям обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню, та визначається діленням грошового забезпечення за фактично відпрацьовані протягом цих двох місяців календарні дні на число календарних днів за цей період.

Ураховуючи вищезазначене суд зазначає, що для обрахування обґрунтованої компенсації за затримку розрахунку при звільненні слід за основу прийняти строк з 14.11.2023 року по 14.05.2024 року (182 дні).

Судом досліджено, що днем звільнення позивача зі служби є 14.11.2023 року, а відповідно двома попередніми місяцями перед звільненням є вересень та жовтень 2023 року.

Згідно із довідкою про грошове забезпечення позивача, що додана до позову, виплачене грошове забезпечення становить 117163,74 грн. за вересень 2023 та 109529,33 грн. за жовтень 2023 р., а відповідно середньомісячна заробітна плата (грошове забезпечення) позивача становила 113346,54 грн. (117163,74 грн. + 109529,33 грн.)/2).

Так, у вересні і жовтні 2023 року було всього 61 день, отже середньоденна заробітна плата позивача за два повних місяці служби складає 3716,28 грн. (117163,74 грн. + 109529,33 грн.)= 226693,07 грн./61)

Отже, для обчислення середнього заробітку необхідно враховувати показник 3716,28 гривень.

За таких обставин обґрунтована компенсація за затримку розрахунку при звільненні складає 676362,96 грн. (182 дні Х 3716,28 грн.).

При цьому, позивачу у процедурі звільнення виплачено 227311,68 грн.

Поряд з цим на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2025 року по справі №520/13077/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_1 ), зокрема позивачу виплачено заборгованість з грошового забезпечення у сумі 35037,39 грн.

Ураховуючи наведене сума загального розміру належного при звільненні позивачу грошового забезпечення складає 262349,07 коп. (227311,68 грн. + 35037,39 грн.).

Частка заборгованості у сумі загального розміру належного при звільненні грошового забезпечення складає 13,4% (35037,39/262349,39 Х 100).

Отже, суми середнього заробітку, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, що підлягає стягненню у зв`язку із затримкою розрахунку при звільнені, ураховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду складає 90632,64 грн. (676362,96 Х 13,4%).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2025 по справі № 489/6074/23 прийшов до висновку, що шестимісячне обмеження не нівелює необхідності застосування судом критеріїв, визначених Великою Палатою. Суд при вирішенні подібного спору має оцінювати обставини справи (зокрема, розмір боргу) для визначення справедливого розміру компенсації, який може дорівнювати середньому заробітку за шість місяців, однак може бути і значно меншим, але в будь-якому разі не може перевищувати цю встановлену законом межу.

Також, Велика Палата Верховного Суду у вищевказаній постанові зазначено, що обмеження періоду нарахування відшкодування за затримку розрахунку при звільненні шістьма місяцями, запроваджене до статті 117 КЗпП України Законом №2352-IX, установлює максимальну межу відповідальності роботодавця. Ця законодавча межа не нівелює фундаментальних принципів розумності, справедливості та пропорційності, а також не змінює компенсаційного характеру відповідної виплати. Вказала, що необхідно брати до уваги співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування з огляду на конкретні обставини справи. Зазначила, що при здійсненні такої оцінки необхідно керуватися критеріями, встановленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц (зокрема, враховувати розмір простроченої заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком, поведінку сторін тощо) для забезпечення справедливого балансу інтересів сторін трудових правовідносин.

Враховуючи викладене, з урахуванням принципу справедливості балансу інтересів сторін та співмірності заявленої до стягнення суми відшкодування, виплаченими сумами на день звільнення та із простроченою заборгованістю, яка сплачена відповідачем, суд прийшов висновку про визначення розміру середнього заробітку, як відшкодування за затримку розрахунку при звільненні, у сумі 90632,64 грн.

З огляду на заявлене Відповідачем клопотання про зупинення розгляду справи до набрання законної сили рішенням великої Палати Верховного Суду у справі № 489/6074/23, суд зазначає наступне.

Статтею 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За приписом п. 5 ч. 2 ст. 236 КАС України суд має право зупинити провадження у справі, серед іншого, у разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.

За таких обставин судом встановлено, що на розгляді Великої Палати Верховного Суду перебувала справа № 489/6074/23 (провадження № 14-85цс25) про визнання незаконними наказів, стягнення нарахованих сум при звільненні, стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, постанова в якому ухвалена Великою Палатою Верховного Суду 08 жовтня 2025 року та на даний час набрала законної сили.

