Рішення від 01 квітня 2026 р. у справі №480/2442/24 — Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2026 року Справа № 480/2442/24

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Прилипчука О.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/2442/24

за позовом ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1

про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просить:

1. Визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 18.03.2024 №4/1900 у наданні відстрочки за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 .

2. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 надати відстрочку ОСОБА_1 , передбачену абзацом 11 частини 1 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.

В обгрунтування позовних вимог зазначив, що 16.02.2024 позивач, бажаючи реалізувати своє право на відстрочку в порядку абз.11 ч.1 ст.23 ЗУ “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” направив заяву на отримання відстрочки до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до абзацу 11 частини 1 статті 23 ЗУ “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” під час воєнного стану військовозобов`язані не підлягають призову на військову службу під час мобілізації (якщо вони не висловили бажання бути призваними на військову службу) за таких підстав:

1) в разі наявності дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю, незалежно від групи інвалідності. При цьому вказана норма не ставить звільнення з військової служби у залежність від наявності певної групи інвалідності, а передбачає таку можливість в силу того, що один із подружжя є особою з інвалідністю, без конкретизації якої саме групи є інвалідність;

2) та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи.

Своє право на отримання відстрочки у заяві позивач обґрунтував тим, що мати позивача – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є особою з ІІ групою інвалідності відповідно до довідки до акту огляду МСЕК серії 12 ААВ №665471 та пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 .

На підтвердження родинних зв`язків надано копію свідоцтва про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 .

З метою доведеності відсутності інших осіб, зданих утримувати ОСОБА_2 надано копію свідоцтва про смерть чоловіка – ОСОБА_3 серії НОМЕР_3 та нотаріальну заяву зі слів матері №175, в якій ОСОБА_2 повідомляє, що інших осіб або дітей у неї немає.

За даних обставин, позивач разом із заявою надав вичерпний пакет документів, який підтверджує наявність у матері ІІ групи інвалідності, родинні зв`язки, факт смерті чоловіка (одного із подружжя) та заяву, в якій ОСОБА_2 підтверджує, що немає інших утримувачів, доглядачів.

Однак, враховуючи вищезазначене, 28.03.2024 року ІНФОРМАЦІЯ_4 була вручена відмова у наданні відстрочки разом із бойовою повісткою.

У відмові ІНФОРМАЦІЯ_2 №4/1900 від 18.03.2024 міститься єдине посилання на формальну фразу для відмови “не підтверджено відсутності інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону утримувати ОСОБА_2 ”

Вважаючи відмову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями даний позов розподілено судді Осіповій О.О.

Ухвалою суду від 01.04.2024 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 03.04.2024 відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, де зазначив, що підстави звільнення від призову на військову службу під час мобілізації передбачені ст. 23 ЗУ № 3543-XII.

Відповідно до абз. 11 ч.1 ст. 23 ЗУ № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи за умови, що такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону їх утримувати.

Тобто, саме під час мобілізації військовозобов`язані не підлягають призову на військову службу, якщо вони мають одного зі своїх батьків із числа осіб з інвалідністю за умови, що такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону їх утримувати.

Для оформлення відстрочки від мобілізації у разі наявності у військовозобов`язаного одного зі своїх батьків із числа осіб з інвалідністю військовозобов`язаний має надати, з поміж іншого, інформацію з реєстру актів цивільного стану про наявність або відсутність інших дітей у особи з інвалідністю, в даному випадку у матері позивача – ОСОБА_2 . У разі наявності у особи з інвалідністю інших осіб, які відповідно до закону зобов`язані його утримувати, повинно бути додатково підтверджена непрацездатність цих осіб.

Позивачем до заяви про надання відстрочки на підтвердження відсутності інших осіб, які відповідно до закону зобов`язані утримувати його мати було надано лише копію посвідченої нотаріусом заяви від 08.02.2024 № 175.

