Постанова від 31 березня 2026 р. у справі №130/29/26 — Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

3/130/121/2026

130/29/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.04.2026 р. м. Жмеринка

Суддя Жмеринського міськрайонного суду

В інницької області Костянтин Шепель,

за участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі № 1 Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області матеріали справи, що надійшли від Жмеринського районного відділу поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 , працюючого слюсарем у Жмеринському вагоно-ремонтному заводі, - за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

у с т а н о в и в :

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №556468 від 1 січня 2026 року, складеного інспектором СРПП Жмеринського РВП Павлишиним В.В., цього дня о 13-10 год в м. Жмеринка по вул. Героїв АТО водій ОСОБА_2 керував автомобілем марки «Форд», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме почервоніння очей, не чітка мова, запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та в медичному закладі відмовився.

Відповідно до протоколу, своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги частини першої статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до статті 129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження у справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Виходячи з практики застосування Європейським судом статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод, у випадку, якщо передбачені санкції є достатньо суворими, то скоєне правопорушення має природу кримінального злочину, а отже, його судовий розгляд має відповідати принципу справедливості відповідно до статті 6 Конвенції.

Таким чином, розглядаючи справу про притягнення особи до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, судовий процес має відповідати загальним засадам кримінального провадження, а суд має забезпечити гарантії і принципи законності щодо особи, яка притягається до відповідальності, оскільки санкція вказаної статті, при встановленні факту скоєння правопорушення і вини, передбачає штраф, розмір якого значно перевищує прожитковий мінімум для осіб працездатного віку в Україні, як і значно перевищує мінімальний розмір штрафу, визначений частиною другою статті 52 КК України, а також передбачає обов`язкове позбавлення права керування транспортним засобом.

В судовому засіданні ОСОБА_2 вину у вчиненому правопорушенні не визнає, пояснює, що 1 січня 2026 року та напередодні алкоголю не вживав, оскільки має високий тиск, тому і відмовився проходити огляд на стан сп`яніння. Працівники поліції о 13-10 год його безпідставно зупинили, оскільки він їхав за правилами дорожнього руху на справному автомобілі. Коли інспектор підійшов, то запитав: чому він швидко їде, однак він їхав з допустимою швидкістю, яку не перевищував, правил дорожнього руху не порушував. Огляд проходити відмовився, оскільки не знав, що за таке передбачена така сама відповідальність, як і за керування в стані сп`яніння. Раніше ніколи не був в подібних ситуаціях, розгубився. Після складання протоколу отримав консультацію по телефону, з якої дізнався, що за відмову від освідування така ж відповідальність, як і за керування у нетверезому стані. І що йому необхідно в лікарні пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, щоб довести, що він був тверезий. Тому самостійно поїхав в Жмеринську ЦРЛ, де лікар провів огляд, перевірив міміку, ходу, зробив пальцево-носову пробу та дав прилад «Алкофор», у який він продув та згідно з висновком лікаря станом на 15-00 год 1 січня 2026 року - ознак сп`яніння не виявлено. Справу просить закрити в зв`язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.

Суддя дослідив матеріали справи, а саме: протокол про адміністративне правопорушення, у якому ОСОБА_2 поставив свій підпис; довідку про те, що ОСОБА_2 за статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення до адміністративної відповідальності протягом року не притягувався; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння та акт огляду на стан сп`яніння з використанням технічних засобів, відповідно до яких ОСОБА_2 від проходження огляду відмовився; розписки про роз`яснення прав та обов`язків та про інформування особи, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, про порядок застосування спеціальних технічних засобів; розписку ОСОБА_3 про отримання нею автомобіля; письмове пояснення ОСОБА_2 , яке відповідає поясненням, наданим в судовому засіданні та копію посвідчення водія.

Відповідно до наданого ОСОБА_2 в судовому засіданні акту медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного чи іншого сп`яніння КНП «Жмеринської ЦРЛ», ознак сп`яніння у ОСОБА_2 станом на 15-00 год 1 січня 2026 року не виявлено, запах алкоголю з порожнини рота відсутній, рухи точні, результат у видихуваному повітрі на приладі «Алкофор 307» - 0,10%.

В судовому засіданні також досліджено відео, долучене до матеріалів справи, з якого вбачається, що ОСОБА_2 було зупинено під час керування автомобілем працівниками поліції, які їхали позаду. Коли зупинили та підйшли до автомобіля, то інспектор сказав, що на дорозі слизько, а він швидко їде та запитав, чи все в порядку. Причини зупинки не назвав. Далі перевірив документи та запропонував пройти огляд на стан сп`яніння, від проходження якого водій відмовився.

Суддя зауважує, що особа може бути піддана заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням не інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом, що кореспондується із статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за якою завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення, зокрема, є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Чинним Кодексом України про адміністративні правопорушення (стаття 252) визначено, що в розрізі відповідальності за вчинення адмінправопорушення, передбаченого статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оцінка доказам надається за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, виключно судом, який керується при цьому законом і правосвідомістю.

Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути безумовно доведена достатніми доказами, які установлюють об`єктивну істину у справі.

Так, із змісту досліджених судом матеріалів справи не встановлено, що своїми діями ОСОБА_2 вчинив правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, однак встановлено, що підстав для зупинки транспортного засобу та проходження огляду на стан сп`яніння не було, і ОСОБА_2 наданим актом медичного огляду підтвердив безпідставність складання відносно нього протоколу, оскільки вказані в протоколі ознаки сп`яніння при проходженні медичного огляду виявились відсутні.

Відповідно до пункту 6 розділу ІХ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС від 7 листопада 2015 року №1395, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, в якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, передбачає, що огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом. Результати огляду проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду, форма якого затверджується МОЗ за погодженням з МВС. У разі встановлення стану сп`яніння результати огляду зазначаються в протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Акт огляду на стан сп`яніння за результатами такого огляду, проведеного поліцейським, складається у двох примірниках, один з якого вручається водію, а другий залишається у поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення в разі встановлення стану сп`яніння. Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу, або висловив незгоду з його результатами направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.

Як встановлено в судовому засіданні зі слів ОСОБА_2 , що також підтверджено оглянутим відеодиском, ОСОБА_2 не було надано направлення на проходження огляду в медичному закладі, а тому він в подальшому самостійно звернувся до лікарні та пройшов огляд на стан сп`яніння, за результатами якого він не мав ознак сп`яніння (0,10% допустимо), що свідчить про безпідставну підозру працівника поліції щодо нетверезого стану водія.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Відповідно до статті 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до статтей 9, 245, 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях події та складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений суддею тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.

Аналізуючи докази по справі з точки зору їх допустимості, об`єктивності та достатності, за відсутності будь-яких суперечностей, вважаю вину ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, недоведеною.

Частина перша статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку.

Відповідно до статті 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з пунктом 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі вищевикладеного, провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись статтями 62, 129 Конституції України, статтями 7, 130, 245, 247, 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя -

п о с т а н о в и в :

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

На постанову може бути подана апеляція до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів через Жмеринський міськрайонний суд.

Суддя Костянтин ШЕПЕЛЬ