Рішення від 30 березня 2026 р. у справі №320/3577/21 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2026 року м. Київ справа №320/3577/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Київській області, Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Київській області, Міністерства внутрішніх справ України, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Київській області, щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті одноразової грошової допомоги у зв?язку з встановленням першої групи інвалідності;

- зобов?язати ліквідаційну комісію ГУ МВС України в Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв?язку із встановленням інвалідності першої групи, внаслідок захворювання пов?язаного з виконанням службових обов?язків при ліквідації аварії на ЧАЕС під час проходження служби в органах МВС України (довідка МСЕК від 27.06.2017 року АГ №0006386), підготувати висновок, згідно розрахунку суми грошової виплати та прожиткового мінімуму на одну працездату особу станом на І січня 2021 року, направити висновок в 15 денний строк до МВС України для прийняття рішення МВС і на підставі рішення МВС України видати наказ на виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 567500 грн. (п?ятсот шістдесят сім тисяч п?ятсот гривень) за рахунок коштів виділених МВС відповідно до ст. 23 Закону України від 20.12.1990 року №565-VII «Про міліцію», Постанови Кабінету Міністрів України №850 від 21 жовтня 2015 року «Про затвердження порядку та умов призначення виплат одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) інвалідності, або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівникам міліції»;

- зобов?язати МВС України на підставі висновку Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Київській області про виплату грошової допомоги прийняти рішення про виплат одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 в розмірі: 250 х 2270грн = 567500 грн., у зв?язку з встановленням інвалідності першої групи, внаслідок захворювання пов?язаного з виконанням службових обов?язків при ліквідації аварії наслідків ЧАЕС під час проходження служби в органах внутрішніх справ України (довідка МСЕ від 27.06.2017 року АГ 0006386) за рахунок коштів передбачених бюджетом на утримання МВС, направити рішення МВС України до Ліквідаційної комісії ГУ МВС України Київській області для виплати грошової допомоги позивачу, відповідно до ст. 23 Закон України від 20.12.1990 року №565-VII «Про міліцію», п.2 Постанови Кабінету Міністрі України №850 від 21 жовтня 2015 року «Про затвердження порядку та умов призначення виплат одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) інвалідності, або часткові втрати працездатності без установлення інвалідності працівникам міліції»;

- встановити судовий контроль за виконанням Рішення Суду, шляхом зобов?язання Ліквідаційної комісії Головного Управління МВС України в Київській області та МВ України подати в установлений Судом термін з моменту набрання Рішення законної сили звіту про виконання Рішення Суду (ст.267 КАС України).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що під час проходження служби в органах МВС він виконував службові обов`язки по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, внаслідок чого отримав захворювання, яке у подальшому призвело до встановлення з 03.07.2000 інвалідності ІІ групи (70% втрати працездатності) та виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі чотирьохрічного грошового забезпечення. Позивач стверджує, що така допомога йому виплачена не була та про її стягнення він до суду не звертався. Натомість, 27.06.2017 йому було встановлено І групу інвалідності зі 100% ступенем втрати працездатності.

Позивач повідомив, що за результатом розгляду його звернення до Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Київській області про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з отриманням інвалідності І групи, відповідачем було відмовлено у задоволенні заяви з посиланням на встановлення І групи інвалідності після спливу більше 2 років з моменту первинного встановлення інвалідності ІІ групи.

Позивач не погоджується з такою позицією відповідача та вважає її протиправною, оскільки пунктом 14 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 р. № 850 (далі Порядок №850), визначено вичерпний перелік підстав для відмови у призначенні та виплаті грошової допомоги, до яких спірна ситуація не відноситься.