В посвідченій нотаріусом заяві мати позивача стверджує, що відповідно до довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААВ № 665471, виданої 15.09.2023 року вона потребує сторонньої допомоги, яку їй надає її син, позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Проте, нотаріус засвідчує справжність підпису на документах, зміст яких не суперечить законові і які не мають характеру угод та не місять у собі відомостей, що порочать честь і гідність людини. Нотаріус, засвідчуючи справжність підпису, не посвідчує факти, викладені у документі, а лише підтверджує, що підпис зроблений певною особою.

Заява матері позивача не може бути належним доказом відсутності у неї інших осіб, які можуть і зобов`язані її утримувати.

Таким чином позивач не довів факт відсутності інших осіб, які відповідно до закону повинні та можуть утримувати його мати у зв`язку з встановленням їй ІІ групи інвалідності. У зв`язку з чим підстав для надання відстрочки від мобілізації відповідно до норм азб.11 ч.1 ст.23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” ОСОБА_1 – відсутні.

Відтак, твердження позивача про допущення ІНФОРМАЦІЯ_4 у спірних відносинах саме протиправної відмови є помилковими, а тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 57-60).

У відповіді на відзив на позовну заяву представник позивача зазначив, що листом Міністерства юстиції України від 25.08.2023 вих.№112984/19.3.2/11-23 висловлена позиція щодо неможливості видачі витягів з Державного реєстру актів цивільного стану: “…враховуючи наведене, оскільки законодавством встановлено конкретні форми витягів з Реєстру, які формуються з нього автоматично, видача за заявою фізичної особи витягу з Реєстру щодо відсутності працездатних дітей у особи з інвалідністю, а також витягу з Реєстру про відсутність інших працездатних дітей у особи з інвалідністю не передбачена законодавством”.

Єдиним документом, який може підтверджувати родинні зв`язки між матір`ю з інвалідністю та позивачем є або свідоцтво про народження позивача або повний витяг з Реєстру про народження позивача (за своєю природою є рівнозначними документами).

Враховуючи вищезазначене, аргумент відповідача щодо ніби-то позивач не надав витягу про дітей або їх кількість у матері позивача є абсолютно протиправною вимогою, яка є неможливою для виконання.

Враховуючи зазначене, просить позовні вимоги задовольнити (а.с. 66-67).

У запереченні на відповідь на відзив на позовну заяву відповідач не погожується з позицією позивача, з підстав викладених у відзиві, просить у задоволенні позовних вимог відмовити (а.с. 70-71).

У зв`язку з відрахуванням ОСОБА_4 зі штату Сумського окружного адміністративного суду на підставі Указу Президента України № 958/2025 від 13.12.2025 та наказу голови Сумського окружного адміністративного суду від 08.01.2026 за № 5-ОС та відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану справу розподілено судді Прилипчуку О.А.

Ухвалою суду від 13.01.2026 прийнято справу до свого провадження, розгляд справи продовжено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Копію даної ухвали направлено учасникам справи.

Дослідивши матеріали адміністративної справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні відносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про надання відстрочки від призову відповідно до абз.11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (а.с. 17 звор.бік - 18).

До заяви було додано такі документи: копія свідоцтва про народження заявника; копія паспорту заявника; копія реєстрації проживання заявника; копія військового квитка заявника; копія довідки до акту МСЕК; копія посвідчення особи з інвалідністю; копія паспорту матері; копія довідки про присвоєння ІПН (матері); копія свідоцтва про смерть батька; заява матері, що вона потребує сторонньої допомоги, та не має інших осіб, крім заявника, надавати таку допомогу (нотаріальна).

Листом № 4/1900 від 18.03.2024 ІНФОРМАЦІЯ_6 повідомлено позивача, що з поданих документів для отримання відстрочки: не підтверджено відсутності інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону утримувати особу. У зв`язку з вище викладеним, підстави для надання відстрочки на підставі абзацу 11 частини 1 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” відсутні (а.с. 17).

Не погодившись з відмовою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Згідно з частинами першою, другою статті 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

У силу статті 65 Основного Закону України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Поряд з цим, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

На момент розгляду вказаної адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу по мобілізації в умовах воєнного стану.

Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-ХІІ (далі - Закон № 3543-ХІІ, в редакції на час виникнення спірних відносин) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Статтею 1 Закону № 3543-ХІІ визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Відповідно до норм абз. 5 статті 1 Закону № 3543-ХІІ особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Статтею 1 Закону України "Про оборону України" від 06.12.1991 № 1932-XII передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

В свою чергу нормами статті 22 Закону № 3543-ХІІ визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Так, зокрема, відповідно до частин третьої, п`ятої статті 22 Закону № 3543-ХІІ під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Поряд з цим статтею 23 Закону № 3543-ХІІ передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

Так, положення абзацу 11 частини 1 статті 23 Закону № 3543-ХІІ в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин передбачали, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи за умови, що такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону їх утримувати.

Згідно абзацу 12 частини 1 статті 23 Закону № 3543-ХІІ опікуни особи з інвалідністю, визнаної судом недієздатною; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю I групи; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.

В силу абзацу 17 частини 1 статті 23 Закону № 3543-ХІІ особи з інвалідністю, а також особи, зазначені в абзацах четвертому - дванадцятому частини першої цієї статті, у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою і тільки за місцем проживання.

Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення № 154, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.

Згідно з пунктом 2 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, актами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, наказами та директивами Верховного Головнокомандувача Збройних Сил, Міноборони, Міністра оборони, Головнокомандувача Збройних Сил, Генерального штабу Збройних Сил, іншими нормативно-правовими актами, цим Положенням.

За змістом пункту 7 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства.

Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.

З метою забезпечення виконання завдань та визначених функцій районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у їх складі утворюються структурні підрозділи (відділи, відділення, групи, служби), які провадять діяльність відповідно до положення про структурний підрозділ районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що затверджується керівником районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Пунктом 8 Положення № 154 визначено, що завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов`язків є виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, у виконанні завдань з підготовки та ведення територіальної оборони, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.

Відповідно до положень пункту 9 Положення № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема :

ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб;

оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам;

розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.

Згідно з пунктом 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

Аналіз наведеного свідчить про те, що до повноважень районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки належить оформлення військовозобов`язаним відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку.

Таким чином, саме територіальні центри комплектування та соціальної підтримки оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації.

З урахуванням зазначеного, ІНФОРМАЦІЯ_6 , як суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, після отримання від позивача заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та документів на підтвердження цього права повинен був прийняти рішення за наслідком розгляду цієї заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову в наданні відстрочки від призову.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про надання відстрочки від призову відповідно до абз.11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (а.с. 17 звор.бік - 18).

До заяви було додано такі документи: копія свідоцтва про народження заявника; копія паспорту заявника; копія реєстрації проживання заявника; копія військового квитка заявника; копія довідки до акту МСЕК; копія посвідчення особи з інвалідністю; копія паспорту матері; копія довідки про присвоєння ІПН (матері); копія свідоцтва про смерть батька; заява матері, що вона потребує сторонньої допомоги, та не має інших осіб, крім заявника, надавати таку допомогу (нотаріальна).

Проте, як свідчать матеріали справи, відповідач у відповідь на заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та доданих документів рішення за наслідком розгляду цієї заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову в наданні відстрочки від призову не прийняв, а направив інформаційний лист від 18.03.2024.

При цьому, відповідачем не надано доказів того, що саме комісією з перевірки наявності прав громадян на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації розглядалась заява позивача та за наслідком якої останнім встановлено відсутність у позивача права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Таким чином, у даних правовідносинах суб`єкт владних повноважень не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції.

В свою чергу, відсутність належним чином оформленого рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, свідчить про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а не про протиправні дії щодо відмови у наданні відстрочки, про що зазначає позивач.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність відповідача щодо розгляду заяви позивача від 16.02.2024 про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

В свою чергу, в контексті встановлених обставин справи суд критично ставиться до аргументів відповідача про ненадання позивачем доказів відсутності інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону утримувати мати позивача особу з інвалідністю ІІ групи, оскільки останнім не зазначено які саме докази мали бути надані заявником відповідачу для підтвердження вказаних обставин.

