Рішення від 01 квітня 2026 р. у справі №280/321/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 квітня 2026 року Справа № 280/321/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (Запорізька обл., Кам`янсько-Дніпровський район, с. Нововодяне, РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 І корпус Національної Гвардії України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до Військової частини НОМЕР_2 НОМЕР_4 корпус Національної Гвардії України « ОСОБА_2 (далі – відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 І корпусу Національної гвардії України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » щодо відмови у нарахуванні і виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди у розмірі 1000000 (один мільйон) гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» від 11 лютого 2025 року № 153;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 І корпусу Національної гвардії України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн. грн, передбачену постановою Кабінету Міністрів України «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» від 11 лютого 2025 року № 153.

Суддею встановлено, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він підпадає під умови визначені постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», у зв`язку з чим звернувся до відповідача з питання направлення документів до Міністерства оборони України для отримання одноразової грошової допомоги. Позивач зазначає, що відповідачем протиправно відмовлено йому у виплаті одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень на підставі Постанови КМУ від 11 лютого 2025 року № 153. Такі дії відповідача, на думку позивача, порушують його права та законні інтереси. З урахуванням викладеного у позовній заяві, позивач просив задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою судді від 19 січня 2026 року відкрито провадження у справі, призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін в порядку статті 262 КАС України. Крім того, вказаною ухвалою судді відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк на подання відзиву на позовну заяву, а також від відповідача витребувано докази по справі.

На виконання вимог ухвали судді від 20 січня 2026 року представником відповідача до суду надано наявні у нього документи.

Правом на подання відзиву на позов у строки, встановлені ухвалою судді від 20 січня 2026 року, яку одержав в особистому кабінетів в підсистемі «Електронний суд» 20 січня 2026 року, відповідач не скористався.

24 лютого 2026 року представником відповідача до суду подано клопотання про залишення позову без розгляду.

Ухвалою суду від 02 березня 2026 року у задоволенні вищезазначеного клопотання відмовлено.

Розглянувши наявні у справі матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що з 28 червня 2023 року і по теперішній час позивач проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 НГУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що відповідачем не спростовується.

28 червня 2023 року позивач уклав контракт з Військовою частиною НОМЕР_5 Національної гвардії України, а з 30 червня 2023 року проходить службу у Військовій частині НОМЕР_2 І корпусу Національної гвардії України « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що підтверджується наявною в матеріалах справи копією наказу №52 о/с.

Відповідно до довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України №3943, виданої Військовою частиною НОМЕР_2 НГУ від 05 травня 2025 року, ОСОБА_1 у періоди з 05 жовтня 2023 року по 11 грудня 2023 року, з 17 грудня 2023 року по 14 квітня 2024 року, з 03 травня 2024 року по 11 липня 2024 року, з 15 липня 2024 року 01 серпня 2024 року, з 05 серпня 2024 року по 08 серпня 2024 року з 08 серпня 2024 року по 08 листопада 2024 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в Запорізькій області, Донецькій області.

Згідно наявних в матеріалах справи копій з витягів наказів командира Військової частини НОМЕР_2 НГУ по стройовій частині від 09 листопада 2023 року № 2592, від 09 грудня 2023 року за № 2933, від 09 січня 2024 року за № 86, від 09 лютого 2024 року за № 465, від 09 березня 2024 року № 1042, від 09 травня 2024 року № 1904, від 10 червня 2024 року за № 2251, від 09 липня 2024 року № 2638, від 09 серпня 2024 року № 3075, від 10 вересня 2024 року за № 3679, від 09 жовтня 2024 року за № 4268, від 09 листопада 2024 року за № 4788, від 05 грудня 2024 року за № 5411 позивач брав участь у бойових діях чи заходах та отримував додаткову винагороду у розмірі 100 000,00 грн. за наступні періоди: з 05 жовтня по 31 жовтня 2023 року, 01 по 30 листопада 2022 року, з 01 по 11 грудня 2023 року, з 17 по 31 грудня 2023 року, з 01 по 31 січня 2024 року, з 01 по 29 лютого 2024 року, з 01 по 14 квітня 2024 року, з 03 по 31 травня 2024 року, з 01 по 30 червня 2024 року, з 01 по 11 липня 2024 року, з 15 по 31 липня 2024 року, за 01 серпня 2024 року, з 05 по 08 серпня 2024 року, з 09 по 16 серпня 2024 року, з 23 по 31 серпня 2024 року, з 01 по 30 вересня 2024 року, з 01 по 31 жовтня 2024 року, з 01 по 08 листопада 2024 року.

Загальна кількість днів згідно вищезазначених наказів, яку позивач приймав участь у бойових діях та заходах становить 366 днів.

Позивач звернувся до відповідача із рапортом про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Згідно з витягом з протоколу №7 засідання комісії з виплати одноразової грошової винагороди військовослужбовцям частини на період дії воєнного стану, за наслідком розгляду рапорту ОСОБА_3 ухвалено рішення про відмову у виплаті одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153 у зв`язку з тим, що строк безпосередньої участі у заходах оборони за сукупністю становить менше шести місяців станом на дату набрання чинності постанови.

Вважаючи, що відповідач протиправно відмовив позивачу у виплаті одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби у бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень відповідно до постанови КМУ № 153 від 11 лютого 2025 року, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з такого.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ), норми якого суд застосовує в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

За змістом частини 1, частини 3 статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Частиною шостою статті 2 Закону № 2232-XII визначені види військової служби, зокрема, строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також інші види.

Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина 14 статті 2 Закону №2232-XII).

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону 2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів, як це передбачено частини 1 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII)).