Позивач вважає, що пункт 4 Порядку №850, на який посилається відповідач, не позбавляє позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, а тільки встановлює обмеження у розмірі проведення виплати нарахованої суми грошової допомоги в залежності від часу повторного встановлення інвалідності з втратою працездатності після первинного встановлення втрати працездатності. При цьому позивач стверджує, що Законом України «Про міліцію» не встановлено обмежень щодо виплати одноразової грошової допомоги, які передбачені пунктом 4 Порядку №850.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду (суддя Балаклицький А.І.) відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У зв`язку з припиненням трудових відносин судді Київського окружного адміністративного суду Балаклицького А.І., протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа розподілена судді Василенко Г.Ю.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду прийнято адміністративну справу до провадження та визначено, що вона буде розглядатись за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ліквідаційна комісія Головного управління МВС України в Київській області у відзиві на позов зазначила, що відмова у призначенні та виплаті позивачеві одноразової грошової допомоги заснована на пункті 4 Порядку №850, у якому вказано, що якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Зазначає, що оскільки з дати первинного встановлення інвалідності (ІІ група) до дати повторного огляду, за результатом якого встановлено інвалідність вищої групи (І група), пройшло більше 2 років, підстави для призначення та виплати позивачеві допомоги відсутні.

Міністерством внутрішніх справ України подано відзив, в кому останній заперечує проти позовних вимог.

Позивачем подано відповідь на відзив.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ, брав участь у заходах з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та за наказом Головного управління МВС України у Київській області від 29.05.2000 №64о/с звільнений у відставку за ст.64 п.А(за віком).

Під час огляду 03.07.2000 обласною спеціалізованою медико-соціальною експертною комісією позивачеві було встановлено з 03.07.2000 інвалідність ІІ групи. Причина інвалідності «пов`язана з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС». Позивачеві визначено ступень втрати професійної працездатності на рівні 70%. Даний факт підтверджується довідкою серії КИО-І №122014.

27.06.2017 при повторному огляді позивачеві було встановлено І групу інвалідності зі 100% втрати працездатності, що підтверджується довідкою до акта МСЕК серії АВ №0769826.

За результатом розгляду звернення позивача про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги Ліквідаційна комісія Головного управління МВС України в Київській області листом від 16.12.2020 №29/Т-938 та від 26.01.2021 29/Т-992 відмовила позивачеві у задоволенні його заяви.

Відмова мотивована посиланням на пункт 4 Порядку №850, згідно з яким якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Відповідач вважає, що оскільки з дати первинного огляду МСЕК до моменту повторного огляду пройшло більше двох років позивач позбавлений права на отримання одноразової грошової допомоги.

Не погоджуючись з такою позицією відповідача, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі, з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першої статті 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини шостої статті 23 Закону Україну «Про міліцію» (далі - Закон № 565-XII) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

02.07.2015 прийнято Закон України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII), згідно з пунктом 15 Прикінцевих та перехідних положень якого право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».

На виконання пункту 2 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України від 13.02.2015 №208-VIII «Про внесення змін до статті 23 Закону України «Про міліцію» щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок № 850, що набрав чинності з 31.10.2015.

Пунктом 1 Порядку № 850 встановлено, що даний порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.

Згідно з п. 2 Порядку № 850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Пунктом 3 Порядку № 850 визначені окремі підстави, які надають право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги, однією із яких є установлення працівникові міліції інвалідності, внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ. При цьому, розмір такої допомоги залежить від встановленої групи інвалідності (250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи).

Разом з цим, відповідно до п. 4 Порядку № 850 якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Суд зазначає, що за своєю суттю одноразова грошова допомога є одноразовою виплатою, гарантованою державою у зв`язку із, зокрема, встановленням інвалідності працівникові міліції, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ.

При цьому, право на отримання грошової допомоги та право отримання допомоги в більшому розмірі (виплату різниці у розмірах одноразової грошової допомоги) у зв`язку із виникненням обставин, з якими законодавець пов`язує збільшення її розміру, є різними правовими поняттями.

Отже, процедура перегляду розміру вже призначеної та виплаченої одноразової грошової допомоги у зв`язку зі зміною обставин, наданням нових документів, передбачає виплату лише різниці між виплаченою та нарахованою сумою у зв`язку із встановленням згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищої групи чи іншої причини інвалідності або більшого відсотку втрати працездатності під час повторного огляду. Визначення у такій процедурі строків є важливим для правового регулювання таких відносин, оскільки за загальним правилом суб`єктивні права та юридичні обов`язки їхніх учасників виникають, розвиваються та припиняються у певний час. Строки дисциплінують учасників правових зав`язків, забезпечують чіткість і визначеність у правах та обов`язках суб`єктів.