Зважаючи на доводи відповідача, що наведені як у спірній відмові, так і відзиві на позовну заяву, варто звернути увагу що, відповідно до п. 2 постанови КМУ № 1064 від 22.08.2007 «Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян» відділами державної реєстрації актів цивільного стану здійснюється видача витягів з Реєстру.

Разом тим, оскільки законодавством встановлено конкретні форми витягів з Реєстру, які формуються з нього автоматично, видача за заявою фізичної особи витягу з Реєстру щодо відсутності працездатних дітей у особи з інвалідністю (у разі наявності у військовозобов`язаного дружини (чоловіка) із числа осіб інвалідністю), а також витягу з Реєстру про відсутність працездатних інших дітей у особи з інвалідністю (у разі наявності у військовозобов`язаного батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю), не передбачена чинним законодавством.

Крім того, суд звертає увагу, що позивачем для вирішення питання про надання відстрочки надано на власний розсуд документи, які на його думку підтверджують право, визначену абз. 12 ч.1 ст. 23 Закону № 3543-XII.

При цьому, суд наголошує, що нормами чинного законодавства не передбачено чіткого та вичерпного переліку документів, які позивач повинен був надати відповідачу для отримання відстрочки, що покладає на відповідача певне дискреційне право у спірних правовідносинах.

З урахуванням вищенаведених обставин, суд приходить до висновку, що відповідач, у випадку, якщо поданих документів для відстрочки було недостатньо для підтвердження відсутності інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону утримувати мати позивача, повинен був зазначити чітко, який саме документ необхідно подати позивачем та/або самостійно звернутись до компетентних органів для встановлення повідомлених позивачем обставин.

Водночас, відповідачем всупереч вищенаведеним нормам не прийнято по суті питання рішення про надання відстрочки або відмови у наданні такої відстрочки.

Згідно з ч.1 та ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскільки відповідач належним чином не розглянув заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та не прийняв будь-яке рішення, яке б породжувало для позивача юридичні наслідки, то суд в контексті спірних правовідносин може лише зобов`язати відповідача розглянути по суті заяву позивача, за результатом чого прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків суду.

Суд, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

В свою чергу варто врахувати що станом на дату постановляння цього рішення норми статті 23 ЗУ " Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" зазнали змін за законом "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку" № 3633-IX від 11.04.2024 та чинна редакція п. 13 згаданої статті викладена наступним чином:

Не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю.

Так, п. 13 статті 23 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" також закріплює право військовозобов`язаного на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації у разі наявності одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати.

Суд зауважує, що відповідно до вищенаведених змін, питання відстрочки позивача підлягає має бути розглянуто відповідачем з урахуванням приписів чинного законодавства та висновків суду, висловлених за наслідками розгляду цієї справи.

Щодо належного способу відновлення порушеного права позивача, суд зазначає наступне.

Згідно наявних в матеріалах справи документах позивач стверджує, що має право на відстрочку від мобілізації на підставі п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII.

Водночас, зі змісту листа неможливо встановити, які саме документи досліджувались, приймались чи не приймались до уваги відповідачем та з яких підстав.

При цьому, суд дійшов висновку, що обов`язком перевіряти достовірність поданих документів та у випадку сумніву у їх відповідності звертатись до компетентних органів для встановлення повідомлених позивачем обставин наділений саме відповідач.

У зв`язку із вказаним, оскільки відповідачем неналежно та формально розглянуто питання про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації позивача, суд вважає, що належним способом відновлення порушеного права позивача у спірних правовідносинах буде зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву від 16.02.2024 та прийняти відповідне обґрунтоване рішення по суті питання з урахуванням висновків суду.

З вказаних підстав суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.4 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не прийняття рішення за наслідком розгляду заяви ОСОБА_1 від 16.02.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу на підставі ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) від 16.02.2024 та прийняти рішення за результатом розгляду заяви.

У задоволенні інших позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) судовий збір в сумі 1211,20 грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.А. Прилипчук