За правилами частини 2 статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною 4 статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

11 лютого 2025 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану", яка набула чинності 13 лютого 2025 року, пунктом 2 якої затверджений Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану та форму контракту про проходження громадянами України віком від 18 до 25 років військової служби у Збройних Силах України, Національній гвардії України та Державній прикордонній службі України на посадах осіб рядового складу (далі Постанова № 153).

Пізніше у вказану Постанову №153 Кабінетом Міністрів України двічі вносилися зміни:

- Постановою КМУ №387 від 01 квітня 2025 року, дата набрання чинності: 08 квітня 2025 року (дата публікації в «Урядовому кур`єрі»);

- Постановою КМУ №942 від 30 липня 2025 року, дата набрання чинності: 07 серпня 2025 року (дата публікації в «Урядовому кур`єрі»).

Пунктом 3 Постанови № 153, чинної станом на 08 квітня 2025 року, установлено, що учасникам експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу.

Відповідно до пункту 4 Постанови № 153 особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі.

Отже, із аналізу норм Постанови № 153, чинної станом на 08 квітня 2025 року, слідує, що особам рядового, сержантського і старшинського складу, які у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу, проходять військову службу під час воєнного стану та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн грн.

Таким чином, одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. грн. виплачується військовослужбовцям рядового, сержантського та старшинського складу, які станом на 13 лютого 2025 року були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану у віці до 25 років, проходять службу, брали безпосередню участь у бойових діях не менше шести місяців.

Варто зауважити, що така винагорода виплачується військовослужбовцям за умови, якщо вони не були притягнуті до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення.

Суд встановив, що 28 червня 2023 року позивачем та командиром Військової частини НОМЕР_5 Національної гвардії України укладено контракт про проходження військової служби у НГУ на посадах на посадах осіб сержантського і старшинського складу, а з 30 червня 2023 року позивач о теперішній час проходить службу у Військовій частині НОМЕР_2 І корпусу Національної гвардії України « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

З урахуванням довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України №3943, виданої Військовою частиною НОМЕР_2 НГУ від 05 травня 2025 року, а також копій з витягів наказів командира Військової частини НОМЕР_2 НГУ по стройовій частині від 09 листопада 2023 року № 2592, від 09 грудня 2023 року за № 2933, від 09 січня 2024 року за № 86, від 09 лютого 2024 року за № 465, від 09 березня 2024 року № 1042, від 09 травня 2024 року № 1904, від 10 червня 2024 року за № 2251, від 09 липня 2024 року № 2638, від 09 серпня 2024 року № 3075, від 10 вересня 2024 року за № 3679, від 09 жовтня 2024 року за № 4268, від 09 листопада 2024 року за № 4788, від 05 грудня 2024 року за № 5411 позивач брав участь у бойових діях чи заходах та отримував додаткову винагороду у розмірі 100 000,00 грн. у наступні періоди: з 05 жовтня по 31 жовтня 2023 року, 01 по 30 листопада 2022 року, з 01 по 11 грудня 2023 року, з 17 по 31 грудня 2023 року, з 01 по 31 січня 2024 року, з 01 по 29 лютого 2024 року, з 01 по 14 квітня 2024 року, з 03 по 31 травня 2024 року, з 01 по 30 червня 2024 року, з 01 по 11 липня 2024 року, з 15 по 31 липня 2024 року, за 01 серпня 2024 року, з 05 по 08 серпня 2024 року, з 09 по 16 серпня 2024 року, з 23 по 31 серпня 2024 року, з 01 по 30 вересня 2024 року, з 01 по 31 жовтня 2024 року, з 01 по 08 листопада 2024 року.

Таким чином, суд встановив, що станом на 13 лютого 2025 року позивач у 2023 – 2024 роках брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) строком не менше шести місяців.

Крім того, відомостей про притягнення позивача до кримінальної відповідальності та наявності судимості» відповідач до суду разом із витребуваними доказами не надав.

Прийнявши до уваги викладені вище обставини, суд вважає, що позивачем дотримані визначені Постановою № 153 умови для отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. грн., оскільки: 1) станом на 13 лютого 2025 року позивач прийнятий на військову службу під час воєнного стану у віці до 25 років; 2) дотепер проходить військову службу у в/ч НОМЕР_2 Національної гвардії України; 3) брав безпосередню участь у бойових діях сукупно не менше шести місяців; 4) не притягнутий до кримінальної відповідальності чи адміністративної відповідальності за вчинення військового правопорушення.

Позаяк, інше тлумачення приписів Постанови № 153, до якого вдався відповідач, на переконання суду, не відповідало б меті прийняття Постанови № 153 підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану та мало б ознаки дискримінації.

Тому суд критично оцінює відмову відповідача у виплаті одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. грн. з тих підстав, що позивач брав безпосередню участь у бойових діях сукупно менше шести місяців.

Статтею 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях. Збройні Сили України виконують важливі завдання щодо захисту Держави, її суверенітету та територіальної цілісності під час воєнного стану.

Тому питання соціального захисту військовослужбовців, на переконання суду, на сьогодні є особливо важливими та потребують ефективного судового захисту.

За правилами частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суди, перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, у першу чергу повинні з`ясувати, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відтак, за встановлених у цій справі обставин, суд вважає, що ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн. грн., передбачену постановою Кабінету Міністрів України "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану" від 11 лютого 2025 року № 153.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Розподіл судових витрат не здійснюється, адже позивач у спірних правовідносинах був звільнений від їх сплати. Питання про повернення помилкового сплаченого судового збору позивачем не порушувалося.

Керуючись статтями 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги позовом ОСОБА_1 – задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_2 І корпус Національної Гвардії України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » щодо невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди, передбаченої пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України №153 від 11 лютого 2025 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 І корпус Національної Гвардії України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 (один мільйон) гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану" від 11 лютого 2025 року № 153.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повне судове рішення складено 02 квітня 2026 року.

Суддя Д.В. Татаринов