Разом із тим, в даному випадку спірним питання є первинне отримання одноразової грошової допомоги, а не відповідної грошової різниці в результаті зміни групи інвалідності.

Позивач вказує, та не заперечується відповідачем, що при встановленні йому ІІІ групи інвалідності одноразова грошова допомогу йому виплачена не була.

Законом України «Про міліцію» не встановлено обмежень щодо виплати одноразової грошової допомоги, які передбачені п.4 Порядку №850.

Вказано норма цього Порядку не позбавляє позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, а лише встановлює обмеження у розмірі проведення виплати нарахованої суми грошової допомоги в залежності від часу повторного встановлення інвалідності із втратою працездатності після первинного встановлення втрати працездатності.

Також даний пункт не містить жодних застережень щодо неможливості проведення виплати грошової допомоги у разі встановлення особі після спливу дворічного терміну іншої групи інвалідності чи більшого відсотку втрати працездатності.

Вичерпний перелік підстав, за яких особі може бути відмовлено у призначенні грошової допомоги, визначено у п.14 Порядку №850, і така підставу на яку посилається відповідача в даному переліку відсутня.

Відповідач не навів, визначених у пункті 14 Порядку № 850 підстав для відмови у призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги.

За таких обставин суд дійшов до висновку, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням І групи інвалідності відповідно до Закону України «Про міліцію» та постанови Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2015 «Про затвердження порядку та умов призначення виплат одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності, або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції».

При цьому, нарахування та виплата одноразової грошової допомоги, а також визначення її розміру віднесено до дискреційних повноважень відповідачів, тому позовна вимога про виплату позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі 567500,00 грн є передчасною.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Щодо вимоги про встановлення судового контролю, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Суд під час ухвалення рішення суду за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення суду, якщо суд допускає його негайне виконання (ч. 6 ст. 382 КАС України).

Крім того відповідно до частини 1 статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Аналіз викладеного дає суду підстави сформувати висновки про те, що судовий контроль за виконанням судових рішень здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту про виконання судового рішення, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.

Правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних, підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.

Така позиція суду узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними ухвалах від 16.09.2020 та від 12.01.2022 у справі № 826/9960/15 (№ 11-1403апп18).

Суд звертає увагу, що судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Таким чином, спосіб судового контролю, передбачений стаття 382 КАС України, спрямований на забезпечення виконання судового рішення суб`єктом владних повноважень, яке залишається невиконаним.

При цьому аби застосувати вказаний спосіб судового контролю, суд повинен мати обґрунтовані сумніви у виконанні суб`єктом владних повноважень свого конституційного обов`язку - виконання судового рішення.

У свою чергу, особа, яка звертається із заявою про встановлення судового контролю у порядку, передбаченому статтею 382 КАС України, повинна навести достатні аргументи, які б підтверджували необхідність застосування такого виду судового контролю.

Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними постановах від 21.11.2019 у справі № 802/1933/18-а та від 29.04.2022 у справі № 120/2914/19-а, які є обов`язковими для врахування судом в силу вимог частини 5 статті 242 КАС України.

Беручи до уваги викладене, суд вважає, що станом на час вирішення спору по суті відсутні об`єктивно підтверджені належними і допустимими доказами підстави вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

в и р і ш и в:

Адміністратвиний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Київській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням І групи інвалідності.

Зобов`язати Ліквідаційну комісію ГУ МВС України в Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням І групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням службових обов`язків при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС під час проходження служби в органах МВС України (довідка МСЕК від 27.06.2017 АГ №0006386) відповідно до Закону України від 20.12.1990 №565-VII «Про міліцію», постанови Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2015 «Про затвердження порядку та умов призначення виплат одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності, або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» з урахуванням висновків суду.

В іншій частині у задоволенні позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Василенко Г.Ю.