Отже, на момент ухвалення рішення у справі, що розглядається відсутні підстави для зупинення провадження у справі, а як наслідок відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача.

Під час розгляду справи відповідачем разом із відзивом заявлено клопотання про закриття провадження у справі, покликаючись на наявність декількох позовів з однаковим суб`єктним складом, і тим самим предметом позову та заявлених з цих самих підстав.

Надаючи оцінку доводам та вимогам відповідача, які викладені у клопотанні, суд зазначає, що із програми "Діловодство спеціалізованого суду" судом встановлено, що в провадженні Харківського окружного адміністративного суду перебувала справа №520/14250/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_1 ) щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільнені за період з 14 листопада 2023 року по 16 травня 2025 року, але не більше шести місяців, у сумі 676362,96 грн. із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб та зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військову частину НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільнені за період з 14 листопада 2023 року по 16 травня 2025 року, але не більше шести місяців, у сумі 676362,96 грн. із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2025 у справі №520/14250/25 позовні вимоги були частково задоволені. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені за період з 15.11.2023 до 15.05.2025. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені за період з 15.11.2023 до 15.05.2025, що складає 182 календарні дні, та становить у розмірі 3556,02 грн.

Поряд із цим, суд зазначає, що фактично в межах двох зазначених справ позивачем заявлені позовні вимоги щодо виплати йому середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за різні періоди затримки розрахунку при звільненні: з 15.11.2023 по день фактичного розрахунку - 15.05.2025 (справа №520/14250/25) та з 14.11.2023 по день фактичного розрахунку - 19.09.2025 (справа №520/26297/25), та обумовлені різними платежами, хоча здійснені на виконання одного судового рішення, тому предмет позову в даних справах не є аналогічним.

При виборі і застосовуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду від 17 липня 2025 року ухваленої у справі №160/18656/22 (провадження № К/990/27180/24) в якому, за аналогічних обставин суд дійшов висновку , що кожне з наведених порушень є самостійним порушенням трудових прав працівника, які мають різний предмет, підставу та наслідки, що унеможливлює зменшення відповідальності за одним із цих порушень шляхом врахування відповідальності за інше.

Кожне з цих порушень породжує окрему відповідальність відповідно до статті 117 КЗпП України, яка передбачає компенсацію у вигляді середнього заробітку за весь час затримки виплати належних сум, незалежно від періоду чи суб`єктного складу. Отже, висновок суду апеляційної інстанції про наявність подвійного стягнення середнього заробітку за один і той самий період є помилковим, оскільки йдеться про реалізацію працівником права на повне відшкодування шкоди, спричиненої різними формами бездіяльності роботодавця.

У зв`язку з наведеним Суд погодився з доводами скаржника, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо періоду затримки остаточного розрахунку з позивачем та розміру середнього грошового забезпечення, який має бути стягнутий з відповідача на користь позивача, є помилковими.

Велика Палата Верхового Суду у постанові від 12.10.2021 ухваленої у справі №233/2021/19 констатувала, що для цілей застосування приписів процесуальних законів щодо оцінки подібності правовідносин на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Тож, суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії.

Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їх сукупності самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.

Невідповідність правозастосовному висновку Верховного Суду (висловленому за наслідками розгляду (іншої) справи у касаційному порядку) матиме місце тоді, коли суд (суди) попередніх інстанцій, розглядаючи справу за схожих предмета спору, підстав позову, обставин справи та правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо суті заявлених вимог, застосувавши норму права по-іншому, аніж це роз`яснив суд касаційної інстанції (в іншій подібній справі).

Отже, ураховуючи вимоги чинного законодавства та усталену судову практику суд доходить висновку, що посилання відповідача у відзиві про зловживання процесуальними правами у цій справі не знайшло свого підтвердження, а тому клопотання про закриття провадження задоволенню не підлягає.

Отже, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільнені у сумі 90632,64 грн. та зобов`язання Головного управління ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільнені у сумі 90632,64 грн.

Відповідно до частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовної заяви.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про зупинення розгляду справи за позовом ОСОБА_1 – відмовити.

У задоволенні клопотання ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 – відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільнені за період з 14.11.2023 по 14.05.2024 року у сумі 90632 (дев`яносто тисяч шістсот тридцять дві) грн. 64 коп.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ) середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільнені за період з 14.11.2023 по 14.05.2024 року у сумі 90632 (дев`яносто тисяч шістсот тридцять дві) грн. 64 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Тітов О.М.